УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ц-22629 Головуючий в першій
Категорія № 26 ( 1 ) інстанції – Шум Л.І.
Доповідач – Соколан Н.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді – Соколан Н.О.,
суддів – Митрофанової Л.В., Михайлів Л. В.
при секретарі – Бондарі Ю. А.
за участю: представника відповідача – Донченко Олени Сергіївни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 січня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А:
В листопаді 2010 року позивач ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (надалі – ВАТ «Кривбасзалізрудком») про відшкодування моральної шкоди та просив стягнути з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на його користь 150 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 січня 2011 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь ОСОБА_3 25 000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ВАТ «Кривбасзалізрудком» на користь держави судові витрати по справі – судовий збір в розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 15 грн.
В апеляційній скарзі ВАТ «Кривбасзалізрудком» ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає рішення незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушення норм матеріального і процесуального права; судом не зазначено правового обґрунтування ухваленого рішення; помилково застосовані положення ст.ст. 153 та 237' КЗпП України, які не поширюються на спірні правовідносини; не обґрунтовано розмір моральної шкоди; по справі не було проведено медико-соціальної експертизи для встановлення факту отримання позивачем моральної шкоди; не взято до уваги, що позивач не подбав про особисту небезпеку та шкода заподіяна позивачу внаслідок недотримання норм охорони праці.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 тривалий час, з 1993 по 2009 роки, працював на підземних роботах у шкідливих умовах праці в тресті КШБ ВО «Кривбасруда» (нині – «Кривбасзалізрудком») та ШБУ ВАТ «Суха Балка».
Висновком МСЕК від 03.06.2009 року йому було первинно встановлено 65% втрати професійної працездатності та ІІІ групу інвалідності. Переоглядом МСЕК від 13.05.2010 року відсоток втрати працездатності залишено незмінним.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з того, що п. 19 Акту розслідування хронічного професійного захворювання №32 від 23.03.2009 року (а.с. 16) встановлено, що винним у виникненні хронічного професійного захворювання позивача є адмінстрація підприємств відповідачів – ВАТ «Кривбасзалізрудком» та ВАТ «Суха Балка», які порушили ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Тому доводи відповідача про незаконність стягнення моральної шкоди на користь позивача та відсутність доказів вини відповідачів є безпідставними.
Факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв’язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні і підтверджується матеріалами справи. Позивач переносить моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зв’язків і вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що в даному випадку саме на органи МСЕК покладений обов'язок встановлення факту заподіяння моральної шкоди позивачу є безпідставними та такими, що суперечать «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким нанесене ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. №212, оскільки МСЕК встановлює даний факт щодо потерпілих на виробництві, яким не було встановлено стійку втрату професійної працездатності, в той час як позивачу з 03.06.2009 року встановлено стійку втрату професійної працездатності.
Висновок суду про відшкодування позивачу з боку відповідача моральної шкоди відповідає Рішенню Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп2008р. відповідно до якого, статтею 237-1 КЗпП України громадянам, що потерпіли від нещасного випадку або професійного захворювання, надано право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу.
Колегія суддів вважає, що розмір моральної шкоди визначений судом з урахуванням роз’яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, “ Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили. Суд врахував ступінь фізичних і моральних страждань позивача, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також конкретних обставин по справі, і наслідків, що наступили.
Доводи апеляційної скарги щодо незастосування позовної давності не ґрунтуються на законі, оскільки у зазначеному Законі строки позовної давності на звернення потерпілого із заявою про відшкодування моральної шкоди не передбачено.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» відхилити.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 26 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: