Справа №
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22 ц –2097/ 11 Головуючий у 1 інстанції: Рибалко Н. І.
Суддя-доповідач: Пільщик Л. В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
головуючого: Пільщик Л.В.
суддів: Краснокутської О.М.
Сапун О.А.
при секретарі: Петровій О.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа –головне управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради, про усунення перешкод у користуванні квартирою, -
В С Т А Н О В И Л А:
У серпні 2009 року позивачі звернулись до суду із позовом до ОСОБА_6 третя особа –головне управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради,про усунення перешкод у користуванні квартирою.
В позовній заяві зазначали, що їм на праві спільної часткової власності належить АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло № 490 від 18.11.1998 року, видане Орджонікідзевською районною адміністрацією Запорізької міської ради.
У 2007 році до них звернулась власниця сусідньої квартири ОСОБА_6, яка пояснила, що має намір перевести квартиру АДРЕСА_1 до нежитлового фонду для подальшого використання під перукарню.
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не дали своєї згоди на розміщення перукарні в сусідній квартирі, а ОСОБА_3 поставила свій підпис на акті опиту мешканців будинку від 14.08.2007 року, однак при цьому не йшлося про зведенням сходів в перукарню під стіною та вікнами їхньої квартири.Не можуть повноцінного відпочинку, на сходах ввечері постійно розпиваються спиртні напої, йде у вікно сигаретний дим,
Після звернення до КП ВРЕЖО № 1, головного управління архітектури та містобудування Запорізької міської ради будівництво було зупинено. Однак усунути порушення їх прав відповідачка відмовляється
Вважають, що діями відповідача були порушені їх права як власників майна просили суд усунути перешкоди у користуванні належної їм на праві спільної часткової власності квартири АДРЕСА_2 та зобов’язати відповідачку перенести сходи.
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23.02.2011 року в задоволені позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 зазначають, що судом першої інстанції рішення ухвалено з порушенням норм матеріального права, просили його скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
ОСОБА_6 отримала повістку 16.04.2011 р. ,проте не використала наданого законом права на участь у судовому засіданні.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 і її представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності неправомірності дій ОСОБА_6, оскільки відповідачка здійснює реконструкцію не житлового приміщення під перукарню відповідно до проекту, маючи дозвіл на виконання будівельних робіт. Проте повністю погодитись із такими висновками судів не можна, оскільки суд дійшов його із порушенням норм матеріального та процесуального права, що у відповідності до п.4 ст.309 ЦПК Ураїни тягне за собою скасування рішення суду з ухваленням нового рішення.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які, зокрема, означають можливість належним чином використовувати річ для своїх потреб за її призначенням.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні
При здійсненні права власності згідно зі ст. 41 Конституції України, ст. 319 ЦК України власник зобов'язаний дотримуватися вимог закону і моральних засад суспільства і не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Зазначений обов’язок власника узгоджується і з вимогами ч. 2, 3 ст. 13 ЦК України відповідно до якої при здійсненні цивільних прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб чи завдати шкоди іншим особам.
У силу ст. ст. 386, 391 ЦК України власник, права якого порушені, має право вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би вони й не були пов'язані з порушенням права володіння.
За змістом ст. 16 та ч.ч. 2, 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права у спосіб, який або припинить це порушення, або відновить становище, яке існувало до порушення.
Зазначені норми гарантують власникові майна можливість вимагати усунення порушень його права незалежно від того, чи вони вже фактично відбулися, чи є підстави передбачати можливість такого порушення його права в майбутньому.
Так, заявляючи в суді вимоги про захист права власності, позивачі посилалися на те, що порушення їх прав полягає в розміщенні ОСОБА_6 сходів в межах зовнішньої стіни їхньої квартири , яка розташована на першому поверсі, під вікном спальн , що перешкоджає їм належним чином здійснювати права власників квартири і порушує право на безпечне житло.
Однак, судове рішення не містить жодного правового обґрунтування неприйняття судом доводів позивачів про порушення їх права власності і права на безпечне користування квартирою , натомість вбачається, що суд навіть не надав поданим доводам жодної юридичної оцінки, а виходив лише з наявності у ОСОБА_6 проекту на облаштування перукарні.
Між тим, підставою для задоволення негаторного позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.
