Справа № 2-1934/ 09

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2009р.. м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира В складі: суддя - Грибан І.О.

секретар - Ковальчук Т.С., Шинкар О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсним договору обміну квартири, визнання квартири об’єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 квартири, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з вимогами про визнання недійсним договору обміну квартири АДРЕСА_1, що належала на праві приватної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на квартиру № 109 по вул. . Щорса, 123 в м. Житомирі, що належала ОСОБА_3, укладеного 17.04.1998р. та посвідченого нотаріально приватним нотаріусом ОСОБА_7, реєстр № 1147.Вказував, що під цією угодою малася на увазі інша угода - договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, в якому покупцями виступали він та відповідачка ОСОБА_2В, . Купівля здійснювалася за 12500 доларів США, з яких 7500 він особисто передав продавцям. Решта коштів врахована як вартість квартири № 109 по вул. . Щорса, 123 в м. Житомирі, що належала ОСОБА_3 - відповідачу в справі.

Просив визнати його та відповідачку ОСОБА_2 покупцями за даним договором. Також, оскільки квартира придбана під час перебування в зареєстрованому шлюбі, просив визнати її спільним майном подружжя та визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири.

Відповідач ОСОБА_3 подав проти позову письмові заперечення. За станом здоров’я в судову засідання не з’явився, просив справу розглядати у його відсутності. В запереченнях вказував, що договір обміну квартирами відбувся в дійсності. Він бажав, щоб ОСОБА_2 доглянула його до смерті, тому здійснив обмін, а потім подарував квартиру з правом проживання до смерті (а.с. 3 8).

Представники відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечували, вказуючи на відсутність у позивача взагалі будь-яких коштів для придбання квартири. Від проданої на території Росії квартири позивач кошти невдало вклав у бізнес свого товариша в м. Ленінграді, і на час укладення договору обміну не мав а ні грошей, а ні роботи.

Відповідач ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснював, що дійсно в квітні 1998р. його дружиною було здійснено обмін квартири АДРЕСА_1 на квартиру № 109 по вул. . Щорса, 123 в м. Житомирі. Всі домовленості щодо обставин вчинення угоди обговорювалися з його дружиною (на даний час померлою). Сам він до нотаріуса не заходив. В коридорі бачив ОСОБА_1, останній також до нотаріуса не заходив. Будь-які гроші від ОСОБА_1 він особисто не отримував.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши надані сторонами по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають виходячи з наступного.

Відповідно до вимог СТ..58 ЦК України (в редакції 1963 р.) удаваною є угода, вчинена з метою приховання іншої угоди. При цьому сторони за удаваною угодою та дійсною угодою мають бути ті ж самі. До удаваної угоди застосовуються правила угоди, яку сторони мали на меті укласти. Позивач стверджує, що під договором міни квартир мався на увазі договір купівлі-продажу лише однієї з цих квартир. Відповідно до вимог ст..241, 242 ЦК України (редакція 1963р.) за договором міни між сторонами провадиться обмін майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує. До договору міни застосовуються правила договору купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін. Відповідно до вимог CT..224 ЦК України (ред..1963р.) за договором купівлі-продажу продавець

зобов’язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього грошову суму.

За оспорюваним договором обміну (а.с. 7) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передали у власність (продали) ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2, а ОСОБА_3 в свою чергу прийняв вказану квартиру у власність. Замість готівкового розрахунку ОСОБА_3 за отриману квартиру передав (продав) у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_6 належну йому квартиру 109 по вул. . Щорса, 123 в м. Житомирі. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 передане ОСОБА_3 майно прийняли.

Обмін відбувся реально, що підтвердив в судовому засіданні відповідач ОСОБА_6, тобто кожна із сторін прийняла передане їй майно у володіння, стала їм користуватися та розпоряджатися.

Вартість квартири АДРЕСА_3 оцінено на час укладання угоди в сумі 8666, 50 грн., а вартість 109 по вул. . Щорса, 123 - 5119, 92 грн. Обмін вчинено безоплатно.

Таким чином, за договором обміну, так само як і за договором купівлі-продажу позивач та відповідачка ОСОБА_2 не виступали сторонами.

Позивачем не доведено, що між ним та відповідачкою ОСОБА_2, з одного боку, та відповідачем ОСОБА_3, з іншого, до укладання договору обміну було укладено договір про створення спільної часткової власності - придбання спільної квартири. Не надано позивачем і доказів на спростування заперечень відповідачів ОСОБА_2В та ОСОБА_3М щодо наявності будь-якої угоди з позивачем про придбання спільного житла.

Також позивачем не надано доказів на підтвердження того, що договір обміну був оплатним, і ним було сплачено особисті кошти в сумі 7500 доларів США. Не надано доказів (чеки, квитанції, ощадні книжки, довідки про обмін валюти, тощо), що до джерела походження цих коштів.

Таким чином, вимоги позивача щодо визнання договору міни квартир від 17.04.1998р. удаваним та визнання таким, що відбувся 17.04.1998р. договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, сторонами за яким з боку покупців виступали - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - безпідставні і до задоволення не підлягають.

Виходячи з того, що інші вимоги «заявлені позивачем, є похідними від визнання договору міни удаваною угодою, вони також не підлягають до задоволення за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 59, 60, 209, 215 ЦПК України, ст. ст. 48, 59 ЦК України (в редакції 1963 року), ст. 60-70 СК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області шляхом подання через Богунський районний суд протягом десяти днів, починаючи з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви на апеляційне оскарження, якщо така заява або апеляційна скарга не були подані.