Справа № 2-1963/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

13.05.2011 року                                                                                м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської обл. в складі:                                                            головуючого –судді:          Шестакової З.С.

                              при секретарі:                                        Пометій Є.Т.

          представника відповідача:           ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції ОСОБА_3 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Нікополі про перерахунок щомісячної страхової виплати, суд,

встановив:

          Спочатку ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський кранобудівельний завод „Нікра” та відділення виконавчої дирекції ОСОБА_3 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Нікополі про перерахунок щомісячної страхової виплати та стягнення заборгованості.

В зв’язку з проведенням 31 березня 2005 року державної реєстрації припинення юридичної особи  відкритого акціонерного товариства „Нікопольський кранобудівельний завод „Нікра”, позивач уточнила свої вимоги, звернувшись з позовом до відділення виконавчої дирекції ОСОБА_3 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Нікополі (далі –ОСОБА_3 соцстраху) про проведення перерахунку щомісячної страхової виплати та стягнення заборгованості.

В квітні 2011 року позивач уточнила свої позовні вимоги та просила суд провести перерахунок розміру щомісячної страхової виплати виходячи з розміру мінімальної заробітної плати та встановити щомісячну страхову виплату з квітня 2011 року у розмірі 672 грн.

Свої вимоги мотивувала наступним.

26 червня 1993 року, працюючи перукарем на ВАТ „Нікопольський кранобудівельний завод „Нікра”, з нею стався нещасний випадок на виробництві, про що був складений  Акт Н-1 про нещасний випадок на виробництві.

Згідно висновку МСЕК від 13 жовтня 1993 року їй було встановлено 70 % втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності безстроково.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 18.02.1999 року в рахунок відшкодування шкоди в зв’язку з трудовим каліцтвом з ВАТ „Нікопольський кранобудівельний завод „Нікра” на її користь було стягнуто 285,56 грн. одноразово, а з 01.02.1999 року щомісячно по 38,94 грн. до зміни обставин.

Вказану суму вона отримувала до моменту передачі її особової справи до ОСОБА_3 соцстраху, цю ж суму і продовжував сплачувати ОСОБА_3 соцстраху.

ВАТ „Нікопольський кранобудівельний завод „Нікра” не проводило їй належного перерахунку регресних виплат у разі зростання заробітної плати, а відділенням ОСОБА_3 соцстраху було проведено перерахунок тільки з 01 березня 2004 року, у результаті чого вона стала отримувати щомісячну страхову виплату в розмірі 44,86 грн.

          На цей час, після щорічних перерахунків відповідачем, сума страхових виплат складає 133,28 грн., однак вона не згодна з таким розміром страхової виплати, оскільки на момент передачі її особової справи до ОСОБА_3 соцстраху, щомісячна страхова виплата була значно занижена, підприємство не робило перерахунку страхових виплат, хоча повинно було це робити у зв’язку з підвищенням розміру мінімальної заробітної плати визначеної законодавством. Тому ОСОБА_2 просила суд провести перерахунок щомісячної страхової виплати та встановити їй розмір станом на 01.04.2011 року в сумі 672 грн., виходячи з мінімальної заробітної плати 960 грн.

          В судове засідання 13 травня 2011 року позивач не з’явилася та надала заяву, в якій просить суд розглянути справу без її участи.

          Представник відповідача ОСОБА_3 соцстраху проти вимог ОСОБА_2 заперечив, посилаючись на те, що особова справа потерпілої на виробництві ОСОБА_2 була  їм передана  в липні 2001 та ОСОБА_3 соцстраху з 01 липня 2001 року продовжив сплачувати їй страхові виплати. До 01 квітня 2004 року розмір щомісячних страхових виплат складав 38,94 грн., з 01 березня 2004 року ОСОБА_3 соцстраху щорічно проводився перерахунок та розмір щомісячної страхової виплати на цей час складає 133,28 грн.

          Не оспорював той факт, що сума заробітної плати, з якої ОСОБА_3 соцстраху проводив нарахування відшкодування шкоди ОСОБА_2, була менше мінімального розміру заробітної плати на той час. Але вважає, що вини ОСОБА_3 соцстраху  в цьому не має.

          Крім того, Законодавством України не передбачений перерахунок щомісячних страхових виплат.

Заслухавши думку представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні 26 червня 1993 року працюючи перукарем на ВАТ „Нікопольський кранобудівельний завод „Нікра” з нею стався нещасний випадок на виробництві, про що був складений  Акт Н-1 про нещасний випадок на виробництві.

Згідно висновку МСЕК від 13 жовтня 1993 року їй було встановлено 70 % втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності безстроково (а.с. 17).

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 18.02.1999 року в рахунок відшкодування шкоди в зв’язку з трудовим каліцтвом з ВАТ „Нікопольський кранобудівельний завод „Нікра” на її користь було стягнуто 285,56 грн. одноразово, а з 01.02.1999 року щомісячно по 38,94 грн. до зміни обставин (а.с. 6-8).

          В зв’язку з прийняттям Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності” в липні 2001 року ВАТ „Нікопольський кранобудівельний завод „Нікра” передало ОСОБА_3 соцстраху особову справу потерпілої на виробництві ОСОБА_2 та ОСОБА_3 соцстраху з 01 липня 2001 року продовжив сплачувати ОСОБА_2 раніше призначені страхові виплати в розмірі 38,94 грн. (а.с.5). Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності” ОСОБА_3 соцстраху почав проводив  перерахунок щомісячної страхової виплати з 01 березня 2004 року та на цей час сума страхових виплат складає 133,28 грн.

          Відповідно до ст. 46 Конституції України  громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

          Згідно ст. 3 Закону України „Про оплату праці” мінімальна заробітна плата –це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт). Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов’язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.

          Враховуючи те, що ВАТ „Нікопольський кранобудівельний завод „Нікра” не проводив ОСОБА_2 належного перерахунку регресних виплат у разі зростання заробітної плати, її середній заробіток при передачі особової справи до ОСОБА_3 соцстраху для подальшого нарахування щомісячних страхових виплат був нижчим за мінімальну заробітну плату, в свою чергу ОСОБА_3 соцстраху продовжив сплачувати ОСОБА_2  страхові виплати в розмірі 38,94 грн. без відповідної перевірки призначених платежів з урахуванням середньомісячної заробітної плати перукаря на ВАТ „Нікопольський кранобудівельний завод „Нікра” відповідно до вимог Порядку нарахування заробітної плати для розрахунку виплат по загальнообов’язковому державному страхуванню, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2001 № 1266 та Положенням про вирахування середньої заробітної плати для розрахунку виплат по загальнообов’язковому державному страхуванню від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України, - тому суд приходить висновку, що відповідач зобов’язаний провести перерахунок щомісячної страхової виплати ОСОБА_2 відповідно до діючого законодавства.

          Згідно ч. 14 ст. 34 Закону України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” якщо на час звернення за страховою виплатою документи про заробіток потерпілого до ушкодження здоров’я не збереглися, сума страхової виплати визначається за діючою ставкою на час звернення тарифною ставкою (окладом) за професією (посадою) на підприємстві (в галузі), на якому працював потерпілий, або за відповідною тарифною ставкою (окладом) подібної професії (посади), але не менше розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.

          Оскільки підприємство на якому працювала позивач ліквідоване, ОСОБА_3 соцстраху продовжив сплачувати ОСОБА_2 страхові виплати без урахування її заробітної плати відповідно до вимог Порядку нарахування заробітної плати для розрахунку виплат по загальнообов’язковому державному страхуванню, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2001 № 1266 та Положенням про нарахування середньої заробітної плати для розрахунку виплат по загальнообов’язковому державному страхуванню від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України, - суд приходить висновку, що  визначення розміру щомісячної страхової виплати позивачу необхідно проводити з мінімального розміру заробітної плати, яка відповідно до ст. 76 Законом України „Про державний бюджет України на 2011 рік” з 1 квітня 2011 року встановлена в розмірі 960 гривень.

Таким чином, з 01 квітня 2011 року, з дня звернення позивача до суду з даними позовними вимогами, ОСОБА_3 соцстраху повинен проводити ОСОБА_2 виплати по відшкодуванню шкоди у зв’язку з втратою працездатності виходячи з мінімальної заробітної плати 960 грн. в розмірі  672 грн.(960 грн. х 70%) безстроково, з урахуванням корегування їх у випадках підвищення заробітної плати надалі.

З урахуванням викладених обставин і керуючись ст. ст. 10, 11, 84, 88, 209, 212, 214-215, 217-218, 256-259 ЦПК, Законом України „Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійному захворюванні, що спричинили втрату працездатності”, Законом України „Про оплату праці”, ст. 46 Конституції України,  суд

вирішив:

1.          Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

2.          Провести перерахунок розміру щомісячної страхової виплати по відшкодуванню шкоди ОСОБА_2, починаючи з 01 квітня 2011 року виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 960 (дев’ятсот шістдесят) грн.

3.          Встановити ОСОБА_2 щомісячну страхову виплату з 01 квітня 2011 року у розмірі 672 грн. та зобов’язати відділення виконавчої дирекції ОСОБА_3 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань України в м. Нікополі в подальшому сплачувати щомісячні платежі з урахуванням корегування суми у випадках підвищення заробітної плати надалі, безстроково.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з моменту проголошення рішення через Нікопольський міськрайонний суд.

Суддя:ОСОБА_4