АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 – 2834 / 2011 р.                        Головуючий у 1-й інстанції: Дмитрюк О.В.

                                                                            Суддя-доповідач: Глазкова О.Г.

                                              УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

         05 травня 2011 р.                                                                                м. Запоріжжя

         Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого        Бєлки В.Ю.

              суддів                  Кримської О.М.

                                           Глазкової О.Г.

             при секретарі       Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП,

ВСТАНОВИЛА :

У грудні 2010 року ОСОБА_2, що  діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП.

В обгрунтуванння позовних вимог позивач посилалась на те, що 26.08.2010 р. відповідач, керуючи автомобілем «Мегсесіез-Вепг», держ.номер НОМЕР_1 біля електроопори 280/268 по вул. Перемоги в м. Запоріжжя, не витримав безпечну дистанцію руху, в результаті чого скоїв зіткнення з автомобілем «Mercedes - Benz», держ.номер НОМЕР_2, під керуванням її чоловіка ОСОБА_5, чим порушив п.13.1 ПДР України.

На час зіткнення автомобілів вона разом з неповнолітньою донькою знаходилась в салоні автомобіля «8еаі Ьеоп», держ.номер НОМЕР_2.

Внаслідок ДТП автомобілю «Mercedes –Benz», держ.номер НОМЕР_2, завдано технічних пошкоджень.

Заподіяна їй та дитині моральна шкода полягає в тому, що при зіткненні автомобілів вони зазнали страху за своє життя, протиправні дії відповідача призвели до моральних страждань, було порушено звичний ритм її життя, порушений стан душевної рівноваги, вона постійно знаходиться в пригніченому стані, що відображається на членах родини та впливає на її роботу, дитина боїться сідати до автомобіля.

Нанесену їй та дитині моральну шкоду позивач оцінює в сумі 3 000 грн. та просить стягнути її з відповідача.

           Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2011 року в задоволенні позову відмовлено.

           ОСОБА_2, що діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 звернулась до суду із апеляційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2011 року, в якій апелянт, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

           Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

           Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

           Статею 308 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

           Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26.08.2010 року мало місце ДТП, в результаті якої сталося зіткнення автомобілів під керуванням водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_5

           Винним в скоєні цієї дорожньо-транспортної пригоди визнаний відповідач ОСОБА_4, що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м.Запоріжжя від 06.09.2010 року, відповідно якої ОСОБА_4 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 124 КупАП і на нього був накладений адміністративний штраф.

          Відповідно до ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статею 61 цього Кодексу.

          В суперечь цим вимогам закону позивач не надала доказів, що саме в період ДТП вона з неповнолітньою донькою знаходилася в автомобілі, яким керував її чоловік ОСОБА_5та в результаті ДТП їй та її  дитині завдана моральна шкода.

          А ні в протоколі , а ні в постанові про адміністративне правопорушення не зазначено їх присутності в автомобілі, а зазначено , що в результаті ДТП автомобілі пошкоджені, потерпілих не має.  Будь-які пояснення ОСОБА_2 щодо ДТП відсутні.

          На підтвердження своїх позовних вимог позивачка посилається на довідку КУ „Міська клінічна лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги м.Запоріжжя” від 11.03.2011 року, а також на консультативний висновок КУ „Міська лікарня № 7” від 27.08.2010 року.

          Проте, зазначені документи не підтверджують причинного зв”язку між зверненням позивачки до лікарень з ДТП, а діагноз, який був поставлений неповнолітній ОСОБА_3 „ синусовая тахикардія” не може бути доказом того, що це сталося в результаті ДТП з вини відповідача.  Позивачка зверталася до лікарень на слідуючий день після ДТП.

           Так, у довідки лікарні КУ „ МКЕтШМД м.Запоріжжя” від 11.03.2011 року зазначено, що ОСОБА_2, 1971 року народження, 27.08.2010 року о 12 год.20 хв. самостійно звернулася до приймально-діагностичного відділення КУ „ МКЕтШМД м.Запоріжжя” з приводу травм, але не діждалася лікаря та самостійно покинула відділення о 12 год30 хв.  Звернення в КУ „МКЕтШМД м.Запоріжжя” ОСОБА_3,1996 р.н., у серпні 2010 року у медичній документації не зафіксовано.

           Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно з”ясував обставини справи та правильно дійшов висновку про відмову у задоволені позовних вимог.

           Колегія суддів не встановила ,що при ухвалені рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317  ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_3 відхилити.               

Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 30 березня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

           Головуючий:

          Судді: