Справа № 2-1029/2011

Р І Ш Е Н Н Я

26 квітня   2011 року Калінінський районний суд м. Горлівки Донецької області у складі :

головуючого судді: О.Є. Жуковій

при секретарі: Д.А. Анікєєвій

за участю представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача : ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Горлівки справу за позовом ОСОБА_3                  до Державного підприємства “Артемвугілля”  про стягнення моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров’я,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3             звернувся до суду з вказаним позовом , посилаючись на те, що він працював на підприємстві вугільної промисловості СП Шахта ім. Калініна   ДП “Артемвугілля”.  Робота  в шкідливих умовах призвела до утворення у нього профзахворювань .  Відповідно до висновку МСЕК від 09.08.2007      року позивачеві була    встановлена стійка втрата професійної працездатності в розмірі 65 % за профзахворюваннями  хронічний бронхіт та радикуліт і його визнано інвалідом 3 групи.

Свої позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що через втрату професійної працездатності  була втрачена значна частина життєвих функцій його організму, він відчуває себе неповноцінною людиною. В зв’язку з втратою здоровЧя погано себе почуває, не може реалізувати нормальні життєві потреби, бажання. Для організації життя повинен докладати додаткових зусиль, відчуває моральні страждання. Заподіяну йому втратою здоров’я моральну шкоду оцінює в 70 000 гривень, які просить стягнути з відповідача. Також просив допустити негайне виконання рішення суду.

В судове  засідання позивач надав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, наполягав на задоволенні позову.

Представник позивача позов підтримав , надавши пояснення аналогічні викладеним в позові, просив  позовну заяву задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав , посилаючись на те, що відсутня вина підприємства в  тому, що позивач отримав професійне захворювання, оскільки під час прийняття на роботу він був ознайомлений  з умовами праці, крім того позивачем не надано доказів , що підтверджують факт заподіяння йому моральної шкоди. Крім того, наполягав на пропущені позивачем строку звернення до суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін , приходить до наступного.

Як вбачається з трудової книжки  ОСОБА_3        , він  тривалий час  працював на підприємстві відповідача на підземних роботах   (а. с. 7-10). Під час виконання трудових обов’язків позивач отримав професійні захворювання    , що підтверджується актами  розслідування хронічних професійних захворювань від 26.06.2006 року та 29.08.2007 року (а.с.12,13) Через наявність профзахворювань ОСОБА_3    встановлено втрату   професійної працездатності, яка за висновком МСЕК від 09.08. 2006      року склала 40  % вперше за профзахворюванням хронічний радикуліт  безстроково, а за висновком МСЕК від 08.10.2007 року ОСОБА_3  за сукупністю встановлено 65 % втрати професійної працездатності ( 25% - хронічний бронхіт вперше, 40% радикуліт повторно)   та його визнано інвалідом 3 групи (а.с.27,29 ). У зв’язку з цим позивач   неодноразово проходив лікування ( а.с.30-33, 14-15,16-17,18-19,21,22,23,2425,26).

Згідно ст. 23 ЦК України моральна шкода постраждалому від нещасного випадку на виробництві, або професійного захворювання складається з фізичного болю та душевних страждань, які він поніс у зв’язку з ушкодженням здоров’я.

Надані позивачем докази в повній мірі вказують, що ушкодження здоров’я ОСОБА_3  та наявність у нього професійних  захворювань сталося при виконання ним трудових обов’язків, що в свою чергу привело як до фізичних так і до моральних страждань. Втрата працездатності привела до обмеження його можливості вести активний образ життя, вільно спілкуватися,  внаслідок чого останній вимушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

В зв’язку з цим у суду відсутні сумніви, що вказані наслідки наступили у ОСОБА_3  через втрату професійної працездатності, порушення відповідачем підприємством ДП “Артемвугілля” СП “Шахта ім. Калініна ” права позивача на належні, здорові та безпечні умови праці ( ст. 43 Конституції України, ст. 2 КЗпП України).

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих звЧязків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обовЧязок щодо відшкодування моральної шкоди позивачу законом покладено на підприємство, де працював ОСОБА_3      в звЧязку з тим, що на час втрати позивачем профпрацездатності в 2006 та 2007 роках   ,  дію п.1 “є” ст. 21 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності” було зупинено п.27 ст. 77 Законом України “Про державний бюджет України на 2006 рік”.

За змістом п.5 Рішення Конституційного суду України від 10.08.2008 року , право громадян на відшкодування моральної шкоди  не порушено, оскільки ст. 1167 ЦК України  та ст. 237-1 КЗпП України  їм надано право відшкодувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обовЧязків  щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції країни.

Згідно ст.  233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Позивачу втрату професійної працездатності за  профзахворюваннями хронічний радикуліт та хронічний бронхіт  встановлено вперше висновком МСЕК в 2006 та 2007 роках,   однак , суд вважає, що відповідно до ст. 268 ЦК України , строк позовної давності на вимоги повЧязані з відшкодуванням шкоди заподіяної  здоровЧю , не розповсюджується.

Так, суд встановив, що позивач отримує від держави необхідні платежі  по щомісячним страховим виплатам ,  тому приймаючи до уваги  вказані  обставини , характер та тривалість моральних страждань, заподіяних ОСОБА_3         в зв’язку з неповоротною  втратою здоров’я,   а також  принципи  розумності та справедливості зазначені в ст. 23 ЦК України, слід встановити суму відшкодування моральної шкоди на користь позивача в сумі 17  000 гривень, оскільки вказана ОСОБА_3       сума відшкодування в 70 000 гривень є забагатою.

Вимоги  позивача щодо допуску негайного виконання судового рішення не грунтуються на законі , оскільки ст. 367 ЦПК України не передбачено допуск  негайного виконання судового рішення по справах про відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоровЧя.

Питання про судові витрати слід вирішити на підставі ст. 88 ЦПК України.

Керуючись   ст. ст. 2, 237-1, 233, 234 КЗпП  України, ст. 23 ЦК України, ст. 43 Конституції України, ст.   ст. 10,11, 60,  88,209, 212,214,215, 217, 218 ЦПК України, суд ,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву   задовольнити частково.

Стягнути на користь ОСОБА_3                             з Державного підприємства “Артемвугілля”  в  відшкодування моральної шкоди заподіяної ушкодженням здоров’я   17  000  (сімнадцять  тисяч ) гривень.

Стягнути з Державного підприємства “Артемвугілля”   на користь держави судовий збір в сумі 8 ( вісім ) гривень 50 копійок  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 15 (пЧятнадцять) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом  10 днів  з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були  присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів  з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: