ПОСТАНОВА

                                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                                                           2-а-1930/11

          12 травня   2011 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі головуючого судді                Фролова М.О., при секретарі Чупак А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

                                               ВСТАНОВИВ:

У квітня 2011 року позивач – ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання здійснити перерахунок пенсії особі, який постраждав внаслідок аварії на ЧАЕС.

В обґрунтування позовних вимог у позові зазначив, що він є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, йому встановлено ІI групу інвалідності 1-ої категорії, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва.

Посилаючись на те, що він, відповідно до Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, має право на державну пенсію, додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю та на щорічну допомогу на оздоровлення, просив суд визнати дії (бездіяльність) відповідачів протиправними та зобов’язати відповідача 1 здійснити перерахунок та виплату йому, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ої категорії (ІІ групи інвалідності), основної пенсії  відповідно до ст.ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; зобов’язати відповідача 2 провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991 р. щорічної допомоги на оздоровлення та зобов’язати відповідача 3 провести виплатити згідно ст. 48 Закону України №796-ХІІ від 28.02.1991р. щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у нього права на щорічну допомогу на оздоровлення.

         Позивач у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги і просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

         Представник відповідача 1 –Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

         Представник відповідача 2 –Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просив відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

         Представник відповідача 3 –Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат в судове засідання не з’явився. Надіслав на адресу суду письмові заперечення, в яких просив залишити адміністративний позов без розгляду.

          За згаданих обставин, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат.

         На підставі ст. 86 КАС України, оцінивши безпосередньо, всебічно, повно та об’єктивно досліджені у судовому засіданні докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, інвалідом 2-ої групи I категорії  осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України Голосіївського району м. Києва та  одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону № 796-ХІІ та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю, на підставі статті 50 цього Закону.

Згідно зі ст. 49 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС”, № 796-12 від 28.02.1991 року пенсії особам, віднесеним до категорії 1.2.3.4 встановлюються у вигляді: державної допомоги; додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

  Відповідно до ст. 50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС”особам, віднесеним до 1 категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, спричинену здоров’ю в розмірах: інвалідам 2 групи 75% мінімальної пенсії за віком.

           Згідно з ч. 4 ст. 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”передбачено, що у всіх випадках пенсія інвалідам, в яких є зв’язок захворювання з роботами по ліквідації аварії на ЧАЕС не можуть  бути нижчою восьми мінімальних пенсій за віком.

          Щодо мінімального розміру пенсії за віком, то відповідно до ст. 5 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” він визначається виключно цим Законом і встановлюється згідно його ч. 1 ст. 28 –в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність,  який  встановлюється  законами України  про Державний  бюджет України  на відповідний рік.

Таким чином, при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону № 796-ХІІ, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, виходячи з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

          Згідно до ч. 3 ст. 67 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового  мінімуму.

          28.03.2011 року року позивач звернувся до відповідачів 1 та 2 з заявами про перерахунок та виплату недоотриманих ним коштів  одноразової щорічної допомоги на оздоровлення та перерахунок основної та додаткової пенсій у розмірах, встановлених  ч. 4 ст. 54, ст. 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, на що УПФУ та УПСЗН відмовило йому в перерахунку призначених пенсій з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру пенсії.

Безпідставними є посилання відповідачів у своїх запереченнях на ч. 5 ст. 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС”, якою передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається КМУ, оскільки надання законодавцем такого права КМУ не означає, що останні, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом. Тобто, КМУ повинен був встановити зазначений порядок, не порушуючи положень цього Закону, в тому числі й інших законів, якими встановлено розміри мінімальної пенсії за віком.

           Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має вищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії.   

          Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає, що при визначенні позивачу розміру державної та додаткової пенсій підлягають застосуванню ст. ст. 49, 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, а тому суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови у здійсненні перерахунку.   

          Щодо позовних вимог про зобов’язання Управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району в м. Києві провести перерахунок згідно ст. 48 ЗУ №796-ХІІ від 28.02.1991 року щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 8 мінімальних заробітних плат та  зобов’язання Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат провести виплату згідно ст. 48 ЗУ  №796-ХІІ  від 28.02.1991 р. щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі  8 мінімальних   заробітних плат, суд виходив з наступного.

Вимогами ст. 48 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачено, що одноразова щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянами за місцем їх проживання органами соціального захисту населення.

Згідно ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків передбачених Конституцією України.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Оскільки право позивача на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, визначеному ст. 48 Закону України № 796-ХІІ, безпідставно обмежується діями відповідачів по нарахуванню та сплаті допомоги у значно меншому, ніж це встановлено законом, вимога про здійснення перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача до Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва про призначення йому як постраждалому внаслідок аварії на ЧАЕС основної та додаткової пенсії, а також щорічної допомоги на оздоровлення, то вони не підлягають задоволенню, оскільки позивачу вже призначена та виплачується основна; додаткова пенсія та щорічна допомога на оздоровлення особі, яка постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі.

    Враховуючи, що до позовних вимог ОСОБА_1 підлягає застосуванню строк звернення до адміністративного суду, передбаченого ч. 2 ст. 99 КАС України, відсутні підстави для звернення до Конституційного Суду України з метою не перебирання судами загальної юрисдикції на себе функцій Конституційного Суду України.

За таких обставин суд вважає, що відсутні  підстави для  задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до  ч. 3 ст. 87 КАС України до витрат, пов’язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, витрати, пов’язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

        На підставі вищевикладеного, керуючись  ст.ст. 19, 64 Конституції України, статтями 1, 13, 17. 50, 54, 67, 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”в редакції від 19.12.2006 року, ст. 17 Закону України “Про державні соціальні стандарти і державні соціальні гарантії”від 05.10.2000 р., ст.ст. 1-2, 4-6, 10-11, 14-15, 17, 23, 48, 58, 69-71, 79, 86, 87, 94, 98, 104-105, 111-112, 114, 121, 160, 161-163, 185-187, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

         Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії –задовольнити частково.

 Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Голосіївському районі м. Києва щодо відмови в здійсненні ОСОБА_1 перерахунку державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” –протиправними.

 Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Голосіївському районі м. Києва здійснити ОСОБА_1  перерахунок основної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням проведених виплат відповідно до ст.ст. 50, 54  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”за період з 28.03.2011року по день винесення рішення.

 Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Голосіївського району м. Києва, Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат щодо не нарахування та недоплати ОСОБА_1, як особі, котра постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, сум щорічної допомоги на оздоровлення –протиправними.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації та Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 недоплаченої суми щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з п’яти мінімальних заробітних плат, що діяли на момент належної виплати.

 В іншій частині позовних вимог відмовити.

 Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського адміністративного апеляційного суду, через суд першої інстанції.   

 Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття  постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.   

           Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

           Суддя