Справа №22-494/2006 Головуючий у 1 інстанції Єфімік О.О.
Категорія 19 Доповідач Песоцька Л.І.
РІШЕННЯ
Іменем України
9 червня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Песоцької Л.І.
суддів Кочегарової Л.М., Дяченка В.М.
при секретарі Дмитрієвій К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" (далі ВАТ'ДМЗ") та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області (далі Відділення виконавчої дирекції) про відшкодування шкоди за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1, відповідачів ВАТ "ДМЗ" і Відділення виконавчої дирекції на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 9 лютого 2006 року,
встановила:
У січні 1996 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ "ДМЗ" про відшкодування шкоди. Вказував на те, що за час роботи у відповідача газорізником з 1 березня 1991 року по 28 березня 1994 року внаслідок професійного захворювання він втратив 40% професійної працездатності, визнаний інвалідом 3 групи. Відповідач виплатив йому одноразову допомогу і виплачує щомісячні виплати, але ці грошові суми визначені неправильно, оскільки відповідач неправильно обчислив його середній заробіток. Просив стягнути з відповідача на його користь одноразово 2786408000 крб. і 500000 крб. у відшкодування витрат на оплату юридичної допомоги.
Під час розгляду справи позивач уточнював суми відшкодування шкоди.
У березні 2001 року, посилаючись на те, що неправильною виплатою сум відшкодування втраченого заробітку і одноразової допомоги йому завдана моральна шкода, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 200000 грн.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 9 лютого 2006 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з ВАТ "ДМЗ" недоплачену суму відшкодування шкоди за період з 7 грудня 1993 року по 1 грудня 2001 року в сумі 42972 грн.33 коп., компенсацію за неповну виплату відшкодування за період з 1 січня 1998 року по 1 січня 2001 року в сумі 21341 грн. 06 коп. і за період з 1 січня 2001 року по 1 лютого 2006 року в сумі 9672 грн.46 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату відшкодування в сумі 108 грн. 11 коп. та у відшкодування моральної шкоди 60000 грн.; з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області страхові виплати в сумі 36989 грн. 43 коп. Стягнуто з ВАТ "ДМЗ" на користь експерта за проведення
експертизи 1362 грн.; на користь держави держмито в сумі 6740 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить рішення скасувати і справу направити на новий розгляд, посилається на те, що судом при визначені середнього заробітку не враховані всі виплачені суми, коефіцієнт підвищення розцінки різки металу 1,87; не визначена сума одноразової допомоги; не застосовані індекси інфляції до сум відшкодування за період з 7 грудня 1993р. по 31.12.1997р.; безпідставно застосована постанова КМУ від 3 жовтня 1997 року №1100.
В апеляційній скарзі відповідач ВАТ "ДМЗ" ставить питання про скасування рішення і постановлення нового, посилається на те, що судом неправильно визначено середній заробіток позивача, включені виплати, які не повинні включатися в розрахунок; стягнуто відшкодування втраченого заробітку за період з 7 грудня 1993р. по 24 березня 1994р., яке повинен сплачувати Фонд; безпідставно стягнуте відшкодування моральної шкоди; неправильно застосовано до сум відшкодування шкоди Положення про порядок компенсації робітникам втрати частини заробітної плати.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції просить рішення скасувати, справу направити на новий розгляд, посилається на те, що судом неправильно визначено середній заробіток потерпілого; розмір страхових виплат за період з травня 2002 року по лютий 2003 року без врахування граничного розміру заробітної плати; при визначенні виплаченої страхової суми не враховано 11 грн.62 коп.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, представників відповідача ВАТ "ДМЗ" Рудика Ю.О. і Рябченка В.Г., представника Виконавчої дирекції Ілющенко О.О., які підтримали доводи своїх апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 1 березня 1991 року по 25 березня 1994 року працював газорізником у копровому цеху Донецького металургійного заводу (на час розгляду справи ВАТ "ДМЗ"), після чого був звільнений з роботи за власним бажанням у зв'язку з інвалідністю 3 групи, за ст.З8 КЗпП України. За висновком МСЕК позивачу з 28 березня 1994 року була встановлена втрата 40% професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням. Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 4 травня 1995 року встановлено факт отримання позивачем професійного захворювання у період роботи на Донецькому металургійному заводі (ДМЗ) з 1 березня 1991 року по 25 березня 1994 року. За розпорядженням від 16 серпня 1995 року ДМЗ виплатив позивачеві одноразову допомогу в сумі 250765000крб. і щомісячно сплачував відшкодування втраченого заробітку, обчисленого з середньомісячного заробітку в сумі 583175 крб. Не погодившись з розміром відшкодування, позивач у січні 1996 року звернувся з даним позовом до суду. Під час розгляду справи рішенням Калінінського районного суду міста Донецька від 27 травня 2002 року МСЕК зобов'язана зарахувати ОСОБА_1 строк встановлення втрати професійної працездатності з 7 грудня 1993 року.
Визначаючи розмір відшкодування шкоди, суд, пославшись на п.22 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів
України від 23 червня 1993 року, для обчислення середньомісячного заробітку прийняв до розрахунку заробітну плату позивача за квітень 1992р., лютий і квітень 1993 р. З таким висновком суду погодитись не можна.
Відповідно до п.22 Правил в редакції від 23 червня 1993 року середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку визначався за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні календарні місяці роботи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 1994 року № 492 були внесені зміни у п.22 Правил і визначено, що середньомісячний заробіток для обчислення розміру відшкодування потерпілому втраченого заробітку визначається за бажанням потерпілого за 12 або 3 останні повні календарні місяці роботи.
У відповідності з роз'ясненнями, викладеними у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27 березня 1992 року (в редакції постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 8 липня 1994р., із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25 травня 1998р.), судам необхідно враховувати, що відповідно до чинного законодавства втрачений потерпілим заробіток визначається із середньомісячного заробітку за 12 останніх або, за його бажанням - за три останніх календарних місяці роботи, що передували каліцтву, а при професійному захворюванні - стійкій втраті працездатності.
Тому колегія суддів вважає, що підлягає застосуванню п.22 Правил в редакції від 23 червня 1993р., яка діяла на час встановлення позивачу стійкої втрати працездатності, і для розрахунку розміру відшкодування необхідно середньомісячний заробіток позивача визначати за 12 або 3 останні календарні місяці роботи, що передували встановленню йому стійкої втрати працездатності.
З пояснень позивача, представників відповідача ВАТ "ДМЗ", даних розрахункових листків, довідок відповідача ВАТ "ДМЗ" вбачається, що в останні три календарні місяці роботи, а саме: вересень-листопад 1993 року позивач не мав заробітку, йому виплачувалась допомога по тимчасовій непрацездатності, збережений середній заробіток. Тому середньомісячний заробіток необхідно обчислювати за 12 останніх календарних місяців його роботи, тобто з грудня 1992 року по листопад 1993 року.
Відповідно до п.23 Правил види оплати праці, що враховуються при обчисленні середньомісячного заробітку, визначаються відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення.
У відповідності з роз'ясненнями, викладеними у п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" № 6 від 27 березня 1992 року, види оплати праці, що враховуються при обчисленні середньомісячного заробітку, визначаються відповідно до чинного законодавства про пенсійне забезпечення. Зокрема, враховуються всі види оплати праці, на які за чинним законодавством нараховуються страхові внески, крім виплати одноразового характеру, не обумовлених діючою системою оплати праці, перелік яких затверджений постановою КМУ від 12 жовтня 1992 року №583. Якщо середньомісячний заробіток обчислюється за 12 місяців, у заробіток включаються усі зазначені виплати, проведені у цей період, у тому числі і допомога по тимчасовій непрацездатності. У разі, коли за бажанням потерпілого береться заробіток за 3 календарні місяці, в загальний заробіток за три місяці включаються також річні винагороди (за підсумками роботи за рік, премії та інші виплати, які не завжди можуть бути зараховані на час проведення розрахунку) за минулий рік у
частині пропорційно періоду, який прийнято до розрахунку, тобто четверта частина річних виплат.
Відповідно до п.22 Правил середньомісячний заробіток у зазначений період підлягає коригуванню на час встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності з урахуванням підвищення тарифних ставок, посадових окладів відповідних працівників виробничого підрозділу підприємства, де працював потерпілий до моменту ушкодження здоров'я, або індексації доходів відповідно до чинного законодавства.
У зв'язку з зазначеним доводи позивача в апеляційній скарзі про необхідність коригування заробітної плати і на коефіцієнти підвищення розцінки по порізці сталевих масивів, індексації відшкодування шкоди за період з 7 грудня 1993 року по 31 грудня 1997 року, безпідставні.
Згідно з Переліком видів оплати праці та інших виплат, на які не нараховуються страхові внески, та які не враховуються при визначенні середньомісячного заробітку для обчислення пенсій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 р. № 583, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 1993р., п.З, яким передбачались різні види грошової допомоги, які видавались як матеріальна допомога, виключений. Тому не можна погодитись з доводами представників відповідача ВАТ "ДМЗ" про те, що при обчисленні середньомісячного заробітку необхідно виключити з заробітку за червень і вересень 1993р. допомогу на оздоровлення. Не можна погодитись і з їх посиланнями на Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, оскільки цей Порядок не застосовується у випадку визначення відшкодування втраченого заробітку.
Середньомісячний заробіток позивача за 12 місяців роботи, що передували стійкій втраті професійної працездатності (грудень 1992 - листопад 1993) з застосуванням коефіцієнтів підвищення тарифних ставок з 1 січня 1993р. по 7 грудня 1993р становитиме: 1992р.
грудень- 31103,97 х 1,33x3x2x4,5-1116943,56 1993р
січень - 18730,76 х 3 х 2 х 4,5 = 505730,52 лютий - 41133,19 х 3 х 2 х 4,5 = 1110596,13 березень - 30886,36 х 3 х 2 х 4,5 = 833931,72 квітень - 160806,37 х 3 х 2 х 4,5 = 4341771,99 травень - 96696,95 х 3 х 2 х 4,5 - 2610817,65
червень - (не включена депонована зарплата в сумі 77521 крб. ) 201358 х 2 х 4,5 = 1812222
липень - 99896,02 х 2 х 4,5 = 899064,18 серпень - 260645.01 х 2 х 4,5 = 2345805,09 вересень - 118384,67 х 4,5 = 532731,02 жовтень-414171,91x4,5 = 1863773,6 листопад - 888091,47 х 4,5 =3996411,62
Усього 21969799,08. : 12 = 1830816,59 крб.
У зв'язку з цим розмір одноразової допомоги складатиме 73232663,60 крб. (1830816,59x40).
Відповідачем позивачу у 1995 році виплачена одноразова допомога в сумі 250765000 крб. Тому суд правильно відмовив в позові про стягнення одноразової допомоги і незгода позивача, безпідставна.
Розмір щомісячного відшкодування втрати заробітку з урахуванням 40 % втрати професійної працездатності і коефіцієнтів підвищення тарифних ставок складатиме:
1830816,59 крб. х 40:100 = 732326,64 крб.
З 7 грудня 1993р. - 732326,64 : 22 х 18 = 599176,34 :100000 = 5,99
з 1 січня 1994р. по 1 серпня 1994р. - 732326,64 х 7 = 5126286,48 :100000 = 51,26
з 1 серпня 1994р. по 1 жовтня 1994р. 732326.64 х к.2 = 1464653,28 х 2 = 2929306,56:100000 = 29,29
зі жовтня 1994р. по 1 лютого 1995р. 1464653,28 х к.2 = 2929306,56 х 4 = 11717226,24: 100000=117,17
з 1 лютого 1995р. по 1 липня 1995р. 2929306.56 х к.2,15 = 6298009,10 х 5= 31490045,52: 100000= 314,90
з 1 липня 1995р. по 1 жовтня 1995р. 6298009,10 х к.1,25 = 7872511,38 х 3 = 23617534,14: 100000 = 288,13
з 1 жовтня 1995р. по 1 січня 1996р. 7872511,38 х к.1,22 = 9604463,88 х 3 = 28813391,65 : 100000 = 277,58
з 1 січня 1996р. по 1 травня 1996р. 9604463,88 х к.2,25 = 21610043,74 х 4 = 86440174,96 : 100000 = 864,40
з 1 травня 1996р. по 1 березня 1999 р. 21610043,74 : 100000 = 216,10 х к.2 = 432,20 х34= 14694,80
з 1 березня 1999р. по 1 грудня 2001р. - 432,20 х 33 = 14262,60
Відповідно до вимог п.28 Правил перерахування розміру відшкодування проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів) працівників госпрозрахункових і бюджетних підприємств. Перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного місяця у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Визначене відшкодування у розмірі 432,20 грн. у перерахунку на 100% втрати професійної працездатності на 1 березня 1999 р. і 1 вересня 2000р. значно більше середньомісячного заробітку працівника за професією позивача у копровому цеху ВАТ "ДМЗ". Так, у 1999р. середньомісячний заробіток за професією позивача, у копровому цеху ВАТ "ДМЗ - 578,29; у 2000 р. - за професією - 790,67 (а.с.147 т.2), при цьому середньомісячний заробіток обчислювався без врахування місяців, коли працівник працював не повний місяць. Середньомісячний заробіток по підприємству : у 1999 р. -349,17; у 2000р. - 431 (а.с.298 т.1).
