ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "14" вересня 2006 р.                                                          Справа №  2/50-06

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого   судді                                                  Черпака Ю.К.

суддів:                                                                        Веденяпіна О.А.

                                                                                   Іоннікової І.А.

при секретарі                                                            Луцику С.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Балтянський В.С. - доручення №01-08/902 від 13.09.2006р.,

від відповідача: Дідиченко О.О. - довіреність №46/06-Д від 24.05.2006р.,

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (м.Вінниця)

на постанову господарського суду Вінницької області

від "01" лютого 2006 р. у справі    

за позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м.Вінниця)  

до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (м.Вінниця)

про стягнення 218536,05грн.,

 ВСТАНОВИВ:

  В грудні 2005 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі "відділення Фонду") звернулось з позовом  до відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (далі "ВАТ "Вінницягаз") про стягнення 218536,05грн. штрафних  санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2003 році.

Постановою господарського суду Вінницької області від 01.02.2006р. позов задоволено.

В апеляційній скарзі ВАТ "Вінницягаз" просить скасувати постанову суду і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Посилається на те, що рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.04.2003р. №553 внесено доповнення до рішення від 26.12.2002р. №2012, яким акціонерному товариству "Вінницягаз" було встановлено квоту створення робочих місць для інвалідів на рівні 4 відсотків від чисельності працівників, зайнятих  на підсобно-допоміжних роботах,  і підприємством ці вимоги дотримано.

Кількість працюючих інвалідів на підприємстві становила 75 осіб, а не 72, як визначив суд.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідача відділення Фонду зазначає про правильне вирішення спору.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у редакції, що діяла у 2003 році (далі - "Закон"), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі 4% від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", підприємства (об'єднання), установи і організації (незалежно від форм власності і господарювання), які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. №314 (далі "Положення"), підприємства, зокрема, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Пунктом 14 Положення передбачено, що підприємства (об'єднання), установи і організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; щомісячно до 01 лютого року, що настає за звітним, подають відділенню Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів.

Згідно з формою державної статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про зайнятість інвалідів”, затвердженою наказом Держкомстату України від 10.01.2002р. № 49 та  наказом Міністерства праці України від 29.12.2004р. № 338 (далі - Форма), яка є чинною понині, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу, у тому числі інвалідів (штатних працівників, яким за висновками медично-соціальних експертних комісій встановлена інвалідність), визначається відповідно до підпунктів 3.3.1-3.3.3 Інструкції зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві України (далі - Інструкція).

Відповідно до п. 3.2 Інструкції середньооблікова чисельність працівників за звітний місяць обчислюється шляхом підсумовування чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, включаючи святкові (неробочі) і вихідні дня і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця.

Підпунктом 3.3.3 пункту 3.3. Інструкції визначено, що середньооблікова чисельність працівників за період з початку року обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули  за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року.

Зі статистичної звітності відповідача - звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2003 рік форми №10-ПІ, поданого підприємством до відділення Фонду до 27 січня 2004 року, вбачається, що загальна чисельність працюючих на ВАТ "Вінницягаз" становила в 2003 році 2577 осіб. З урахуванням цієї чисельності норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів для відповідача складає 103 робочих місця (а.с.5).

Як свідчать матеріали справи, у звітному періоді відповідачем було працевлаштовано  72 інваліди (а.с.6-11).

Отже, відповідач не виконав норматив, встановлений чинним законодавством щодо створення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до пункту 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок                     працевлаштування інвалідів робоче  місце  інваліда  вважається  створеним,  якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Наказом Державного комітету статистики №244 від 06.07.1998р. затверджена форма статистичної звітності №3-ПН "Звіт про  наявність вільних робочих місць (вакантних посад)", яка подається підприємствами, установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.

В листі Управління праці та соціального захисту населення Староміської районної ради м.Вінниці від 27.06.2004р. №1289 йдеться про те, що протягом 2002-2003 років ВАТ "Вінницягаз" не повідомляло про створення робочих місць та наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів. Працевлаштування інвалідів у 2003 році на цьому підприємстві не здійснювалось (а.с.19).

Апеляційна інстанція вважає, що працевлаштування інвалідів на підприємстві не здійснювалось з вини відповідача, який не виконав своїх обов'язків щодо надання інформації центру зайнятості та управлінню праці про вільні робочі місця та вакантні посади для інвалідів, а тому відповідальність за нестворення одного робочого місця для інвалідів покладається на підприємство.

Посилання відповідача на рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 08.04.2003р. №553, яким внесено доповнення до рішення від 26.12.2002р. №2012 та ВАТ "Вінницягаз" встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів на 2003 рік на рівні 4 відсотків від кількості працівників, зайнятих на підсобно-допоміжних роботах, не приймається до уваги апеляційним господарським судом, оскільки Законом визначено норматив    робочих   місць   для   забезпечення працевлаштування  інвалідів у  розмірі  чотирьох  відсотків   від загальної чисельності   працюючих.

Частиною 2 ст. 19 Закону передбачено, що керівники підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання у разі незабезпечення зазначених нормативів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 20 Закону (у редакції, що діяла у 2003-2004 роках)  підприємства (об'єднання), установи і організації, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте   інвалідом.

Тому суд першої інстанції обгрунтовано зазначив про необхідність сплати акціонерним товариством штрафних санкцій.

Відповідно до пунктів 1 та 15 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  від 28.12.2001р. №1767, суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком №3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Статтею 238 Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004р., передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Одним із видів адміністративно-господарських санкцій є адміністративно-господарський штраф - тобто грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції, до яких відносяться і штрафні санкції, передбачені статтею 20 згаданого Закону, можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим  суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків передбачених законом.

Оскільки звітним періодом сплати штрафних санкцій є 2003 рік, то відповідач повинен був сплатити штрафні санкції не пізніше 15 квітня 2004 року. Такий обов'язок він не виконав.

Таким чином, факт вчинення відповідачем господарського правопорушення станом на 15.04.2004р. був очевидним для позивача.

Ця дата є днем виявлення Фондом порушення відповідача щодо  своєчасного перерахуванням сум штрафних санкцій за недодержання ним нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Апеляційний господарський суд вважає можливим застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій саме в межах шестимісячного строку, так як строк в один рік додатково враховується лише за умови невиявлення Фондом з якихось причин факту вчинення правопорушення, наприклад, через неподання підприємством встановлених форм звітності.

Враховуючи викладене, адміністративно-господарські санкції за недодержання відповідачем нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів могли бути застосовані лише в межах строку з 15.04.2004р. по 15.10.2004р.

Згідно з п.3 ч.4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.

Пунктом 11 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів встановлено, що контроль за своєчасним і повним надходженням штрафних санкцій від підприємств, які не забезпечують нормативу робочих місць, здійснюють відділення Фонду відповідно до законодавства. У разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Фонд соціального захисту інвалідів покладений на нього обов'язок щодо здійснення контролю за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій належним чином не виконав.

Позивач звернувся до суду з позовом лише 21.12.2005р., тобто поза межами шестимісячного та річного строків, визначених ст. 250 ГК України (а.с.3-4).

За наведених обставин суд неправильно задовольнив позовні вимоги відділення Фонду, а тому постанова місцевого господарського суду підлягає скасуванню з прийняттям апеляційною інстанцією нової постанови.

          

  Керуючись ст.ст. 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації  "Вінницягаз" задоволити.

Постанову господарського суду Вінницької області від 01 лютого 2006 року скасувати.

Прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

 Головуючий   суддя                                                              Черпак Ю.К.

                

 судді:

                                                                                           Веденяпін О.А.  

                                                                                           Іоннікова І. А.  

 Віддрук. 2 прим.

1 - до справи

2 - в наряд