Справа № 1-204/2007 p.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2007 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого: судді - Макаренка І.В.
при секретарі - Слюсар Л.І.
з участю: прокурора - Мовчана О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу про обвинувачення:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця та жителя
АДРЕСА_1, громадянина
України, українця, з середньою освітою, жонатого, має на утриманні неповнолітню
дитину віком 3 роки, не працюючого, -у вчиненні злочинів, передбаченого ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ст. 219 КК України, -
встановив:
Підсудний ОСОБА_1., будучи обраним згідно протоколу № 4 від 20 квітня 2004 року зборів засновників ТОВ „ЛЛЛ" генеральним директором товариства, що зареєстровано за адресою м. Черкаси вул. Сумгаїтська, 14 кв. 199, в силу своєї посади, будучи наділеним відповідно до п. 22 ст. 9 Статуту ТОВ „ЛЛЛ" затвердженого загальними зборами учасників 31 травня 2006 року (протокол №1) адміністративно-господарськими та організаційно-розпорядчими обов'язками, тобто будучи службовою особою, вчинив злочини за наступних обставин.
Він, наприкінці березня 2005 року генеральний директор і співвласник ТОВ „ЛЛЛ", діючи в інтересах посадових осіб АБ „Київська Русь" , в порушення п. 23 ст. 9 статуту ТОВ „ЛЛЛ", без попередньої згоди інших співвласників товариства, незаконно, зловживаючи своїм службовим становищем, виступивши поручителем по зобов'язанням ТОВ „Халал" м. Києва перед АБ „Київська Русь" передав в заставу банку майно товариства, а саме: тепловоз ТГМ-4А, автодрезину АГМ та залізничну колію довжиною 5993, 6 м, що примикає до станції Київської дирекції залізничних перевезень ДТГО „Південно-Західна залізниця", чим спричинив збитки ТОВ „ЛЛЛ" , що призвело до тяжких наслідків.
Крім того, він же, наприкінці липня 2005 року, будучи співвласником ТОВ „ЛЛЛ" діючи у власних інтересах, без попередньої згоди інших співвласників товариства, незаконно, підробивши протоколи загальних зборів учасників про переобрання керівництва ТОВ „ЛЛЛ" та про дарування майна товариства, будучи на той час директором ТОВ „Вікос-ойл" переоформив договором дарування на вказане товариство майновий комплекс Черкаського керамзитового заводу за адресою м. Черкаси, вул. Добровольського, 5 вартістю 47 380 грн., завдавши цим ТОВ „ЛЛЛ" збитки , які потягли тяжкі наслідки.
Він же, наприкінці березня 2005 року, будучи генеральним директором і співвласником ТОВ „ЛЛЛ", діючи в інтересах посадових осіб АБ „Київська Русь", в порушення п. 23 ст. 9 статуту ТОВ „ЛЛЛ", без попередньої згоди інших співвласників товариства, незаконно, зловживаючи своїм службовим становищем, підробив протокол загальних зборів товариства № 11 від 31 березня 2005 року про згоду на передачу майна, виступивши поручителем по зобов'язанням ТОВ „Халал" м. Києва перед АБ „Київська Русь" передав в заставу банку майно товариства, а саме: тепловоз ТГМ-4А, автодрезину АГМ та залізничну колію довжиною 5993, 6 м, що примикає до станції Київської дирекції залізничних перевезень ДТГО „Південно-Західна залізниця", чим спричинив збитки ТОВ „ЛЛЛ", що призвело до тяжких наслідків.
2
Крім того він наприкінці липня 2005 року, будучи співвласником ТОВ „ЛЛЛ", діючи у власних інтересах, без попередньої згоди інших співвласників товариства, незаконно, підробив протоколи загальних зборів учасників, про переобрання керівництва ТОВ „ЛЛЛ" та про дарування майна товариства і будучи на той час директором ТОВ „Вікос-ойл" переоформив договором дарування на вказане товариство майновий комплекс Черкаського керамзитового заводу за адресою м. Черкаси, вул. Добровольського, 5 вартістю 47 380 грн., завдавши цим ТОВ „ЛЛЛ" збитки, які потягли тяжкі наслідки.
Він же, наприкінці березня 2005 року, будучи генеральним директором і співвласником ТОВ „ЛЛЛ", діючи в інтересах посадових осіб АБ „Київська Русь", в порушення п. 23 ст. 9 статуту ТОВ „ЛЛЛ", без попередньої згоди інших співвласників товариства, незаконно та умисно, зловживаючи своїм службовим становищем, з метою доведення товариства до банкрутства, виступивши поручителем по зобов'язанням ТОВ „Халал" м. Києва перед АБ „Київська Русь" передав в заставу банку майно товариства, а саме: тепловоз ТГМ-4А, автодрезину АГМ та залізничну колію довжиною 5993, 6 м, що примикає до станції Київської дирекції залізничних перевезень ДТГО „Південно-Західна залізниця", чим спричинив збитки ТОВ „ЛЛЛ", що призвело до тяжких наслідків.
Крім того, він же, наприкінці липня 2005 року, будучи співвласником ТОВ „ЛЛЛ", діючи у власних інтересах та з метою доведення товариства до банкрутства, умисно, без попередньої згоди інших співвласників товариства, незаконно, підробивши протоколи загальних зборів учасників, про переобрання керівництва ТОВ „ЛЛЛ" та про дарування майна товариства, будучи на той час директором ТОВ „Вікос-ойл" переоформив договором дарування на вказане товариство майновий комплекс Черкаського керамзитового заводу за адресою м. Черкаси , вул. Добровольського, 5 вартістю 47 380 грн., завдавши цим ТОВ „ЛЛЛ" збитки , які потягли тяжкі наслідки. Вчинені ним дії призвели до стійкої фінансової неспроможності ТОВ „ЛЛЛ" , внаслідок чого воно було оголошено банкрутом.
Допитаний на досудовому слідстві та судовому засіданні підсудний ОСОБА_1. свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав повністю та пояснив суду, що дійсно в квітні 2004 року він був прийнятий на роботу на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю „ЛЛЛ" (код ЄДРПОУ: 22800698), яке зареєстроване в м. Черкасах, по вул. Сумгаїтській, 14 кв. 199. На той час його учасниками були ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4. На момент призначення його директором ТОВ „ЛЛЛ", підприємство мало на своєму балансі рухоме та нерухоме майно. Рухоме майно складалось з двох тепловозів: ТГМ4 та ТГМ4А, автодрезини АГМ та залізничної під'їзної колії, що примикає до станції Кононівна Південно-західної залізниці. Це майно знаходилось в смт. Шрамківка Драбівського райрну Черкаської області. Нерухоме майно складалось з: 1) майнового комплексу ВАТ „Шрамківський цукрозавод" (комплекс будівель, споруд та устаткувань), що знаходився в смт. Шрамківка Драбівського району Черкаської області; 2) частини комплексу будівель та споруд ВАТ „Черкасикерамзит", що знаходився в м. Черкаси. 07.06.2004 р. на підставі протоколу №1 зборів учасників ТОВ „ЛЛЛ" від 31.05.2004 р. відбулось виключення учасників товариства ОСОБА_2. та ОСОБА_3. за їх заявами та включення до складу учасників овариства ОСОБА_5. та його. Також відбувся перерозподіл часток у статутному капіталі учасників товариства, що у відповідності зі статутом ТОВ „ЛЛЛ", затвердженим 07.06.2004 p., складало: його частка у його Статутному капіталі - 1%, частка ОСОБА_4 - 1%, частка ОСОБА_5 - 98%. На початку своєї роботи на посаді директора ТОВ „ЛЛЛ" підприємство вело господарську діяльність, сплачувало обов'язкові платежі до бюджетів та не мало заборгованостей перед державними органами. Згідно з умовами договору купівлі-продажу майнового комплексу ВАТ „Шрамківський цукрозавод" ТОВ „ЛЛЛ" сплачувало щомісячно приблизно 200 000 гривень в якості оплати за це майно. Приблизно на початку березня 2005 року він дізнався від ОСОБА_6. , що підприємство ТОВ „Халал", одним із учасників якого він є, отримало в Акціонерному
3
комерційному банку „Київська Русь" кредит на суму понад 10 мільйонів гривень для добудови заводу по переробці газового конденсату, який розташований в смт. Шрамківка Драбівського району Черкаської області. В розмовах ОСОБА_6. висловлював свої побоювання, що його діловий партнер та учасник ТОВ „Халал" ОСОБА_7домовився з керівництвом АКБ „Київська Русь" про те щоб відібрати у нього завод по переробці газового конденсату, шляхом звернення майна товариства на користь банку через суд за нібито не повернутий кредит. Також він говорив, що тих коштів які надав за кредитом банк не достатньо для того, щоб запустити завод у роботу, а керівництво банку „Київська Русь" домовившись з ОСОБА_7. не дає решту необхідних коштів і таким чином не працюючий завод не може сплачувати кредит та відсотки по ньому. Таке положення може призвести до банкрутства підприємства та, як наслідок, завод перейде у власність АКБ „Київська Русь". Для виходу з такого положення ОСОБА_7, якого знав раніше, звернувся до нього з проханням підготувати відповідні документи для того, щоб ТОВ „ЛЛЛ" виступило майновим поручителем ТОВ „Халал" та передало в заставу АКБ „Київська Русь" майно ТОВ „ЛЛЛ". З його слів це було необхідно для збільшення суми кредиту так як треба було терміново запускати завод та сплачувати кредит і відсотки по ньому, а внаслідок вищезазначеної змови ОСОБА_7. та керівництва банку, необхідні кошти банк погоджувався надати лише при умові суттєвого збільшення заставленого майна. З метою допомоги в цьому бізнес-проекті, підготував для банку копії необхідних статутних документів та у встановлений час 04.04.2005 року прибув до приміщення АКБ „Київська Русь", який розташований в м. Києві по вул. Хорива, буд. ПА. Також мав при собі печатку ТОВ „ЛЛЛ". В одному з кабінетів банку в присутності ОСОБА_6. , ОСОБА_5., які оформляли там договір іпотеки, нотаріуса ОСОБА_8., а також працівників банку, прізвищ яких він не знає, підписав як директор ТОВ „ЛЛЛ" та поставив печатку підприємства на договорі поруки № 20/1-04-04-05 від 04.04.2005 р. та договорі застави від 04.04.2005 р. (реєстраційний № 796). На цьому його участь у цьому питанні закінчилась. Думає що ні ОСОБА_6. ні ОСОБА_5. тим більше не зрозуміли, що сталось. Так як ОСОБА_6. наполягав на тому щоб відстрочити завірення згаданих документів. Ознайомившись з завіреною фотокопією протоколу № 11 загальних зборів учасників ТОВ „ЛЛЛ" від 31.03.2005 року, в якому йде мова про те, що нібито всі співвласники цього товариства дали свою згоду на передачу в заставу АБ „Київська Русь" майна, що знаходяться за адресою: Черкаська область Драбівський район смт. Шрамківка, вул. Леніна, 21, в категоричній формі заявив, що даний протокол виконаний ним одноосібно і підписи інших співвласників виконані також ним одноосібно. Рішення по цьому питанню приймалось одноосібно ним, інші співвласники дане рішення не приймали. Ознайомившись з оригіналом договору поруки № 20/1-04-04-05 від 04.04.2005 р. укладеного між ТОВ „ЛЛЛ" та АКБ „Київська Русь", в якому йде мова про те, що ТОВ „ЛЛЛ" зобов'язується перед АКБ „Київська Русь" відповідати за виконання ТОВ „Халал" його зобов'язань по кредитному договору № 936-20/3-1 від 03.03.2003 р. та додаткових угод до нього у сумі 11 650 000 гривень, в категоричній формі заявив, що при ньому печатки нотаріуса на згаданих документах не були проставлені, так як ОСОБА_6. попросив відкласти остаточне оформлення документів до певного часу. Підпис на цих документах стоїть його. Приблизно на початку березня 2005 року він провів організаційні роботи по створенню підприємства ТОВ „Вікос-Ойл". Його засновниками виступили він та ОСОБА_9, яка працювала бухгалтером ТОВ „ЛЛЛ". Директором цього підприємства на початковому етапі став він. На початку це підприємство задумувалось, як продавець бензину, який виготовлював завод по переробці газового конденсату ТОВ „Халал". Приблизно на початку червня 2005 року він написав заяву на звільнення з посади директора ТОВ „ЛЛЛ", а на своє місце підшукав свого знайомого ОСОБА_10 Це було зроблено для того, щоб вивести з ТОВ „ЛЛЛ" майно у вигляді майнового комплексу ВАТ „Черкасикерамзит", а з ТОВ „ЛЛЛ" почати процедуру банкрутства. Після цього він провів організаційну роботу по переоформленню права власності на майно ТОВ „ЛЛЛ", а саме на комплекс будівель та споруд
4
ВАТ „Черкасикерамзит", на ТОВ „Вікос-Ойл". з цією метою ним був підготовлений протокол загальних зборів засновників ТОВ „ЛЛЛ" від 06.07.2005 року, яким майно ТОВ „ЛЛЛ", а саме частина комплексу будівель колишнього підприємства банкрута ВАТ „Черкасикерамзит" (будівля побутового приміщення „А-4", північне відділення „аї, а2", склад керамзиту „аЗ, а5", утилізаційна котельня „К-4" з прибудовою „К-1", сушильне відділення „к2", мазутонасосна „Ю", трансформаторна підстанція та зварювальна майстерня „Д-1", механічна майстерня „Д-И", цегляний склад „Є-1", будівлі лабораторії та прохідної „Ж-1", ж", каналізаційна станція „Т", склад зберігання „У", станція перекачки конденсату „О", відкрита платформа „І", вагова „С", залізнична колія) передавалось в дар ТОВ „Вікос-Ойл". Крім того, ним же був підготовлений протокол № 2 загальних зборів засновників ТОВ „Вікос-Ойл" від 06.07.2005 року, яким було прийнято рішення про прийняття цього майна в дар. На підставі цих документів, а також необхідних копій статутних документів ТОВ „Вікос-Ойл" з одної сторони, а також необхідних копій статутних документів ТОВ „ЛЛЛ" він та ОСОБА_10 оформили у нотаріуса ОСОБА_11. договір дарування частини комплексу будівель від 18.07.2005 року. В подальшому майновий комплекс ВАТ „Черкасикерамзит", який вже був на балансі ТОВ „Вікос-Ойл", було передано ним в дар фізичній особі ОСОБА_12 , у якого це майно перебуває і по цей час. Ознайомившись з фотокопією протоколу № б/н загальних зборів учасників ТОВ „ЛЛЛ" від 21.06.2005 року, в якому йде мова про переобрання директора товариства, а саме звільнення його з посади директора ТОВ „ЛЛЛ" та призначення на цю посаду ОСОБА_10., в категоричній формі заявив, що це рішення було прийнято ним одноособово і протокол складений та підписаний за інших учасників також ним особисто. Ознайомившись з фотокопією протоколу № б/н загальних зборів засновників ТОВ „ЛЛЛ" від 06.07.2005 року, в якому йде мова про передачу майна Товариства в дар іншому товариству, а саме дарування частини комплексу будівель колишнього підприємства банкрута ВАТ „Черкасикерамзит" (будівля побутового приміщення „А-4", північне відділення „al, a2", склад керамзиту „аЗ, а5", утилізаційна котельня „К-4" з прибудовою „К-1", сушильне відділення „к2", мазутонасосна „Ю", трансформаторна підстанція та зварювальна майстерня „Д-1", механічна майстерня „Д-II", цегляний склад „Є-1", будівлі лабораторії та прохідної „Ж-1", ж", каналізаційна станція „Т", склад зберігання „У", станція перекачки конденсату „О", відкрита платформа „І", вагова „С", залізнична колія) Товариству „Вікос-Ойл", в категоричній формі заявив, що це рішення було прийнято ним одноособово і протокол складений та підписаний за інших учасників також ним особисто. Процедура банкрутства ТОВ „ЛЛЛ" була задумана ним з метою уникнення сплати коштів за угодою по купівлі-продажу майна ВАТ „Шрамківський цукрозавод" (комплекс будівель, споруд та устаткувань), що знаходився в смт. Шрамківка Драбівського району Черкаської області. На той час ТОВ „ЛЛЛ" мало борг по цій угоді в сумі приблизно 600 тисяч гривень і для того щоб не виплачувати всю цю суму ТОВ „ЛЛЛ" повинно було стати банкрутом. Ознайомившись з фотокопією протоколу № 2 зборів учасників ТОВ „ЛЛЛ" від 15.07.2005 року, в якому йде мова про те, що нібито всі учасники цього товариства дали свою згоду на припинення фінансово-господарської діяльності товариства та його ліквідації, а також призначення ліквідаційної комісії у складі: голови ліквідаційної комісії - Білера О.В., членів комісії - Потапенко С. 1., визначення обсягу повноважень створеної ліквідаційної комісії та встановлення строку ліквідації товариства в один рік, в категоричній формі заявив, що це рішення було прийнято ним одноособово і протокол складений та підписаний за інших учасників також ним особисто. В скоєному щиро кається. З матеріалам справи він знайомий, визнає всі докази які є в справі.
Вина підсудного ОСОБА_1. у вчиненні інкримінованих йому злочинів підтверджується як показами самого підсудного даними ним в судовому засіданні, так і тими доказами які зібрані органами досудового слідства і які він визнав в судовому засіданні відповідно до ч.3 ст. 299 КПК України.
5
Дії підсудного ОСОБА_1. суд кваліфікує за: ч. 2 ст. 364 КК України, як зловживання службовим становищем, тобто умисне, в інших особистих інтересах використання службовою особою службового становища, всупереч інтересам служби, якщо воно спричинило тяжкі наслідки; ч. 2 ст. 366 КК України, як службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів, якщо воно спричинило тяжкі наслідки та за ст. 219 КК України, як доведення до банкрутства, тобто умисне з корисливих мотивів, іншої особистої заінтересованості, або в інтересах третіх осіб вчинення власником, або службовою особою суб'єкта господарської діяльності дій, що призвели до стійкої фінансової неспроможності суб'єкта господарської діяльності, якщо не завдало великої матеріальної шкоди державі чи кредитору.
При призначенні покарання підсудному ОСОБА_1. суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, особу підсудного, який за місцем проживання характеризується позитивно.
В якості пом'якшуючої відповідальність підсудного ОСОБА_1. обставини суд враховує щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, знаходження на утриманні неповнолітньої дитини віком 03 роки.
Обтяжуючих відповідальність підсудного ОСОБА_1. обставин суд не вбачає.
Враховуючи тяжкість вчинених підсудним ОСОБА_1. злочинів, особу винного, наявність пом'якшуючих відповідальність обставин, його вік, стан його здоров'я, сімейний та матеріальний стан, суд вважає, що його виправлення та перевиховання можливе при призначенні йому покарання не пов'язаного з позбавленням волі, шляхом застосування ст. 75 КК України.
Доля речових доказів повинна бути вирішена на підставі ст. 81 КПК України.
Керуючись ст. ст. 323, 324 ЦПК України, суд, -
засудив:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ст. 219 КК України та призначити йому покарання:
· за ч. 2 ст. 364 КК України - 05 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посаді на підприємствах, організаціях та установах всіх форм власності строком на 03 роки;
· за ч. 2 ст. 366 КК України - 03 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посаді на підприємствах, організаціях та установах всіх форм власності строком на 03 роки;
· за ст. 219 КК України 03 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати керівні посаді на підприємствах, організаціях та установах всіх форм власності строком на 03 роки.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити до відбуття п'ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати керівні посаді на підприємствах, організаціях та установах всіх форм власності строком на 03 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1. від відбуття покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку три роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.
На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1. не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та періодично з'являтись для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
6
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1. до вступу вироку в законну силу залишити попередню - підписку про невиїзд.
Речові докази по справі - документи, які зберігаються при справі - зберігати при справі. На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Черкаської області на протязі
15 діб.