Справа № 2-490/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

08  квітня  2011  року  Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя

у складі:  головуючого судді  Гнатик Г.Є.

                 при секретарі  Корягіній Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Запоріжжі цивільну справу  за  позовом  ОСОБА_1  до Запорізького державного науково- виробничого підприємства «Система»,  Міністерства палива та енергетики України про  визнання наказу про звільнення  незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,

                                                   в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

У позові вказав, що він працював директором Державного підприємства «Запорізьке державне науково-виробниче підприємство «Система».  21.12. 2009 року він зателефонував до Міністерства  палива та енергетики України», назвався директором вказаного підприємства, після чого дізнався, що його звільнено наказом № 36-к  від 09.11.2009 року у зв»язку з ліквідацією підприємства. Вважає звільнення незаконним, оскільки про майбутнє звільнення його не було попереджено за два місяці, тому просив суд визнати недійсним наказ про звільнення, поновити його на роботі, стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, моральну шкоду.

У судовому засіданні позивач підтримав позов. Суду пояснив, що про те, що Міністерство палива та енергетики України прийняло рішення про ліквідацію  ДП»ЗДНВП»Система»  його повідомив Добровольський, приблизно 5-10 вересня 2009 року, який  також повідомив про наявність наказу про ліквідацію підприємства. З 17.08.2009 року  він знаходився у відпустці, а потім, знаючи про ліквідацію підприємства  знову взяв  кілька  не відбутих відпусток, у яких знаходився до кінця грудня 2009 року.  Він працював по контракту, строк дії якого скінчився  01.06.2009 року, але контракт вважався не припиненим, оскільки він продовжував працювати. З наказом про ліквідацію підприємства  його не ознайомили. Він проживає за адресою: АДРЕСА_1 з дружиною, за цією ж адресою і зареєстрований, але ніякого повідомлення  про  наступне звільнення  його дружина не отримувала. Крім того, суду пояснив, що контрактом не передбачено погодження відпустки з Мінпаливенерго. Потім пояснив, що ніколи він письмово відпустку з Міністерством не погоджував. Просить задовольнити його позов.

Представник відповідача  Міністерства палива та енергетики України, будучи повідомленим про час  і місце слухання справи, у судові засідання не з»являвся неодноразово. Копія позовної заяви з додатками до неї вручена представнику відповідача ОСОБА_3  Шевченківським районним судом м.Києва, відповідно до ухвали Орджонікідзевського районного суду м.Запоріжжя від  27.09.2010 року. Відповідач просив справу  розглядати у присутності  представника відповідача, але до суду не з»являвся, причину неявки суду не повідомив, тому, суд вважає за можливе розглянути справу  у його відсутності.

У письмових запереченнях, наданих до Шевченківського районного суду м.Києва, відповідач пояснив, що вважає звільнення ОСОБА_1 законним, оскільки Міністерство палива та енергетики України у зв»язку з припиненням

діяльності ЗП «Система» видало наказ про звільнення № 36/к/к  від 09.11.2009 року у порядку п.1 ст. 40 КЗпП України і 20.08.2009 року направило листа № 01/16-0902 до ЗП «Система»з попередженням про наступне звільнення з посади директора вказаного підприємства ОСОБА_1 У відповідь на повідомлення Мінпаливенерго  отримало листа від ЗП «Система»за підписом в.о. директора Колеснікова М.В.  від 26.08.2009 року № 04/12, що директор ЗП «Система»ОСОБА_1, згідно з наказом по підприємству  з 17.08.2009 року  знаходиться  у відпустці.  Пунктом 19 Контракту, укладеного між  Мінпаливенерго і ОСОБА_1, передбачено, що керівник визначає час і порядок використання своєї щорічної відпустки за письмовим погодженням з органом управління майном, а тому відпустка ОСОБА_1 є незаконною. Позивача було своєчасно повідомлено про наступне звільнення. Крім того, ЗП «Система»вдруге, за місцем проживання ОСОБА_1, рекомендованим листом від 02.09.2009 року № 01/16-1006 повідомило його про наступне звільнення. Вказаний лист отриманий дружиною ОСОБА_1  Порушень щодо звільнення ОСОБА_1 не було, тому просив позов залишити без задоволення.

Представник відповідача  ЗДНВП «Система»у судове засідання не з»явився, про слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, заперечень на позов не надав, тому, суд вважає за можливе розглянути справу  у відсутності вказаного представника. Крім того, відповідно до витягу  з Єдиного державного реєстру  юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців,  ЗДНВП»Система»ЗП «Система» знаходиться у стані припинення  підприємницької діяльності.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягаючими задоволенню  у зв»язку з наступним.

ОСОБА_1   працював директором Державного підприємства «Запорізьке державне науково-виробниче підприємство «Система», відповідно до Контракту  № 540 від  31.05.2008 року, термін дії якого скінчився  01.06.2009 року, але контракт розірвано не було і  ОСОБА_1 продовжував працювати.

Як пояснив у судовому засіданні ОСОБА_1, про те, що Міністерство палива та енергетики України прийняло рішення про ліквідацію  ДП»ЗДНВП»Система»  його повідомив Добровольський, приблизно 5-10 вересня 2009 року, який  також повідомив про наявність наказу про ліквідацію підприємства.

Отже, ОСОБА_1 про ліквідацію ДП «Система»стало відомо ще 5-10.09.2009 року, що протиречить  його ж доводам, вказаним у позовній заяві, що про те, що його звільнено, йому стало відомо лише 21.12.2009 року, оскільки про ліквідацію підприємства йому було відомо ще 05-10.09.2009 року.

До суду ОСОБА_1 звернувся 22.12.2009 року. Не просить поновити строк звернення до суду, вважає, що його не пропустив, бо наказ про звільнення йому не вручено.

З 17.08.2009 року ОСОБА_1 знаходився у відпустці. Як пояснив у судовому засіданні позивач, він, знаючи про ліквідацію підприємства  з 17.08.2009 року взяв відпустку, а  згодом знову взяв  кілька  не відбутих відпусток, у яких знаходився до кінця грудня 2009 року.

ОСОБА_1 працював по контракту, строк дії якого скінчився  01.06.2009 року, але  контракт вважався не припиненим, оскільки він продовжував працювати.

Відповідно до  пункту 19 контракту № 540 від 31.05.2008 року, укладеного між  Мінпаливенерго і ОСОБА_1, передбачено, що керівникові надається  щорічна оплачувана відпустка. Керівник  визначає час і порядок використання своєї щорічної відпустки ( час початку та закінчення, поділу її на частини тощо) за письмовим погодженням з органом управління майном.

У своїх поясненнях у судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що погодження відпустки контрактом не передбачено, а після  оголошення судом   п.19 контракту, пояснив, що ніколи він відпустку  письмово не погоджував.

З 17.08.2009 року ОСОБА_1 на роботу не ходив, у встановленому законом порядку  відпустку не оформив, що суд вважає  способом уникнути повідомлення про наступне звільнення, оскільки, як пояснив ОСОБА_1 у судовому засіданні, про те, що Міністерство палива та енергетики України прийняло рішення про ліквідацію  ДП»ЗДНВП»Система»  його повідомив Добровольський, приблизно 5-10 вересня 2009 року, який  також повідомив про наявність наказу про ліквідацію підприємства.

Доводи ОСОБА_1  про те, що його не повідомили про ліквідацію ЗП «Система», носять формальний характер, нічим не доведені, протиречать його ж поясненням викладеним у позовній заяві та наданим у судовому засіданні.

Крім того, ОСОБА_1 звільнено з роботи наказом від  09.11.2009 року, до суду ОСОБА_1 звернувся лише 22.12.2009 року, тобто у строк, який  перевищує встановлений ст.. 233 КЗпП України місячний строк для звернення до суду із вказаним позовом, не просить такий строк поновити, вважає, що його не пропустив. Суд вважає, що строк ОСОБА_1 звернення до суду пропущено без поважних причин.

Позовні вимоги позивача щодо визнання незаконним його звільнення та поновлення на роботі, враховуючи  вищевказане не підлягають задоволенню.

Також  і позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. 221, 233 КЗпП України,  ст..ст.   208, 209, 212, 213, 214, 215  ЦПК України, суд,-

     В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1  до Запорізького державного науково- виробничого підприємства «Система»,  Міністерства палива та енергетики України про  визнання наказу про звільнення  незаконним, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди,  залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області  шляхом подачі апеляційної скарги  протягом десяти через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.

Суддя:                                                                                         Гнатик Г. Є.