Справа 22ас/2413 Головуючий в суді 1-ї інстанції Ковальчук М.В. Категорія 31 Доповідач Зарицька Г.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2006 року апеляційний суд Житомирської області в складі:
головуючої Зарицької Г.В.
суддів Рафальської І.М., Балашкевича С.В.
при секретарі Сухоребрій Т.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за позовом ОСОБА_1 до районного відділу освіти Олевської райдержадміністрації про стягнення невиплачених коштів, передбачених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за апеляційною скаргою позивачки на постанову Олевського районного суду Житомирської області від 11 травня 2006 року
встановив:
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до відповідача та просила стягнути на її користь недоотримані кошти в сумі 29444,30 грн. за період з 01.10.2002 року до 01.11.2005 року, передбачені ст. ст. 37, 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
На обгрунтування позову зазначала, що такі виплати раніше проводилися їй у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року, що суперечить в частині розміру цих виплат положенням ст. ст. 37, 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ).
Постановою Олевського районного суду від 11 травня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити її позовні вимоги. Апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом встановлено, що позивачка та її троє неповнолітніх дітей являються потерпілими внаслідок Чорнобильської катастрофи і проживає в с. Журжевичи Олевського району Житомирської області, яке переліком пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зони радіоактивного забруднення внаслідок катастрофи, затвердженого постановою КМ України №106 від 23.07.1991 року, розпорядженням КМ України №17 від 12.01.1993 року відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.
Відповідно до ст. 63 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ фінансування витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету.
Статтею 62 Закону № 796-ХІІ передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Конкретні розміри всіх доплат, передбачених Законом № 796-ХІІ, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України.
Саме в таких розмірах позивачці виплачувалася грошова допомога в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства (по 2 грн. 10 коп. щомісячно на її та троє неповнолітніх дітей) та доплата, як громадянину, який працює у зоні гарантованого добровільного відселення (по 10 грн. 50 коп. щомісячно).
За таких обставин, суд обґрунтовано відмовив позивачці у задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, апеляційний суд,
ухвалив :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Олевського районного суду Житомирської області від 11 агравня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого' адміністративного суду України протягом одного місяця з дня виготовлення ухвали у повному обсязі.
Головуюча Судді