Справа №  2-95/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

25 березня 2011 року                             Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі головуючого:  судді                                                Чемолосової С.П.

                          при секретарі:                                                Імановій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Континент»Гуляйпільського району Запорізької області, третіх осіб: відділ держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області, Гуляйпільський районний відділ Запорізької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру»про розірвання договору оренди земельної ділянки, -

                                                      В С Т А Н О В И В:

          Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки, в якому вказав, , що 16 грудня 2002 року йому видано державний акт на право приватної власності на землю ІІІ-ЗП № 035478, загальною площею 5,47 га., на підставі розпорядження Гуляйпільської райдержадміністрації Ради народних депутатів від 13 травня 2002 року № 163. Позивач вказав, що 03.04.2006 року між ним та ТОВ “Агро-Континент»Гуляйпільського району  був укладений договір оренди землі б/н відповідно до умов якого, позивач передав терміном на 10 років у платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 5,47 га, яка знаходиться на території Долинської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області. Того ж дня між ними було підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди, згідно якого земельна ділянка була передана відповідачу, що на думку позивача, суперечить п. 20 Договору оренди землі,де зазначено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. Позивач вказав, що реєстрацію договору оренди землі було здійснено 02 квітня 2007 року за № 040726900055 директором ЗРФ ДЗК згідно відмітки зробленої у договорі оренди землі. Відповідно до ч.2 ст. 20 ЗУ “Про оренду землі” Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку встановленому законом. Згідно п.п. 3, 11, 12 Постанови КМУ “Порядку державної реєстрації договорів оренди землі” від 25 грудня 1998 року № 2073 державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київської та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обгрунтований висновок про відмову в такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Але як вказав позивач, вищевказаний договір оренди був не зареєстрований в Долинській сільській раді Гуляйпільського району Запорізької області, печатка та підпис голови селищної ради відсутні. Крім того, в п. 5 договору оренди землі зазначено, що грошова оцінка земельної ділянки становить 23 686 грн. в цінах 1995 року, що суперечить типовому договору оренди землі затвердженого Постановою КМУ № 220 від 03.03.2004 р., відповідно до якого грошова оцінка земельної ділянки повинна бути визначена на момент укладення договору оренди землі, а не за минулі роки. Відповідно до витягу з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки виданого 19 листопада 2010 року № 04-10-1010 відділом Держкомзему Гуляйпільського району Запорізької області нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації у 2006 році становила 60422 грн. 99 коп. Позивач вказав, що п. 9 вищевказаного договору оренди землі також не відповідає формі зазначеного вище типового договору, істотною умовою якого є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, також у ньому не зазначений розмір орендної плати, лише зазначено, що вона становить 1,5 % від нормативної оцінки земельної ділянки.

          Як вказав в позові позивач, що ч.2 ст. 15 ЗУ “Про оренду землі” визначено, що відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також визнання договору оренди недійсним відповідно до закону.

          22 травня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03 квітня 2006 року, та зареєстрована у гуляйпільському районному відділі Запорізької регіональної  філії ДП «Центр дзк»про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 28 вересня 2009 року № 040926900037, яка на думку позивача укладена  з порушенням чинного законодавства, так як додаткова угода не посвідчена в сільській раді за місцезнаходженням земельної ділянки.

          Як вказав позивач, з метою добровільного врегулювання спору він звернувся з письмовим зверненням до відповідача про розірвання договору оренди землі та додаткової угоди до договору оренди землі за погодженням сторін через невідповідність умов договору чинному законодавству та в зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань, на що відповідач відмовився.

          Тому позивач прохає суд розірвати додаткову угоду  до договору оренди землі підписану сторонами 22 травня 2009 року і посвідчену в ЗРФ ДЗК 28 вересня 2009 року та договір оренди землі б/н укладений 03 квітня 2006 року між ним та ТОВ “Агро-Континент” Гуляйпільського району , посвідчений в ЗРФ ДЗК 02 квітня 2007 року, зобов`язати відповідача повернути позивачу належну йому земельну ділянку та стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по справі –судовий збір та витрати на інформаційно –технічний розгляд справи.

          В  судовому засіданні позивач  ОСОБА_1, та його представник за дорученням ОСОБА_2 на задоволенні змінених позовних вимог від 01.02.2011 року наполягали, прохали суд задовольнити їх в повному обсязі.

          В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позовні вимоги не визнала в повному обсязі , суду пояснила, що позивач  ОСОБА_1  є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарсьвого виробництва згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Ш-ЗП № 035478, виданого  Гуляйпільською районною державною адміністрацією Запорізької області 13.05.2002 року.

          03.04.2006 року сторони уклали договір оренди землі б/н, загальною площею 5,47  га, розташованої на території Долинської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, строком на 10 років, зареєстрований у Гуляйпільському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному Комітеті України по земельним ресурсам»02.04.2007 року № 040726900055.

