Справа № 2-212/11

                                                            Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

                   І м е н е м    У к р а ї н и                

30 березня 2011 року                                                                                                      місто Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді   Шепітко І.Г.

при секретарі            Семко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №22 в місті Одесі цивільну справу за позовом заступника прокурора Суворовського району міста Одеси в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, законний представник ОСОБА_2, до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: ОСОБА_6 - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, ОСОБА_7 - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, комунальне підприємство “міське агентство з приватизації житла Одеської міської ради”, орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, публічне акціонерне товариство “ОТП БАНК”, про визнання недійсними розпорядження  органу приватизації, свідоцтва про право власності, договору дарування та договору купівлі-продажу,  -

                                                                       В С Т А Н О В И В :

Заступник  прокурора Суворовського району міста Одеси звернувся з позовом до відповідачів в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 про визнання недійсними розпорядження органу приватизації №211470 від 21 травня 2008 року та свідоцтва про право власності у рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 від 21 травня 2008 року, виданого управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, зареєстрованого і записаного в реєстрову книгу за №12-35859. Також позивач просив визнати недійсними договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений
14 червня 2008 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №2791, та договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений 25 липня 2008 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №2106. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що прокуратурою Суворовського району м.Одеси проведено перевірку за заявою законного представника неповнолітнього законності визнання їх втратившими право користування вказаною квартирою та подальшого її відчуження та встановлено, що рішення суду, на підставі якого було визнано неповнолітнього та його батька втратившими право користування квартирою, скасоване, тому наступні правовстановлюючі документи щодо квартири є недійсними.

У судовому засіданні представник прокуратури ОСОБА_8 та законний представник неповнолітнього ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали та наполягали на задоволенні позову.  

ОСОБА_9, представник відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, позовні вимоги визнав у повному обсязі, вважав їх законним й обгрунтованими.

Відповідачка ОСОБА_5 позов не визнала та просила відмовити у вимогах повністю, вважала себе добросовісним набувачем квартири, суду пояснила, що придбала квартиру у ОСОБА_4, отримавши для купівлі цієї квартири кредит у публічного акціонерного товариства “ОТП БАНК”, передавши продавцеві грошові кошти згідно умов договору, при цьому по цей час оплачує банку відсотки та суму кредиту.

Треті особи ОСОБА_6 - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу, управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, комунальне підприємство “міське агентство з приватизації житла Одеської міської ради” та публічне акціонерне товариство “ОТП БАНК”, в судове засідання не з’явились, про причини неявки суд не повідомили, про слухання справи були належним чином та своєчасно сповіщені, будь-яких клопотань суду не надсилали, при цьому представник управління житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради та комунального підприємства “міське агентство з приватизації житла Одеської міської ради” надавала пояснення  у судовому засіданні 28.02.2011 року, вважала, що при оформленні та видачі ними розпорядження і свідоцтва про право власності на спірну квартиру, жодних порушень не було, тому вимоги безпідставні.

Треті особи ОСОБА_7 - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу,  та орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради звернулись до суду із заявами про розгляд справи за їх відсутності у відповідності зі ст.158 ЦПК України.

Вислухавши учасників, вивчивши і дослідивши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що 21 травня 2008 року органом приватизації було видано розпорядження №211470 щодо передання квартири АДРЕСА_1 у спільну часткову власність в рівних частках наймачеві ОСОБА_3 та члену сім’ї ОСОБА_4 (а.с.5).

Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради 21 травня 2008 року видано свідоцтво про право власності у рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 від 21 травня 2008 року, зареєстрованого і записаного в реєстрову книгу за №12-35859 (а.с.6).

Порушень законодавства при оформленні зазначених правовстановлюючих документів судом не встановлено, оскільки на той час у квартирі були зареєстровані лише зазначені у розпорядженні та свідоцтві особи, при цьому неповнолітній ОСОБА_1 та його батько ОСОБА_2 рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 11 квітня 2008 року по цивільній справі №2-2706/08 були визнані такими, що втратили право користування квартирою, рішення набрало чинності 28.04.2008 року (а.с.13). На підставі вказаного рішення суду зазначені особи були зняті з реєстраційного обліку та участі в приватизації квартири не приймали.

14 червня 2008 року був укладений договір дарування ? частки квартири АДРЕСА_1, посвідчений ОСОБА_7, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №2791, згідно якого ОСОБА_3 подарувала належну їй частку ОСОБА_4.

Згідно договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідченого             25 липня 2008 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за №2106, ОСОБА_5 придбала у ОСОБА_4 вказану квартиру за 416 968 (чотириста шістнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят вісім) гривень, які продавець отримав від покупця до підписання цього договору, що зазначено в п.2 договору (а.с.).

          Кошти у розмірі 60 000 доларів США для купівлі зазначеної квартири відповідачка ОСОБА_5 отримала згідно кредитного договору №ML-509/021/2008 від 25 липня 2008 року у третьої особи –публічного акціонерного товариства “ОТП БАНК” (а.с.117-121), квартира являється предметом договору іпотеки від 25.07.2008 року (а.с.109-116).

          Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 10 вересня 2008 року (а.с.12), вказане вище рішення суду про визнання втратившими право користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було скасоване, згідно ухвали суду від 10 березня 2010 року по вказаній справі було прийнято відмову позивачів від своїх вимог, провадження у справі закрито, ухвала набрала чинності             16 березня 2010 року (а.с.67).

Частина 1 ст.203 Цивільного Кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

У відповідності до статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог ст.203 цього Кодексу.

                Згідно ч.3 ст.215 ЦК (у редакції 2003 року), якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків,  крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч.1 ст.236 ЦК України).

Згідно ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.  

На підставі встановленого, суд прийшов до висновку, що при приватизації спірної квартири були порушені права неповнолітнього ОСОБА_1 та його законного представника ОСОБА_2, поновити їх права можливо шляхом визнання недійсними розпорядження та свідоцтва про право власності, а також усіх наступних угод: договору дарування та договору купівлі-продажу, з поверненням в натурі всього, що сторона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 пілягають стягненню грошові кошти у розмірі 416 968 (чотириста шістнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят вісім) гривень.

Інших вимог сторони не заявляли, згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає справи в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст.ст.81, 88 ЦПК України, з відповідачів у рівних частках підлягають стягненню судовий збір на користь держави в розмірі 1700 гривень та 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Керуючись  ст.ст.10, 11, 57-61, 64, 81, 88, 158, 169, 209, 212 –215, 218, 222 ЦПК України, суд, -  

 В И Р І Ш И В :

          Позов заступника прокурора Суворовського району міста Одеси в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, законний представник ОСОБА_2, –задовольнити повністю.

          Визнати недійсними розпорядження органу приватизації №211470 від 21 травня 2008 року та свідоцтво про право власності у рівних частках ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 від
21 травня 2008 року, виданого управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу Одеської міської ради, зареєстрованого і записаного в реєстрову книгу за №12-35859.

          Визнати недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений         14 червня 2008 року ОСОБА_7, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №2791.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідчений 25 липня 2008 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, зареєстрований в реєстрі за №2106.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 грошові кошти у розмірі 416 968 (чотириста шістнадцять тисяч дев’ятсот шістдесят вісім) гривень.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних частках судові витрати у загальному розмірі 1820 гривень, тобто по 606,67 гривень з кожного.

Копію рішення направити учасникам процесу, що не з’явились до суду.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

          Суддя: