Справа № 1 la -659/ 2006р. Категорія ст.186ч.2КК України

Головуючий у І інстанції :Покатілов О.Б. Доповідач: Фомін Ю.В.

УХВАЛА

іменем   України

05 вересня 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі :

головуючої - Мельничук Н.М.

суддів - Гузовського О.Г., Фоміна Ю.В.,

за участю

прокурора -     Глазунова С.В.

засудженого ОСОБА_1 розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну   справу   за   апеляцією   засудженого   ОСОБА_1    з доповненнями на вирок    Корольовського районного суду   м.Житомира від 05 липня 2006 року.

Цим вироком:

ОСОБА_1,

уродженець м.Єревана Арсенії, громадянин

України, одружений, на утриманні має двох

неповнолітніх           дітей,            непрацюючий,

проживаючий АДРЕСА_1, судимий 19.06.2001 року Бердичівським міськсудом Житомирської області за ст.229-6ч.2, 101ч.З, 222ч.1, 206ч.З КК України на 7 років позбавлення волі; постановою Бердичівського міськрайонного суду від 28.11.2005 року умовно-достроково звільнений на два роки два місяці 25 днів,-засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК України до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Бердичівського міського суду від 19.06.2001 року і остаточно визначено ОСОБА_1 покарання у вигляді 5 років 6 місяців позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу щодо нього залишена утримання під вартою. Початок строку покарання рахується йому з 05 березня 2006 року.

ОСОБА_2, уродженець    та    житель     АДРЕСА_1,     громадянин України,     непрацюючий,   неодружений, судимий   Бердичівським   міським   судом 10.09.2001 року за ст.185ч.З КК України на 3 роки позбавлення волі, 06.08.2003       року      умовно-достраково звільнений на 10 міс. 14 днів,-засуджений за ст.186ч.2 КК України на 4роки 6 місяців позбавлення волі.

Міра запобіжного заходу щодо нього залишена утримання під вартою.

Початок строку покарання рахується йому з 05 березня 2006 року.

Згідно вироку суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 03 лютого 2006 року о 20 годині 40 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння і знаходячись біля будинку АДРЕСА_2 побачили, що біля вказаного будинку проходить потерпіла ОСОБА_3, з жіночою сумочкою на правому плечі і в них виник злочинний намір направлений на відкрите викрадення чужого майна, а саме зазначеної сумочки. З цією метою ОСОБА_2, попередньо змовившись з ОСОБА_1, підійшов до ОСОБА_3 спереду та, взявши її двома руками за плечі, закрив своєю лівою рукою її рот, наказавши не кричати. Однак, ОСОБА_3 почала кричати та намагалась вирватись з рук ОСОБА_2. В цей час до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позаду підійшов ОСОБА_1 та з метою подалання опору потерпілої наніс їй два удари рукою в праву частину голови, від чого потерпіла відчула фізичний біль. Намагаючись звільнитись від ОСОБА_2, потерпіла впала на асфальт на спину, а ОСОБА_2 в цей момент вирвав правою рукою сумочку з рук ОСОБА_3. Після цього, ОСОБА_1 побіг до автомобіля , де на них чекав ОСОБА_4, який з ними в злочинну змову не вступав, про вчинений грабіж не знав. Заволодівши сумочкою ОСОБА_3, ОСОБА_2 наніс останній один удар ногою в правий бік тулуба в той час, коли вона ще продовжувала лежати на асфальті, після чого також сів в автомобіль, де на нього чекали ОСОБА_1 та ОСОБА_4 і на вказаному автомобілі з місця скоєння злочину зникли.

Таким чином, ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_1 відкрито викрали майно потерпілої ОСОБА_3 на загальну суму 626 грн.

В своїй апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_1 просить вирок суду скасувати. Посилається він на те, що його вина в ході досудового та судового слідства не була доведена, просить перекваліфікувати його дії з ст.186ч.2 КК України на ст.396 КК України. Також він просить суд врахувати, що в нього на утриманні знаходиться двоє неповнолітніх дітей.

В частині засудження ОСОБА_2 вирок суду не оскаржується ніким з можливих апелянтів.

Заслухавши доповідача, висновок прокурора, який вважав, що вирок щодо засудженого ОСОБА_1 слід залишити без зміни, пояснення засудженого ОСОБА_1, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого з доповненнями задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб відкрито викрав чуже майно, з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілої і його дії кваліфіковано вірно за ст.186ч.2 КК України.

Покази засудженого ОСОБА_1, в яких він заперечує факт вчинення відкритого викрадення у потерпілої ОСОБА_3 та покази засудженого ОСОБА_2, в яких він стверджував, що сам вчинив грабіж потерпілої ОСОБА_3 , спростовуються дослідженими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Так, суд визнав достовірними покази потерпілої ОСОБА_3 про те, що пограбування було вчинено обома грабіжниками, через їх послідовність та відповідність іншим зібраним по справі доказам про те, що раніше їй незнайомі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , застосовуючи фізичне насильство, наносячи удари, повалили на асфальт і вирвали у неї сумочку, в якій був мобільний телефон і інші речі.

Протоколом очної ставки між потерпілою ОСОБА_3 та ОСОБА_1, згідно якого потерпіла підтвердила, що саме ОСОБА_1 наносив їй удари під час пограбування; оголошеними в судовому засіданні показами свідка ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 викрали жіночу сумочку; протоколом пред'явлення для впізнання, відповідно до якого потерпіла впізнала в ОСОБА_1 особу, яка разом з іншим чоловіком відкрито викрала її сумочку та яка нанесла їй удари; протоколом явки з повинною ОСОБА_2., відповідно до якого він в співучасті з ОСОБА_1 відкрито викрав жіночу сумочку у невідомої дівчини; протоколами огляду місця події і огляду речових доказів , згідно яких у ОСОБА_5 був вилучений мобільний телефон „Нокіа 1100", який впізнала потерпіла ОСОБА_3, як такий, що був відкрито викрадений у неї двома чоловіками; іншими доказами, дослідженими в ході судового слідства.

При призначенні покарання ОСОБА_1 судом було враховано, що раніше він неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання в місцях позбавлення волі, вчинив новий злочин під час умовно-дострокового звільнення, рецидив злочину, злочин він вчинив в стані алкогольного сп'яніння, характеризується по місцю проживання він посередньо, не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Засудженому ОСОБА_1 судом призначено покарання у відповідності до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості скоєного ним злочину, даних про його особу та обставин, які обтяжують його покарання. Обставин, які пом'якшують його покарання судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 з зазначених в апеляції підстав, немає.

Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 з доповненнями залишити без задоволення, а вирок Корольовського районного суду м.Житомира від 05 липня 2006 року щодо нього - без зміни.

Судді: