ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
26.04.11 р. Справа № 10/62пн
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна”, м.Київ,
ЄДРПОУ 32668060
до відповідача: Публічного акціонерного товариства „Сведбанк”, м.Київ,
ЄДРПОУ 19356840
за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 03336670
Суддя Любченко М.О.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 – по дов.
від відповідача: ОСОБА_2 – гол.юрисконс.
від третьої особи: не з’явився
В засіданні суду брали участь:
Згідно із ст.77 ГПК України
в засіданні суду оголошувалась
перерва з 11.04.2011р. до 13.04.2011р.
СУТЬ СПРАВИ:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна”, м.Київ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства „Сведбанк”, м.Київ про:
- виділення належної на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна” частки майна із спільної часткової власності, а саме: частини торгівельного комплексу літера А-4, загальною площею 2340,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б;
- визнання права власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна” на частину торгівельного комплексу літера А-4, загальною площею 2340,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б, як на самостійний об’єкт нерухомого майна;
- припинення права спільної часткової власності на частину торгівельного комплексу літера А-4, загальною площею 2340,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна”.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем його права на виділ частки нерухомого майна, яке знаходиться у спільній частковій власності сторін.
Відповідач у судовому засіданні 26.04.2011р. заперечень проти позовних вимог не надав. Одночасно, представником відповідача повідомлено суд про ті обставини, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна” дійсно зверталося до Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” з заявою №16/03-1 від 16.03.2011р.
У додаткових поясненнях №11/0601/108 від 26.04.2011р. відповідач проти виділення частки позивача із спільної часткової власності не заперечив, зазначивши про наявність у Публічного акціонерного товариства „Сведбанк” права користування сходовими клітинами, які розташовані між поверхами будівлі торгівельного комплексу.
Ухвалою від 16.03.2011р. до участі у розгляді справи в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентарізації м.Донецька”, м.Донецьк.
Третя особа у поясненнях б/н від 24.03.2011р. проти позовних вимог заперечень не надала та заявила клопотання про розгляд справи без участі представника Комунального підприємства „Бюро технічної інвентарізації м.Донецька”.
Згідно із ст.75 Господарського процесуального кодексу України судом встановлено, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача, господарський суд встановив:
30.12.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна” (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донсснабсбут” (продавець) був укладений договір №3 купівлі-продажу нерухомого майна.
Відповідно до п.1.1 вказаного договору продавець продав та передав у власність покупцю, а покупець прийняв у власність та зобов’язався оплатити на умовах цього договору 73/100 частини торгівельного комплексу, розташованого за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б, загальною площею 2372,7 кв.м.
При цьому, відповідно до умов договору купівлі-продажу, загальна площа торгівельного комплексу на момент відчуження майна складала 3258,4 кв.м. Фактичне розміщення нерухомого майна, що продавалося, було відображено у технічному паспорті, що 15.10.2003р. виданий Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентарізації м.Донецька”.
Відповідно до ч.1 ст.128 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
У п.5.1 договору купівлі-продажу №3 від 30.12.2003р. сторонами передбачено, що право власності на нерухоме майно переходить від продавця до покупця з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі.
Як встановлено судом, на підтвердження виникнення у позивача права власності на придбане майно, 30.12.2003р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донсснабсбут” був підписаний акт приймання-передачі до договору №3 від 30.12.2003р.
За змістом вказаного акту, Товариством з обмеженою відповідальністю „Донсснабсбут” передано у власність Товариству з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна” 73/100 частини торгівельного комплексу, розташованого за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б, загальною площею 2372,7 кв.м.
За таких обставин, приймаючи до уваги зміст договору купівлі-продажу №3 від 03.12.2003р., враховуючи передбачений положеннями вказаного правочину момент переходу права власності та приписи ч.1 ст.128 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р., а також факт підписання між Товариством з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Донсснабсбут” акту приймання-передачі, суд дійшов висновку, що позивач набув право власності на 73/100 частини торгівельного комплексу, розташованого за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б, загальною площею 2372,7 кв.м.
Право власності позивача на вказане майно підтверджується наданим до матеріалів справи витягом №2612083 від 20.01.2004р., виданим Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”.
24.03.2006р. зазначеною юридичною особою за результатами технічної інвентаризації було складено технічний паспорт на торгівельний комплекс по вул.Університетській, 2б у місті Донецьку, за змістом якого площа 73/100 частини нерухомого майна, належного на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна”, складає 2340,6 кв.м.
