У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

 

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

 

головуючого	Кияшка А.Я.
суддів	Колесника М.А., Лавренюка М.Ю.

 

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 15 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою та доповненням до неї засудженого ОСОБА_1 на вирок Первомайського міського суду Луганської області від 15 червня 2005 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 2 вересня 2005 року.

 

Зазначеним вироком

 

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимий

 

засуджений за ч.1 ст.115 КК України на 11 років позбавлення волі;

за ч.3 ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч.3 ст. 357 КК України на 3 місяці арешту, а на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів, остаточно визначено покарання 11 років позбавлення волі.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, вирок відносно якого у касаційному порядку не оскаржений і щодо нього не внесено касаційного подання.

 

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 10000 грн. та 1259,55 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

 

Ухвалою апеляційного суду Луганської області від 2 вересня 2005 року вказаний вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

 

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він приблизно у жовтні 2004 року, точну дату встановити не виявилось можливим, близько 23 години, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проник до помешкання ОСОБА_4, що у АДРЕСА_1, звідки таємно викрав майно ОСОБА_4 на загальну суму 632,70 грн., та паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_4.

 

11 лютого 2005 року, близько 19 години ОСОБА_1 перебуваючи у квартирі ОСОБА_5, що у АДРЕСА_2, розпивав спиртні напої разом із ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_2. Під час чого, між ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на ґрунті неприязних стосунків виникла сварка, що переросла у бійку, в ході якої ОСОБА_1, маючи умисел на позбавлення життя ОСОБА_6, вдарив останнього кулаком у обличчя та, збивши його з ніг, наніс удари кулаками і ногами в область голови та тулуба, заподіявши ОСОБА_6 тяжкі тілесні ушкодження, від яких останній через деякий час помер.

 

У касаційній скарзі та доповненні до неї ОСОБА_1 посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, що призвело до неправильної кваліфікації його дій та безпідставне засудження за злочин, який він не вчиняв, зокрема, викрадення паспорта ОСОБА_4. Твердить, що судом дана неправильна юридична оцінка його діям відносно потерпілого ОСОБА_6, а тому просить перекваліфікувати його дії за цим епізодом з ч.1 ст. 115 на ст. 121 КК України. Посилається на відсутність експертизи щодо його психічного стану на момент вчинення злочину. Зазначає, що під час проведення досудового та судового слідства були допущені істотні порушення кримінально-процесуального закону, зокрема права на захист.

Просить судові рішення щодо нього скасувати, справу направити на додаткове розслідування.

 

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги та доповнення до неї, колегія суддів вважає, що скарга засудженого задоволенню не підлягає з наступних підстав.

 

Висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні ним зазначених у вироку злочинних дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується зібраними у справі та дослідженими у судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

 

Так, засуджений у судовому засіданні визнав, що під час суперечки із ОСОБА_6 він наносив удари останньому руками та ногами, що повністю співпадає із показаннями свідка ОСОБА_5 та засудженого ОСОБА_2

 

Згідно з висновком судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_6 настала внаслідок заподіяння останньому травм голови та тулуба, крововиливів під оболонку головного мозку, множинних переломів ребер, пошкодження тканин легенів, печінки та нирок, що призвели до травматичного шоку.

 

Доводи засудженого про безпідставність його засудження за крадіжку паспорта на ім'я ОСОБА_4 не знайшли свого підтвердження та спростовуються показами потерпілого і свідка ОСОБА_7.

Твердження засудженого про порушення його права на захист при розгляді справи судом першої інстанції є безпідставними, оскільки, як вбачається з протоколу судового засідання, від послуг адвоката засуджений відмовився, вказавши, що захищати себе буде сам (а.с.42, т.2).

 

Не знайшли свого підтвердження й доводи засудженого про те, що під час скоєння злочину він не усвідомлював своїх дій, оскільки відповідно висновку судово-психіатричної експертизи, ОСОБА_1 під час вчинення злочину міг усвідомлювати свої дії і керувати ними.

 

Проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності та давши їм належну оцінку, судом правильно кваліфіковані дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.115, ч.3 ст.185, ч.3 ст.357 КК України.

 

Перевіривши інші доводи скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції та апеляційним судом не було допущено таких порушень вимог кримінально-процесуального законодавства, які перешкодили чи могли перешкодити повно та всебічно розглянути справу і постановити законні, обґрунтовані і справедливі судові рішення.

 

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно вимог ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

 

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду суду з обов'язковим повідомленням осіб, зазначених у ст.384 КПК України, не вбачається.

 

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,

 

 

у х в а л и л а :

 

 

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.

 

 

С у д д і :

 

 

Колесник М.А.                                 Кияшко А.Я.                      Лавренюк М.Ю.