Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

Справа №  2-а-726/11

П О С Т А Н О В А

Іменем  України

14.02.2011 р.

Суддя Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області  Шепель  Костянтин  Анатолійович    розглянувши в порядку скороченого провадження в м. Жмеринка справу за адміністративним позовом     ОСОБА_1    до  Управління пенсійного фонду України у м.Жмеринка   про перерахунок пенсії дітям війни

В С Т А Н О В И В:

в позовній заяві позивачка посилалася на те, що вона, згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 р. є дитиною війни і відповідно до ст. 6 цього Закону їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак, всупереч положенням даного Закону, призначена їй державна соціальна допомога в період з 01 січня 2006 р. по 18 січня 2011 р.  виплачувалась не в повному обсязі. Позивачка просила зобов’язати відповідача здійснити перерахунок недоплаченої державної соціальної допомоги з розрахунку 30% мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 р. по даний час та стягнути цю суму на її користь.

Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду від 21 січня 2011 р., позов в частині зобов’язання провести перерахунок та стягнути невиплачену державну соціальну допомогу як дитині війни з 01 січня 2006 р.  по 17 липня 2010 р. залишено без розгляду.

Представник відповідача подав заперечення та просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої заперечення представник обґрунтовує тим, що рішення про відновлення дії  ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, чинній до внесення змін до них Верховною Радою України не було прийняте. Крім того представник відповідача вважає, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абзацом першим ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій , призначених згідно з цим законом, та не може застосовуватись для розрахунку підвищення до пенсії.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені позивачкою та представником відповідача обставини, вважаю, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст.152 ч.2 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.  

Як видно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 3 ч. 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум застосовується, зокрема, для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком, визначення розмірів соціальної допомоги, допомоги сім’ям з дітьми, допомоги по безробіттю, а також стипендій та інших соціальних виплат, виходячи з вимог Конституції України та законів України.

Як видно з ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р., були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких  законодавчих актів України», в частині обмеження підвищення пенсії дітям війни.

Суд вважає, що вимоги позивачки щодо зобов’язання відповідача в подальшому доплачувати їй до пенсії 30 % від встановленого прожиткового мінімуму задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ч.2 ст.5 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Слід зазначити, що відповідно до вимог закону не підлягають задоволенню вимоги щодо подальшого виплачування підвищення до пенсії, оскільки предметом судового захисту можуть бути лише порушені, невизнані чи оспорювані права, факт порушення яких вже мав місце, а на момент винесення рішення факт порушення прав позивачки в майбутньому був відсутній.

Керуючись ст.ст. 71, 183-2, 256 ч.1 КАС України, на підставі ст. 64, 152 ч.2 Конституції України ст. 3 ч.2, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни, ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум», ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

 позов задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка в перерахунку і виплаті підвищення до пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. №1466303646, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Жмеринка здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід. №1466303646, підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 18 липня 2010 р. по 14 лютого 2011 р. з урахуванням проведених виплат.

В решті позовних вимог відмовити.

Постанову суду звернути до негайного виконання.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом десяти днів з дня отримання її копії до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Жмеринський міськрайонний суд.

Постанова є остаточною, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.

Суддя     ОСОБА_2