СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
21 вересня 2006 року | Справа № 2-17/1872-2006 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Борисової Ю.В.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Горошко Н.П.,
за участю представників сторін:
позивача: Кунгурцева Юрія Івановича (повноваження перевірені), Директор, Державне підприємство "Євпаторіяліфт";
відповідача: Камінської Ольги Євгенівни (повноваження перевірені), директор, Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Промінь";
розглянувши апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Промінь" на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Гайворонський В.І.) від 31.01.2006 у справі №2-17/1872-2006
за позовом державного підприємства "Євпаторіяліфт" (Красноярський проїзд, 8,Євпаторія,97400)
до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Промінь" (пр. Перемоги, 44,Євпаторія,97401)
про стягнення 3689,42 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, державне підприємство "Євпаторіяліфт", звернувся до господарського суду Автономної республіки Крим з позовними вимогами до відповідача, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Промінь", про стягнення 3689,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив взяті на себе зобов’язання, не здійснив розрахунки за виконані підрядні роботи згідно договору, укладеного між сторонами.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 31 січня 2006 року у справі №2-17/1872-2006 (суддя Гайворонський В.І.) частково задоволений позов державного підприємства "Євпаторіяліфт" до об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Промінь".
Суд стягнув з об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Промінь" на користь державного підприємства "Євпаторіяліфт" 3060,10 грн. боргу, 84,60 грн. держмита та 97,87 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням господарського суду, звернувся до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення місцевого господарського суду та відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги полягають в тому, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам у справі, оскільки ґрунтуються лише на відомостях, наданих позивачем, без врахування заперечень відповідача.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 у справі № 2-17/1872-2006 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01.2006 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2006 у справі № 2-17/1872-2006 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.04.2006 скасовано, справу направлено до Севастопольського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження. Скасовуючи вказану постанову, Вищий господарський суд України зазначив, що судом апеляційної інстанції були порушенні вимоги процесуального права, а саме: суд розглянув справу за відсутністю сторін, не повідомлених належним чином про час проведення судового засідання, у зв’язку із несвоєчасним отриманням ухвали про прийняття апеляційної скарги була позбавлена можливості забезпечити явку свого представника у судове засідання суду апеляційної інстанції.
З причин зайнятості судді Латиніна О.А. в іншому судовому процесі, на підставі розпорядження першого заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 21.09.2006, здійснено його заміну на суддю Прокопанич Г.К.
На підставі та за правилами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, повторно розглянувши матеріали справи, судова колегія встановила наступне.
При розгляді справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.04.2000 між державним спеціалізованим ремонтно-будівельним управлінням “Кримліфт”, правонаступником якого є державне підприємство "Євпаторіяліфт" (підрядчик), та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Промінь" (замовник) укладений підрядний договір № 5010, відповідно до якого підрядчик приймає на себе організацію робіт з технічного обслуговування, ремонту ліфтів та диспетчерських систем замовника на 2000-2002 роки, а замовник доручає виконання вказаних робіт та оплачує їх.
Пунктом 6.1 договору передбачено, що замовник щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця вносить аванс у розмірі 30 % місячної вартості робіт.
Також, згідно з пунктом 14 договору, якщо за один місяць до закінчення договору жодна із сторін не заявить про припинення його дії, то договір вважається пролонгованим на наступний рік.
Фактично договір діяв та виконувався підрядником до 12.01.2004 року, що підтверджується актами форми № КБ-3 про виконані підрядні роботи та витрати, які затверджено підписом та печатками замовника у відповідності з пунктом 6.3 договору № 5010 від 28.04.2000 (арк. с. 19-35).
Відповідно до пункту 6.4 договору № 5010 від 28.04.2000 та на підставі підписаних актів форми 2 замовника було зобов'язано самостійно сплачувати виконані роботи шляхом надання до банку платіжних доручень не пізніше 8 числа наступного місяця.
Неналежне виконання відповідачем вказаного пункту договору стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.