          Між сторонами 03.04.2006 року складено акт приймання-передачі об`єкта оренди - земельної ділянки.

          22.05.2009 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди землі б/н від 03.04.2006 року, зареєстрована у Гуляйпільському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру” 28.09.2009 за № 040926900037, якою збільшено орендну плату в грошовій формі до розміру 3% від нормативної оцінки земельної ділянки і яка може сплачуватися як в грошовій, натуральній чи відробітковій формі.

          Позивач отримав орендну плату за 2008-2010 роки, що підтверджується довідкою про розрахунки по орендній платі  із зазначенням даних накладних, відомостей, що маються  в матеріалах справи. Посилання позивача на те, що  договір оренди земельної ділянки необхідно розірвати  достроково не ґрунтуються на законі та не підтверджуються доказами.

Крім того представник відповідача ОСОБА_3 суду пояснила, що порядок реєстрації договорів оренди  земельних ділянок на час укладення та реєстрації спірного договору був визначений Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затверджений наказом  Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003  N 174 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 р. за N 641/7962). Цей Тимчасовий порядок втратив чинність тільки  з 18 червня 2007 року. Він  був розроблений відповідно до   статті   202   Земельного   кодексу   України,  Закону України від 6  жовтня  1998  року  N  161-XIV "Про  оренду землі"  (із змінами),  Указу Президента України від 17 лютого 2003 року N 134 "Про  заходи щодо  створення  єдиної  системи  державної  реєстрації  земельних ділянок,  нерухомого майна та прав  на  них  у  складі  державного земельного кадастру",  постанови  Кабінету  Міністрів  України від 2 квітня 2002 року N 449 "Про  затвердження  форм державного   акта  на  право  власності  на  земельну  ділянку  та державного  акта  на  право  постійного   користування   земельною ділянкою", з метою врегулювання цього питання  до  прийняття  Закону України "Про державний земельний кадастр". Саме цим Тимчасовим порядком  до  Інструкції  про  порядок  складання,  видачі, реєстрації і зберігання державних  актів  на  право  власності  на землю  і право постійного користування землею,  договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів  оренди землі,  затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 N 43 "Про затвердження Інструкції  про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі" (із змінами) та зареєстрованої Мін'юстом  України 04.06.1999 за N 354/3647, були внесені зміни: а саме, пункт 3.3.   викладений   в   такій  редакції:  "3.2.  Державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на  право  постійного  користування земельною ділянкою,  договорів оренди  землі  здійснюється   структурними   підрозділами   Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України"; а пункт 3.5.  викладений в такій редакції:  "3.3. Порядок ведення книги записів реєстрації державних актів  на  право  власності  на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі встановлюється наказом Держкомзему України".

          Представник відповідача  ОСОБА_3 вважає, що  нормативно-правовий акт  під час реєстрації  договорів оренди землі слід застосовувати, Тимчасовий порядок, про що вказує і Держземінспекція, оскільки спеціальним  органом, щодо  ведення  державного реєстру земель по відношенню до органів місцевого самоврядування є Центр  ДЗК  (його  структурні  підрозділи)  у  складі  Держкомзему України, а повноваження,  щодо  ведення державного реєстру земель покладені на Центр ДЗК.

          Пунктом 10 Договору оренди землі передбачається, що орендна плата виплачується із застосуванням індексації поточного року.

          Як пояснила представник відповідача, з доданої довідки вбачається, що виплата орендної плати здійснювалась у відповідності до законодавства та умов договору –із застосуванням індексу року виплати.

          Тому, як вказала представник відповідача, твердження позивача про порушення умов договору стосовно визначення нормативної вартості земельної ділянки та застосування її індексації не відповідають дійсності, нічим з боку позивача не підтверджені і є недоказаними.

          Також представник відповідача наголосив, що позивач не доказав, що обумовлена договором орендна плата протягом строку дії договору не виплачувалась в грошовому виразі та в натурі чи виплачувалась несвоєчасно, не в повному обсязі, не згідно умов договору; що в зв’язку з цим до орендаря були застосовані санкції, передбачені договором.

          А це, на думку,  представника відповідача , є порушенням норм ст.ст.27, 60 ЦПК України, в яких визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і  повинна надати суду  всі необхідні докази. Далі  представник відповідача вказав, що  згідно діючого законодавства       власники земельних часток  (паїв)  у  зв'язку  із  прийняттям Указу  Президента України від 19.08.2008 N 725/2008 можуть самі ініціювати внесення змін  до  договорів  оренди  земельних  часток (паїв)  в  частині розміру плати за користування земельною часткою (паєм).

          Враховуючи положення  статті  30  та  розділу   IX  "Перехідні положення"  Закону  України  "Про оренду землі",  зміна умов договору  оренди  земельних  часток  (паїв)  здійснюється  за взаємною згодою сторін.

          Статтею 2  Закону  України  "Про  плату за землю" передбачено,  що використання землі в Україні є платним.  Плата за землю  справляється  у  вигляді  земельного  податку  або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку  за земельні ділянки,  грошову оцінку яких не встановлено, визначаються  до  їх  встановлення  в  порядку,  визначеному   цим Законом. Власники   земельних  ділянок,  земельних  часток  (паїв)  та землекористувачі,  крім  орендарів та інвесторів - учасників угоди про  розподіл  продукції,  сплачують  земельний податок. За земельні  ділянки,  надані в оренду,  сплачується  орендна плата.

          Власники землі   та   землекористувачі   сплачують  земельний  податок,  а також орендну плату за земельні ділянки  державної  та комунальної  власності  з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

          Підставою для   нарахування   земельного   податку   є   дані державного  земельного  кадастру.

          Додатковою угодою до Договору оренди, який є предметом даного спору, визначено, що орендар самостійно сплачує земельний податок. Як пояснила представник відповідача, її  довіритель  є сільськогосподарським підприємством, а тому відповідно до чинного законодавства сплачує  фіксований сільськогосподарський податок, до якого включено і плату за землю. На даний час заборгованість по сплаті цього податку у  них  відсутня.

          Представник відповідача вважає,  що позивачем неправильно трактується умова додаткової угоди щодо сплати земельного податку. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 01 липня поточного року податкові повідомлення за встановленою формою.

          Сплата податків третьою особою за платника податків не допускається, крім випадків, коли законодавством підприємство чи інші особи визначаються податковими агентами. Всі інші податки сплачуються фізичними особами самостійно. Крім того, представник відповідача зазначив, що  вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності, визначений ст.257 Цивільного кодексу України. Представник відповідача вважає, що обставини, на які посилається позивач, як на підстави для розірвання договору, були йому відомі не тільки з моменту укладення і підписання договору, 03 квітня 2006 року, а й з моменту його державної реєстрації, 02 квітня 2007 року. Уточнений  позов же до суду подано в січні 2011 року, тобто з пропуском трирічного загального строку позовної давності. Заявляючи прохання про поновлення строку на подання позову позивач не надав доказів, що під час підписання договору йому невідомі були ті обставини, на які він посилається  у своїй заяві, а також доказів того, що про ці обставини йому стало відомо тільки в червні 2008 року.

          Тому представник  відповідача вважає, що підстави для поновлення строку у розумінні ч.5 статті 267 ЦК України відсутні.

          Представник відповідача суду пояснив, що стосується вимог розірвання договору в зв’язку з невиконанням орендарем його умов, то , що жодна умова договору орендарем не була порушена: розмір орендної плати вказаний у тому ж вимірі, що й в Указах Президента України з цього питання –у відсотках до нормативної грошової оцінки землі;  орендна плата виплачувалась своєчасно і в повному обсязі, із застосуванням індексів поточного року, іншого позивач не доказав; умови використання, передбачені договором, в тому числі екологічні, по збереженню родючості землі не порушені, претензії стосовно цього не заявляються позивачем; внесення змін до умов договору щодо збільшення розміру орендної плати було проведене з ініціативи орендаря, плата за землю дійсно вносилась відповідачем самостійно, але не за орендодавця, бо це заборонено законодавством про податки. Тому на підставі всього вищевикладеного представник відповідача ОСОБА_3 вважає, що позовні вимоги позивача не ґрунтуються на законі та такі, що не підлягають  задоволенню, тому прохає в задоволенні позову відмовити.

          Представник   третьої особи Гуляйпільського  районного відділу  Запорізької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру»ОСОБА_4 проти задоволення позову заперечує, так як вважає, що  позовні вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню, так як реєстрацію договору оренди землі було здійснено 02.04 2007 р. року за № 040726900055 , згідно відмітки зробленої у договорі оренди землі,  згідно діючого законодавства.

          Представник  Відділу Держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву , в якій прохав справу розглянути без його участі. Проти задоволення позовних вимог позивача заперечує.

