Справа № 22ц-795/2006 Головуючий у 1 інстанції Пантелєєв Д.Г.
Категорія 21 Доповідач Песоцька Л.І.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 серпня 2006 року колегія суддів Апеляційного суду Донецької області у складі:
головуючого судді Песоцької Л.І.
суддів Шапара Ю.І., Костромітіна В.С.
при секретарі Мамаєвій С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Маріупольський завод важкого машинобудування" (далі ВАТ „МЗВМ") і Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі (далі Відділення виконавчої дирекції Фонду) про відшкодування шкоди за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду на рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 18 травня 2006 року,
встановила:
У лютому 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом до ВАТ „Азовмаш" і Відділення виконавчої дирекції Фонду. Вказував на те, що з 2 липня 1970 року по 3 лютого 1973 року працював котельником 1 розряду в цеху №33 Жданівського заводу важкого машинобудування. 1 вересня 1970 року під час роботи з вини підприємства з ним стався нещасний випадок, внаслідок якого він був травмований і за висновком МСЕК від 3 грудня 1970 року визнаний інвалідом 3 групи з втратою 45% працездатності, з 14 травня 1974 року - безстроково. Підприємство відшкодовувало йому шкоду, завдану втратою працездатності. У виплаті одноразової допомоги було відмовлено. Після його звільнення з роботи у лютому 1973 року виплати були припинені. Неодноразово звертався на підприємство, але виплати не проводились. У зв'язку з втратою медичних документів у 2004 році він повторно пройшов медичне обстеження і за висновками МСЕК від 8 грудня 2004 року йому встановлена втрата 45% професійної працездатності безстроково.
Просив стягнути на його користь за період з 3 лютого 1973 року по 1 квітня 2001 року з ВАТ „Азовмаш " заборгованість по відшкодуванню шкоди, завданої втратою працездатності, в сумі 185082 грн.(виходячи з заробітку в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат), одноразову допомогу в сумі 25270 грн.; з 1 квітня 2001 року - з Відділення виконавчої дирекції Фонду заборгованість по страховим виплатам в сумі 24704 грн.; з ВАТ „Азовмаш" і Відділення виконавчої дирекції Фонду у відшкодування моральної шкоди 47400 грн.
Ухвалою суду від 28 березня 2006 року проведена заміна відповідача і до участі у справі замість ВАТ „Азовмаш" притягнуто ВАТ „Маріупольський завод важкого машинобудування" (ВАТ „МЗВМ").
В уточненій заяві позивач, посилаючись на ті ж обставини, просив стягнути на його користь з ВАТ „МЗВМ" заборгованість з дня припинення виплат до 1 квітня 2001 року в сумі 126260 грн. 45 коп., відшкодування моральної шкоди в розмірі 47400 грн. і з
Відділення виконавчої дирекції Фонду заборгованість по виплаті страхових сум з 1 квітня 2001 року по 1 грудня 2004 року в сумі 19633 грн. 60 коп.
Рішенням Приморського районного суду міста Маріуполя від 18 травня 2006 року стягнуто з Відділення виконавчої дирекції Фонду на користь ОСОБА_1 заборгованість по страховим виплатам в сумі 14722 грн.95 коп. і на користь держави судовий збір в розмірі 147 грн. 23 коп. В решті частини позовів відмовлено.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду просить рішення скасувати, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити, посилається на незаконність рішення суду про наявність у Фонду заборгованості перед позивачем за період з 1 квітня 2001 року по 1 грудня 2004 року, стягнення з Фонду на користь держави судового збору.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника Відділення виконавчої дирекції Фонду Ілющенко О.О., яка підтримала доводи апеляційної скарги, позивача ОСОБА_1 і його представника ОСОБА_2, які просили рішення залишити без зміни, представника відповідача ВАТ „МЗВМ" про задоволення апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач, працюючи котельником під час виробничої практики на Жданівському заводі важкого машинобудування, 1 вересня 1970 року внаслідок нещасного випадку на виробництві був травмований, визнаний за висновком МСЕК інвалідом 3 групи з 3 грудня 1970 року з втратою 40% професійної працездатності, з 14 травня 1974 року безстроково з втратою 45% професійної працездатності. Підприємство виплачувало йому суми відшкодування шкоди з січня 1971 року по березень 1974 року. У 2004 році позивач звернувся з заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду про виплату страхових виплат, а у лютому 2005 року - з даним позовом до суду. 8 грудня 2004 року у зв'язку з втратою довідки МСЕК він пройшов повторне обстеження і визнаний інвалідом 3 групи з втратою 45% професійної працездатності безстроково. Постановою Відділення виконавчої дирекції Фонду від 22 червня 2005 року йому призначені щомісячні страхові виплати з 1 грудня 2004 року в розмірі 446 грн. 15 коп.; з 1 березня 2005 року - 552 грн.33 коп. з подальшим перерахування у згідно з законом.
У відповідності з вимогами п. 4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Визначаючи заборгованість Фонду перед позивачем в сумі 14722 грн., суд послався на те, що позивач має право на отримання страхових виплат за останні три роки до звернення до суду, так як на Фонді лежить обов'язок виплачувати вказані суми з дня набрання чинності Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Між тим, судом не враховано, що згідно з ч.2 ст.7 Прикінцевих положень Закону України „Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам ( членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з
того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку.
Згідно з ч.ч.І-З ст.40 Закону „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченні трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення.
З необхідними документами для призначення страхових виплат позивач звернувся до Фонду після повторного проходження МСЕК у грудні 2004 року (первинні довідки позивачем втрачені) і з 1 грудня 2004 року Фонд призначив йому виплату щомісячних страхових сум. Тому заборгованості перед позивачем Фонд не має.
Посилання суду на ч. 4 ст. 40 Закону „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", яка передбачає, що виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більше як за три роки з дня звернення за їх одержанням, є помилковим, оскільки даний спір не про стягнення нарахованих, але несвоєчасно отриманих позивачем страхових виплат.
У зв'язку з викладеним колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду заборгованості в сумі 14722 грн.95 коп. підлягає скасуванню з відмовою ОСОБА_1 в задоволенні позову про стягнення страхових виплат з Фонду з 1 квітня 2001 року по 1 грудня 2004 року.
Підлягає скасуванню рішення і в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду на користь держави судового збору в розмірі 147 грн.23 коп., оскільки згідно з п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито" ( у редакції зі змінами, внесеними Законом України від 16 січня 2003 року, який набрав чинності з 12 лютого 2003 року) органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України звільнені від сплати державного мита. Згідно з п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України (2004 року) до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору, судовий збір при зверненні до суду сплачується у порядку і розмірах, встановлених законодавством для державного мита.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,
вирішила:
апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі задовольнити.
Рішення Приморського районного суду міста Маріуполя від 18 травня 2006 року в частині стягнення з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі на користь ОСОБА_1 заборгованості по відшкодуванню шкоди, заподіяної внаслідок ушкодження здоров'я, в сумі 14722 грн. 95 коп. і на користь держави судового збору в сумі 147 грн.23 коп. скасувати.
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Маріуполі про стягнення заборгованості за період з 1 квітня 2001 року по 1 грудня 2004 року по страховим виплатам у відшкодування втраченого заробітку відмовити.
В решті частини рішення залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене у
касаційному порядку протягом двох] місяців безпосередньо до Верховного Суду
України.