Гуляйпільський районний суд Запорізької області                  

Справа  № 2-а-655/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

          14 лютого 2011 року           Гуляйпільський районний суд Запорізької області

          у складі головуючого: судді                                       Яроша С.О.

          при секретарі:                                                            Прістенській Н.М.,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні м.Гуляйполе Запорізької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління ОСОБА_2 України в Запорізькій області, інспектора ДПС ДАІ взводу супроводжень прапорщика міліції ОСОБА_3 про визнання незаконними дій та скасування протоколу у справі про адміністративне правопорушення, -

В С Т А Н О В И В:

          25.01.2011 року до суду звернувся  ОСОБА_1 з позовом  до Управління ОСОБА_2 України в Запорізькій області, інспектора ДПС ДАІ взводу супроводжень прапорщика міліції ОСОБА_3 про визнання незаконними дій та скасування протоколу у справі про адміністративне правопорушення.

          В  позові позивач посилався на те, що 15.01.2011 року близько 22 години він керував автомобілем НОМЕР_1 по вул.Шевченка в м.Гуляйполе  в районі автозаправної станції був зупинений інспектором ДАІ, вважає, що при його зупинці були допущені порушення,  як то не названа причина зупинки, не наказано пред`явити технічний талон та інші документи, чим порушено вимоги п.п. 2.1 в)., 2.4 а). ПДР України, ст.5,11 п 2,п.21 “Закону України про міліцію”, ст.19 Конституції України, його примусили дути у прилад, не пояснивши, що це за прилад, йому не було роз`яснено прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, шляхом психологічного тиску під загрозою вилучити автомобіль та поставити його на штрафмайданчик його примусили написати в протоколs, що він випив 50 грамів кон`яку, що він згоден з протоколом і порозписувався в ньому, вважає, що протокол не відповідає обставинам справи, у протоколі визначено дату розгляду справи Гуляйпільським районним судом  03.02.2011 року о 09 годині, однак йому незрозуміло: чому на нього наклали штраф працівники ДАІ, ч.1 ст.127 КУпАП не передбачає позбавлення його права керування транспортним засобом,а тому посвідчення водія вилучено незаконно, вважає, що відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.127 КупАП, в протоколі неправильно вказане його ім`я “Грігор”, тоді як він “Григор”, прохає визнати незаконними дії відповідача по складанню протоколу про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення визнати недійсним  та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутності події правопорушення та у його діях складу такого правопорушення, зобов`язати відповідача повернути йому вилучене водійське посвідчення та зобов`язати співвідповідача принести йому офіційні вибачення.

          14.02.2011 року відповідачі надали суду  письмові заперечення, в яких посилалися на те, що з позовом не погоджуються, так як  інспектор ДАІ діяв відповідно до п.14 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС від 27.03.2009 року №111, так як характер руху транспортного засобу позивача викликав підозру в спроможності водія керувати ним: автомобіль періодично змінював швидкість руху та напрямок руху, відповідно до п.15.5 вищевказаної інструкції інспектор ДАІ привітався, приклавши праву руку до головного убору та представився позивачу, висловив вимогу про передачу документів, зазначених п.2.1 ПДР України, під час розмови з позивачем останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, так як у позивача були наявні ознаки перебування ним у стані алкогольного сп`яніння, на що вказувало запах алкоголю з порожнини рота та поведінка позивача, за згодою позивача останній був протестований за допомогою технічного засобі, який сертіфікований і входить до переліку технічних засобів, які використовуються  в підрозділах ДАІ, у разі незгоди позивача на проведення тестування за допомогою технічного засобу, останній пройшов би огляд в медичному закладі, протокол про адміністративне правопорушення було складено на місці, позивач був відсторонений вд права керування транспортним засобом, у останнього було тимчасово вилучено посвідчення водія, прохають в задоволенні позову відмовити.

          Позивач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи судом, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, заяву про розгляд справи у свою відсутність не надав.

