Справа № 2-а-521/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

20 травня 2011 року  Жовківський районний суд Львіської області в складі :

головуючого           судді          Зеліско Р.  Й.,

при секретарі                    Мамедовій Г.І.          

розглянувши у відкритому судовому засіданні  в залі суду в м. Жовкві Львівської області  адміністративну справу  за позовом ОСОБА_1 до Управління  Пенсійного фонду України у Жовківському районі Львівської області про визнання дій неправомірними та зобовязання провести виплату  державної соціальної допомоги в повному розмірі відповідно до Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»,-

ВСТАНОВИВ :

30 березня  2011 року позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області про визнання дій відповідача неправомірними та зобов"язання провести виплату державної допомоги "дитині війни" в повному розмірі. У своїй позовній заяві,  посилається на те, що він належить до соціальної категорії "Дитина війни" і відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з вересня 2010 року по 01.03.2011 року та у майбутньому має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком.

Рішенням Конституційного Суду України  №6-рп/2007 від 09 липня 2007 року були визнані такими, що не відповідають Конституції України та є неконституційними окремі положення Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік", якими була зупинена дія положень Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на підставі яких їй повинна була бути нарахована соціальна допомога. Позивач звернувся з письмовою заявою до відповідача щодо нарахування і виплати такої допомоги, однак відповідач в порушення вимог Конституції України, не здійснив нарахування та виплату зазначеного підвищення до пенсії. Просить визнати дії відповідача неправомірними та зобовязати провести виплату  державної соціальної допомоги в повному розмірі відповідно до Закону України «Про соціальний захист  дітей війни».

Позивач подав до суду заяву з проханням слухати справу у його відсутності. Позовні вимоги викладені у позовній заяві підтримує повністю. Просить позов задоволити.

Представник відповідача  подав заяву з проханням слухати справу у їх відсутності,  подавши письмові заперечення  зі змісту яких слідує, що позовні вимоги позивача  є безпідставними з наступних підстав : відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (надалі  Закон - 2195)  пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії,  підвищуються  на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак, законодавством не визначено поняття "мінімальної пенсії за віком" як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно зі ст. 6 Закону-2195, так як ст. 28 Закону України "Про загальнообов"язкове державне пенсійне страхування" (надалі Закон-1058) передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Ст.28 Закону-1058 встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом-1058.

Це ж саме  зазначено у п.п. 3.2 п.3 Ухвали Конституційного Суду України  від 19.05.09 № 2-25/2009, що дає підстави стверджувати про наявність прогалини у законодавчому регулюванні виплат дітям війни передбаченої у статті 6 Закону № 2195-1У. Ця прогалина полягає у відсутності механізму вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватися дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії.

Водночас, законодавством не було прийнято жодного нормативного  акту на виконання вказаних вимог Закону-2195, не визначено на законодавчому рівні за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір.

Окрім цього, у 2007 році для певної категорії осіб було встановлено підвищення до пенсії, а саме, відповідно до ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік" від 19.12.2006 № 489-У (далі Закон-489) встановлено у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" (2195) виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту " № 3551-12), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (надалі Рішення-6-рп) було визнано таким, що не відповідає Конституції України положення пункту 12 ст.71 ЗУ "Про державний бюджет на 2007 рік",  яким було припинено на 2007 рік дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 цього Закону, яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих на яких розповсюджується дія ЗУ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", в розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.  Проте, зміни до Закону України "про Державний бюджет України на 2007 рік" у видаткову частину не внесені, тому кошти на виплату даних підвищень в 2007 році були відсутні.

Ст.7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Дане питання законодавцем вирішене в 2008 році, шляхом внесення змін в ст. 6 Закону-2195, (Законом України "Про Державний бюджет на 2008 рік") де передбачено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Згідно зі ст. 14 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту", учасникам війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсій підвищується на 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність , а тому "дітям війни" з 01.01.2008 року  по даний час виплачується щомісячно 10 %  прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до ст.1 Закону-2195 "Дитина війни"- це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 підпадає під категорію "дитина війни" і з 01.01.2008 року їй почалось виплачуватись підвищення до пенсії, як "дитині війни".

Розрахунок доплати, здійснений позивачем в позовній заяві не може братись судом до уваги, оскільки такий не грунтується на чинному законодавстві, оскільки не існує такого нормативно-правового акту, який би визначав, що поняття "мінімальна пенсія за віком" (як розрахункова величина за Законом-2195) та "прожитковий мінімум" є аналогічними термінами. Тим паче, в частині 3 ст.28 Закону-1058 чітко визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення  розмірів пенсій, призначених згідно з Законом-1058.

Водночас зазначають, що виплата даних доплат відбувається за рахунок Державного бюджету України. На сьогоднійшній день діє порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609.

Звертають увагу суду  на те, що відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС УКараїни  для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється  шестимісячний строк. Відповідно до ст.. 100 КАС України адміністративний  позов,  поданий після  закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду. На підставі вищезазначеного просить в задоволенні  позову відмовити в повному обсязі.

Розглянувши  матеріали справи, суд встановив наступне.

Спірні правовідносини регулюються  Конституцією України, Законом України "Про соціальний захист дітей війни».

Згідно ст.  ст. 21, 22 Конституції України права та свободи людини є невідчужуваними та непорушними, при прийнятті  нових законів  або внесенні змін  до чинних законів не допускається  звуження змісту  та обсягу існуючих прав та свобод.

Встановлення окремими законами України певних пільг, компенсацій і гарантій є складовою конституційного права  на соціальний захист, тому відповідно до ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватись органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами.

Ст. 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Дослідивши повідомлені позивачем та представником відповідача обставини, а також матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовна заява  підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року, який набрав чинності з 01.01.2006 року, «дітям війни»пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Судом встановлено, що позивач наділений правовим статусом «дитини війни», знаходиться на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Жовківському  районі. За період 2010 року йому нараховувалася та виплачувалася пенсія за віком без доплати як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно із ст. 52 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік»від 27.04.2010 р., прожитковий мінімум у 2010 р. на одну особу для осіб, які втратили працездатність встановлений у розмірах: з 01 січня -695 грн., з 01 квітня -706 грн., з 01 липня –709 грн., з 01 жовтня -723 грн., з 01 грудня –734 грн. В свою чергу, згідно із ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік», прожитковий мінімум у 2011 р. на одну особу для осіб, які втратили працездатність встановлений у розмірі, зокрема, з 01 січня - 750 грн., з 01 квітня - 764 грн., з 01 жовтня -784 грн., з 01 грудня –800 грн.

Дія статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка передбачає виплату «дітям війни»підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком була чинною у 2010 році та є чинною станом на день розгляду справи.

З наведених підстав, суд визнає протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Жовківському районі щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни»за період з 30.09.2010 року по день ухвалення постанови.

Разом з тим, відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 30.04.2002 року № 80-2, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25.02.2008 року №5-5 (зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 13.03.2008 року), управління Пенсійного фонду України в місті (районі) відповідно до покладених на нього завдань призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії, допомогу на поховання та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

    Розглядаючи позовні вимоги щодо стягнення  недоплаченої допомоги  "дитині війни" у визначеній позивачем грошовій сумі, суд приходить до наступних висновків. Перерахунок пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України в порядку, встановленому чинним законодавством, на підставі документів, наявних у пенсійній справі, з урахуванням вимог ст.42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо індексації пенсійних виплат, тому суд не може перебирати на себе функцію здійснення перерахунку та нарахування пенсії, покладену законодавством на зазначені органи, і не може зобов'язати управління нарахувати позивачу підвищення до пенсії у визначеному розмірі, а може зобов'язати лише здійснити дії щодо перерахунку пенсії з урахуванням вимог законодавства.

З огляду на викладене, позовні вимоги  щодо нарахування конкретно визначеної суми задоволенню не підлягають.

На думку суду положення ч.3 ст. 28 Закону України «Про загальнообовязкове державне  пенсійне страхування»не є перешкодою  для застосування  даної величини  (мінімальної пенсії за віком) до обрахування  інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого  крім передбаченого ч. 1 цієї статті  мінімального  розміру пенсії за віком, а тому доводи викладені відповідачем у запереченнях у цій частині є необгрунтованими.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»є чинними, а позивач  належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, а тому органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

Таким чином, суд приходить до висновку, що саме відповідач зобов'язаний провести нарахування та виплату позивачу державної соціальної допомоги як «дитині війни за період з 30.09.2010 року по день ухвалення постанови у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»(в редакції станом на 09.07.2007 року).

Також, з наведених вище підстав, суд вважає, що підлягає до задовлення позовна вимоги про зобов"язання відповідача нараховувати та виплачувати позивачеві надалі щомісячно соціальну допомогу як «дитині війни»у вигляді надбавки до пенсії в розмірі, визначеному діючим на той час законодавством.

Відповідно до ст.. 41 ч. 1 КАС України  у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо розгляд справи  здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання  за допомогою звукозаписувального технічного засобу  не здійснюється.

На підставі наведеного та керуючись ст. 64 Конституції України, ст. ст.   3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,  ст.ст. 7-14, 41, 71, 99, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-,

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Жовківському районі Львівської області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни»за період з 30.09.2010 року по 20.05.2011 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги як «дитині війни»за період з 30.09.2010 року по 20.05.2011 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням проведених виплат.

Зобов»язати управління Пенсійного фонду України в Жовківському районі Львівської області нараховувати та виплачувати ОСОБА_1 надалі щомісячно соціальну допомогу як «дитині війни»у вигляді надбавки до пенсії в розмірі, визначеному діючим на той час законодавством.

  Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду  протягом 10 днів з дня її проголошення. У разі,  коли складення постанови у повному обсязі відкладено  на строк не більше  ніж 5 днів з дня закінчення розгляду справи -  протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                          Р.  Й. Зеліско