АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-ц-738/11Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В.
Категорія - 45 Доповідач - Сташків Б.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2011 р. колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
головуючого - Сташківа Б.І.
суддів - Жолудько Л. Д., Шевчук Г.М.
при секретарі - Семяоніді В.А.
з участю апелянта ОСОБА_1, його представника ОСОБА_2, позивача ОСОБА_3, адвоката ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду від 24 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,-
В С Т А Н О В И Л А:
В травні 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, посилаючись на те що ОСОБА_1, який є суміжним землекористувачем захопив 0,001 га земельної ділянки, яка належала йому на праві власності на якій розмістив кролятники та будівельні матеріали. Крім того, на ґрунті неприязних відносин відповідач вбив його собаку та побив кури, чим спричинив йому моральної шкоди на суму 3000 грн.
Рішенням Зборівського районного суду від 24 лютого 2011 року позов задоволено.
Зобов’язано ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_3 земельною ділянкою шляхом знесення паркану та звільнення частини земельної ділянки площею 0.0028 га на межі В-А, згідно кадастрового плану до державного акту ЯЗ №056730 від 03 лютого 2009 року
Додатковим рішенням Зборівського районного суду від 01 квітня 2011 року у позовних вимогах ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди в сумі 3000 грн. відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_3 45 грн. 50 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові ОСОБА_3 відмовити за безпідставністю, посилаючись на те, що суд неповно з’ясував обставини, що мають значення для вирішення справи. Зокрема вказує на те, що суд безпідставно послався на акт встановлення (відновлення) межових знаків від 23 лютого 2011 року та кадастровий план земельної ділянки ОСОБА_3, оскільки вони складені з порушенням норм чинного законодавства. Крім того вказує, що він як суміжний землекористувач не був залучений при встановленні межових знаків.
В апеляційній інстанції апелянт ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали апеляційну скаргу, зіславшись на доводи викладені в ній.
Позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечила та просить рішення суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, розглянувши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
У відповідності до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Відповідно до п.п. 2, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року№7“ Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” спори, які виникають із земельних правовідносин, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст.152 ЗК України шляхом визнання прав.
Під час ухвалення рішення, суд відповідно до ст.214 ЦПК України вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2)чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3)які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Так, задовольняючи позовні вимоги щодо усунення перешкод в користуванні належною ОСОБА_3 земельної ділянки та відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що частина земельної ділянки позивачки ОСОБА_3, яка належить їй на праві власності, відмежована огорожею відповідача ОСОБА_1 та захоплена відповідачем.
З такими висновками суду погоджується суд апеляційної інстанції, оскільки вони достатньо мотивовані, підтверджені доказами, наявними в матеріалах і ґрунтуються на вимогах закону.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
В силу вимог ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Крім цього, законодавцем в цій же статті визначено способи захисту прав на земельні ділянки, в тому числі відновленням стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
З матеріалів справи вбачається, що сторони по справі є суміжними землекористувачами.
Згідно державного акту ЯЗ №056730 від 03 лютого 2009 року позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,217 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована в АДРЕСА_1.
Згідно акту встановлення (відновлення) межових знаків від 23 лютого 2011 року та кадастрового плану частина земельної ділянки площею 0,0028 га, належної позивачу, на межі В-А відгороджена відповідачем.
Відповідно до вимог ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ним.
Отже, оскільки відповідач самовільно захопив частину належної ОСОБА_3 земельної ділянки, то ця частина земельної ділянки підлягає поверненню її позивачу в межах встановлених кадастровим планом до державного акту ЯЗ №056730 від 03 лютого 2009 року, шляхом знесення паркану та звільнення частини земельної ділянки площею 0,0028 га на межі В-А.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що суд безпідставно послався на акт встановлення (відновлення) межових знаків від 23 лютого 2011 року та кадастровий план земельної ділянки ОСОБА_3, тому що вони складені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки законність даних документів ніким не оспорювалась і тому даний факт не може бути підставою для скасування рішення суду.
Доводи апелянта про те, що основним доказом захоплення частини земельної ділянки можне бути тільки висновок земельно-технічної експертизи. в чому йому було відмовлено є безпідставними.
Із матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції ухвалювалася ухвала від 04 червня 2010 року про призначення судово-земельної експертизи, а 17 лютого 2011 року провадження по справі було відновлено, у зв’язку з неоплатою апелянтом витрат, пов’язаних з проведенням експертизи. Апелянт знав про існування такої експертизи, оскільки був присутнім в залі судового засідання під час розгляду справи по суті і за його клопотанням саме і призначалася судово-земельна експертиза (а.с.25, 28).
Згідно п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року №8 «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», у разі незгоди сторін оплатити вартість експертизи, суд розглядає справу на підставі наявних доказів, а висновок експерта у відповідності до ст.ст. 147, 212 ЦПК України не є для суду обов’язковим і оцінюється на рівні з іншими доказами. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.
Суд першої інстанції зібрав достатньо доказів, які підтверджують захоплення відповідачем ОСОБА_1 частини земельної ділянки розміром 0,0028 га, яка належить позивачу ОСОБА_3 у відповідності до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії АЗ №056730 виданого 3 жовтня 2009 року.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та правильно з’ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313-317, 319 ,324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Зборівського районного суду від 24 лютого 2011 року –без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - підпис
Судді - два підписи
З оригіналом згідно:
Суддя апеляційного суду
Тернопільської області Б.І. Сташків