АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-2375/2011 р.                    Головуючий у 1-й інстанції: Щербань Л.С.

                                                                                     Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10 травня 2011 р.                                                                      м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого:      Осоцького І.І.,

суддів:                 Давискиби Н.Ф.,

                            Мануйлова Ю.С.

при секретарі      Бурими В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Агрофірма Прогрес»в особі представника ОСОБА_3 на рішення Оріхівського  районного суду м. Запоріжжя від 13 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_4, діючого за довіреністю  в інтересах  ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Агрофірма Прогрес»про припинення  дії  договору оренди земельної частки (паю), витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння –

ВСТАНОВИЛА :

У липні 2010 року ОСОБА_4, діючий за довіреністю в інтересах ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ПП «Агрофірма Прогрес»про припинення договору оренди земельної частки (паю), витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

В позові зазначав, що 13.09.2001 року між ним та ПП «Агрофірма прогрес»  укладено договір оренди земельної частки (паю). Договір зареєстровано в Новотаврійській сільській раді 18.09.2001 року. Термін дії договору складає 10 років. За даним договором предметом договору оренди є земельна частка (пай) розміром 6,44 умовних кадастрових гектар.

У зв’язку з отриманням 31 жовтня 2006 року державного акту на право приватної власності на землю серії ЗП № 172045 і бажанням обробляти земельну ділянку самостійно, орендодавець ОСОБА_5 просить припинити дію договору оренди земельної частки (паю) від 13.09.2001   року  та зобов’язати ПП «Агрофірма прогрес»повернути зазначену земельну ділянку після збору врожаю 2010 року в належному стані.  

Рішенням Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 грудня 2010 року позовні вимоги задоволено.

Припинено  дію договору оренди земельної частки (паю) від 13.09.2001 року, що укладений між ОСОБА_5 і Приватним підприємством «Агрофірма прогрес».

Зобов'язано Приватне підприємство «Агрофірма прогрес» передати ОСОБА_5 земельну ділянку, яка належить йому на праві власності відповідно до Державного акту серії ЗП № 172045 виданого 31 жовтня 2006 року.

ПП «Агрофірма прогрес»в особі представника   ОСОБА_3 подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права,  просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргі і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що після одержання державного акту на право приватної власності на землю і виділення земельної ділянки в натурі, згідно з п.8 розділу Перехідних положень Земельного кодексу України зобов’язання сторін за укладеним договором оренди земельної частки ()паю) припиняються відповідно до чинного законодавства.

Такий висновок суду першої інстанції згоджується з матеріалами справи і відповідає вимогам матеріального права, які регулюють правовідносини сторін у сфері застосування земельного законодавства.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції правомірно застосував розділ 1Х «Перехідні положення»Закону України «Про оренду землі», відповідно до якого громадяни –власники сертифікатів на право на земельну частку (пай), які на підставі сертифікатів уклали договори оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі земельних ділянок на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку переукладають договір відповідно до державного акта на тих самих умовах, що і раніше укладений, договір може бути змінений за угодою сторін або припинений у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.17 розділу Х «Перехідні положення»Земельного кодексу України, сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельної частки (паїв) у натурі земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з часу отримання позивачем державного акта на право приватної власності на землю він набув статусу власника конкретної земельної ділянки, тобто змінився як предмет оренди, так і статус орендодавця, а сертифікат. На підставі якого укладено оспорюваний договір, утратив чинність, у зв’язку з чим договір оренди земельної частки (паю) слід вважати припиненим.

Таким чином, оренда земельної частки (паю) та оренда земельної ділянки за предметом є суттєво різними відносинами, оскільки у випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай) на не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. Оскільки, одержання позивачем у справі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку змінило предмет зобов’язання за раніше укладеним договором оренди, а внаслідок цього і його суттєві умови, це є приводом для подальшого їх переукладання за наявності взаємної згоди сторін, або припинення зобов’язання –у разі відсутності такої згоди.

Згідно зі ст. 31 Закону України «Про оренду землі»від 06 жовтня 1998 року визначено вичерпний перелік підстав для припинення договору оренди землі. Крім цього, договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом, - тобто містить відсильну норму на інші нормативно-правові акти.

У п.8 розділу Перехідні положення Земельного кодексу України встановлено, що сільськогосподарське підприємство має переважне право на оренду земельних ділянок у таких громадян (власників земельних ділянок) на строк, що був обумовлений у договорі оренди земельної частки (паю), або, за погодженням сторін, на інший строк.

З»ясувавши, що позивач не має наміру переукладати договір оренди, оскільки бажає самостійно господарювати на власній землі, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про припинення зобов’язання за договором оренди, укладеного між сторонами та зобов’язав ПП «Агрофірма прогрес»в особі Голови господарства Прилуцького Сергія Олексійовича повернути ОСОБА_5 земельну ділянку площею 4,6861 гектарів, після збору врожаю 2010 року в належному стані, відповідно до державного акту серії ЗП № 172045 від 31 жовтня 2006 року.

Доводи апеляційної скарги про сплив строку позовної давності на звернення до суду з вимогою про захист свого цивільного права, були розглядом судом першої інстанції і обґрунтовано не прийнятті до уваги, оскільки позивач звернувся до суду з позовом в період дії оскаржуваного договору.  

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права спростовуються матеріалами справи. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону й, встановленим обставинам та наданим доказам, підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 307, ст. ст. 308,313,314,315,317 ЦПК  України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Агрофірма Прогрес»в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Оріхівського районного суду Запорізької області  від 13 грудня 2010 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту  проголошення, проте може бути оскаржена  в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ   протягом двадцяти днів з дня проголошення.   

Головуючий:

Судді: