№ 2-1349/2007 p.

   РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 червня 2007 року Ленінський районний суд М.Луганська у складі:

головуючого - судді Островської О.П.

при секретарі - Линник Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду М.Луганська    цивільну справу за

позовом ОСОБА_1 до Луганської міської Ради про визнання права власності,-

Встановив:

У березні 2007 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Управління Комунального майна Луганської міської Ради та відповідача ОСОБА_2, в якому послався, що згідно з домашньою угодою купівлі-продажу між його батьком ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2, укладеною 4 березня 1967 року, його батьком було придбано гараж АДРЕСА_1. Після смерті батька вказаним гаражем, як спадкоємець, став користуватися позивач, у подальшому йому на підставах оренди надано у тимчасове користування земельну ділянку, на якій розташовано спірний гараж. Таким чином, позивач вважає, що він у порядку спадкування став власником вказаного гаражу. Однак на даний час він не може надати для реєстрації у встановленому порядку документи для реєстрації за ним права власності на цей гараж у зв'язку з неможливістю оформити свої спадкові права на цей гараж. Тому позивач просить визнати дійсним договір купівлі-продажу гаражу між його батьком та відповідачем ОСОБА_2 , та визнати за ним право власності на цей гараж у порядку спадкування після смерті свого батька, який помер 1 лютого 1989 року.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, дали суду аналогічні пояснення.

Представник відповідача - Управління Комунального майна Луганської міської Ради у судове засідання не з'явився, надав заяву в якій позовні вимоги визнав, просив справу розглядати у його відсутність.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, заперечень проти позову не надав.

Притягнутий судом у якості третьої особи Виконком Ленінської районної у мі. Луганську Ради у судове засідання не з" явився.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані письмові докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що згідно з домашньою угодою купівлі-продажу між батьком позивача ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 , укладеною 4 березня 1967 року, його батьком було придбано гараж АДРЕСА_1. Вказаним гаражем позивач та його батько постійно користувалися до самої смерті батька у 1989 році. Після смерті батька вказаним гаражем, як спадкоємець, який у встановленому порядку прийняв спадщину, став користуватися позивач. Рішенням виконкому Ленінської районної Ради у м. Луганську від 15 серпня 2000 року за № 109/32, та від 23 грудня 2005 року за № 267/15 позивачеві надано у тимчасове користування земельну ділянку, на якій розташовано спірний гараж, та ним укладено договір оренди земельної ділянки, на якій розташовуй вказаний гараж строком до 2010 року.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями сторін, копією договору купівлі-продажу, також копіями рішень виконкому, копіями договорів оренди, спадкової справи після смерті батька позивача, довідками про наявність гаражу, копіями свідоцтва про смерть, про народження,

У відповідності з Законом України « Про власність», який набув чинності з 1991 року, громадяни мають право мати у власності майно, у тому числі й гаражі, яке придбано на законних підставах, у тому числі і на підставі угод.

Оскільки згідно діючому на той час законодавству для оформлення угоди стосовно відчуження гаражу не вимагалося обов'язкової нотаріальної форми, угода, згідно якої батько позивача придбав спірний гараж, була оформлена у простій письмовій формі, що відповідає вимогам закону.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для визнання угоди договору купівлі-продажу спірного гаражу, здійсненного у 1968 році дійсним, оскільки дійсною у відповідності зі ст. 47 ЦК УРСР ( 1963 p.), який діяв на той час, судом може бути визнана тільки та угода, яка потребувала обов'язкового нотаріального посвідчення.

Суд вважає необхідним визнати, що батько позивача був власником спірного гаражу, який ним було придбано на підставі не забороненої законом угоди купівлі-продажу у 1967 році.

Згідно зі ст. 529 ЦК УРСР ( 1963р.), яка діяла на момент смерті батька позивача, до кола спадкоємців першої черги входять діти спадкодавця.

У відповідності зі ст. 548 ЦК УРСР (1963р.) спадкоємець, який у встановленому порядку прийняв спадщину, набуває права власності на спадкове майно з моменту відкриття спадщини.

Судом встановлено, що батько позивача помер у 1989 році. Після його смерті у встановленому порядку спадщину прийняв позивач. Інших спадкоємців, які також прийняли спадщину, немає.

Таким чином, суд вважає, що позивач у порядку спадкування після смерті свого батька набув права власності на спірний гараж з 1989 року, але згідно діючому на той час законодавству, правовстановлюючий документ про це, йому не видавався. На даний час він також позбавлений можливості отримати такий документ у зв'язку з відсутністю документа, який підтверджує право власності на спірний гараж спадкодавця - його батька.

За таких обставин, суд вважає, що є підстави для задоволення вимог позивача та визнання за ним права власності на спірний гараж у порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

Керуючись ст.10,11, 59, 60, 212-215, 218 ЦПК України, Законом України «Про власність», ст.ст. 529,548 ЦК України, суд,-

Вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на капітальний гараж АДРЕСА_1 у порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1.

У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити за необґрунтованістю.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.