Справа № 2-а-304/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

08.02.2011 Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого(ої)-судді Чумак Т. А.,розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі про визнання протиправною бездіяльності,

                                                              в с т а н о в и л а:

          Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що він належить до категорії громадян, на яку поширюються соціальні пільги, встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», і відповідно до вимог ст. 6 вказаного Закону йому повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Відповідач не виконує вимоги вказаного Закону, проводячи нарахування та виплату підвищення до пенсії у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком, чим порушує права позивача. Просить позов задовольнити, визнавши протиправною бездіяльність відповідача в частині невиплати підвищення до пенсії за віком як дитині війни у встановленому розмірі, зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни з січня 2007 року по  день винесення рішення у встановленому законом розмірі та зобов’язати відповідача надалі виплачувати підвищення до пенсії як дитині війни.

          Відповідачем подано заперечення проти позову, в якому відповідач посилається на те, що законодавцем не було визначено величини мінімальної пенсії за віком для обчислення підвищення до  пенсії дітям війни. КМУ прийнято постанову від 28.05.08 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою передбачено встановлення з 22.05.08 року гарантій на рівні, не нижчому, ніж діючі з 01.01.08 року згідно зі вказаним Законом. П.8 вказаної постанови встановлено, що дітям війни до пенсії або довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться  з 01.01.2010 - року у розмірі 49, 8 гр. Позивачу підвищення виплачується в розмірі, передбаченому законодавством, тому позов відповідач не визнає.

          Вивчивши  матеріали справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи,  встановила наступне.

          Позивач звернувся з даним позовом 06.12.10 року, заявивши позовні вимоги за період часу з 01.01.2007 року.

          Ухвалою судді від 13 грудня 2010 року позовні вимоги за період часу з 01 січня 2007 року по 05 червня 2010 року залишено без розгляду, відкрито провадження щодо позовних вимог з 06 червня 2010 року.

          Крім того, встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_2, який видано 31.01.01 року Апостолівським РВ УМВС України в Дніпропетровській області.

          Позивач є пенсіонером за віком, отримує пенсію в Управлінні Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області. Вказана обставина підтверджується копією посвідчення  № НОМЕР_1, виданого відповідачем. Крім того, позивач має статус «дитина війни», що підтверджується штампом у пенсійному посвідченні. Вказаний статус позивача не оспорюється відповідачем.

          На підставі викладеного, приходжу до висновку, що позивач визнаний таким, що має право користуватися пільгами, які встановлені ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

          Позивачем надано до суду довідки, які видані Управлінням ПФУ в Апостолівському районі, з яких встановлено, що позивач перебуває на обліку в УПФУ в Апостолівському районі та отримує пенсію за віком.   

          Відповідно до п.2.1 Положення про Управління ПФУ в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного Фонду України, завданням управління Пенсійного фонду у районі є, зокрема, забезпечення призначення і виплати пенсій відповідно до чинного законодавства.

          Ст. 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств

          Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

          Стаття 6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни" була викладена згідно із підпунктом 2 п.41 Розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VІ від 28 грудня 2007 року  в  новій редакції –«дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни». Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.   

Відповідно до частини 4 статті 14  Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам війни пенсії або щомісячне довічне  грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 10 відсотків від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп визнано неконституційними норми відповідних статей Закону України "Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", в тому числі п.41 Розділу ІІ зазначеного Закону.   

Отже, з 22.05.2008 року норми Закону України "Про Державний бюджет України на  2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втратили чинність, а дію ст.6 Закону України №2195-ІV відновлено.   

                Таким чином, з цього періоду такій категорії осіб як "діти війни" у 2008 році поновлено право на отримання пенсії або  щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків пенсії за віком.     

          Рішення Конституційного Суду України в даній справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок положень статей зазначених Законів, що визнані неконституційними.

          Оскільки у 2009 –2010 рр. положення ст.6 Закону  України "Про соціальний захист дітей війни" не були змінені чи призупинені, тому у 2010 році  позивач має право на отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, з підвищенням на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.   

          Чч.2, 3 ст. 22 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасованими. При прийнятті нових Законів або внесені змін до чинних Законів не допускається звуження їх змісту та обсягу існуючих прав і свобод громадян.

П.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.96 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" встановлено, що суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи нормативно-правового акта з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії. Судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Аналіз норм ст.58 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", п.15 Положення "Про Пенсійний фонд України", ст.ст.21,22,87 Бюджетного кодексу України дають можливість зробити висновок про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті підвищення до пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", позивачу (який має статус дитини війни) - покладено на відповідні територіальні управління Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача.   

Таким чином, приходжу до висновку, що відповідач - Управління ПФУ в Апостолівському районі - повинен був здійснити нарахування позивачеві  підвищення до пенсії за віком у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з  06 червня 2010 року.

 Мінімальний розмір пенсії за віком згідно зі ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

          Згідно ч.1 ст. 28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Вимоги частини 3 вказаної статті про встановлення мінімального розміру пенсії за віком абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом, не можуть бути легітимною підставою для застосування мінімальної пенсії за віком в розмірі, меншому за розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, оскільки це суперечить вимогам ст.17 ЗУ "Про  державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії"  та ст.2 ЗУ "Про прожитковий мінімум".

          Відповідно до ч.7 ст.9 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад  прав (аналогія права). На підставі наведеної норми суд виходить з того, що розмір мінімальної пенсії за віком визначається розміром прожиткового мінімуму, встановленого законом. Таким чином, приходжу до висновку, що поняття та розмір мінімальної пенсії за віком для виплати підвищення пенсій дітям війни згідно ст.6 ЗУ "Про соціальний захист дітей війни" визначений ч.1 ст. 28 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, встановлено, що позивач має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Дане право позивач має, починаючи з 06.06.10 року.  Управління ПФУ в Апостолівському районі  не проводить нарахування та виплату вказаного підвищення до пенсії позивачу у встановленому розмірі, тому вважаю доведеним, що права позивача в частині не отримання  підвищення до пенсії як дитина війни порушені відповідачем. З метою захисту прав позивача  приходжу до висновку про необхідність захисту цих прав шляхом зобов'язання Управління ПФУ в Апостолівському районі провести нарахування підвищення пенсії за віком позивачу відповідно до вимог ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням положень ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 06 червня 2010 року по 08 лютого 2011 року та здійснити виплату позивачу суми перерахунку з урахуванням виплачених сум.

          Вважаю безпідставним посилання відповідача на Постанову КМУ від 28.05.08 року № 530, якою визначено, що розмір підвищення пенсії дітям війни складає 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, оскільки вказана Постанова КМУ є підзаконним нормативним актом, тому до уваги беруться соціальні гарантії для дітей війни, які встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача в майбутньому здійснювати виплати підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком задоволенню не підлягають з наступних підстав.

               Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.   

               Зі змісту наведеної правової норми видно, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи і інтереси фізичних або права і інтереси юридичних осіб, а не можливість їх порушення в майбутньому.

               Таким чином, адміністративний суд не може розглядати вимоги щодо зобов’язання суб’єкта владних повноважень вчиняти дії у майбутньому у зв’язку із вірогідним настанням певних наслідків, оскільки у суду на час розгляду справи відсутні підстави для прийняття рішення стосовно законності таких дій.

          Керуючись ст. ст.  2,6,8,9,69,94,104,158-159,183-2 КАС України,

                                                               п о с т а н о в и л а:

Адміністративний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі про визнання протиправною бездіяльності задовольнити частково.

Визнати протиправною  бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області в частині невиплати підвищення до пенсії за віком ОСОБА_1  як дитині війни.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Апостолівському районі Дніпропетровської області провести перерахування підвищення пенсії за віком  ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з урахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 06 червня 2010 року   по 08 лютого 2011 року включно та здійснити виплату ОСОБА_1 суми перерахунку з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позову відмовити.

Зобов’язати Управління ПФУ в Апостолівському районі виконати постанову негайно.

На постанову може бути подано апеляцію до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Апостолівський районний суд.  Апеляційну скаргу на постанову може бути подано протягом 10 днів з дня отримання стороною копії постанови.

Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Суддя           Т. А. Чумак