          Суд, вислухавши доводи позивача, його представника ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, 3-ї особи, ОСОБА_4  приходить до слідуючого: в судовому засіданні було встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору оренди земельної ділянки, в якому вказав, що 16 грудня 2002 року  йому  було  видано  державний акт на право приватної власності  на землю ІІІ-ЗП № 035478, загальною площею  5, 47 га., на підставі розпорядження Гуляйпільської райдержадміністрації Ради народних депутатів від 13 травня 2002 року. Позивач вказав, що 03.04.2006 року між ним та ТОВ “Агро-Континент” Гуляйпільського району було укладено договір оренди землі б/н відповідно до умов якого, позивач передав терміном на 10 років у платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 5,47 га, яка знаходиться на території Долинської сільської ради Гуляйпільського району. Того ж дня, між ними було підписано акт приймання-передачі об'єкту оренди, згідно якого земельна ділянка була передана відповідачу, що на думку позивача, суперечить п. 20 Договору оренди землі,де вказано, що  передача земельної ділянки орендарю здійснюється у тижневий строк після державної реєстрації цього договору за актом приймання-передачі. Позивач вказав, що реєстрацію договору оренди землі було здійснено 02 квітня 2007 року за № 040726900055 директором ЗРФ ДЗК згідно відмітки зробленої у договорі оренди землі. Відповідно до ч.2 ст. 20 Закону України “Про оренду землі” Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку встановленому законом. Згідно п.п. 3, 11, 12 Постанови КМУ “Порядку державної реєстрації договорів оренди землі” від 25 грудня 1998 року № 2073 державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київської та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Державний орган земельних ресурсів у 20-денний термін перевіряє подані документи на відповідність чинному законодавству та за результатами перевірки готує висновок про державну реєстрацію або обгрунтований висновок про відмову в такій реєстрації і передає реєстраційну справу відповідно виконавчому комітету сільської, селищної та міської ради, Київській та Севастопольській міським державним адміністраціям за місцем розташування земельної ділянки для засвідчення факту державної реєстрації або відмови у такій реєстрації у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи. Але як вказав позивач, вищевказаний договір оренди був не зареєстрований в Долинській сільській раді Гуляйпільського району Запорізької області, печатка та підпис голови селищної ради відсутні. Крім того, в п. 5 договору оренди землі зазначено, що грошова оцінка земельної ділянки становить 23 686 грн. в цінах 1995 року, що суперечить типовому договору оренди землі затвердженого Постановою КМУ № 220 від 03.03.2004 р., відповідно до якого грошова оцінка земельної ділянки повинна бути визначена на момент укладення договору оренди землі, а не за минулі роки. Відповідно до витягу з технічної документації про визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки виданого 19 листопада 2010 року № 04-10-1015 відділом Держкомзему Гуляйпільського району Запорізької області нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнту індексації у 2006 році становила 60422 грн. 99 коп. Позивач вказав, що п. 9 вищевказаного договору оренди землі також не відповідає формі зазначеного вище типового договору, істотною умовою якого є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, також у ньому не зазначений розмір орендної плати, лише зазначено, що вона становить 1,5 % від нормативної оцінки земельної ділянки.

          Як вказав в позові позивач, що ч.2 ст. 15 Закону України “Про оренду землі” визначено, що відсутність у договорі оренди однієї з істотних умов передбачених цією статтею, є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також визнання договору оренди недійсним відповідно до діючого законодавства.

          22 травня 2009 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору оренди землі б/н від 03 квітня 2006 року, яка, як вказав позивач, повинна була бути укладена 19 серпня 2008 року, так як цього дня було внесено зміни до Указу Президента України від 02 лютого 2002 р. “Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян-власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)” і орендна плата повинна бути не менше ніж 3% від грошової оцінки земельної ділянки. Вказана угода не посвідчена в сільській раді за місцем знаходження земельної ділянки та не підписана позивачем і не уповноваженою позивачем особою, адже підпис на додатковій угоді та в паспорті зовсім різні. У зв'язку з цим, були порушені майнові інтереси позивача як власника земельної ділянки. Крім того позивач вказав, що відповідачем не виконується  абзац 2 п.9 додаткової угоди -  у розмір орендної плати входить податок на землю. Орендар сплачує його самостійно. Але позивач в позові наполягає,  що податок на землю він сплачує сам.

          Як вказав позивач, з метою добровільного врегулювання спору він звернувся з письмовим зверненням до відповідача про розірвання договору оренди землі та додаткової  угоди  до договору оренди землі за погодженням сторін через невідповідність умов договору чинному законодавству та в зв'язку з невиконанням договірних зобов'язань, на що відповідач відмовився.

          Позивач в позові вказав, що  договір оренди землі був укладений між позивачем  та відповідачем 03 квітня 2006 року, зареєстрований  02 квітня 2007 р., а  виданий на руки  позивачу лише в середині квітня 2008 року та вказав, що згідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або особу яка його порушила.

          Тому позивач прохає суд поновити строк для звернення до суду,  розірвати додаткову угоду до договору оренди землі, підписану сторонами 22 травня 2009 року і посвідчену в ЗРФ ДЗК 28.09.2009 року та договір оренди землі б/н укладений 03 квітня 2006 року між ним та ТОВ “Агро-Континент”Гуляйпільського району,  посвідчений в ЗРФ ДЗК 02.04.2007 року, та стягнути з відповідача на користь  позивача судові витрати по справі, а саме - сплачений ним судовий збір та  витрати на інформаційно –технічний розгляд справи.

          Ухвалою Гуляйпільського райсуду Запорізької області  від 03.02.2011 року  по  клопотанню відповідача  був залучений до участі в справі  в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору  - Гуляйпільський районний відділ Запорізької регіональної філії ДП “Центр Державного земельного кадастру”, який має юридичний інтерес до даної справи.

          Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно державного акту на право приватної власності на землю серії Ш-ЗП № 035478, виданого  Гуляйпільською районною державною адміністрацією Запорізької області 13.05.2002 року.

          03.04.2006 року сторони уклали договір оренди землі б/н, загальною площею 5.47 га, розташованої на території Долинської сільської ради Гуляйпільського району Запорізької області, строком на 10 років, зареєстрований у Гуляйпільському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Державному Комітеті України по земельним ресурсам»02.04.2007 року № 040726900055.

Між сторонами 03.04.2006 року складено акт приймання-передачі об`єкта оренди - земельної ділянки.

          22.05.2009 року між сторонами була укладена додаткова угода до договору оренди землі б/н від 03.04.2006 року, зареєстрована у Гуляйпільському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП “Центр державного земельного кадастру” 28.08.2009 р. за № 040926900037, якою збільшено орендну плату в грошовій формі до розміру 3% від нормативної оцінки земельної ділянки і яка може сплачуватися як в грошовій, натуральній чи відробітковій формі.

          Позивач отримав орендну плату за 2008-2010 роки, що підтверджується довідкою про розрахунки по орендній платі  із зазначенням даних накладних, відомостей, що маються  в матеріалах справи.

          Згідно ст.125 Земельного кодексу України (в ред. до 05.03.2009р.) передбачалось, що приступати до використання земельної ділянки можливо тільки після державної реєстрації договору оренди. Але за таке порушення законодавства санкції можуть бути застосовані тільки державними органами, що здійснюють нагляд за дотриманням земельного законодавства. Крім того, в сільськогосподарському виробництві слід враховувати такий виробничий цикл, як сівозміни. Якщо було б дотримано  процедури державної реєстрації договору оренди, то земельна ділянка могла би бути використана в сівозмінах тільки з листопаду  2006 року. Тобто весною та влітку земля не використовувалась би і орендодавець не отримав би за користування нею орендну плату за 2006 рік. Фактично орендну плату позивач  отримав за весь рік.

          З цього випливає, що використання земельної ділянки до державної реєстрації договору оренди хоч по суті   і є порушенням закону, але формальним порушенням, яке не призвело до негативних наслідків ні для кого – ні для орендодавця ,ні для землі.

          Порядок реєстрації договорів оренди земельних ділянок на час укладення та реєстрації спірного договору був визначений Тимчасовим порядком ведення державного реєстру земель, затверджений наказом  Державного комітету України по земельних ресурсах від 02.07.2003  N 174 ( Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 липня 2003 р. за N 641/7962). Цей Тимчасовий порядок втратив чинність тільки  з 18 червня 2007 року. Він  був розроблений відповідно до   статті   202   Земельного   кодексу   України,  Закону України від 6  жовтня  1998  року  N  161-XIV "Про  оренду землі"  (із змінами),  Указу Президента України від 17 лютого 2003 року N 134 "Про  заходи щодо  створення  єдиної  системи  державної  реєстрації  земельних ділянок,  нерухомого майна та прав  на  них  у  складі  державного земельного кадастру",  постанови  Кабінету  Міністрів  України від 2 квітня 2002 року N 449 "Про  затвердження  форм державного   акта  на  право  власності  на  земельну  ділянку  та державного  акта  на  право  постійного   користування   земельною ділянкою", з метою врегулювання цього питання  до  прийняття  Закону України "Про державний земельний кадастр".

          Саме цим Тимчасовим порядком  до  Інструкції  про  порядок  складання,  видачі, реєстрації і зберігання державних  актів  на  право  власності  на землю  і право постійного користування землею,  договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів  оренди землі,  затвердженої наказом Держкомзему України від 04.05.1999 N 43 "Про затвердження Інструкції  про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі" (із змінами) та зареєстрованої Мін'юстом  України 04.06.1999 за N 354/3647, були внесені зміни: пункт 3.3.   викладений   в   такій  редакції:  "3.2.  Державна реєстрація державних актів на право власності на земельну ділянку, на  право  постійного  користування земельною ділянкою,  договорів оренди  землі  здійснюється   структурними   підрозділами   Центру державного земельного кадастру при Держкомземі України";пункт 3.5.  викладений в такій редакції:  "3.3. Порядок ведення книги записів реєстрації державних актів  на  право  власності  на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі встановлюється наказом Держкомзему України".

          Згідно з пунктом 4  Тимчасового  порядку  ведення  державного реєстру  земель,  затвердженого  наказом  Держкомзему  України від 02.07.2003 N  174  (далі  -  Тимчасовий  порядок), державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку,  державного  акта  на   право   постійного   користування земельною  ділянкою,  договору  оренди  землі  здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації.

          Державну реєстрацію державного акта  на  право  власності  на земельну ділянку, державного акта на право постійного користування земельною ділянкою,  договору  оренди  землі  у  книзі  реєстрації здійснює  оператор (реєстратор) - структурні підрозділи державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при  Державному комітеті  України  по  земельних  ресурсах" (далі - Центр ДЗК),  у межах повноважень якого є земельна ділянка.

          Однак, Порядком державної реєстрації договорів оренди  землі, затвердженим  постановою  Кабінету  Міністрів України від 25.12.98 N 2073,   встановлено,   що   державна   реєстрація договорів оренди землі проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради,  Київською та Севастопольською  міськими державними   адміністраціями   за  місцем  розташування  земельної ділянки.

          П ід час реєстрації  договорів оренди землі необхідно застосовувати Тимчасовий порядок,  оскільки спеціальним  органом  щодо  ведення  державного реєстру земель по відношенню до органів місцевого самоврядування є Центр  ДЗК  (його  структурні  підрозділи)  у  складі  Держкомзему України.

          Крім того,   постановою   Кабінету   Міністрів   України  від 17.07.2003  N  1088   повноваження  щодо  ведення державного реєстру земель покладені на Центр ДЗК.

          Зазначений нормативно-правовий акт прийнято пізніше,  ніж  Порядок державної реєстрації договорів оренди землі (постанова  Кабінету   Міністрів   України  від  25.12.98   N  2073),  отже   застосовується   нормативно-правовий  акт, прийнятий пізніше (конкуренція загальної та спеціальної  норм,  де перевагу має спеціальна норма).

          Згідно ч. 3 статті 201 Земельного кодексу  України нормативна грошова оцінка земельних ділянок,  зокрема використовується для визначення розміру земельного податку,  втрат сільськогосподарського і лісогосподарського    виробництва, економічного стимулювання раціонального  використання  та  охорони земель тощо.   Тобто,  згідно наведених положень нормативна грошова оцінка  земельних   ділянок   може   бути   згідно   законодавства використана у інших випадках.

          В Законі України  «Про плату за землю»в розділі 7 «Грошова оцінка землі»визначено:          Стаття 23.   Грошова  оцінка  земельної  ділянки  проводиться Державним комітетом України по земельних  ресурсах  за  методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

          Грошова  оцінка земельної ділянки щороку за станом на 1 січня уточнюється  на  коефіцієнт  індексації,  порядок проведення   якої   затверджується  Кабінетом  Міністрів  України.

          Стаття 24.    Грошова   оцінка   землі   застосовується   для економічного  регулювання   земельних   відносин   при   укладанні цивільно-правових угод, передбачених законодавством України.

          Ст. 13 Закону  України «Про оцінку земель»від 11.12.2003р. № 1378-IV передбачає о бов'язкове проведення грошової оцінки земельних ділянок у разі:визначення розміру земельного податку;визначення розміру  орендної  плати   за   земельні   ділянки державної та комунальної власності;визначення розміру  державного мита при міні,  спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом;визначення втрат сільськогосподарського і  лісогосподарського виробництва;розробки показників  та  механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

          У всіх  інших  випадках грошова оцінка земельних ділянок може проводитися за згодою сторін та  у  випадках,  визначених  цим  та іншими законами України.

          Стаття 18 «Порядок проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок»цього ж Закону визначає: нормативна грошова  оцінка  земельних   ділянок   проводиться відповідно до державних стандартів,  норм,  правил,  а також інших нормативно-правових  актів  на  землях  усіх  категорій  та   форм власності.

          Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у  межах  населених  пунктів  незалежно  від  їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років;

            розташованих за межами населених  пунктів  земельних  ділянок сільськогосподарського  призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років,  а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років.

(  Частина  друга  статті 18 в редакції Закону N 959-VI від 05.02.2009 )

Грошова оцінка земель сільськогосподарського призначення в Україні проведена станом на 1 липня 1995 року відповідно до Методики грошової оцінки земель сільськогосподарського  призначення та населених пунктів (тимчасова),          затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.95 N 213 (зі змінами).

          Відповідно до частини другої статті  23  Закону  України  від 03.07.92 N 2535-XII  "Про плату за землю" (зі  змінами) грошова  оцінка  земельної  ділянки  щороку  станом  на  1   січня уточнюється  на  коефіцієнт  індексації,  порядок  проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

          Порядок проведення    індексації   грошової   оцінки   земель затверджено постановою Кабінету Міністрів України  від  12  травня 2000 р.  N  783.  Тому у договорах оренди земельних ділянок сільськогосподарського  призначення  та  земельних  часток (паїв)  необхідно  зазначити  розмір  орендної  плати від грошової оцінки,  проведеної станом на 1 липня 1995 року.

          Наказом Держкомзему України, Мінагрополітики України, Мінбудархітектури України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006   N 18/15/21/11, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 р. за N 388/12262 був затверджений Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів.

          Цей Порядок розроблено  у  відповідності  до  Земельного кодексу України, Закону України "Про оцінку   земель",  Методики   нормативної   грошової   оцінки    земель сільськогосподарського    призначення    та   населених   пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів  України  від  23.03.95 N 213.

          Порядок регламентує механізм нормативної грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення та  населених пунктів.

          Нормативна  грошова  оцінка  земель використовується для визначення розміру земельного податку,  державного мита при  міні, спадкуванні  та  даруванні  земельних  ділянок  згідно із законом, орендної  плати  за  земельні  ділянки  державної  та  комунальної власності,   втрат  сільськогосподарського  та  лісогосподарського виробництва,  а також під час розроблення показників та механізмів економічного  стимулювання  раціонального  використання та охорони  земель.

          Пунктом 10 Договору оренди землі передбачається, що орендна плата виплачується із застосуванням індексації поточного року.

          З доданої відповідачем  довідки вбачається, що виплата орендної плати здійснювалась у відповідності до законодавства та умов договору –із застосуванням індексу року виплати.

          Тому твердження позивача про порушення умов договору стосовно визначення нормативної вартості земельної ділянки та застосування її індексації не відповідають дійсності, ніякими доказами  позивача не підтверджені і є недоказаними.

          Також позивач не доказав, а в судовому засіданні не було встановлено, що обумовлена договором орендна плата протягом строку дії договору не виплачувалась в грошовому виразі та в натурі чи виплачувалась несвоєчасно, не в повному обсязі, не згідно умов договору; що в зв’язку з цим до орендаря були застосовані санкції, передбачені договором.

          Згідно ст.ст.27, 60 ЦПК України -  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і повинна  надати суду  всі необхідні докази.

          Відповідно до ч.3 статті 106 Конституції  України,  Президент  України  на  основі  та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження,  які  є обов'язковими до виконання на території України.

          Указом Президента   України   "Про  невідкладні  заходи  щодо захисту власників земельних ділянок та  земельних  часток  (паїв)" від  19.08.2008  N  725   внесено  зміни  до  Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального  захисту селян  -  власників  земельних ділянок та земельних часток (паїв)" від 02.02.2002 N  92/2002,  внаслідок  чого  передбачено запровадження   плати  за оренду земельних ділянок сільськогосподарського призначення та земельних  часток  (паїв)  у розмірі   не   менше   3   відсотків,   визначеної  відповідно  до законодавства вартості земельної ділянки,  земельної частки  (паю) та  поступового  збільшення  цієї  плати  залежно  від результатів господарської діяльності та фінансово-економічного стану орендаря.

          Власники земельних часток  (паїв)  у  зв'язку  із  прийняттям Указу  Президента України від 19.08.2008 N 725/2008 можуть самі ініціювати внесення змін  до  договорів  оренди  земельних  часток (паїв)  в  частині розміру плати за користування земельною часткою (паєм).

          Враховуючи положення  статті  30  та  розділу   IX  "Перехідні положення"  Закону  України  "Про оренду землі",  зміна умов договору  оренди  земельних  часток  (паїв)  здійснюється  за взаємною згодою сторін.

          Розмір орендної   плати   визначається  за  домовленістю  між сторонами,  але не може бути  меншим  від  розміру,  встановленого чинним  законодавством (згідно із умовами Типового договору оренди земельної частки (паю),  затвердженого наказом Держкомзему України від  17.01.2000  N  5,  зареєстрованого Міністерством юстиції України 23.02.2000 за N 101/4322).

          Вказаний Указ набрав чинності з дня його опублікування –з 01 вересня 2008 року , фактично тоді, коли всі польові роботи сільськогосподарського сезону 2008 року були завершені. А тому додаткова угода про збільшення розміру орендної плати  в травні 2009 року укладалась вже на виплату орендної плати в новому розмірі за 2009 рік.

          Оскільки орендна плата визначається як плата за рік користування землею, то вона не визначається щомісячно. А розповсюджувати нову плату на весь минулий рік є юридично необґрунтованим, оскільки цей нормативний акт не має зворотної сили в часі.Статтею 2  Закону  України  "Про  плату за землю" передбачено,  що використання землі в Україні є платним.  Плата за землю  справляється  у  вигляді  земельного  податку  або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку  за земельні ділянки,  грошову оцінку яких не встановлено, визначаються  до  їх  встановлення  в  порядку,  визначеному   цим Законом.

          Власники   земельних  ділянок,  земельних  часток  (паїв)  та землекористувачі,  крім  орендарів та інвесторів - учасників угоди про  розподіл  продукції,  сплачують  земельний податок. За земельні  ділянки,  надані в оренду,  сплачується орендна плата.

          В ласники землі   та   землекористувачі   сплачують  земельний податок,  а також орендну плату за земельні ділянки  державної  та комунальної  власності  з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (стаття  15  Закону  України  "Про плату за землю")

          Підставою для   нарахування   земельного   податку   є   дані державного  земельного  кадастру  (стаття  13  Закону України "Про плату за землю").

          Додатковою угодою до Договору оренди, який є предметом даного спору, визначено, що орендар самостійно сплачує земельний податок. Але відповідач є сільськогосподарським підприємством, а тому відповідно до чинного законодавства сплачує фіксований сільськогосподарський податок, до якого включено і плату за землю. На даний час заборгованість по сплаті цього податку у  відповідача відсутня.

          Тому позивачем  неправильно трактується умова додаткової угоди щодо сплати земельного податку. Нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 01 липня поточного року податкові повідомлення за встановленою формою.

          Сплата податків третьою особою за платника податків не допускається, крім випадків, коли законодавством підприємство чи інші особи визначаються податковими агентами.

          У відповідності з пп.9.1.1. п.9.1. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»податковим агентом платника податку –орендодавця стосовно його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю є орендар (тобто господарство-орендар при сплаті орендної плати повинно утримувати податок з цієї  суми, що є доходом орендодавця). Інші обов’язки по сплаті податків за орендодавця у орендаря відсутні, оскільки законодавство про податки не передбачає такого. Всі інші податки сплачуються фізичними особами самостійно.

          Обставини, на які посилається позивач як на підстави для розірвання договору, були йому відомі не тільки з моменту укладення і підписання договору 03 квітня 2006 року, а й з моменту його державної реєстрації 02.04.2007  року. Позов же до суду подано в 13.12.2010 року, тобто з пропуском трирічного загального строку позовної давності.

          Заявляючи прохання про поновлення строку на подання позову 01.02.2011р. позивач не надав суду доказів, що під час підписання договору йому невідомі були ті обставини, на які він вказує  у своїй заяві, а також доказів того, що про ці обставини йому стали відомі тільки в червні 2008 року. В уточненій  позовній заяві  позивач прохає поновити строк для звернення до суду, але не вказує, з яких поважних причин  він був пропущений.           Позивач не надав доказів, що під час підписання договору йому невідомі були ті обставини, на які він спирається.

          Тому суд вважає, що підстави для поновлення строку у розумінні ч.5 статті 267 ЦК України відсутні, а на застосуванні позовної давності, визначеної ст. 257 ЦК України, наполягає представник відповідача в судовому засіданні.

          Відповідно до Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі»дія договору припиняється внаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором.

          Що стосується вимог розірвання додаткової угоди від 22.05.2009 р. до договору оренди землі б/н від 03.04.2006 р. в зв’язку з невиконанням орендарем її умов в судовому засіданні не встановлено, що будь-які її умови  відповідачем були порушені з наведених вище підстав.

          Відповідно до п. д) ст.141 ЗК України підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

          Позивач не довів у судовому засіданні тієї обставини, що відповідач систематично не сплачував орендної плати, яка передбачена п. д) ст.141 ЗК України як підстава припинення права користування земельною ділянкою.

          Відповідно до ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі»на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачений ст. 24 і 25 Закону України «Про оренду землі»та умовами договору.

          Відповідно до абзацу 4 ст. 24 Закону України «Про оренду землі»орендодавець має право вимагати своєчасного внесення орендної плати.

          Відповідно до до п.11 договору оренди землі від 03.04.2006 року орендна плата вноситься в такі строки: - у грошовій формі до 31 грудня поточного року; у натуральній формі: ранні зернові з 01.09 до 15.10 поточного року, пізні зернові та соняшник з 15.10 до 31.12 поточного року.

          Судом не встановлено невиконання відповідачем обов`язків, передбачених ст.24 Закону України «Про оренду землі», а тому  на підставі всього вищевикладеного в задоволенні позову  позивачеві необхідно відмовити.

          В зв`язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

          Керуючись ст. ст. 8-11, 60, 72, 157,  169, 212-215, 218 ЦПК України, Указом Президента України від 19.08.2008 р. № 725/2008, ст. ст. 18, 20, 23, 24, 25, 31, 32 Закону України «Про оренду землі», ст. ст. 210 ч. 1, 257, 267, 640 ч. 3 ЦК України, ст. ст. 125, 201, 202  Земельного Кодексу України, ст. ст. 2, 13, 23 Закону України «Про оплату за землю», п.п. 9.1.1, п. 9.1, ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», договором оренди землі від 03.04.2006 року, додатковою угодою до договору оренди землі від 22.05.2009 року, суд–

                                                            В И Р І Ш И В:

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Континент»Гуляйпільського району Запорізької області, третіх осіб: відділ держкомзему у Гуляйпільському районі Запорізької області, Гуляйпільський районний відділ Запорізької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру», про розірвання договору оренди земельної ділянки - відмовити.

          З повним рішенням сторони мають право ознайомитися 31.03.2011 року.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Запорізької області через Гуляйпільський районний суд Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя: