Іршавський районний суд Закарпатської області

Справа  № 2-а-484/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17.05.2011

Іршавський районний суд Закарпатської області в особі судді Іваницький Р.С., розглянувши в порядку скороченого провадження  в м. Іршава адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в Іршавському районі про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі щодо нарахування державної соціальної допомоги дітям війни, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з адміністративним позовом   до Управління Пенсійного Фонду України в Іршавському районі про визнання неправомірними дій Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі щодо нарахування державної соціальної допомоги дітям війни.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 і відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року за № 2195-IV (надалі Закон України № 2195-IV)  належить до соціальної категорії «Дитина війни».  Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV  з 01 січня 2006 року має право на отримання щомісячної соціальної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Така допомога їй не виплачувалася, вона зверталася до відповідача з заявою про здійснення їй перерахунку виплати такої надбавки, однак отримала відмову. Рішенням Конституційного суду України від 14.12.2000 року № 15-рп/2000 зазначено, що рішення Конституційного Суду України мають пряму дію і для набрання чинності не потребують підтверджень з боку будь-яких органів державної влади. Обов’язок виконання рішення КСУ є вимогою Конституції України. З врахуванням цього позивач просить визнати неправомірними дії Управління Пенсійного Фонду України в Іршавському районі,  зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі призначити недораховану їй, як  дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу та забезпечити її виплату в повному обсязі  за 2007-2011 роки, зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в Іршавському районі нараховувати і здійснювати виплату їй щомісячної соціальної допомоги у повному обсязі протягом усього часу дії ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», стягнути з відповідача судові витрати по справі.

Ухвалою Іршавського районного суду від 26 квітня 2011 року позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити  на її користь недоплачену їй щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 01.01.2007 року по 19.10.2010 року залишено без розгляду в зв’язку з пропуском строку звернення до суду.

На виконання ухвали Іршавського районного суду Закарпатської області від 26.04.2011 року про відкриття скороченого провадження у адміністративній справі відповідачем 16.05.2011 року подано до суду письмове заперечення проти позову, в якому відповідач просить повністю відмовити в задоволенні вимог позивача.

Свої заперечення відповідач обгрунтовує тим, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України № 2195-IV, у відповідності з якою дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 було визнано таким, що не відповідає Конституції України, положення пункту 12 статті 71 «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України № 2195-IV, з урахуванням статті 111 Закону України «Про держбюджет України на 2007 рік», яка передбачала, що в 2007 році підвищення пенсії або щомісячного грошового утримання, яке виплачується замість пенсії, згідно із статтею 6 Закону України № 2195-IV виплачується особам, які є інвалідами, окрім тих на яких розповсюджується дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», в розмірі 50% від розміру, надбавки, встановленої для учасників війни. Стаття 6 Закону України № 2195-IV передбачає, що «дітям війни»пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Одночасно, стаття 7 цього Закону передбачає, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій (за цим Законом) здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Враховуючи те, що Законом України № 2195-IV передбачено, що фінансування виплат по даному закону проводиться із Державного бюджету України,  а не із бюджету Пенсійного фонду України, тому будь-які порушення з боку саме Пенсійного фонду  відсутні. Зважаючи на те, що законом не визначено механізму розрахунку підвищення, передбаченого вищезгаданою статтею, то немає підстав для задоволення вимог позивача. Таким чином в 2006 році виплата соціальної допомоги «дітям війни»не проводилась у зв»язку з відсутністю механізму їх проведення та коштів передбачених у Державному бюджеті України, а в 2007 році таке підвищення проводилось тільки тим дітям війни, які визнані інвалідами, що встановлено ст.. 111 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», також 23 квітня 2008 року КМУ прийнято  постанову «Про порядок надання пільг, компенсацій та гарантій», якою встановлено, що пільги, компенсації та гарантії зазначені в пунктах 22, 38, 40, 41, 45, 49, 52, 61, 67, 68, 72, 77, 78, 82, 84, 94 розділу 2 ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», надаються у порядку, що діяв до набрання чинності цією постановою, тобто чіткого механізму надання пільг дітям війни не встановлено, ЗУ «Про державний бюджет на 2009-2011»роки чіткого механізму надання пільг дітям війни , так і не встановлено, оскільки позивач не є інвалідом, отже згадане підвищення пенсії за період з 19 жовтня 2010 року по теперішній час не може виплачуватися, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Вивчивши матеріали адміністративної справи, суд приходить до слідуючого висновку.

          Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, є дитиною війни в розумінні статті  1  Закону України № 2195-IV.

          Відповідно до статті 6 Закону України № 2195-IV позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 відсотків  мінімальної пенсії за віком.

          Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Відповідно до статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема, статті 71 пункту 12 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема,  пункту 41 Розділу II Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік». Відповідно до статті 152 частини 2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

          Відповідно до статті 3 частини 2 Закону України № 2195-IV, державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

          Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30%, суд приходить до наступних висновків.

          Відповідно до статті 28 частини 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          При цьому, статті 28 частиною 3 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

          Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком, та, зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, суд вважає за можливе застосувати саме статтю 28 частину 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсії за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для визначення розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України № 2195-IV, оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме мінімальну пенсію за віком, що на думку суду не суперечить вимогам статті 28 частини 3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

          Доводи відповідача про відсутність механізму реалізації статті 6 Закону України № 2195-IV не можуть бути підставою для невиконання вимог зазначеного Закону.

          Пенсійний фонд України діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України»та здійснює свої повноваження на підставі пункту 15 даного Положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсії приймається управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що саме управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області є  належним відповідачем по даній справі.  

Що стосується позовних вимог про зобов’язання відповідача здійснювати  нарахування та виплачувати щомісячну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  в подальшому у повному обсязі протягом усього часу дії ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,  суд приходить до висновку про відмову в позові в цій частині, виходячи з того, що судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання та не може обмежувати волю законодавчого органу в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних відносин. Захисту підлягає порушене право, якщо таке мало місце до ухвалення постанови. Постанова, яка грунтується на припущеннях про можливість порушення прав після її ухвалення є незаконною, як і обрання судом способу захисту порушення прав на майбутнє.

Оскільки скорочене провадження в справі відкрито тільки в частині вимог позивача про зобов’язання нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни за період з 19.10.2010 року по день прийняття рішення у справі, а в іншій частині вимоги залишені без розгляду, суд розглядає справу та постановляє у ній рішення тільки щодо даної частини позовних вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатській області здійснити нарахування та виплату щомісячної державної соціальної допомоги  за період 19 жовтня 2010 року по 17 травня 2011 року ( день винесення постанови по справі) в розмірі 30 % з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого статті 28 частиною 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати з врахуванням уже проведених виплат.

На підставі викладеного, відповідно до статті 64 Конституції України, статей  3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71,160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, –      

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити  частково.

               Визнати дії Управління Пенсійного Фонду  України у Іршавському районі по відмові у нарахуванні та виплаті позивачу ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Іршавському районі Закарпатської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, починаючи з 19 жовтня 2010 року по 17 травня 2011 року з урахуванням фактично виплачених за цей період сум.

Стягнути з Управління Пенсійного фонду України          у Іршавському районі в користь ОСОБА_1 3,40 грн. в повернення витрат по оплаті судового збору.

             В решті позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Іршавський районний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії  

Суддя           ОСОБА_2

судді