Справа № 2-1807/11

Р І Ш Е Н Н Я  

Іменем України

17.05.2011 року. Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

у складі:      головуючого -             судді Шестакової З.С.,

                    при секретарі -                      Пометій Є.Т.,

за участю:   позивача -                              ОСОБА_1,

                    представника позивача –    ОСОБА_2,

                    представника відповідача –ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Нікополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський хлібокомбінат” про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, суд  

встановив:

          Позивач звернулась до суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський хлібокомбінат” (далі –ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат”) про скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

          Свої вимоги мотивує тим, що вона з 18 травня 1998 року працювала на посаді продавця ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат”.

          Наказом № 873-к від 27 вересня 2010 року вона була звільнена з роботи з 2 вересня 2010 року за ст. 40 п. 1 КЗпП України у зв’язку зі скороченням штату працівників.

Позивач вважає своє звільнення незаконним, оскільки відповідач її звільнив з порушенням діючого законодавства України . Так, підстав для ліквідації магазину не було, а адміністрація звільнила її з роботи через те, що вона зверталася до правоохоронних органів, Кабінету Міністрів України з приводу фінансових порушень на підприємстві.

Крім того, вона має статус одинокої матері та одна виховує малолітню дитину.

З роботи вона була звільнена з порушенням норм ст. 43 КЗпП України без згоди Незалежної профспілки ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат”, членом якої вона є.

До того ж, протягом 12-16 серпня 2010 року на підприємстві існувала вакантна посада касира, яку відповідач їй не пропонував, хоча вона має відповідну освіту та просила адміністрацію про переведення її на дану посаду.         

Так як вона вважає звільнення незаконним, ОСОБА_1 просила суд скасувати наказ про її звільнення, поновити її на роботі та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу.

          Крім того, позивач просила суд стягнути з ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат” на її користь моральну шкоду в розмірі 10 000 грн., оскільки в результаті незаконного звільнення вона втратила нормальні життєві зв’язки, залишилися без засобів існування, дуже важко перенесла звільнення її з роботи, оскільки вона одинока мати та на її вихованні знаходиться малолітня донька.  

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.

Представник відповідача ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат” проти позову заперечила, вважає що при звільненні позивача з роботи вимоги законодавства не порушені, загальний порядок на звільнення дотриманий. ОСОБА_1 була запропонована інша посада на підприємстві, від якої вона відмовилась.

В той же час, представник відповідача не оспорювала той факт, що на підприємстві була вакантна посада касира, але освіту, яку має позивач, не достатньо щоб займати дану посаду. Відповідно до посадової інструкції, касир повинен мати повну загальну освіту та професійне-технічне навчання по відповідному напрямку підготовки.    

До 18 вересня 2010 року позивач була членом галузевої профспілки ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат”, але після попередження її про майбутнє звільнення та незгодою з цим, вона вийшла з членів галузевої профспілки та вступила до Незалежної профспілки ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат”, яка не надала згоду на звільнення ОСОБА_1 з роботи навмисно та необґрунтовано.

Також, на думку представника відповідача, при звільненні позивача з роботи їй не була заподіяна моральна шкода.

          Враховуючи наведене, представник відповідача вважає позовні вимоги ОСОБА_1 безпідставними та просила відмовити у позові.  

          Заслухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

          Відповідно ст. 40 п. 1 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: - змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

          Згідно зі ст. 40 ч. 2 КЗпП України  звільнення з підстав, зазначених у п.п.1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника за його згодою, на іншу роботу.  

          Як встановлено в судовому засіданні позивач знаходився в трудових відносинах з відповідачем з 18 травня 1998 року та на день звільнення займала посаду продавця ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат” (а.с.2 об., 7).

          ОСОБА_1 була звільнена з роботи згідно ст. 40 п. 1 КЗпП України у зв’язку із скороченням штатів працівників з 27 вересня 2010 року на підставі наказу № 873-к від 27.09.2010 (а.с.2 об.).

Відповідно до п. 19 ППВС України „Про практику розгляду судами трудових спорів” № 9 від 06.11.1992 (з наступними змінами), розглядаючи трудові спори, зв’язані зі звільненням за п.1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов’язані з’ясовувати, чи дійсно  у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності і штату працівників; чи дотримані власником або уповноваженим їм органом норми законодавства, що регулюють звільнення працівника; чи маються докази, що працівник відмовився від переводу на іншу роботу або власник не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві; чи не користується працівник переважним правом залишення на роботі та чи був він попереджений за 2 місяці про майбутнє звільнення”.  

          Зіставивши штатні розклади ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат” станом на 09.07.2010 та 28.09.2010, вбачається, що з 28 вересня 2010 року по ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат” скорочена одна одиниця продавця (а.с.127-130).

          Згідно з наказами № 239 ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат” від 25.06.2010 „Про зміни у штатному розкладу”, № 272 від 27.07.2010 „Про зміни в організації виробництва і труда та майбутнього звільнення працівника” та протоколом № 10 засідання правління ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат” підставою для скорочення штатної одиниці продавця  послужило зниження виробництва і реалізації продукції підприємства у 2009-2010 роках та ліквідація магазину оптової торгівлі ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат” (а.с.103,104,149-150).

          Таким чином, суд вважає, що у відповідача ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат” дійсно мало місце зміни в організації виробництва і праці та скорочення чисельності і штату працівників.

Доводи позивача та її представника про те, що підставою для звільнення ОСОБА_1 послужило те, що вона зверталася до правоохоронних органів та Кабінету Міністрів України з приводу фінансових порушень на підприємстві, не були доведені позивачем та не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.   

Відповідно до ст. 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених у тому числі пунктом 1 статті 40 цього кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Як встановлено судом на момент звільнення ОСОБА_1 з роботи вона була членом Незалежної профспілки ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат”, яка не надала згоди на її звільнення з роботи. Як вбачається з протоколу № 7 від 08.09.2010 засідання профспілкового комітету Незалежної профспілки ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат”  профком обґрунтував відмову в ненаданні згоди тим, що ОСОБА_1 не була пропонована вакантна посада касира; не було підстав для ліквідації магазину; підставою для звільнення послужило звернення ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України; також вона є одинокою матір’ю (а.с. 34).     

          Згідно поштового повідомлення протокол засідання профспілкового комітету Незалежної профспілки був надісланий відповідачу 10.09.2010 та отримано 13.09.2010 (а.с.35).

          Враховуючи те, що профспілковий комітет Незалежної профспілки ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат” не надав згоди на звільнення ОСОБА_1, суд вважає, що вона підлягає поновленню на роботі, оскільки згідно із п. 15 ППВС України „Про практику розгляду судами трудових спорів” № 9 від 06.11.1992 р. відмова профспілкового органу в дачі згоди на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.           

          Крім того, суд вважає, що відповідно до ч. 3 ст. 184 КЗпП України ОСОБА_1 не може бути звільнена з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органа через те, що вона одинока мати та має дитину віком до 14 років (а.с.8).

          Даний факт був відомий адміністрації та підтверджується довідкою начальника відділу кадрів ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат” від 24.03.2011 (а.с.151).

          Однак відповідач не вжив заходів щодо її працевлаштування.

          Виходячи з наведеного суд вважає, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з порушення вимог чинного законодавства, а тому вона підлягає поновленню на роботі.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

 При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

          Як встановлено судом, виходячи з довідки-розрахунку (а.с.134) середньоденний заробіток ОСОБА_1 складає 51,99 грн.

Час вимушеного прогулу ОСОБА_1 складає 194 робочих дня –з 28 вересня 2010 року по 17 травня 2010 року.

          З урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати в України за зазначений період, загальна сума середнього заробітку за час затримки складає  10 587,27 грн. із розрахунку:

1.          з 28.09.2010 по 01.10.2010 –3 робочих дня х 51,99 грн. = 155,97 грн.

2.          з 01.10.2010 по 01.12.2010 - 52 робочих дня х 53,10 грн. (середньоденний заробіток з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати з 01.10.2010) = 2761,2 грн.

3.          з 01.12.2010 по 01.01.2011 - 27 робочих дня х 53,98 грн. (середньоденний заробіток з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати з 01.12.2010) = 1457,46 грн.

4.          з 01.01.2011 по 01.04.2011 –74 робочих дня х 55,09 грн. (середньоденний заробіток з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати з 01.01.2011) = 4076,66 грн.

5.          з 01.04.2011 по 17.05.2011 –38 робочих дня х 56,21 грн. (середньоденний заробіток з урахуванням підвищення розміру мінімальної заробітної плати з 01.04.2011) = 2135,98 грн.

При звільненні ОСОБА_1 їй була виплачена вихідна допомога у розмірі  1117,59 грн. (а.с.12), яку суд зараховую в рахунок суми, підлягаючої виплаті.

Отже, до виплати підлягає сума в розмірі 9 469,68 грн. (10 587,27 грн. –1117,59 грн.), яка повинна бути стягнута з відповідача ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат”.

Підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.          Дійсно в зв’язку з тим, що ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат” порушило вимоги діючого законодавства при звільненні ОСОБА_1 з роботи, вона перенесла моральні страждання, втратила нормальні життєві зв’язки, залишилися без засобів існування, оскільки вона одинока мати та на її вихованні знаходиться малолітня донька.  

З огляду на характер і тривалість страждань, а також виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості з ВАТ „Нікопольський хлібокомбінат” на користь позивачки за заподіяну моральну шкоду має бути стягнено 500 грн.

Згідно ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 103 (сто три) грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10,11,14,15,88,212-215,218, п. 2,4 ч. 1 ст. 367 ЦПК України 43,232,233,235,2371 КЗпП України, суд

вирішив:

1.          Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2.          Визнати наказ № 873/к Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський хлібокомбінат” від 27 вересня 2010 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи незаконнім та скасувати його.

3.          Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді продавця Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський хлібокомбінат” з 28 вересня 2010 року.

4.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський хлібокомбінат” на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 09 469,68 (дев’ять тисяч чотириста шістдесят дев’ять грн. 68 коп.) з урахуванням обов’язкових внесків та суму моральної шкоди у розмірі 500 (п’ятсот) грн.

5.          Допустити негайне виконання рішення у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді продавця Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський хлібокомбінат” та стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати за один місяць у розмірі 961 (дев’ятсот шістдесят одна) грн. 75 коп.

6.          Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Нікопольський хлібокомбінат” на користь держави судовий збір у розмірі 103 (сто три) грн. 20 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн.

7.          В іншому в позові ОСОБА_1 відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.                                                            

Суддя:ОСОБА_4