Згідно із п.п. 1.4.5. "Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій", затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76, для одержання дозволу на переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень їх власник або уповноважена ним особа, наймач (орендар) приміщення за згодою його власника подають до органу місцевого самоврядування заяву про надання дозволу на переобладнання або перепланування та, у разі необхідності, можуть подаватися такі документи:
- копія свідоцтва на право власності або договору найму (оренди) приміщення;
- копія поповерхових планів, завірених в установленому порядку;
- проект переобладнання або перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень, погоджений в установленому порядку;
- згода власників, співвласників (наймачів) або уповноважених ними осіб на переобладнання та перепланування приміщень, що перебувають у їх спільній власності.
Реалізація ОСОБА_6 прав власності на приміщення, права на здійснення підприємницької діяльності у багатоквартирному будинку у відповідності до вимог ст.ст. 13,319 ЦК України зобов’язує її утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб і діяти без обмежень прав інших власників та у такий спосіб, щоб завдавати як можна найменше незручностей іншим власникам у користуванні їх власністю Судом встановлено, що відповідачка переобладнує належне їй на праві приватної власності нежиле приміщення на першому поверсі багатоквартирного будинку 105 „а” по вул. Перемоги у м. Запоріжжя під перукарню з улаштуванням фасадного входу.
Позивачі, як власники суміжної квартири не погоджуються з таким переобладнанням в частині влаштування сходів , посилаючись на те ,що при переобладнанні віконного отвору у вхідні двері ОСОБА_6 облаштувала сходи у них під зовнішньою стіною їх квартири та вікном, що погіршує умови їх проживання, погіршується оглядовість із вікна, з сходів оглядається їх квартира, у нічний час на сходах облаштовуються сторонні особи, розпивають спірні напої, заважають їх відпочинку, у вікно потрапляють неприємні запахи, сходи створили умови для доступу до квартири .
ОСОБА_6 не заперечує, що облаштувала сходи таким чином, що вони проходять паралельно зовнішній стіні квартири позивачів і під вікном позивачів .
Той факт, що позивачі взагалі давали згоду на облаштування сходів саме у такий спосіб не підтверджено будь-якими доказами .Згоду на реконструкцію приміщення під перукарню давало тільки ОСОБА_3 , хоча співвласниками квартири є і ОСОБА_4,ОСОБА_5 Однак згода ОСОБА_3 не стосується місця розташування сходів.
Власник квартири має право використовувати його для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб (ч. 1 ст. 383 ЦК України).
Нормами ст. ст.41,50 Конституції України, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 293 ЦК України передбачено право особи на повагу до житла і до приватного життя, на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Вочевидь, облаштування сходів під зовнішньою стіною і під вікном квартири позивачів без їх згоди є негативним фактором впливу як на сам об’єкт власності, так і на безпечне користування житлом ,підвищено ризик доступу до квартири, створені умови, за яких позивачі не можуть безпечно і комфортно почуватися у квартирі, незручності і дискомфорт для повноцінного відпочинку. Зазначені обставини підтверджують факт порушення прав власників і об'єктивно існуючі перешкоди у здійсненні ним цих прав , відповідачка не дотримала вимог щодо поваги до власності, житла і приватного життя позивачів ,обмежила їх право на безпечне користування власністю.
Діяльність фізичної та юридичної особи, яка порушує ці права особи, є незаконною і може бути припинена за рішенням суду
Головне управління архітектури та містобудування Запорізької міської Ради вимагало від ОСОБА_6 внести коригування в проектні рішення щодо розміщення сходів з врахуванням звернення власників суміжного приміщення (а.с.63).
Однак таке корегування відповідачкою не внесено.
Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.
Враховуючи відсутність у відповідачки бажання надати проектні пропозиції для усунення незручностей у позивачів, усунення перешкод не може бути здійснено покладанням на відповідачку обов’язку перенесення сходів. Захистити порушене право позивачів можливо відновленням становища, яке існувало до порушення –демонтажем сходів. Зазначений спосіб захисту прав власності є адекватним змісту порушеного права .
Керуючись ст.ст. 307 309 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , ОСОБА_4, ОСОБА_5 задовольнити частково.
Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 23 лютого 2011 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні квартирою задовольнити частково.
Зобов’язати ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні АДРЕСА_2, яка є власністю ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 шляхом демонтажу сходів з зовнішньої сторони і з під вікна АДРЕСА_2 .
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте воно може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді :