СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
25 вересня 2006 року | Справа № 2-20/10999-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: Нанікашвілі Ірини Анатоліївни, довіреність № 3870-ПП від 01.09.2005;
відповідача: Іванової Вікторії Юріївни, довіреність № 187 від 28.02.2006; Акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції";
відповідача: Дума Нелі Григорівни, довіреність № 32 від 01.06.2006; Державної виконавчої служби у м. Джанкой і Джанкойському районі Автономної Республіки Крим;
розглянувши апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Філії "Кримське регіональне управління" закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Луцяк М.І.) від 07.08.2006 у справі №2-20/10999-2006
за позовом закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (наб. Перемоги, 50,Дніпропетровськ,49000)
в особі Філії "Кримське регіональне управління" закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (пер. Г.Аджимушкая, 1,Сімферополь,95005)
до Державної виконавчої служби у місті Джанкой і Джанкойському районі Автономної Республіки Крим (вул. Кримська, 31,Джанкой, АРК,96100)
Акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" (вул. Більшовицька, 24,Сімферополь,95001)
про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу
ВСТАНОВИВ:
Позивач, закрите акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Кримське регіональне управління" закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк", звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовними вимогами до відповідачів, Державної виконавчої служби у м. Джанкой і Джанкойському районі Автономної Республіки Крим, Акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" про визнання недійсними прилюдних торгів від 07.11.2005 з реалізації арештованого нерухомого майна відкритого акціонерного товариства „Азовське хлібоприймальне підприємство”, з посиланням на статті 203, 215 Цивільного кодексу України.
Обґрунтування позовних вимог полягає в тому, що спірний правочин вчинено тоді, коли дієздатність виконавчої служби обмежувалась, оскільки на час проведення торгів відносно відкритого акціонерного товариства „Азовське хлібоприймальне підприємство” господарським судом Автономної Республіки Крим було порушено та здійснювалось провадження у справі про банкрутство № 2-5/11915-2005, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Луцяк М.І.) від 07.08.2006 у справі № 2-20/10999-2006 у задоволенні позову закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі філії "Кримське регіональне управління" закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" до Державної виконавчої служби у м. Джанкой і Джанкойському районі Автономної Республіки Крим, Акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу - відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, закрите акціонерне товариство Комерційний банк “Приватбанк” в особі філії “Кримське регіональне управління” закритого акціонерного товариства Комерційного банку “ПриватБанк” звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що рішення винесено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що на думку позивача, є підставою для його скасування з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
Так, за доводами апеляційної скарги, судом першої інстанції зроблена безпідставна посилка на частину 6 статті 64 Закону України “Про виконавче провадження” від 21 квітня 1999 р. № 606-XIV, оскільки продаж майна боржника з прилюдних торгів є складовою частиною виконавчого провадження та згідно ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2005 відповідачу - Державній виконавчій службі було заборонено проводити виконавчі дії, пов’язані з реалізацією майна у вигляді цілого майнового комплексу “Азовське хлібоприймальне підприємство” (дієздатність цього відповідача на день укладення правочину про відчуження майна з прилюдних торгів 07.11.2005 була обмежена вказаною ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим), безпідставне твердження господарського суду про відсутність у позивача матеріального права на оскарження прилюдних торгів, тому що відповідачем - Державною виконавчою службою було реалізоване на прилюдних торгах все майно боржника та позивач не зміг реалізувати своє право на задоволення своїх грошових вимог за рахунок реалізації майна боржника в рамках процедури банкрутства.
На підставі розпорядження виконуючого обов’язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25.09.2006, у зв’язку з відрядженням судді Сотула В.В., здійснено її заміну на суддю Прокопанич Г.К.
Повторно розглянувши справу в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.
19 жовтня 2004 року між акціонерним комерційним банком "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" та Відкритим акціонерним товариством “Азовське хлібоприймальне підприємство” укладений кредитний договір № 010/04-606/2004.
20 жовтня 2004 року на виконання зобов’язань за кредитним договором відкрите акціонерне товариство “Азовське хлібоприймальне підприємство” уклало з Акціонерним комерційним банком "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" договір застави (№ 9122 за реєстром) та договір іпотеки (№ 9120 за реєстром), які були нотаріально посвідчені.
Відповідно до договору іпотеки № 9120 від 20.10.2004 відкрите акціонерне товариство “Азовське хлібоприймальне підприємство” надало в іпотеку належні йому на праві власності нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, Джанкойський район, смт. Азовське, вул. Леніна,2.
У зв’язку з невиконанням боржником - відкритим акціонерним товариством “Азовське хлібоприймальне підприємство” своїх зобов’язань за кредитним договором, приватний нотаріус на підставі заяви акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" вчинив виконавчі написи на договорах застави та іпотеки.
На підставі заяви кредитора - акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" і зроблених приватним нотаріусом Сімферопольського міського нотаріального округу Калиніною Н.В. виконавчих написів Джанкойським Відділом Державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження.
У зазначеному вище виконавчому провадженні Державною виконавчою службою проводилися виконавчі дії, пов'язані з реалізацією майна - цілісного майнового (виробничого) комплексу „Азовське хлібоприймальне підприємство” із вмонтованим устаткуванням, в тому числі предмету іпотеки: нежилі будівлі, що знаходяться за адресою: Автономна Республіка Крим, Джанкойський район, смт. Азовське, вул. Леніна,2.
Прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна –предмету іпотеки, що відбулися 07 листопада 2005 року, були проведені СДП “Укрспецюст ” з метою задоволення законних грошових вимог акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" та інших кредиторів боржника, які були учасниками зведеного виконавчого провадження.
За результатами торгів переможцем став акціонерний комерційний банк "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", про що свідчать протокол № 5010097-1 проведення прилюдних торгів по реалізації арештованого нерухомого майна, яке належало відкритому акціонерному товариству “Азовське хлібоприймальне підприємство” від 07.11.2005, акт про проведення прилюдних торгів від 08.12.2005.
04.08.2005 господарським судом Автономної Республіки Крим винесена ухвала про порушення провадження у справі про банкрутство боржника –відкритого акціонерного товариства “Азовське хлібоприймальне підприємство”. Згідно пункту 5 вказаної ухвали, судом, у відповідності з вимогами пункту 4 статті 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” введений мораторій на задоволення вимог кредиторів за зобов’язаннями, термін виконання яких настав до дня порушення провадження у справі про банкрутство.
Згідно зі статтею 115 Господарського процесуального кодексу України ухвали господарського суду, що набрали законної сили, виконуються в порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”. Вказаний порядок виконання стосується і ухвали господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.08.2005 у справі № 2-5/11915-2005 в частині застосування мораторію на задоволення грошових вимог кредиторів до виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.
Частиною 6 статті 64 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи, державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно.
Зміни до наведеної норми в частині виконання дій, направлених на стягнення за рахунок заставленого майна, внесено Законом України від 18.11.2003 „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, який набув чинності 1 січня 2004 року.
В пункті 2 Прикінцевих та перехідних положень даного Закону вказано, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання ним чинності, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Тому з 1 січня 2004 року Закон України „Про виконавче провадження” і Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, застосовуються в частині, що не суперечить Закону України „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень”, зокрема внесеним ним змінам до частини 6 статті 64 Закону України „Про виконавче провадження” щодо виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно.
З наведених норм законодавства випливає, що норма права, яка міститься в другому реченні частини 6 статті 64 Закону України „Про виконавче провадження”, є спеціальною нормою, яка регулює саме процедуру виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно юридичних осіб, зокрема, і в справах про банкрутство.
Вказану вище правову позицію щодо реалізації заставленого майна займає Вищий господарський суд України, який у своїй постанові від 26.04.2005 у справі № 8/176 зазначив, що виходячи з системного тлумачення законодавства, друге речення частини 6 статті 64 Закону України „Про виконавче провадження” є спеціальною нормою, яка регулює саме процедуру виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно юридичних осіб, зокрема, і в справах про банкрутство. Тому зазначена норма, на думку суду, не входить в правову колізію зі статтями 12, 14, 26 частини 2 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” в частині регулювання процедури стягнення під час мораторію, оскільки вказані норми в даному випадку є загальними.
Таким чином, на цей час існує судова практика, яка встановлює правозастосування вказаних вище норм матеріального права, які закріплені у Законі України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та у Законі України “Про виконавче провадження”. Пріоритет відданий судовою установою нормам Закону України “Про виконавче провадження” в частині регулювання правовідносин щодо реалізації заставленого майна. У зв’язку з цим, введення мораторію не є підставою для зупинення виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно.
У частині 2 статті 33 Закону України „Про іпотеку” закріплено, що у разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця, в даному випадку відкритого акціонерного товариства „Азовське хлібоприймальне підприємство”, іпотекодержатель –акціонерний комерційний банк "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов'язання. Способи та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки встановлено саме цим Законом, а не Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Відповідно до п. 2 прикінцевих положень Закону України „Про іпотеку” законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону. До таких законодавчих актів відноситься і Закон „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
У частині 2 статті 33 Закону України „Про іпотеку” встановлено право іпотекодавця звернути стягнення на предмет іпотеки саме в порядку, передбаченому цим Законом, а не можливість задовольнити свої вимоги в порядку, передбаченому Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Якщо іпотекодержатель розпочав процедуру звернення стягнення на майно іпотекодавця ще до порушення провадження у справі про його банкрутство, то, тим більше, процес звернення стягнення на предмет іпотеки не може бути зупинено у зв’язку з порушенням провадження у справі про банкрутство іпотекодавця. Крім того, стаття 64 Закону України „Про виконавче провадження” врегульовує питання звернення стягнення на інше (у порівнянні з коштами) майно боржника - юридичної особи. Тому її дія поширюється і на майно, що було передано в заставу (іпотеку).
Крім цього, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" відсутнє матеріальне право на позов про визнання торгів недійсними, оскільки позивач не є особою, уповноваженою діяти від імені відкритого акціонерного товариства “Азовське хлібоприймальне підприємство”.
З таким висновком судова колегія погоджується, тому що у позивача відсутні права на задоволення своїх вимог за рахунок саме того майна боржника, яке перебувало у іпотеці та заставі у відповідача - акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції", оскільки наявність такого права могла бути опосередкована виключно відповідними договорами іпотеки та застави, які між відкритим акціонерним товариством “Азовське хлібоприймальне підприємство” і позивачем укладені не були.
Права позивача були порушені лише самим відкритим акціонерним товариством “Азовське хлібоприймальне підприємство” і вже були відповідним чином захищені шляхом прийняття господарським судом Автономної Республіки Крим рішення від 27.05.05 у справі № 2-19/7125 за позовом закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до відкритого акціонерного товариства “Азовське хлібоприймальне підприємство” про стягнення вартості втраченого зберігачем майна. Права позивача, передбачені Законом, могли бути порушені лише самим боржником, а не іншими особами, оскільки цим правам відповідає лише обов’язок боржника щодо забезпечення зберігання майна та задоволення вимог кредиторів. Угода щодо продажу майна з публічних торгів з його покупцем була укладена органом Державної виконавчої служби, про що зазначає і сам позивач в позовній заяві, а не боржником. Тому, навіть у випадку її незаконності, було б порушене лише право боржника –право власності на зазначене майно, оскільки воно припинилося внаслідок її укладення. Право на пред’явлення відповідного позову набував би при цьому лише боржник, а не кредитор, який не має повноважень на захист прав боржника.
Також, на думку судової колегії апеляційної інстанції, законні інтереси позивача не могли бути порушені діями відповідачів, оскільки інтереси закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" не можуть виходити за межі правовідносин його, як кредитора, та відкритого акціонерного товариства “Азовське хлібоприймальне підприємство”, як боржника, оскільки вони виникли і існують тільки в їх межах. Крім того, здійсненню законного права акціонерного комерційного банку "Чорноморський банк розвитку та реконструкції" на звернення стягнення на заставлене майно не може перешкоджати наявність у будь-якої особи суперечного інтересу, оскільки можливість і порядок здійснення права, на відміну від інтересу, безпосередньо забезпечена законом та обов’язком іншої особи.
Отже, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2006 у справі № 2-20/10999-2006 винесено законно та обґрунтовано, без порушень норм матеріального права, тому підстави для його скасування і задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.08.2006 у справі № 2-20/10999-2006 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу закритого акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" в особі Філії "Кримське регіональне управління" закритого акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" залишити без задоволення.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді Г.К. Прокопанич
Н.П. Горошко