Справа № 11а -607/ 2006р. Категорія ст.185ч.2 КК України
Головуючий у І інстанції: Зав'язуй С.М. Доповідач: Фомін Ю.В.
УХВАЛА
іменем України
29 серпня 2006 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючої - Мельничук Н.М.
суддів - Гузовського О.Г., Фоміна Ю.В.,
за участю
прокурора - Селюченко І.І.
захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2
засуджених - ОСОБА_3, ОСОБА_4 розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 31 травня 2006 року.
Цим вироком:
ОСОБА_5,
уродженець ІНФОРМАЦІЯ_1, житель АДРЕСА_1, громадянин України, не судимий, засуджений за ч.І ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_5 звільнений від відбування покарання з випробуванням та іспитовим строком на 1 рік, на засудженого покладені обов'язки : не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання.
ОСОБА_3, уродженець і житель АДРЕСА_2, громадянин України, не судимий, засуджений за ч.2 ст. 185 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та на нього покладені обов'язки не виїжджати за межі України без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну свого місця проживання.
ОСОБА_4,
уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2,
громадянин України, раніше судимий
27.04.1999року Брусиловським районним
судом за ст.ст.101 ч.З, 140ч.2, 208 КК
України на 8 років позбавлення волі ,
звільнений умовно-достроково з місць
позбавлення волі постановою
Бердичівського міського суду
Житомирської області від -29.04.2004 року на 2 роки 7 місяців і 20 днів,-
засуджений за ч.2ст.185 КК України на 2 роки позбавлення волі.
Згідно ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до призначеного покарання невідбутої частини покарання за вироком Брусиловського районного суду від 27.04.1999 року остаточно визначено засудженому ОСОБА_4 покарання - 3 роки позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу засудженим ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили залишена попередня -підписка про невиїзд з постійного місця проживання.
Згідно вироку, вночі з 20 на 21 листопада та вночі з 21 на 22 листопада 2005 року ОСОБА_5, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_3, яке займалося обробкою гранітної .продукції, таємно викрав на підприємстві, поліровані та неполіровані плитки, квітники на загальну суму 405 грн. 60 коп.
В вересні - жовтні 2005 року ОСОБА_3, працюючи ІНФОРМАЦІЯ_4, таємно викрав гранітну продукцію підприємства у вигляді неполірованих квітників на загальну суму 400 грн.80 коп.
Після вчинення зазначених крадіжок ОСОБА_3 у цей же період з вересня по жовтень 2005 року за попередньою змовою ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_4 таємно викрали гранітну продукцію цього товариства у вигляді плиток полірованих та неполірованих , полірованих квітників на загальну суму 1419 гривень.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_4 25 листопада 2005 року під час своєї робочої зміни ІНФОРМАЦІЯ_6 шляхом вільного доступу викрав гранітну продукцію: плитку поліровану та неполіровану, неполірований квітник всього на загальну суму 202 грн. 80 коп.
В апеляціях засуджені ОСОБА_3 і ОСОБА_4 просять скасувати вирок суду першої інстанції. Засуджений ОСОБА_3 вважає за необхідне справу відносно нього закрити за відсутністю в його діях складу злочину, передбаченого ст.185ч.2 КК України, а засуджений ОСОБА_4 вважає, що дану кримінальну справу за його обвинуваченням у скоєні злочину, передбаченого ст.185ч.2 КК України необхідно направити на новий судовий розгляд.
В обґрунтування апеляцій засуджені посилаються на ті обставини, що ніякої спільної домовленості про вчинення злочину між ними не було, суд безпідставно кваліфікував їх дії за ч.2 ст. 185 КК України.
У справі, на думку засуджених, відсутні докази щодо їх причетності до вчинення крадіжок чужого майна. Засуджений ОСОБА_3 вказує на те, що суд необгрунтовано визнав його дії продовжуючим злочином, а засуджений ОСОБА_4 на те, що на досудовому слідстві до нього працівниками міліції застосовувались незаконні методи.
Крім того, на думку засудженого ОСОБА_4, суд, обираючи міру покарання, не врахував його сімейний стан та стан його здоров'я, наявність на його утриманні хворої непрацездатної матері, а також повне відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Заслухавши доповідача, висновок прокурора про залишення вироку без зміни, пояснення засуджених ОСОБА_3, ОСОБА_4, захисників ОСОБА_1, ОСОБА_2, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених задоволенню не підлягають.
Вина засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у скоєні злочинів, в яких їх визнано винними, підтверджується доказами, дослідженими в ході судового слідства та викладеними у вироку.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вчинили таємне викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб та ОСОБА_4 вчинене повторно. При кваліфікації злочинних дій засуджених судом першої інстанції їх вірно визначено по епізодах викрадення гранвиробів з ТОВ „Коніс" продовжуваним злочином, оскільки їх дії носили продовжуваний характер і складалися з тотожних діянь, об'єднаних єдиним злочинним наміром. При визначенні дій ОСОБА_4 за ознакою повторності судом вірно враховано його непогашену судимість за попереднім вироком, згідно з яким його було засуджено за вчинення крадіжки.
Таким чином, судом першої інстанції правильно кваліфіковані дії засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ст..185ч.2 КК України.
Судом у вироку дана відповідна оцінка показам засуджених в судовому засіданні: ОСОБА_3 про заперечення ним попередньої змови з ОСОБА_4 при вчиненні ним крадіжок, ОСОБА_4, який не визнав свою участь в крадіжках.
В обґрунтуванні своїх висновків судом першої інстанції обґрунтовано були прийняті до уваги досліджені в судовому засіданні послідовні покази засудженого ОСОБА_3 на досудовому слідстві про те, що у вересні 2005 року він запропонував ОСОБА_4, щоб той виготовляв гранвироби ІНФОРМАЦІЯ_6 та продавав йому. ОСОБА_4 погодився і на протязі вересня - листопада виготовляв їх , переносив до прохідної чи отвору в огорожі, де вже вони разом виносили їх за територію підприємства. Вказані покази засуджений ОСОБА_3 підтвердив на очній ставці з засудженим ОСОБА_4. Ніяких мотивів для оговорення ним ОСОБА_4 не встановлено.
Свідок ОСОБА_6 - директор ТОВ „Коніс" пояснив, що з приводу крадіжок він звернувся в міліцію, у охоронця ОСОБА_3 на подвір'ї його домоволодіння працівниками міліції була виявлена викрадена з товариства гранітна продукція. В цей же день ОСОБА_4 просив його забрати з міліції заяву, зізнався в крадіжці і обіцяв відшкодувати збитки.
Свої покази свідок ОСОБА_6підтвердив на очній ставці з засудженим ОСОБА_4.У вироці суду є посилання на дані огляду місць події від 25 листопада 2005 року - ТОВ „Коніс" та домоволодіння засудженого ОСОБА_3 про виявлення та вилучення з його подвір'я гранітної продукції, яка була вироблена на ТОВ „Коніс"; Довідку про вартість та кількість викраденого майна; речові докази.
Покарання засудженим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 судом призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину даних про особу винного та всіх обставин справи , в тому числі і тих на які є посилання в апеляціях. Зокрема , щодо засудженого ОСОБА_4, його позитивну характеристику, те, що він визнаний інвалідом 3 групи, вчинив злочин під час умовно-дострокового звільнення від покарання за попереднім вироком .
Що стосується доводів апеляції засудженого ОСОБА_4 про застосування незаконних методів слідства працівниками міліції, то відповідна заява була перевірена в ході досудового слідства прокуратурою. Вказані факти не знайшли свого підтвердження про що було його повідомлено в.о.прокурора Коростишівського району. У вироці суду не наведені будь-які докази, які б були зібрані з порушенням вимог кримінально-процесуального закону.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для зміни або скасування вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з зазначених в апеляціях підстав, немає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Коростишівського районного суду Житомирської області від 31 травня 2006 року щодо них -без зміни.