          У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позов підтримала, суду пояснивши, що  15.01.2011 року близько 22 години позивач керував автомобілем НОМЕР_1 по вул.Шевченка в м.Гуляйполе  в районі автозаправної станції був зупинений інспектором ДАІ,  при його зупинці були допущені порушення,  як то не названа причина зупинки, не наказано пред`явити технічний талон та інші документи, чим порушено вимоги п.п. 2.1 в)., 2.4 а). ПДР України, ст.5,11 п 2,п.21 “Закону України про міліцію”, ст.19 Конституції України, його примусили дути у прилад, не пояснивши, що це за прилад, йому не було роз`яснено прав та обов`язків, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, шляхом психологічного тиску під загрозою вилучити автомобіль та поставити його на штрафмайданчик його примусили написати в протокол, що він випив 50 грамів кон`яку, що він згоден з протоколом і порозписувався в ньому, вважає, що протокол не відповідає обставинам справи, у протоколі визначено дату розгляду справи Гуляйпільським районним судом  03.02.2011 року о 09 годині, однак незрозуміло: чому на позивача  наклали штраф працівники ДАІ, ч.1 ст.127 КУпАП не передбачає позбавлення  права керування транспортним засобом, а тому посвідчення водія вилучено незаконно, вважає, що відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.1 ст.127 КупАП, в протоколі неправильно вказане  ім`я позивача “Грігор”, тоді як той “Григор”, прохає визнати незаконними дії відповідача по складанню протоколу про адміністративне правопорушення, протокол про адміністративне правопорушення визнати недійсним  та скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити за відсутності події правопорушення та у його діях складу такого правопорушення, зобов`язати відповідача повернути йому вилучене водійське посвідчення та зобов`язати співвідповідача принести позивачу офіційні вибачення.

          Представник відповідача:  Управління ОСОБА_2 України в Запорізькій області ОСОБА_5 позов не визнав, суду пояснивши, що що з позовом не погоджується, так як  інспектор ДАІ діяв відповідно до п.14 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС від 27.03.2009 року №111, так як характер руху транспортного засобу позивача викликав підозру в спроможності водія керувати ним: автомобіль періодично змінював швидкість руху та напрямок руху, відповідно до п.15.5 вищевказаної інструкції інспектор ДАІ привітався, приклавши праву руку до головного убору та представився позивачу, висловив вимогу про передачу документів, зазначених п.2.1 ПДР України, під час розмови з позивачем останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, так як у позивача були наявні ознаки перебування ним у стані алкогольного сп`яніння, на що вказувало запах алкоголю з порожнини рота та поведінка позивача, за згодою позивача останній був протестований за допомогою технічного засобі, який сертіфікований і входить до переліку технічних засобів, які використовуються  в підрозділах ДАІ, у разі незгоди позивача на проведення тестування за допомогою технічного засобу, останній пройшов би огляд в медичному закладі, протокол про адміністративне правопорушення було складено на місці, позивач був відсторонений вsд права керування транспортним засобом, у останнього було тимчасово вилучено посвідчення водія, прохають в задоволенні позову відмовити.

          Відповідач:  інспектор ДПС ДАІ взводу супроводжень прапорщик міліції ОСОБА_3 позов не визнав, суду пояснивши, що  в той день він ніс службу по забезпеченню безпеки дорожнього руху в м.Гуляйполе на автомобілі марки “Октавія”, коли його увагу привернув автомобіль позивача, який рухався то занадто швидко, то занадто повільно, останній був зупинений, коли водій відкрив бокове скло, то він відчув запах алкоголю, на його вимогу йому були передані документи, під час бесіди позивач пояснив, що був на дні народження і вжив 50 грамів кон`яку, в автомобілі  знаходились члени його сім`ї, в присутності двох свідків на місці було проведено медичний огляд, позивач дув чотири рази, так як для встановлення результату необхідний відповідний об `єм повітря, ім`я позивача записано в протоколі з водійського посвідчення.

          Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повному, всебічному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає встановленими наступні обставини.

          15.01.2011 року  інспектором ДПС ДАІ взводу супроводжень прапорщиком міліції ОСОБА_3 складено адміністративний протокол серії АР 1 № 096848 про те, що  ОСОБА_6  15.01.2011 року  о 21 годині 30 хвилин  в Запорізькій області в м.Гуляйполе по вул.Шевченко керував автомобілем  ВАЗ -21099 державний знак АР 5961 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 ПДР України,  за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КупАП, тестування сп`яніння проводилося  приладом” DRAGER” ARBL 0814, результат тесту 1,29 %, при свідках ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому  повідомлено позивачу під підпис, що розгляд справи відбудеться  03.02.2011 року в суді м.Гуляйполе о 9 годині, позивачу під підпис роз`яснено його права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП, в якому позивач пояснив, що керував автомобілем, перед цим випив 50 грамів кон`яку.

          15.01.2011 року позивач отримав копію протоколу про адміністративне правопорушення.

