Справа№22ас/2511 Головуючий у 1 інст. Ольшевська Н.В.
категорія 69 Доповідач Кашапова Л.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 серпня 2006 року
Апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючого - Кашапової Л.М.
суддів - Павицької Т.М., Омельчука М.І.
при секретарі - Константіновій І.А.
з участю сторін
розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УМВС України в Житомирській області про зобов'язання призначити пенсію
за апеляційною скаргою представника УМВС України в Житомирській області Заруцького Валерія Станіславовича на постанову Коростенського міськрайонного суду від 11 травня 2006 року -
встановив:
В березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до УМВС України в Житомирській області, в якому зазначав, що відповідач безпідставно відмовляє йому у призначенні пенсії відповідно до ст.12 ч.І п."б" Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" і просив зобов'язати відповідача призначити йому пенсію за вислугу років за цією правовою нормою.
Постановою Коростенського міськрайонного суду від 11.05.2006 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право на пенсію за вислугу років відповідно до п."б" ч.І ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб 'начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".
Зобов'язано УМВС України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у встановленому законом порядку.
В апеляційній скарзі представник УМВС України, в Житомирській області просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в позові, посилаючись на те, що суд не дав належної оцінки зібраним по справі доказам та неправильно застосував матеріальний закон, оскільки правова норма, за якою суд зобов'язав призначити позивачу пенсію, зворотньої сили не має, а тому позивач позбавлений права на пенсію за цим законом, оскільки звільнений зі служби в органах внутрішніх справ в 1995 році.
Розглянувши справу в межах, визначених ст.195 КАС України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст.1,2,12 п."а" Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" право на довічну пенсію за вислугу років набувають військовослужбовці та інші особи, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, за наявності на день звільнення зі служби встановленої вислуги - 20 років і більше.
Виняток із цього правила встановлено п."б" ст.12 Закону № 2262-ХІІ /в редакції Закону від 04.07.2002 року №51-ІУ, який набрав чинності 06.08.2002 року/ для військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, раніше звільнених зі служби: починаючи з 06.08.2002 року незалежно від підстав та часу звільнення їм може бути призначена пенсія за умови, що цим особам виповнилося 4 5 років і вони мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ чи державній пожежній охороні.
Саме таке тлумачення вказаної норми Закону випливає з роз'яснень,., що містяться у п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 15.04.2005 року "Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців /крім військовослужбовців строкової служби/, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".
Таким чином, законодавець не пов'язує виникнення права на пенсію за вислугу років вказаної категорії громадян з наявністю відповідного стажу та досягнення 45-річного віку саме на момент звільнення. Ці умови мають бути дотримані на момент звернення за призначенням пенсії, починаючи з 06.08.2002 року, тобто з дня набрання чинності зазначеним Законом.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, позивач ОСОБА_1 проходив дійсну військову службу в Збройних Силах СРСР з 13.11.1976 року по 02.11.1978 року та службу в органах внутрішніх справ з 15.12.1982 року по 22.02.1995 року і його календарна вислуга складає 14 років 02 місяці 14 днів.
Причому, стаж роботи позивача на посаді інженера з організації праці засуджених установи ЯЮ 309/71 за період з 15.12.1982 року по 17.08.1983 року повинен бути обчислений за пільговим критерієм у відношенні один місяць служби за сорок днів відповідно до вимог пп."г" п.З постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" /з послідуючими змінами/, а стаж роботи на посадах в Коростенському МРВ УМВС України в Житомирській області за період з 26.04.1986 року по 22.02.1995 року - у відношенні один місяць служби за півтора місяці відповідно до пп."в" п.З вищевказаної постанови.
Позивач звернувся за призначенням пенсії 10 січня 2006 року, що підтверджується ксерокопіями його заяви та листа-відповіді на його звернення /а.с.10,14/. На момент звернення за призначенням пенсії він досяг 45-річного віку, оскільки народився 20.06.1958 року /а.с.5/ і його загальний трудовий стаж в календарному обчисленні перевищував 26 років /а.с.7-9,15,16/.
За даних обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що на момент звернення за призначенням пенсії за вислугу років в січні 2006 року позивач мав право на її призначення на підставі п."б" ч.І ст.12 Закону України № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб".
Доводи апелянта про те, що необхідною умовою призначення пенсії за вислугу років є наявність визначеного стажу роботи на момент звільнення згідно положень ст.50 Закону, є необгрунтованими, оскільки дана правова норма регламентує лише строки призначення пенсії, а не підстави набуття права на неї.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що зміст п."б" ч.І ст.12 Закону України № 2262-ХІІ в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від 04.04.2006 року № 3591-ІУ однозначно передбачає досягнення 45-річного віку на день звільнення зі служби, є безпідставним, оскільки нова редакція вказаної норми матеріального закону набула чинності після виникнення спірних правовідносин, а тому суд не може нею керуватись, так як вказаний Закон не має зворотньої сили.
Разом з тим, вирішуючи позов, суд першої інстанції допустив помилку, не зазначивши в резолютивній частині постанови дату, з якої має бути призначена пенсія позивачу.
З врахуванням того, що позивач звернувся з заявою про призначення пенсії 10.01.2006 року /а.с.14/, то і пенсія позивачу має бути призначена з дати звернення. А тому, постанову суду слід змінити, доповнивши абзац третій резолютивної частини словами "з 10 січня 2006 року".
В решті постанова відповідає вимогам закону, а тому підстав для її скасування немає.
Керуючись ст.ст.198,201,205,206 КАС України, апеляційний суд -
ухвалив:
Апеляційну скаргу представника УМВС України в Житомирській області Заруцького Валерія Станіславовича залишити без задоволення.
Постанову Коростенського міськрайонного суду від 11 травня 2006 року змінити, доповнивши абзац третій резолютивної частини словами "з 10 січня 2006 року".
В решті постанову залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий