Справа № 2-595/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12 травня 2011 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу                                        Дніпропетровської області у складі:   

головуючого судді          Середньої Н.Г.,

при секретарі                 Збираник Л.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Дмитрієва К.В.,

у відсутність позивача, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК»про визнання кредитного договору, договору застави  недійсними,  -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, зазначивши, що 12.10.2007 р. він уклав з відповідачем кредитний договір, згідно якого банк надав йому споживчий кредит на придбання автомобіля в розмірі 15 691 доларів США строком до 12.10.2014 р. зі сплатою за користування кредитними коштами у розмірі 12,99 % річних. В забезпечення виконання зобов’язання був укладений договір застави транспортного засобу. Через підвищення курсу національної валюти, його заборгованість за кредитним договором виросла в двічі. Вважає, що позивач надавши кредит в іноземній валюті переклав ризики, пов’язані із знеціненням валюти на нього, тобто вніс у договір положення, які завідомо є невигідними для нього, та при укладенні договором зловживав правом, запевнюючи, що визначення валюти договору не має значення. Крім того, відповідно до ст. 524 ЦК України допускається лише визначення еквіваленту зобов’язання у іноземній валюті, а не сплата нею. Кредит він брав для придбання автомобіля, а споживчий кредит фізичній особі, при відсутності індивідуальної ліцензії у сторін, повинен бути наданий тільки в національній валюті. Наявність у відповідача генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій не звільняє сторони від обов’язку отримати індивідуальну ліцензію. Просив визнати кредитний договір недійсним, визнати недійсним договір застави, з тих підстав, що він витікає з договору кредиту та зобов’язати відповідача прийняти від позивача 60 352 грн. 55 коп. боргу з розстрочкою платежів на 60 місяців за умов, що місячний платіж складатиме 1 005 грн. 88 коп.

Ухвалою суду 12.05.2011 р. позовні вимоги в частині зобов’язання відповідача прийняти від позивача 60 352 грн. 55 коп. боргу з розстрочкою платежів на 60 місяців за умов, що місячний платіж складатиме 1 005 грн. 88 коп. за клопотання представника позивача залишені без розгляду.

У судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позивач у судове засідання не з'явився.

Представник відповідача Дмитрієв К.В. позовні вимоги не визнав, суду пояснив, що при укладенні спірного договору позивачу були відомі всі умови договору та не існувало ніяких інших умов, які б примусили позивача прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах. За взаємною згодою сторін було визначено валюту договору –долар США, при цьому позивач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним. Здійснення резидентами операцій по отриманню або наданню кредитів в іноземній валюті не вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України. Єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій. Просив у позові відмовити.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи суд вважає, що заявлені вимоги задоволенню не підлягають.

Судом встановлено, що 12.10.2007 р. ОСОБА_3 уклав з Акціонерно-комерційним банком «ПРАВЕКС-БАНК», який в подальшому змінив свою назву на Публічне акціонерне товариство «ПРАВЕКС-БАНК»кредитний договір, згідно якого банк надав йому кредит в іноземній валюті на загальну суму 15 691 доларів США на придбання автомобіля строком до 12.10.2014 р. зі сплатою за користування кредитними коштами у розмірі 12,99 % річних. В забезпечення виконання зобов’язання був укладений договір застави транспортного засобу: автомобіль марки КІА, модель ПІКАНТО, реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с. 8-10, 11-13).

Позивач однією з підстав для визнання недійсним договору зазначив зловживання відповідачем правом, щодо перекладення ризику, пов’язаного із знеціненням валюти на нього.

Однак, відповідно до ст. 36 Закону України “Про Національний Банк України” офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним Банком України.   

Валютні курси, як зазначено у частині першій ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання та валютного контролю”, встановлюються Національним Банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 12 листопада 2003 року № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долару США, установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.   

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи спірний кредитний договір в іноземній валюті, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь –яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.   

Позивачем не доведено, що сторони при укладенні кредитного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.   

Виходячи із змісту ст.ст. 1046, 1054 ЦК України відповідальність за валютні ризики лежить саме на позичальнику.  Відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов’язання, як це передбачено статтею 617 ЦК України.   

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.  Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання (стаття 625 ЦК України).   

Отже, позивач зобов’язаний виконувати кредитний договір у відповідності до його умов та законодавства.   

Не приймає суд посилання позивача як на підставу для визнання недійсним кредитного договору визначення ціни договору в іноземній валюті та відсутність у банку індивідуальної ліцензії.

Ст. 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня. При цьому Основний закон держави не встановлює якихось обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Тобто відповідно до законодавства, гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак у той же час обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.

Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»(далі –Декрет КМУ).

Ст. 1054 ЦКУ передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

При цьому згідно зі ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Статті 47 та 49 цього Закону визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.

Відповідно до ст. 5 Декрету КМУ операції з валютними цінностями здійснюються на підставі генеральних та індивідуальних ліцензій Національного банку України. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі генеральної ліцензії на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п. 2 ст. 5 цього ж Декрету.

Відповідно до п.2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, що затверджене Постановою Правління НБУ № 275 від 17.07.2001 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 21 серпня 2001 р. за № 730/5921) за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Так, як суд не знаходить підстав для визнання недійсним кредитного договору, то не можуть бути задоволені вимоги позивача щодо визнання недійсним правочину, що його забезпечує –договору застави транспортного засобу.

Керуючись  ст.ст. 192, 203, 215, 216, 236, 524, 533, 548, 632, 638, 651 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст.. 5 Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», ст. 10,11,60,209,212-215, 224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРАВЕКС-БАНК»про визнання кредитного договору, договору застави  недійсними відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:Н. Г. Середня