2-а-600/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.05.2011  

Лутугинський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Чуванової А.М., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області про стягнення недоотриманої соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком,-

                                                              ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі, в якому просить про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду, зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити їй недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу згідно зі ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” з 09.07.2007 року по 26.04.2011 року і в подальшому. В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що вона має статус “дитини війни”, у зв’язку з чим, у відповідності до ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачувана їй пенсія повинна підвищуватись на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Вважає положення Законів України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”  та “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” в частині зупинення дії ст.6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” такими, що не відповідають Конституції України і тому не можуть застосовуватись згідно рішень Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року №6-рн/2007 року та від 22.05.2008 року.

Ухвалою суду від 27.04.2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 про зобов’язання відповідача нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 26.10.2010 року залишений без розгляду через пропуск процесуального строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав. До початку судового засідання від сторін надійшли заяви про розгляд справи без їхньої участі. 12.05.2011 року постановлено ухвалу про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Від відповідача надійшли заперечення проти позову, у яких він посилається на наступне. Законом України “Про Державний бюджет на 2007рік” було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до ст.6   Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачувалось особам, які є інвалідами. Виплата надбавки пенсіонерам, які не мали групи інвалідності, не проводилась. Законом України “Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” прийнято рішення про виплату надбавки дітям війни з 01.01.2008 року у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Тому, вимоги позивача про зобов’язання провести підвищення пенсії  вважає незаконними, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення №148533 (а.с.8) та ксерокопією паспорту (а.с.7).

Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-4, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

        Законом України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, зокрема, ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалося, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання та державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

       Однак, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року щодо внесення змін до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” визнані такими, що не відповідають Конституції України.

          Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе зобов’язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії  за віком з 27 жовтня 2010 року без обмеження певною датою, оскільки Законом України «Про соціальний захист дітей війни» не передбачено строк його дії.

Згідно з ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

             Керуючись ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, ст. ст. 2, 17, 18, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,суд,-

                                                       ПОСТАНОВИВ:

            Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі  Луганської області про стягнення недоотриманої соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком задовольнити.

            Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії  як “дитині війни” з 27 жовтня 2010  року відповідно до вимог статті 6 Закону України ” Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих сум.

        Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору в сумі 3,40 гривень.

         Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої  інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

           Суддя