Господарським судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що з урахуванням послідовності створення і погашення боргу, борг за 2003 рік складає 3010,58грн. (3060,10грн. (загальна сума боргу) - 49,52грн. (за січень 2004 року).
З урахуванням щомісячної сплати в сумі 383,26 грн., борг в повній щомісячній сумі складає період червень-грудень 2003 і за травень 2003 року в сумі 327,76грн.
Згідно заяви відповідача, з вказаних місяців він визнає позовні вимоги згідно з актами виконаних робіт за травень, серпень і грудень 2003 року, що складає 1094,28 грн. (383,26x2+327,76грн.).
На підставі частини 5 статті 78 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції обґрунтовано прийняв рішення про задоволення позову в частині вказаної суми.
Також, як зазначено в рішенні, підлягає стягненню борг за червень, липень, вересень, жовтень, листопад 2003 р., у зв’язку з невиконанням відповідачем вимог п. 6.1 договору щодо внесення авансу у розмірі 30% від місячної вартості робіт не пізніше 10 числа поточного місяця, оскільки вказаний договір у встановленому законом порядку недійсним не визнаний, і відповідно до статті 161 Цивільного кодексу України (1963р.) та 526 Цивільного кодексу України (2003р.) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Також місцевий господарський суд зазначив, що договір діяв по 31.12.2003, оскільки зацікавленою стороною не було надано доказів про припинення його дії до прийняття місцевим господарським судом рішення.
Крім того, місцевий господарський суд, з врахуванням приписів статті 854 Цивільного кодексу України, зазначив, що підлягає стягненню по спірним місяцям і решта суми крім авансових платежів, оскільки у місцевого господарського суду немає підстав вважати, що роботи не виконувалися або були виконані неякісно по спірним місяцям, і навіть у разі неякісного виконання позивачем робіт, відповідач не звільняється від оплати робіт, а згідно статті 858 Цивільного кодексу України має право вимагати або усунення недоліків, або пропорційного зменшення ціни роботи або відшкодування своїх витрат.
У зв’язку з неналежним виконанням позивачем умов договору в грудні 2003 року відповідні суми зняті з суми сплати за січень 2004 року.
Інших же доказів у підтвердження фактів неналежного виконання умов договору, що дозволяють вважати, що позивач неналежним чином виконував зобов’язання за договором, відповідачем не надано.
Посилання відповідача щодо пропуску строків позовної давності не можуть вважатися обгрутованими, оскільки відповідачем не надано доказів того, що він погашав не борг, що раніше утворився, а борг який виник пізніше.
Більш того, зі спору у даній справі вбачається, що відповідачем не сплачено борг саме за 2003 рік, оскільки саме за цей рік ним оспорювалися довідки Ф-3 виконаних робіт.
Разом з тим місцевий господарський суд зазначив, що штраф стягненню не підлягає через припинення дії договору у зв’язку із закінченням терміну, згодою позивача дати устаткування іншому підряднику, та наявністю фактів зупинки ліфтів у грудні 2003 року і в січні 2004 року з вини позивача, що підтверджується відповідним актом.
В іншій частині стягнень, застосованих до відповідача, рішення суду є правильним, обставини справи –повно встановленими.
Клопотання представника відповідача про визнання зазначеного вище договору підряду неукладеним не підлягає задоволенню, оскільки зазначені в ньому підстави, а саме неузгодженість сторонами істотних умов договору, спростовуються матеріалами справи, оскільки договір фактично діяв та виконувався сторонами до 12.01.2004 року.
За таких обставин судова колегія вважає, що рішення господарського суду Автономної Республіки Крим прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, при повно встановлених обставинах справи і всебічному дослідженні наданих сторонами доказів, у зв'язку з чим рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 101, 103 (пункт 1), 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Промінь" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.01. 2006 у справі №2-17/1872-2006 залишити без змін.
Головуючий суддя Ю.В. Борисова
Судді Г.К. Прокопанич
Н.П. Горошко