Справа № 2-а-2547/11

                                                                                                                       Категорія 10.3.1

                                                              ПОСТАНОВА   

                                                           ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       19 травня  2011 року                                                                                      м.  Євпаторія

          Суддя Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим  БІЛЕЙ В.П.,

розглянувши у  скороченому  провадженні  справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії    АР Крим про визнання протиправними дій та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу «Дітям війни»за період з  листопада  2010 року по травень  2011 року, та забезпечити її виплату в майбутньому,

                                                                      ВСТАНОВИВ:

26  квітня  2011 року до Євпаторійського міського суду АР Крим звернувся позивач  з позовом до    Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторії   АР Крим про визнання протиправними дій та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу «Дітям війни».   

Свої вимоги мотивує тим, що маючи статус «дитини війни»відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», має право на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком..  Згідно п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»дію статті 6 Закону  «Про соціальний захист дітей війни»було припинено,  але Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № «Про соціальний захист дітей війни»6-рп2007, п.12 ст. 71 Закону  України «Про державний бюджет України на 2007 рік»визнано неконституційним.  Тому просить визнати протиправними дії  Управління Пенсійного Фонду України в м. Євпаторії АР Крим та зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити  недоплачену  як дитині війни щомісячну соціальну допомогу з  листопада 2010 року по квітень 2011 року ( включно),  та  зобов’язати  відповідача проводити  нарахування  підвищення до пенсії  у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком і забезпечити її  виплату  у майбутньому. Просить розглянути справу у її  відсутності.

На адресу суду  від представника відповідача   Управління пенсійного фонду України в  м. Євпаторії  АР Крим  надійшло заперечення, відповідно до якого відповідач позов не визнає, вказуючи, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Питання про механізм та нарахування виплат  Законом не визначено, проте виплати  з 2008 року проводилися згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком, як розрахункова величина для підвищення пенсій згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», наполягає на застосуванні наслідків пропуску строку звернення  до суду. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.   

Суд,  дослідивши надані  докази,  оцінив  їх у сукупності, прийшов до висновку, що позовні вимоги  підлягають  частковому задоволенню.   

Судом   встановлені   такі факти та відповідні їм правовідносини.   

Встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,   має статус «дитини війни»(а.с 5). У  зв’язку  з  чим,   має  право   на  пільги   та  соціальні   гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», від 18.11.2004 року № 2195-1У, а  саме право на підвищення пенсії  на   30% мінімальної пенсії за віком, що передбачено ст. 6 вказаного Закону.   

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до положень  ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.   

З набранням чинності 01 січня 2006 року Закону № 2195 дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була призупинена на 2006 рік Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», а після внесення до останнього змін  було передбачено поетапне запровадження такого підвищення.   

Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України №107-VІ «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” викладено в новій редакції, відповідно до якої розмір підвищення пенсії склав 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

Проте, рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22 травня 2008р. визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»щодо викладення положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в новій редакції.   

Відповідно до ч.2 ст.150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить: офіційне тлумачення Конституції України та законів України. З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на усій території України, та є остаточними і не можуть бути оскаржені.   

Таким чином, враховуючи преюдиціальне значення рішення Конституційного Суду України для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статті зазначеного Закону, що визнані неконституційними, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача перерахувати та виплатити позивачці підвищення до пенсії у розмірі, встановленому статтею 6 Закону № 2195-IV від 18 листопада 2004р.   

У  2010, 2011 роках дія ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” не призупинялася, а застосування відповідачем положень Постанови Кабінету Міністрів України №530 від 28 травня 2008 року щодо визначення розміру підвищення пенсії є безпідставним, оскільки розмір підвищення пенсії визначений Законом України “Про соціальний захист дітей війни”, який має вищу юридичну силу, ніж постанова КМ України.   

З матеріалів справи та письмових заперечень відповідача вбачається, що управління будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком пенсії позивачу в частині її підвищення відповідно до положень ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у 2010, 2011 роках  не здійснював, а також не проводив виплату. За таких обставин суд вважає, що відповідач припустився бездіяльності щодо своєчасного перерахунку та виплати пенсії в розмірі, передбаченому ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.   

Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004,  є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною  війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.

Право на отримання підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.

Таким чином, стаття 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 (дати прийняття рішення Конституційного Суду України) діє у попередній редакції, згідно з якою дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Положення статті 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком і невизначеність на законодавчому рівні іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови у реалізації конституційної гарантії.

Неврегулювання на законодавчому рівні порядку здійснення підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії особам, які мають статус дітей війни, відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення до пенсії, не може бути підставою для невиконання відповідачем завдань, покладених на нього Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Головним розпорядником коштів для виплати підвищення, передбаченого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, є Пенсійний фонд України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач виплачував щомісячно позивачеві,  як дитині війни, підвищення до пенсії на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону №2195-IV, який має вищу юридичну силу.     

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про проявлення відповідачем бездіяльності щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснити за вказані періоди перерахунок надбавки до пенсії позивачу та виплатити  пенсії у розмірі, встановленому ст.6 Закону №2195-IV.   

Доводи відповідача, викладені у запереченнях проти позову, не можуть бути прийняті до уваги та  бути  підставою для відмови в задоволенні у повному обсязі вимог позивача, оскільки особливий статус «дітей війни»та обумовлені цим Законом державні соціальні гарантії дітям війни, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами (ч.2 ст.3 Закону №2195-IV).     

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.     

За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.     

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне  право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання  підвищення  до пенсії.   

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.     

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади.     

Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо: призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій.     

Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті  підвищення  до пенсії, яке передбачено Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України.   

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу 30% підвищення  до пенсії та поклала виконання цього обов'язку  на центральний орган виконавчої влади - Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.     

Виходячи із системного аналізу приписів Конституції України та наведених нормативно-правових актів, суд вважає безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів, як на обґрунтування правомірності невиконання своїх зобов'язань  перед позивачем.             Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.   

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов'язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов'язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих їм Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.       

Згідно п.1, п. 2 ч. 1 ст. 162 КАС України , у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень, зобов’язання відповідача вчинити певні дії.

Таким чином суд вважає, що порушення права позивача на отримання допомоги до пенсії у розмірі, передбаченому законом, може бути поновлено шляхом визнання  протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м. Євпаторії  АР Крим та  зобов'язання відповідача виконати певні дії, а саме провести нарахування та відповідні виплати.

Що стосується позовних вимог в частині зобов'язання відповідача нараховувати позивачу щомісячне підвищення, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в подальшому при нарахуванні пенсії, суд зазначає що вони не підлягають задоволенню, так як рішення суду є наслідком правового регулювання чинних відносин, з метою захисту вже порушеного права, відповідно позовні вимоги на майбутнє не можуть бути задоволені судом, оскільки рішення суду не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому, змінювати правове    регулювання суспільних відносин.

Судові витрати у справі підлягають розподілу у відповідності до ч. 3 ст. 94 КАС України.     

Відповідно до ст. 256 КАС України, постанови суду, яки прийняті в порядку скороченого провадження, підлягають негайному виконанню.

На підставі ст. ст. 1, 3, 43, 48, 17,53, 55, ч. 1 ст. 85, п. 19 ч.1 ст. 92, 64 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Рішення Конституційного Суду України 22 травня 2008 року, керуючись ст.ст. 11, 69-71, 122, 160, 162 КАС України, суд   

                                                                ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги   ОСОБА_1  до   Управління Пенсійного фонду України в   м. Євпаторії АР Крим про визнання протиправними дій та зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу «Дітям війни»за період з  листопада  2010 року по  травень  2011 року (включно), та забезпечити її виплату у майбутньому - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність  Управління пенсійного фонду України в м. Євпаторії    АР Крим   щодо невиплати в повному обсязі щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1  у  період  з  листопада  2010 року по  травень 2011 року ( включно).   

Зобов'язати  Управління Пенсійного Фонду України в   м. Євпаторії АР Крим  здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_1,    встановленого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з розрахунку встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове пенсійне страхування " та провести відповідні виплати за період з  листопада  2010 року по  травень 2011 року ( включно), за виключенням виплаченого підвищення за вказаний період.     

В іншій частині позовних вимог   - відмовити.

Стягнути з  Державного бюджету України на користь ОСОБА_1  витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.   

Постанова підлягає негайному виконанню.

Апеляційну скаргу на постанову суду може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії цієї постанови до Севастопольського адміністративного апеляційного суду через Євпаторійський міський суд АР Крим.

                                     СУДДЯ                                                            В.П.БІЛЕЙ