Тому колегія суддів при визначенні розміру відшкодування втраченого заробітку не застосовувала коефіцієнти підвищення тарифних ставок з 1 березня 1999 р. - 1,2 і з 1 вересня 2000 р. - 1,3.
Доводи позивача про неможливість застосування п.28 Правил в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1100 від 3 жовтня 1997р., спростовуються матеріалами справи.
Встановлені судом коефіцієнти підвищення тарифних ставок і окладів на підприємстві відповідача ВАТ "ДМЗ" підтверджуються матеріалами справи, даними наказів, довідок відповідача, не оспорюються сторонами і в апеляційних скаргах.
Таким чином, з 7 грудня 1993р. по 1 грудня 2001 року відповідач ВАТ "ДМЗ" мав виплатити позивачеві відшкодування втраченого заробітку в сумі 30906 грн. 12 коп., виплатив - 10735 грн.11 коп., недоплата - 20171грн.01 коп.
Не можна погодитись з доводами відповідача ВАТ "ДМЗ" про те, що відшкодування втрати заробітку з 7 грудня 1993р. по 28 березня 1994 р. має сплатити Фонд соціального страхування. Згідно з п.З Прикінцевих положень Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної і моральної (немайнової) шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами, організаціями.
Відповідно до п.43 Правил, якщо потерпілому або особам, які мають право на відшкодування шкоди з вини власника своєчасно не визначено або не виплачено суми відшкодування шкоди, то ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого терміну і підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому ст.34 Закону України "Про оплату праці".
Відповідно до ст.34 Закону України "Про оплату праці" та постанови КМУ України № 1427 від 20.12.1997р. "Про затвердження положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати" компенсація нараховується, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати заробітної плати, нарахованої працівникові за період роботи, починаючи з 1 січня 1998 року, якщо індекс цін на споживчі товари і тарифів на послуги за цей період зріс більш як на один відсоток. Компенсація втрати частини грошових доходів, нарахованих з 1 січня 2001 року, у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001р. №159.
Тому безпідставні доводи відповідача ВАТ "ДМЗ" про те, що постанова КМУ України № 1427 від 20.12.1997р. "Про затвердження положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням термінів її виплати" неправильно застосована при визначенні компенсації за затримку виплати відшкодування втрати заробітку.
Розрахунок компенсації за несвоєчасно визначене і виплачене з вини відповідача ВАТ "ДМЗ" відшкодування шкоди з 1 січня 1998 р.:
1998р.
січень 432,20 х1.536= 663,86
лютий 432,20-18,36 (виплачено)-413,84 х 1,531 =633,59 березень 432,20 - 285,36 = 146,84 х 1,48 = 224,08 квітень 432,20 -169,29 = 262,91 х 1,494 = 392,79
травень 432,20 -137,70 - 294,5 х 1,494 = 439,98 червень 432,20 -137,70 = 294,5 х1,494 = 439,98 липень 432,20 х 1,516 = 655,22 серпень 432,20 - 275,40 = 156,8 х 1,511 = 236,92
вересень 432,20 -137,70 = 294,5 х 1,419 = 417,90
жовтень 432,20 -275,70 = 156,5 х 1,277 = 199,85
листопад 432,20 -137,70 = 294,5 х 1,211 = 356,64
грудень 432,20 - 27,54 = 404,66 х 1,141 = 461,72 1999р.
січень 432,20 х 1,109 = 479,31
лютий 432,20 - 385,56 = 46,64 х 1,089 - 50,79
березень 432,20-137,70 = 294,5 х 1,068 = 314,53
квітень 432,20 - 137,70 = 294,5 х 1,021 = 300,68
травень 432,20 - 137,70 = 294,5 х 0,975 - 287,14
червень 432,20 - 192,78 = 239,42 х 0,972 = 232,72
липень 432,20 - 165,24 = 266,96 х 0,991 = 264,56
серпень 432,20 - 165,24 = 266,96 х 0.972 = 259,49
вересень 432,20 -165,24 = 266,96 х 0.945 = 252,28
жовтень 432,20 - 165,24 = 266,96 х 0,924 = 246,67
листопад 432,20 - 165,24 = 266,96 х 0,870 = 232,26
грудень 432,20 - 165,24 = 266,96 х 0,796 = 212,50 2000р.
січень 432,20 - 137,70 = 294,5 х 0,717 = 211,16
лютий 432,20 - 8,88 = 423,32 х 0,662 = 280,24
березень 432,20 х 0,629 - 271,85
квітень виплачено 514.38-----
травень 432,20 - 252,15 (169,97 + 82,18) = 180,05 х 0,569 = 102,45
червень 432,20 - 165,24 = 266,96 х 0,513 = 136,95
липень 432,20-165,24 = 266,96 х 0,515 = 137,48
серпень 432,20 -165,24 - 266,96 х 0,515 = 137,48
вересень 432,20 -165,24 = 266,96 х 0,476 = 127,07
жовтень 432,20 -165,24 = 266,96 х 0,456 =121,73
листопад 432,20 -165,24 = 266,96 х 0,450 =120,13
грудень 432,20 -165,24 = 266,96 х 0,427 = 113,99 2001р.
січень 432,20 - 297,24 = 134,96 х 40,7 = 54,93
лютий 432,20 -127,90 = 304,3 х 39,8 = 121,11
березень 432,20 - 268,58 = 163,62 х 38,9 = 63,65
квітень 432,20 -198,24 = 233,96 х 36,9 = 86,33
травень 432,20 -198,24 = 233,96 х 36,4 = 85,16
червень 432,20 - 363,44 = 68,76 х 35,6 = 24,48
липень 432,20 - 214,76 = 217,44 х 37,9 = 82,41
серпень 432,20-214,76 = 217,44x38,2 =83,06
вересень 432,20 - 214,76 = 217,44 х 37,7 = 81,97
жовтень 432,20 - 214,76 = 217,44 х 37,4 = 81,32
листопад 432,20 - 214,76 = 217,44 х 36,6 = 79,58
Всього - 10 453 грн. 71 коп.
За нараховане, але несвоєчасно виплачене відповідачем БАТ "ДМЗ" відшкодування з 1 січня 1998 р. по 1 грудня 2001р. судом визначена компенсація в сумі 108 грн. 11коп.
Таким чином, з відповідача ВАТ "ДМЗ" на користь позивача підлягає стягненню компенсація за несвоєчасно визначене і виплачене відшкодування втраченого заробітку в загальній сумі 10561 грн. 82 коп. (10453,71+ 108,11).
З 1 грудня 2001 року Відділення виконавчої дирекції у м. Маріуполі виплачує позивачу страхові виплати у відшкодування шкоди. Оскільки з того часу нема законних підстав для нарахування або виплати відшкодування відповідачем ВАТ "ДМЗ", колегія суддів вважає безпідставним висновок суду про стягнення з ВАТ "ДМЗ" на користь позивача компенсації за несвоєчасно визначені і виплачені страхові виплати за період з 1 грудня 2001 року по грудень 2005 року.
Встановлено, що Відділенням виконавчої дирекції у м. Маріуполі за період з 1 грудня 2001 року по 1 лютого 2006 року виплачено позивачеві 15940 грн.35 коп., з урахуванням і 11 грн. 62 коп., на не зарахування яких посилається Відділення в апеляційній скарзі.
З урахуванням відшкодування втраченого заробітку в розмірі 432.20 грн. і відповідних коефіцієнтів загальна сума страхових виплат за цей період має складати 33652 грн. 68 коп.:
з 1 грудня 2001р. по 1 березня 2002р. 432,20 х 3 = 1296,6 з 1 березня 2002р. по 1 березня 2003р. 432,20 х к. 1,193 = 515,61 х 12 = 6187,32 з 1 березня 2003р. по 1 березня 2004р. 515,61 х к. 1,182 = 609,45 х 12 = 7313,40 з 1 березня 2004р. по 1 березня 2005 р. 609,45 х к. 1,152 - 702.09 х 12 = 8425,08 з 1 березня 2005р. по 1 березня 2006р. 702,09 х к.1,238 = 869,18 х 12 = 10430.28
У зв'язку з цим з Відділення виконавчої дирекції на користь позивача необхідно стягнути страхові виплати за період з 1 грудня 2001 р. по 1 березня 2006 року в сумі 17712 грн. 33 коп. і з 1 березня 2006 року щомісячно по 1045 грн. 64 коп. до 1 вересня 2006 року у зв'язку з переоглядом позивача МСЕК або перерахування страхових сум у порядку, встановленому Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" з урахуванням зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки.
Відповідно до ч.7 ст.40 Закону "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку і підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку встановленому ст.34 Закону "Про оплату праці".
Вина відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду відсутня у визначенні страхової суми в меншому розмірі, тому нема підстав для стягнення з Відділення компенсації за період з грудня 2001р. по грудень 2005р.
Стягуючи на підставі ст. 440-1 ЦК України (в редакції 1963р.) на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди в розмірі 60000 грн., суд вказав на те, що з вини відповідача ВАТ "ДМЗ" позивач отримує невірно обчислене відшкодування втраченого заробітку; тривалий час захищає свої права в суді; за його поясненнями позбавлений можливості купувати ліки і оплачувати комунальні послуги, у зв'язку з чим нервує,
страждає, повинен докладати додаткових зусиль для організації свого життя; рішенням КТС йому відмовлено у відшкодуванні моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що неправильним визначенням відповідачем ВАТ "ДМЗ" розміру відшкодування втраченого заробітку позивачеві завдана моральна шкода.
Між тим, з висновком суду щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди погодитись не можна.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Стягуючи з відповідача ВАТ "ДМЗ" на користь ОСОБА_1 60000 грн. у відшкодування моральної шкоди, суд не навів відповідних підстав визначення такого розміру відшкодування. Враховуючи наведене позивачем обґрунтування даного позову; доводи відповідача про те, що позивачу виплачена одноразова допомога в значно більшому розмірі, виплачувались поточні платежі і відсутня вина відповідача в тривалому розгляді даного спору; а також обставини справи, характер дій відповідача, якими завдана моральна шкода, характер та обсяг немайнових втрат, яких зазнав позивач, колегія суддів вважає за можливе зменшити розмір стягнутої суми до 2500 грн.
Помилкове посилання суду на ст.237-1 КЗпП України, яка набрала чинності після прийняття даного спору до провадження суду, не є підставою для скасування рішення в зазначеній частині.
Неправильно судом визначено і розмір судового збору. З відповідача ВАТ "ДМЗ" на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 315 грн.82 коп. (1% від стягненої суми -307,32 + 8,50 (за позов немайнового характеру).
У відповідності з вимогами ст. 81 ЦПК України з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області і ОСОБА_1, як осіб, які звернулись з апеляційними скаргами, підлягають стягненню витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
Керуючись ст.ст.303,307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
апеляційні скарги ОСОБА_1, Відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 9 лютого 2006 року в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з Відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" відшкодування втраченого заробітку і моральної шкоди, компенсації за несвоєчасну виплату відшкодування втраченого заробітку і з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і
професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області страхових виплат змінити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" на користь ОСОБА_1 відшкодування втраченого заробітку за період з 7 грудня 1993р. по 1 грудня 2001 року в сумі 20171 (двадцять тисяч сто сімдесят одна) грн.01 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату в сумі 10561 (десять тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн.86 коп. та відшкодування моральної шкоди в розмірі 2500 грн.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі на користь ОСОБА_1 страхові виплати за період з 1 грудня 2001 року по 1 березня 2003 року в сумі 17712 (сімнадцять тисяч сімсот дванадцять) грн. 33 коп. і з 1 березня 2006 року щомісячно по 1045 грн.64 коп. до перерахування страхових виплат в установленому законом порядку.
В решті частини рішення залишити без зміни.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" на користь держави судовий збір в сумі 315 грн. 82 коп.
Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області і ОСОБА_1 витрати на інформаційно-технічне забезпечення по 30 грн. Державному підприємству "Судовий інформаційний центр".
Рішення набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржене у протягом двох місяців у Верховний Суд України.
УХВАЛА Іменем України
6 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Песоцької Л.І.
суддів Кочегарової Л.М., Трушкова М.М.
при секретарі Стрілецькій О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі питання про виправлення арифметичної помилки і описки у рішенні в справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Донецький металургійний завод" (далі ВАТ "ДМЗ") та Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в місті Маріуполі Донецької області (далі Відділення виконавчої дирекції) про відшкодування шкоди,
встановила:
рішенням колегії суддів судової палати Апеляційного суду Донецької області від 9 червня 2006 року змінене рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 9 лютого 2006 року, стягнуто з ВАТ "ДМЗ" на користь ОСОБА_1 відшкодування втраченого заробітку за період з 7 грудня 1993 року по 1 грудня 2001 року в сумі 20171 грн.01 коп., компенсацію за несвоєчасну виплату відшкодування в сумі 10561 грн.86 коп. і відшкодування моральної шкоди в розмірі 2500 грн.; з Відділення виконавчої дирекції на користь ОСОБА_1 страхові виплати за період з 1 грудня 2001 року по 1 березня 2003 року в сумі 17712 грн.ЗЗ коп. і з 1 березня 2006 року щомісячно по 1045 грн.64 коп. до перерахування страхових виплат в установленому законом порядку.
В рішенні колегії судців допущена арифметична помилка при визначенні суми компенсації за несвоєчасно визначене і виплачене відшкодування втраченого заробітку, яка підлягає стягненню з ВАТ "ДМЗ" на користь позивача, і описка в написанні року при визначенні періоду, за який підлягають стягненню страхові суми одноразово з Відділення виконавчої дирекції.
Заслухавши суддю доповідача, думку позивача ОСОБА_1 і представника Відділення виконавчої дирекції Ілященко О.О., які не заперечували проти виправлення арифметичної помилки і описки, колегія суддів вважає, що арифметична помилка і описка підлягають виправленню.
При визначенні суми компенсації за несвоєчасну виплату відшкодування втраченого заробітку, яка підлягає стягненню з ВАТ "ДМЗ" на користь позивача ОСОБА_1, колегією суддів допущена арифметична помилка при обчисленні суми компенсації за несвоєчасно визначене і виплачене відшкодування шкоди за період з 1 січня 1998 року по 1 грудня 2001 року, а саме: вказана сума компенсації "10453 грн.71 коп.", замість - "10859 грн.99 коп.".
Таким чином, з урахуванням компенсації за призначене, але несвоєчасно виплачене відшкодування в сумі 108 грн. 11 коп., загальна сума компенсації, яка підлягає стягненню з ВАТ "ДМЗ" на користь позивача ОСОБА_1 складає 10968 грн. 10 коп.
Крім того, в резолютивній частині рішення допущена описка, замість "2006 рік" вказано "2003 рік". А саме: зазначено "стягнути з Відділення виконавчої дирекції на користь ОСОБА_1 страхові виплати за період з 1 грудня 2001 року по 1 березня 2003 року в сумі 17712 грн.ЗЗ коп." , а необхідно вказати "стягнути з Відділення виконавчої дирекції на користь ОСОБА_1 страхові виплати за період з 1 грудня 2001 року по 1 березня 2006 року в сумі 17712 грн.ЗЗ коп.".
На підставі викладеного і, керуючись ст.219 ЦПК України, колегія суддів,
ухвалила:
Виправити арифметичну помилку і описку в рішенні колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 9 червня 2006 року:
на 7-й сторінці рішення виправити суму компенсації, зазначивши замість "Всього 10453 грн.71 коп." -" Всього 10859грн.99 коп.";
на 8-й сторінці абзац перший замість слів " в загальній сумі 10561 грн.82 коп. (10453,71 + 108,11)" вказати: "в загальній сумі 10968 грн. 10 коп. (10859,99 + 108,11);
в резолютивній частині рішення на 10-й сторінці абзац перший замість слів "компенсацію за несвоєчасну виплату в сумі 10561 (десять тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн. 86 коп. вказати: "компенсацію за несвоєчасну виплату в сумі 10968 (десять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 10 коп.";
в резолютивній частині рішення на 10-й сторінці абзац другий замість слів "за період з 1 грудня 2001 року по 1 березня 2003 року" вказати: "за період з 1 грудня 2001 року по 1 березня 2006 року".
Ухвала набирає чинності з дня проголошення і може бути оскаржена у Верховний Суд України протягом двох місяців.