У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 15 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1

            Вироком Галицького районного суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2004 р.

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, судимого 04.03.2003 р. за ч.2 ст.309 КК України на 1 рік позбавлення волі,

засуджено за ч.3 ст.187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

Цим же вироком засуджено ОСОБА_2а, судові рішення щодо якого не оскаржено.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 24 грудня 2004 р. апеляції засуджених ОСОБА_1 й ОСОБА_2залишено без задоволення, а вирок без зміни.

ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 28.03.2004 р. у АДРЕСА_1, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_2і особами, справи щодо яких виділено в окреме провадження, та невстановленою особою, із проникненням у житло, вчинив напад на родину ОСОБА_3із метою заволодіння їх майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя й здоров'я потерпілих, унаслідок якого заволодів майном вартістю 11 288 грн.

За змістом касаційної скарги, засуджений ОСОБА_1, посилаючись на неправильну кваліфікацію дій і невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину та його особі, просить змінити судові рішення й перекваліфікувати його дії з ч.3 ст.187 КК України (не зазначаючи, на яку саме статтю) й пом'якшити покарання.

      Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та, обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 показав, що він разом із ОСОБА_2відбував покарання. 28.03.2004 р. ОСОБА_2 (мешканець м. Львова) разом із своїми знайомими (3 особи) приїхав до нього до дому. Там один із прибулих  запитав у нього, чи є у їх місті квартира, яку можна було б пограбувати. Він назвав і показав йому квартиру ОСОБА_3. Після огляду місця знаходження цієї квартири вони повернулися до нього додому. Там ця ж особа зібрала усіх прибулих до нього осіб і запропонував їм скоїти напад на родину ОСОБА_3. Отримавши від них згоду на напад, вони почали готуватися до цього. Він (ОСОБА_1) дав їм колготки, щоб вони зробили із них маски. Потім він із прибулими поїхали до будинку, де розташована квартира ОСОБА_3. Він указував їм дорогу. Там ОСОБА_2 і його знайомі пішли в середину будинку. Він залишився чекати їх повернення в автомобілі. Згодом вони вийшли із сумками й він разом із ними  поїхав ховати викрадене до озер. У подальшому ці сумки вони забрали й розпорядилися ними за своїм розсудом.

Засуджений ОСОБА_2, підтвердивши наведені вище показання ОСОБА_1 щодо усіх обставин, які мали місце за його і його знайомих і ОСОБА_1 участю аж до їхнього прибуття на місце злочину, доповнив їх тим, що у квартиру вони заходили в масках із колгот. Двері їм відчинила неповнолітня дівчина. Вони її затягнули у квартиру. Там, зв'язавши руки літній жінці, вони (4 особи) почали шукати цінні речі. Знайшовши та упакувавши їх у сумки, вони покинули квартиру потерпілих і разом із ОСОБА_1 поїхали ховати викрадене.

Потерпілі ОСОБА_4 й ОСОБА_5показали, що 28.03.2004 р. у денний час до них у квартиру ввірвались четверо невідомих осіб у масках. Вони вимагали вказати на місце, де знаходяться гроші й золоті вироби, при цьому наносили удари руками й ногами по різним частинам тіла, погрожували вбивством та зґвалтуванням і зв'язали їм руки. Викравши речі, нападники покинули квартиру.

Згідно висновків судово-медичних експертиз у потерпілих ОСОБА_4 й ОСОБА_5виявлено легкі тілесні ушкодження (а.с. 185-186, 188-189).

Оцінивши наведені та інші докази у сукупності, суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 за попередньою змовою групою осіб з розподілом ролей,  з проникненням у житло, вчинив напад на родину ОСОБА_3із метою заволодіння їх майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя й здоров'я потерпілих і правильно кваліфікував його дії  за ч.3 ст.187 КК України, а тому підстав для зміни судових рішень і перекваліфікації дій ОСОБА_1 із ч.3 т.187 КК України на будь-який інший кримінальний закон, немає.

Посилання засудженого ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що призначене йому покарання не відповідає ступені тяжкості злочину та його особі, є непереконливими.

Призначене засудженому мінімальне за санкцією ч.3 ст.187 КК України покарання відповідає вимогам ст.65 КК України та є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для його пом'якшення немає.

З огляду на викладене передбачені законом підстави для призначення справи до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1.

     С У Д Д І :

КОЛЕСНИК М.А.                  КИЯШКО А.Я.             ЛАВРЕНЮК М.Ю.