При цьому, за поясненнями позивача б/н від 25.03.2011р. в договорі купівлі-продажу №3 від 03.12.2003р. вказана загальна площа будівлі, в тому числі, торгівельних залів. Після встановлення у залах внутрішніх перегородок площа нерухомого майна зменшилась з 2372,7 кв.м до 2340,6 кв.м, що відповідно до Інструкції №127 від 24.05.2001р. „Про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна” не є самовільною зміною площі. Наразі, у технічному паспорті, який складено Комунальним підприємством „Бюро технічної інвентаризації м.Донецька”, будь-які відмітки стосовно проведення самовільного будівництві, реконструкції або перебудови відсутні.
Одночасно, відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке видане 16.03.2009р. Головним управлінням благоустрою та комунального обслуговування Донецької міської ради, власником 27/100 частини будівлі торгівельного комплексу площею 877 кв.м, що розташований за адресою: м.Донецьк, вул.Унівеситетська, 2б, є Публічне акціонерне товариство „Сведбанк”. Право власності на вказане майно зареєстровано за відповідачем на підставі рішення №56/5 від 11.02.2009р. виконавчого комітету Ворошиловської районної в м.Донецьку ради.
Відповідно до ст.355 Цивільного кодексу України майно, яке є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), що виникає з підстав не заборонених законом.
Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Виходячи з норм ст.355 Цивільного кодексу України та наданих до матеріалів справи документів, судом встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна” та Публічному акціонерному товариству „Сведбанк” на праві спільної часткової власності належить торгівельний комплекс, розташований по вул.Університетській, 2б у місті Донецьку, як єдиний об’єкт нерухомого майна.
Статтею 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Власник згідно із ст.319 Цивільного кодексу України володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із ст.364 Цивільного кодексу України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Як встановлено судом, 16.03.2011р. позивач звернувся до відповідача з листом №16/03-1 про укладання договору про виділ в натурі частини нерухомого майна площею 2340,6 кв.м, яке знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б (відповідно до надпису, зробленого на вказаному листі, останній отриманий представником відповідача 16.03.2011р.; у судовому засіданні 26.04.2011р. Публічним акціонерним товариством „Сведбанк” вказані обставини підтверджені).
Проте, як вказує позивач, з 16.03.2011р. Публічним акціонерним товариством „Сведбанк” не було вчинено будь-яких дій, спрямованих на укладання запропонованого Товариством з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна” договору про виділ в натурі частини нерухомого майна.
За вимогами ст.124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майного права та інтрересу.
Таким чином, з урахуванням вимог ст.124 Конституції України, ст.ст.15, 16, 364 Цивільного кодексу України особа, яка є співвласником майна, що знаходиться у спільній частковій власності, має право звернутися до суду з позовом про виділення у натурі частки із цього майна, якщо співвласники ухиляються від укладання відповідного договору.
За змістом ч.2 ст.364 Цивільного кодексу України виділ у натурі частки допускається у разі, якщо майно є подільним. За приписами ст.183 Цивільного кодексу України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.
Згідно із експертно-технічним висновком, складеним Державним підприємством „Судовий будівельно-експертний центр”, існує технічна можливість виділення частини торгівельного комплексу площею 2340,6 кв.м, розташованого за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б, як єдиного об’єкта нерухомого майна. За висновками експертної установи, виділення частини будівлі, як самостійного об’єкта, не призведе до погіршення умов її експлуатації за призначенням та не здійснить негативного впливу на функціонування нерухомого майна в цілому.
За приписом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з того, що згідно із ліцензією серії АВ №195335 Державному підприємству „Судовий будівельно-експертний центр” надане право здійснювати обстеження та оцінювання технічного стану будівельних конструкцій, суд приймає до уваги вказаний вище висновок як доказ, що підтверджує можливість виділення позивачу у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності з відповідачем.
Як встановлено судом, 26.04.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна” та Публічним акціонерним товариством „Сведбанк” було укладено договір про встановлення права користування приміщенням.
Згідно із п.1.2.1 вказаного договору позивач та відповідач встановили право користування (сервітут) сходовою кліткою частини першого поверху загальною площею 16,8 кв.м; сходовою кліткою другого поверху загальною площею 34,1 кв.м; сходовою кліткою другого поверху загальною площею 34,8 кв.м; сходовою кліткою третього поверху загальною площею 34,1 кв.м; сходовою кліткою третього поверху загальною площею 34,8 кв.м; сходовою кліткою технічного поверху загальною площею 34 кв.м.
За змістом п.1.2.2 договору від 26.04.2011р. сторони встановили спільне користування сходовими прольотами між першим та другим, другим та третім, третім та четвертим поверхами торгівельного комплексу по вул.Університетській, 2б у м.Донецьку.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про виділення Товариству з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна” частки майна із спільної часткової власності, а саме: частини торгівельного комплексу літера А-4, загальною площею 2340,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б, підлягають задоволенню.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача про визнання права власності на спірне майно правомірними та обґрунтованими, враховуючи наступне:
Як вказувалося вище, Товариство з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна” придбало у Товариства з обмеженою відповідальністю „Донсснабсбут” за договором №3 від 30.12.2003р. купівлі-продажу нерухомого майна 73/100 частини торгівельного комплексу, розташованого за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б, загальною площею 2372,7 кв.м.
Право власності позивача на вказане майно підтверджується наявним в матеріалах справи витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №2612081 від 20.01.2004р.
Як вказувалося вище, статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
За приписами ст.1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також, для вжиття передбачених цим кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Однією із загальних засад цивільного законодавства, передбачених ст.3 Цивільного кодексу України, є принцип забезпечення та гарантованості судового захисту у всіх випадках порушення цивільних прав. Тобто, будь-яке цивільне право у разі його порушення може бути предметом судового захисту та має бути забезпечено судовим захистом.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. При цьому, пунктом 2 ст.16 вказаного Кодексу, встановлені способи захисту цивільних прав та інтересів, перелік яких не є вичерпним, оскільки цією ж нормою також передбачено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Частиною 2 ст.20 Господарського кодексу України також гарантується кожному суб’єкту господарювання та споживачу право на захист своїх прав і законних інтересів, у тому числі, шляхом визнання наявності або відсутності прав. Аналогічні положення містяться у ст.16 Цивільного кодексу України.
За змістом ст.392 Цивільного кодексу України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Таким чином, з урахуванням вимог вказаних статей, власник майна може звернутися до господарського суду з позовом про визнання його права власності у разі, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Як встановлено судом вище, позивач звернувся до відповідача з листом №16/03-1 від 16.03.2011р. про укладення договору про виділ в натурі 73/100 частини торгівельного комплексу площею 2340,6 кв.м, який знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б, та належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна”. Проте, відповідачем не було здійснено дій, направлених на укладання вказаного договору. Такою бездіяльністю відповідача були порушені права позивача як власника частини спірної будівлі.
За таких обставин, приймаючи до уваги зміст договору №3 від 30.12.2003р. купівлі-продажу нерухомого майна, враховуючи висновки суду щодо можливості виділу зі спільної часткової власності позивача та відповідача 73/100 частини торгівельного комплексу площею 2340,6 кв.м, що розташований за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б, судом встановлено, що позовні вимоги позивача про визнання права власності на спірне майно, як на самостійний об’єкт нерухомості, також підлягають задоволенню.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна” щодо припинення права спільної часткової власності на частину торгівельного комплексу літера А-4, загальною площею 2340,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна”, підлягають задоволенню з огляду на таке:
При спільній частковій власності кожному з співвласників, як це визначено ст.356 Цивільного кодексу України, належить частка у праві власності на спільний об’єкт взагалі.
Кожний з учасників спільної часткової власності має право вимагати виділу у натурі частки з майна, що є у спільному володінні. Даному є підтвердженням приписи ст.364 Цивільного кодексу України.
За висновками суду, виділ співвласнику його частки в натурі зі спільного майна призводить до припинення права спільної часткової власності між співвласником, якому виділена в натурі частка у спільному майні, та іншими співвласниками, між якими продовжують існувати відносини права спільної часткової власності, але вже щодо зменшеного об’єкта.
Таким чином, суд дійшов висновку, що внаслідок виділу Товариству з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна” частини торгівельного комплексу літера А-4, загальною площею 2340,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б, та визнання за позивачем права власності на вказане майно, як на самостійний об’єкт нерухомого майна, позовні вимоги в цій частині також є правомірними та підлягають задоволенню.
Враховуючи відсутність у позивача правоустановчих документів на спірне майно, як на самостійний об’єкт нерухомості, судові витрати у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна”, м.Київ до Публічного акціонерного товариства „Сведбанк”, м.Київ задовольнити повністю.
Виділити Товариству з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна”, м.Київ частку нерухомого майна із майна спільної часткової власності, а саме: частину торгівельного комплексу літера А-4, загальною площею 2340,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б.
Визнати право власності Товариства з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна” на частину торгівельного комплексу літера А-4, загальною площею 2340,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б, як на самостійний об’єкт нерухомого майна.
Припинити право спільної часткової власності на частину торгівельного комплексу літера А-4, загальною площею 2340,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Донецьк, вул.Університетська, 2б, та належить Товариству з обмеженою відповідальністю „Брізпорт Україна”.
У судовому засіданні 26.04.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Любченко М.О.
Повне рішення складено 26.04.2011р.