Справа №2-290/07р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2007р.                                                   Іванівський районний суд Одеської області

в складі:          судді Доніна В.Є.,

при секретарі Кирилової С.Ф.. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Іванівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про витребування майна із чу­жого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовною заявою, в якої просить зобов'язати ОСОБА_2 повернути йому майно культиватор КГТС-4 і причеп, 1991 року випуску, реєст­раційний НОМЕР_1, марка 2-ПТС-4, заводської НОМЕР_2. При цьому, позивач посилається на те, що зазначене майно придбано за власні кошти та належить йому на праві власності. Техніка була передана відповідачу у користування в період перебування його в шлюбі з до­нькою ОСОБА_1. ОСОБА_3, та після розірвання шлюбу в 2005 році залишалась у ОСОБА_2 Добровільно повернути майно відповідач відмовляєть­ся.

20.04.2007р. в судовому засіданні ОСОБА_1. позовні вимоги змінив та просив суд по­ділити спірне майно між сторонами в рівних частках.

ОСОБА_2позов не визнав, надав суду розписку ОСОБА_1. від 06.04.2006р. про отримання від ОСОБА_4 і ОСОБА_3 за місцем їх проживання сільсько­господарської техніки: дискового культиватора, 2 ПТС-4, КДУ 2 шт. Також зазначив, що в теперішній час він користується причепом марки 2-ПТС-4, 1989 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 і культиватором КПС-4, яки належать ОСОБА_5згідно свідоцтва про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 виданого 28.07.2006р. Іванівською ін­спекцією Держтехнагляду та технічного талону від 07.04.2006р. відповідно.

Суд, заслухавши пояснення сторін, опитавши свідків, дослідивши надані сторонами докази, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1є власником причепу марки 2-ПТС-4, 1991 року випуску, заводський НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, про що позивачем надано свідоцтво про реєстрацію машини серія АБ №НОМЕР_4 видане Іванівською інспекцією Держтехнагляду 07.02.2005р.

Право власності позивача на культиватор підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордера №9 від 10.04.2000р. на підставі накладної №12, про сплату ОСОБА_1. в ка­су ПКФ „Еанночка" чотири тисячі гривень за культиватор суцільний обробний КПС-4. Тех­нічна документація культиватору відсутня, реєстрація вказаної сільськогосподарської техні­ки не провадилась.

За твердженням позивача, причеп та культиватор були надані відповідачу в користу­вання та знаходяться в його користуванні в теперішній час, про що є свідки та письмові до­кази.

З метою встановлення обставин, що мають значення для справи, в судовому засіданні опитані свідки ОСОБА_6. ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11.

Свідки надали суду протиречиві повідомлення. Вони не змогли зазначити індівідуальні ознаки майна, що перебувало в користуванні відповідача у різні періоди, а також коли і в якому складі позивач передавал відповідачу сільськогосподарську та іншу техніку, та яка техніка у нього залишилась.

ОСОБА_5наголосив суду, що в теперешній час ОСОБА_2кори­стується належними свідку причепом марки 2-ПТС-4, 1989 року випуску, реєстраційний но­мер НОМЕР_3 (свідоцтво про реєстрацію машини серії НОМЕР_4 видане 28.07.2006р. Іва-нівською інспекцією Держтех нагл яду) і культиватором КПС-4 (технічний талон виданий 07.04.2006р. Іванівською інспекцією Держтехнагляду).

ОСОБА_12повідомила, що працювала директором фірми „Ганночка". Фірма припинила господарську діяльність в 2000-2001 році. Основним видом діяльності підприємства була торгівля будівельними матеріалами. Продаж сільськогосподарської техніки, в тому числі культиватора суцільного обробного КПС-4, фірма „Ганночка" ніколи не здійснювала. Накладну №12 від 10.04.2000р. ОСОБА_12 не визнала, наголосив суду що позивача ніколи не бачила та з ним не знайома.

В якості письмових доказів суду надані акт державного виконавця по вилученню та передачі арештованого майна від 13.05.2005р., накладна №009 від 20.04.2005р., акт опису майна сім'ї ОСОБА_2від 09.03.2006р. та акт державного виконавця від 10.07.2006р.

Суд становиться до зазначених доказів критично.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ст.55 Закону України „Про виконавче провадження" від 21.04.1999р. №606-XIV (із змінами та доповненнями) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту. Про проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту державний виконавець складає акт опису й арешту майна боржника.

Порядок опису і арешту майна боржника визначений п.5.6.6 Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.99р. №74/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 15.12.1999р. за №65/4158, згідно якого при проведенні виконавчих дій щодо опису та арешту майна боржника державний виконавець складає акт опису й арешту майна (додатки 21, 21-1). Перший примірник акта опису й арешту майна (додаток 21) складається з використанням бланка документів виконавчого провадження, для інших примірників (додаток 21-1) використовуються бланки для копій документів виконавчого провадження. В акті опису і арешту повинні бути вказані: час і місце складання акта; назва органу державної виконавчої служби, в якому працює державний виконавець, а також прізвище, ім'я та по батькові державного виконавця та осіб, що були присутні при складанні акта із зазначенням їх процесуального стану; назва органу чи посадової особи, якими виданий виконавчий документ, що підлягає виконанню, його резолютивна частина; назва стягувача та боржника; назва кожного внесеного в акт предмета і його відмінні ознаки (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо); якщо вилучені предмети мають ознаки дорогоцінних металів, каменів, перлів тощо, то вони ретельно описуються з визначенням усіх особливих ознак, відповідним чином пакуються в конверт, прошиваються, підписуються державним виконавцем, учасниками акта опису й опечатуються печаткою відповідного органу державної виконавчої служби; оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна; якщо проводилось опечатування предмета які предмети, приміщення, сховища були опечатані, кількість накладених печаток та спосіб опечатування; строк, після закінчення якого майно може бути передане для реалізації; назва особи, якій передане майно на зберігання, а якщо майно передано на зберігання не боржнику, а іншій особі,      паспортні дані, її адреса; відмітка про

роз'яснення зберігачеві майна обов'язків із збереження майна, попередження про кримінальну та матеріальну відповідальність за його розтрату, відчуження, утаювання або підміну; зауваження або заяви стягувача, боржника, осіб, що були присутні при опису і розпорядження за ним державного виконавця. Якщо державний виконавець установив зберігачеві обмеження права користуватися майном, то про це також указується в акті опису і арешту майна із зазначенням виду, обсягів і строку обмеження. При потребі, одночасно з арештом майна в акті повинні бути перелічені предмети, які залишені боржнику, із зазначенням їх вартості, як окремо кожного, так і загальної кількості, а також перелічено інше майно, у тому числі те, яке перебуває у спільній власності боржника з іншими особами і на яке не було накладено арешт.

Складання державними виконавцями документів, що надані суду позивачем в якості письмових доказів (акт державного виконавця по вилученню та передачі арештованого май­на від 13.05.2005р. (а.с.47); накладна №009 від 20.04.2005р. (а.с.54), акт державного виконав­ця від 10.07.2006р. (а.с.53)) не передбачено Законом України „Про виконавче провадження" та Інструкцією про проведення виконавчих дій.

Акт від 13.05.2005р. не підписаний державним виконавцем Майстренко І.С., акт від 10.07.2006р. наданий не повністю    тільки 1-ий аркуш.

В актах відсутні відмінні ознаки описаного й арештованого майна (вага, метраж, розмір, форма, вид, колір, товарний знак, проби, виробнича марка, дата випуску, ступінь зносу тощо), не перелічено майно, яке перебуває у спільній власності боржника з іншими особами або належить іншим особам.

Законом України „Про місцеве самоврядування" до повноважень депутатів місцевих рад не відноситься проведення опису майна громадян. У відповідності до Закону України „Про міліцію" не має таких повноважень і дільничий інспектор міліції. Тому, акт опису май­на сім'ї ОСОБА_2від 09.03.2006р. (а.с.49-52) складений депутатом Лагодою Є.Г. і інспе­ктором Балабан СТ. поза межами їх повноважень.

Згідно ч.І ст.59 ЦПК України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

З наведених причин, суд рахує акт державного виконавця по вилученню та передачі арештованого майна від 13.05.2005р. (а.с.47); накладну №009 від 20.04.2005р. (а.с.54), акт опису майна сім'ї ОСОБА_2від 09.03.2006р. (а.с.49-52) недопустимими доказами та не приймає їх до уваги.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд звертає увагу, що між сторонами не укладався договір користування (оренди) майна техніки, укладання якого у даному випадку є обов'язковим.

Крім того, позивач не видавав відповідачу довіреність на управління майном, що робить неможливим користування технікою, яка підлягає державної реєстрації згідно ст.34 Закону України „Про дорожній рух" від 30.06.1993р. №3353-ХП (із змінами та доповненнями) та Правил державної реєстрації та обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоціклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів та мотоколясок, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998р. №1388 (із змінами та доповненнями).

В судовому засіданні позивач пред'явив державний реєстраційний номер до причепу НОМЕР_1 і оригінал свідоцтва про реєстрацію машини серія АБ №'НОМЕР_4 видане Іванівсь-кою інспекцією Держтехнагляду 07.02.2005р., без яких експлуатація причепу неможлива.

З зазначеного, суд рахує недоказаними обставини, на яки посилається позивач відносно того, що культиватор КПС-4 і причеп, 1991 року випуску, реєстраційний НОМЕР_1, марка 2-ПТС-4, заводської НОМЕР_2 були передані відповідачу у користування в період перебування його в шлюбі з ОСОБА_3, та після розірвання шлюбу в березні 2005 року залишились у ОСОБА_2

Суд не знаходить підстав поділити спірне майно між позивачем і відповідачем, у той час як ОСОБА_1. ці підстави не зазначив.

Керуючись ст.ст.181, 182, 184, 208, 209, 210, 220, 244, 245, 655, 657, 759, 760 ЦК Укра­їни, ст.ст.7, 8, 15, 209, 212-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити ОСОБА_1в позові до ОСОБА_2про витребування майна із чужого незаконного володіння, та про розподіл спірного майна між сторонами.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рі­шення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.