           Суд, розглянувши адміністративну справу в межах заявлених вимог, заслухавши пояснення  позивача, дослідивши матеріали справи і докази, дійшов висновку, що позов необґрунтований і не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, фізична особа має право оскаржити до суду дії, рішення суб‘єкту владних повноважень про притягнення її до адміністративної відповідальності.

          Відповідно до  положень ч.1 п.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України (КАСУ), який набрав чинності з 1.09.2005 року, компетенція адміністративних судів поширюється на:

спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень,  (нормативно правових актів чи правових актів індивідуальної дії) дій чи бездіяльності.

            Відповідно до ст. 18 КАСУ  місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень у справах про адміністративні правопорушення.

            Відповідно до вимог ст. 288 КУпАП зі змінами та доповненнями від 24.09.2008 року, які набрали чинності  з 17.11.2008 року,  постанову іншого органу( посадової особи) - про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративні правопорушення може бути оскаржено - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі), або у районний, районний у місті,  міський  чи міськрайонний суд, в порядку  визначеному Кодексом адміністративного судочинства України ( КАСУ)  з особливостями, встановленими цим Кодексом.                 

            Відповідно до положень ч.2  ст. 71 КАСУ в адміністративній справі про протиправність  рішень? дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності  покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

          Відповідно до  ст.285 КУпАП копія постанови вручається під розписку. В разі, якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

          Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову про адміністративне правопорушення може бути подано протягом 10 днів з дня винесення постанови.

          Судом встановлено, що позивач звернувся до адміністративного суду з позовом у строк, встановлений ст.289 КУпАП.

          Виходячи із закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівноправності сторін у судочинстві, обов'язок доведення законності застосування адміністративного стягнення, лежить на органі (посадовій особі), який виніс оскаржуване рішення.

          Відповідно до вимог ч.2 ст. 71 КАС України, обов’язок доказування в адміністративних справах про протиправність рішень суб’єкта владних повноважень, щодо доказування правомірності дій покладається на відповідача, який довів суду правомірність складеного ним протоколу серії АР1№096848 від 15.01.2011 року про притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП.

          Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

          Відповідно до ст. 251 КУпАП: «Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчинення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосується забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

          Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Відповідно до п.2.9 а).б). Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, зі змінами та доповненнями, водію забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під дією наркотичних чи токсичних речовин, в хворобливому стані, в стані втоми, а також перебуаючи під дією лікарських препаратів, що знижують реакцію і увагу.

          Відповідно до ч.1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції тягне за собою накладення штрафу на водіїв від ста п`ятидесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, або громадські роботи на строк від 40 до 50 годин, або адміністративний арешт на строк від семи до десяти діб

           Відповідно до ст.11 п.21 Закону України «Про міліцію»міліції для виконання покладених на неї обов`язків надається право  зупиняти транспортні засоби в разі порушення правил дорожнього руху.

          15.01.2011 року характер руху  автомобіля позивача, який  рухався то прискорюючись, то зтишуючи рух, змінюючи напрямок руху дав підстави співідповідачу як працівнику міліції зупинити транспортний засіб позивача відповідно до  ст.11 п.21 Закону України «Про міліцію», так як в діях позивача вбачалося порушення п.п.2.9 а).б). Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, зі змінами та доповненнями, водію забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під дією наркотичних чи токсичних речовин, в хворобливому стані, в стані втоми, а також перебуваючи під дією лікарських препаратів, що знижують реакцію і увагу.

          Позивач не довів суду обставин, що свідчать про порушення вимог ст.11 п.21 Закону України «Про міліцію».

          Відповідно до ст.5 Закону України «Про міліцію»при звертанні до громадянина працівник міліції зобов`язаний назвати своє прізвище, звання та пред`явити на вимогу службове посвідчення.

          Відповідно до ст.5 Закону України «Про міліцію»співвідповідач при звертанні до позивача назвав своє прізвище, звання.

          Позивач не довів суду обставин, що свідчать про порушення вимог ст.5 Закону України «Про міліцію».

          Відповідно до  п.2 ст.11 Закону України «Про міліцію»міліції для виконання покладених на неї обов`язків надається право  перевіряти у громадян  при підозрі у вчиненні правопорушень  документи, що посвідчують їх особу.

          Так як за порушення п.п.2.9 а).б). Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, зі змінами та доповненнями, водію забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під дією наркотичних чи токсичних речовин, в хворобливому стані, в стані втоми, а також перебуваючи під дією лікарських препаратів, що знижують реакцію і увагу, передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КупАП, то співідповідач відповідно до  п.2 ст.11 Закону України «Про міліцію»міліції для виконання покладених на неї обов`язків мав право перевіряти у позивача документи, що посвідчують його особу.

           Позивач не довів суду обставин, що свідчать про порушення  вимог п.2 ст.11 Закону України «Про міліцію».

          Факт порушення позивачем п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України позивачем, вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення, підтверджується протоколом  серії АР 1 № 096848 про те, що  ОСОБА_6  15.01.2011 року  о 21 годині 30 хвилин  в Запорізькій області в м.Гуляйполе по вул.Шевченко керував автомобілем  ВАЗ -21099 державний знак АР 5961 в стані алкогольного сп`яніння, чим порушив п.2.9 ПДР України,  за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КупАП, тестування сп`яніння проводилося  приладом ”DRAGER” ARBL 0814, результат тесту 1,29 %, при свідках ОСОБА_7, ОСОБА_8, в якому позивач пояснив, що керував автомобілем, перед цим випив 50 грамів кон`яку.

          Відповідно до ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного сп`яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником міліції у присутності двох свідків.

          Співвідповідач провів огляд позивача як водія у присутності двох свідків з використанням спеціального технічного засобу ”DRAGER” ARBL 0814, який сертифікований до 16.04.2013 року і пройшов державну реєстрацію до 10.02.2015 року відповідно до ч.2 ст.266 КупАП.

          А тому посилання посилання позивача на відсутність події та складу адміністративного правопорушення в його діях не грунтується на встановлених судом обставинах.

          Відповідно до ч.1 ст.266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп`яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами.

          Співідповідач, відсторонивши позивача від керування траспортним засобом, діяв відповідно до ч.1 ст.266 КупАП.

          Відповідно до ч.1 ст.256-1 КупАП у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до КУПАП може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник ДАІ  тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більш ніж натри місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами.

          Співвідповідач відповідно до ч1 ст.256-1 КУпАП вилучив у позивача посвідчення водія і видав тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами, так як у нього були підстави вважати, що позивачем вчинено порушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, за яке бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.

          Крім того, посилання позивача не порушення вимог п.2.14 в). ПДР України  не грунтується на законі, так як Правила дорожнього руху України, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, зі змінами та доповненнями, не містять п.2.14 в).

          Відповідно до п.2.4 а). Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, зі змінами та доповненнями, на вимогу працівника міліції водій повинен зупинитися з дотриманням вимог даних правил, а також передати для перевірки документи, вказані в п.2.1 ПДР України.

          Позивач посилається на те, що співвідповідач наказав пред` явити йому талон технічного огляду та інші документи, чим порушив п.2.4 а). ПДР України.

          Суд, оцінюючи дану обставину, вважає, що позивач не вказав в чому полягає порушення п.2.4 а). ПДР України.

          Відповідачі довели суду, що протокол про адміністративне правопорушення, який містить дані правопорушника складено на підставі  посвідчення водія, де вказано ім`я «Грігор».

          Невідповідність імені позивача в протоколі даним в паспорті позивача повинна бути врахована судом при притягненні позивача до адміністративної відповідальності і не може бути підставою для визнання протоколу недійсним.

          Суд, оцінюючи посилання позивача на наявність в копії протоколу посилання на ч.1 ст.127 КУпАП, виходить з того, що копія протоколу містить слабий відтиск якогось недослідженого судом протоколу відносно іншої особи, тоді як досліджений в судовому засіданні оригінал  протоколу містить посилання на ч.1 ст.130 КУпАП і відповідає вимогам закону.

          З урахуванням викладеного, суд визнає правомірними дії відповідача щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення, так як  останній  довів суду, що діяв відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, а саме на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та відмовляє в задоволенні позову.

          Керуючись ст. ст. 6, 11, 17, 69, 70, 71, 72, 99,100,104, 105, 158, 159-164, 167 Кодексу

Адміністративного судочинства України,  ст. 130 ч.1, 251, 252,289  КУпАП, п.14 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС, затвердженої наказом МВС від 27.03.2009 року №111, суд, -

  ПОСТАНОВИВ:

            Адміністративний позов  ОСОБА_1 до Управління ОСОБА_2 України в Запорізькій області, інспектора ДПС ДАІ взводу супроводжень прапорщика міліції ОСОБА_3 про визнання незаконними дій та скасування протоколу у справі про адміністративне правопорушення залишити без задоволення.

            З рішенням в повному обсязі сторони можуть ознайомитися 16.02.2011 року.

           Постанова оскарженню не підлягає.

          Суддя: