ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "14" вересня 2006 р.                                                          Справа №  11/71"НА"

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого   судді                                                  Черпака Ю.К.

суддів:                                                                        Горшкової Н.Ф.

                                                                                   Іоннікової І.А.

 

при секретарі                                                            Луцику С.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - довіреність від 26.06.2006 р.,

відвідповідача: Гуменюк І.О. - довіреність №249/Г/10 від 06.04.2006 р.,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі (м.Житомир) та підприємця ОСОБА_1 (м.Житомир) 

на постанову господарського суду Житомирської області

від "19" травня 2006 р. у справі №  11/71"НА" 

за позовом ОСОБА_1 (м.Житомир) 

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі (м.Житомир)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

 ВСТАНОВИВ:

 

В червні 2003 року підприємець ОСОБА_1 пред'явив позов, з урахуванням уточнених вимог, про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Житомирської ОДПІ від 11.04.2003р. за номерами:

- НОМЕР_1 про донарахування прибуткового податку з громадян в розмірі 8514,6 грн.;

- НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства в розмірі 1190 грн.;

- НОМЕР_3 про донарахування плати за придбання торгового патенту на право здійснення оптової торгівлі в розмірі 10488,72 грн. (т. 1 а.с. 58).

 

Справа розглядалася повторно.

 

Постановою господарського суду Житомирської області від 19.05.2006р. позов задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції НОМЕР_1, НОМЕР_2.

 

В решті позову відмовлено.

Стягнуто з Державного бюджету України через управління Державного казначейства України у Житомирській області на користь підприємця ОСОБА_1  42,50грн. державного мита.

 

З судовим рішенням не погодилися обидві сторони.

ДПІ в м. Житомирі просить в апеляційній скарзі скасувати постанову господарського суду в частині визнання протиправними податкових повідомлень-рішень НОМЕР_1 і НОМЕР_2 та відмовити в задоволенні позову.

В обгрунтування скарги посилається на те, що суд неправильно тлумачив норми Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності". Основним видом діяльності позивача є торгівельна діяльність, на здійснення якої підприємець мав придбати патенти.

Статтею 3 цього Закону визначені види пунктів продажу товарів, серед яких зазначено інші приміщення, що використовуються для здійснення оптової торгівлі. Цією ж статтею встановлено виключний перелік видів товарів вітчизняного виробництва, продаж яких не потребує придбання торгового патенту.

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, передчасним є висновок суду про те, що чинним законодавством не передбачено, що лише виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду тільки тієї частини видатків, яка прямо відповідає цьому доходу. Статтею 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" встановлено, що при оподаткуванні доходів громадян від заняття підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи до складу валових витрат приватним підприємцем включаються витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходу і які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації.

Отже, законодавець прямо пов'язує віднесення витрат з отриманням доходу, вказуючи на безпосередній причинно-наслідковий зв'язок, коли після отримання доходу виникає право на віднесення до валових витрат (т. 2 а.с. 72-73).

 

Підприємець ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати постанову господарського суду в частині відмови у визнанні недійсним податкового повідомлення-рішення НОМЕР_4 про застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства.

Посилається на те, що згідно з актом перевірки податковим органом було донараховано збір за забруднення навколишнього природного середовища за сім податкових періодів у сумі 11,71 грн. та застосовано за всі ці періоди штрафну санкцію в сумі 170 грн., про що прийнято податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2. Тому прийняття Житомирською ОДПІ повторного податкового повідомлення-рішення НОМЕР_2 про застосування штрафної санкції в сумі 1190 грн. за порушення податкового законодавства, за яке вже накладено стягнення, є неправильним (т. 2 а.с. 78).

 

Позивач і відповідач подали заперечення на апеляційну скаргу, в яких висловилися про безпідставність доводів протилежної сторони (т. 2 а.с. 90-94, 96-97).

 

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд вважає, що скарга ДПІ у м. Житомирі не підлягає задоволенню, а скарга підприємця ОСОБА_1 задовольняється з таких підстав.

В період з 13.03.2003р. по 11.04.2004р. працівниками Житомирської ОДПІ проведена перевірка дотримання вимог законодавства про оподаткування підприємця ОСОБА_1 за період з 01.01.2000р. по 31.12.2002р., про що складений акт перевірки НОМЕР_5 (т. 1 а.с. 18-23).

 

Перевіркою встановлено, що:

- в порушення ст. 13, п. 1-а ст. 19 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" за період з 01.01.2000р. по 31.12.2002р. підприємець ОСОБА_1 занизив оподаткований доход на загальну суму 30461,71 грн., у зв'язку з тим, що включив до витрат суми за придбаний, але не реалізований товар в звітному періоді (відсутні записи про реалізацію товару);

- в порушення ст. 1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" підприємцем ОСОБА_1 за період з 20.07.2000р. по 18.04.2002р. був реалізований товар за готівкові кошти без придбання торгового патенту на оптову торгівлю;

- в порушення ст. 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", пунктів 4, 9 і 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення з цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303, за період з 01.01.2001р. по 31.12.2002р. не подав до податкового органу розрахунки збору за забруднення навколишнього природного середовища пересувним джерелом забруднення. Сума збору за період з 01.01.2001р. по 30.09.2002р. склала 11,71 грн. (розрахунок додається);

- за період з 01.01.2000р. по 31.12.2002р. завищена сума податку на додану вартість, віднесена до податкового кредиту на 311 грн., чим порушено п.п. 7.4.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (т. 1 а.с. 18-23, 25-31, 40-45).

На підставі акта перевірки Житомирською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 11.04.2003р.:

- НОМЕР_1 про донарахування прибуткового податку з громадян в сумі 8514,60 грн.;

- НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства в сумі 1190,00 грн.;

- НОМЕР_6 про донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 11,71 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 170,00 грн.;

-НОМЕР_7 про донарахування податку на додану вартість в сумі 311 грн. і застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 170 грн.;

- НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій в сумі 10488,72 грн. за непридбання торгового патенту відповідно до п. 1 ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" (т. 1 а.с. 8-12, 46-50).

Підприємцем ОСОБА_1 не оспорені податкові повідомлення-рішення НОМЕР_6 і НОМЕР_7 щодо визначення податкових зобов'язань із збору за забруднення навколишнього природного середовища та податку на додану вартість.

В процесі розгляду справи правонаступником Житомирської ОДПІ стала ДПІ у   м. Житомирі.

Перевіряючи законність і обгрунтованість судового рішення, апеляційний господарський суд враховує наступне.

1) Щодо прибуткового податку з громадян.

Відповідно до ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом громадян, одержаним протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи вважається сукупний чистий доход, тобто різниця між валовим доходом (виручки у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати (валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Донараховуючи підприємцю ОСОБА_1 прибутковий податок з громадян, податкова інспекція виходила з того, що до витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, про які йдеться в ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", можна віднести кошти, сплачені за придбання товару, у разі подальшого продажу цього товару і отримання доходу. Оскільки підприємець придбав товар, але у звітному періоді його не реалізував і доход не отримав, то відсутні підстави для віднесення сплачених коштів до витрат (т. 1 а.с. 16-17).

Суд першої інстанції правильно не погодився з такою правовою позицією податкової інспекції.

По-перше: товар може бути не проданий підприємцем, а подарований чи списаний  у зв'язку із його пошкодженням (наприклад, цигарки залито водою і т.ін.). У цьому випадку підприємець не отримує доходу.

По-друге: витлумачене податковою інспекцією правило не можна застосовувати до робіт і послуг, оскільки вони або купляються, або продаються, а не купляються і продаються.

По-третє, ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян", п. 13 Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої наказом Головної державної податкової інспекції України від 21.04.1993р. №12 (з наступними змінами і доповненнями) і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 9 червня 1993 року за №64, додатком №6 до цієї Інструкції передбачено, якщо витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами, у відсотках до суми валового доходу, визначеними Головною державною податковою інспекцією України за погодженням з Міністерством економіки України та Державним комітетом України по сприянню малим підприємствам та підприємництву.

Отже, у звітному періоді придбаний товар може бути не реалізований, але витрати враховуються у відсотках до суми валового доходу, отриманого від продажу іншого товару.

У зв'язку з цим правильним є висновок суду про те, що чинним законодавством не передбачено, що лише факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду тієї частини витрат, яка відповідає цьому доходу.

Редакцію закону "документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з одержанням доходів", колегія суддів розуміє так, що товари (роботи, послуги), придбані підприємцем і на які витрачені кошти, мають використовуватися ним для господарської діяльності, направленої на отримання доходу, а не для власних потреб як фізичної особи.

Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив у рішенні, що всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 КАС України податкова інспекція як суб'єкт владних повноважень не довела відсутність зв'язку між витратами підприємця на закупівлю товару з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

В акті перевірки відсутній перелік товару, який було придбано ОСОБА_1 і не реалізовано у звітних періодах.

Не можна погодитися і з розміром донарахованого податку.

Так в акті перевірки записано, що за період з 01.01.2002р. по 31.12.2002р. підприємцем понесені витрати, зокрема, на купівлю міцелію в сумі 87 грн.

З наявних у справі документів видно, що у травні 2002 року ОСОБА_1 придбав 140 кг міцелію, за який сплатив 672 грн. (платіжне доручення НОМЕР_8)            (т. 2 а.с. 9).

Таким чином, позивач правомірно включив до складу валових витрат кошти, сплачені за придбаний для подальшої реалізації товар.

 

 

2) Щодо плати за придбання торгового патенту.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" об'єктом правового регулювання згідно з цим Законом є торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей (включаючи операції з готівковими платіжними засобами, вираженими в іноземній валюті, та з кредитними картками), а також діяльність з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.

Статтею 3 цього Закону встановлено, що патентуванню підлягає торговельна діяльність, що здійснюється суб'єктами підприємницької діяльності або їх структурними (відокремленими) підрозділами у пунктах продажу товарів.

Тобто, необхідною умовою для застосування санкцій за торгівельну діяльність без придбання патенту є здійснення такої діяльності у пунктах продажу товарів.

Під пунктами продажу товарів згідно ч.3 ст. З цього Закону слід розуміти, зокрема, автомагазини, розвозки та інші види пересувної торгівельної мережі, оптові бази, склади-магазини або інші приміщення, які використовуються для здійснення оптової торгівлі.

В акті перевірки не зазначено, де проводився продаж товарів.

Податкова інспекція не з'ясовувала цих обставин, не довела здійснення торгівлі з використанням пересувної торгівельної мережі, а обмежилась тільки наявністю фактів продажу товарів, що є недостатньою підставою для застосування штрафу, встановленого ст. 8 Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності".

Отже, наведені судом першої інстанції мотиви є правильними і в цій частині.

 

3) Апеляційна інстанція не погоджується з висновком суду щодо законності податкового повідомлення-рішення НОМЕР_2 про застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 1190 грн. за порушення податкового законодавства.

Як вбачається з пояснення податкової інспекції від 16.12.2003р., ця штрафна санкція нарахована на підставі п.п. 17.1.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" за неподання підприємцем за сім податкових періодів розрахунків збору за забруднення навколишнього природного середовища пересувним джерелом забруднення, чим порушено ст. 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", пункти 4, 9 і 10 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303 (т. 1 а.с. 57, 60).

Як видно зі змісту акта перевірки та розрахунків збору, ці ж обставини слугували для донарахування збору за забруднення навколишнього природного середовища за сім податкових періодів в сумі 11,71 грн. і прийняття податкового повідомлення-рішення НОМЕР_6, в якому штрафна (фінансова) санкція  вказана у розмірі 170 грн. (т. 1 а.с. 22, 23, 27). При цьому підставою її застосування теж зазначений п.п. 17.1.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

В матеріалах справи відсутні пояснення податкової інспекції щодо помилковості нарахування штрафної санкції у розмірі 170 грн. чи нарахування цього штрафу з іншої підстави.

Податкове повідомлення-рішення НОМЕР_6 ніким не оспорено і не змінено (скасовано) в частині штрафної санкції.

Отже, податковою інспекцією за одне й те саме порушення двічі застосовано штрафні санкції одного виду, що суперечить ст. 61 Конституції України.

 

Тому податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2 є протиправним, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.

У зв'язку з повним задоволенням позовних вимог, змінюється розмір державного мита, що підлягає відшкодуванню на користь позивача.

Оскільки висновки суду першої інстанції щодо неправомірності донарахування прибуткового податку з громадян і застосування штрафної санкції за торговий патент є правильним, але судом помилково названі номери податкових повідомлень-рішень, що підлягають скасуванню, то апеляційний господарський суд викладає резолютивну частину постанови у новій редакції.

  Керуючись ст.ст. 195,198, 204, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Житомирі залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу  підприємця ОСОБА_1  задовольнити.

Постанову господарського суду Житомирської області від 19.05.2006р. скасувати частково, виклавши резолютивну частину в такій редакції:

"Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення  Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Стягнути  з Державного бюджету України через Управління Державного казначейства у Житомирській області (10014, м.Житомир, бул. Новий, 5) на користь підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_9) - 85 грн. державного мита".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом одного місяця з дня складення постанови в повному обсязі.

 Головуючий   суддя                                                              Черпак Ю.К.

               

 судді:

                                                                                           Горшкова Н.Ф. 

                                                                                           Іоннікова І. А. 

 Віддрук. 2 прим.

1 - до справи

2 - в наряд

друк. Гаврилюк Т.