ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16.05.11 р. Справа № 9/48
Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.
при секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного підприємства „ДА”, м.Полтава
до відповідача Донецького комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк
про стягнення заборгованості у розмірі 39 669грн.78коп.
В засіданні брали участь представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 – представник (за довіреністю б/н від 01.02.2011р.);
від відповідача: не з’явився.
СУТЬ СПОРУ:
Позивач, Приватне підприємство „ДА”, м. Полтава, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача Донецького комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 39 669грн.78коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 28 041грн.85коп., пені в розмірі 7 078грн.45коп., інфляційних витрат в розмірі 3 440грн.74коп. та 3% річних в розмірі 1 108грн.74коп.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №77В/08 від 22.02.2008р., видаткові накладні №ДА–0000844 від 22.02.2008р., №0000000818 від 07.04.2009р., №0000000910 від 16.04.2009р., довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей НБМ №218803 від 26.02.2008р., НБМ №219215 від 10.04.2009р., №00446 від 27.04.2009р., накладні повернення постачальнику №16, №17 від 05.08.2009р., лист вих.№157 від 01.08.2009р., претензію б/н від 16.12.2010р., податкові накладні, банківські виписки від 02.03.2009р., 04.09.2009р., 03.07.2009р., 03.08.2009р.
Позивачем 24.03.2011р. надана заява про зменшення позовних вимог б/н та дати та уточнюючий розрахунок до позовних вимог, відповідно до яких останній зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення пені та збільшує розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних, у зв’язку з чим просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 36 462грн.47коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 28 041грн.85коп., пені в розмірі 2 882грн.16коп., інфляційних витрат в розмірі 4 296грн.01коп. та 3% річних в розмірі 1 242грн.45коп.
Суд розглядає позов з урахуванням наведеної заяви.
12.04.2011р. відповідачем наданий відзив на позовну заяву б/н від 12.04.2011р., згідно якого останній проти позову заперечує, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність позову.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №9070826 Донецьке комунальне підприємство „Фармація”, м.Донецьк станом на 11.03.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстроване як юридична особа.
Також, 24.03.2011р., 04.04.2011р., 05.04.2011р. та 21.04.2011р. позивачем надані письмові пояснення по суті спору у вигляді заяв, згідно яких останній підтримує свої позовні вимоги.
16.05.2011р. відповідачем надані додаткові пояснення №б/н від 13.05.2011р., відповідно до яких відповідач проти позову заперечує.
Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов’язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у попередніх судових засіданнях, господарський суд встановив:
22.02.2008р. між Приватним підприємством „ДА”, м. Полтава та Донецьким комунальним підприємством „Фармація”, м.Донецьк укладений договір №77В/08, відповідно до п.1.1 якого постачальник (позивач) зобов’язується поставити та передати у власність покупцеві (відповідачу) товари, згідно з заявками покупця в асортименті та за цінами, вказаним у видаткових накладних, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах, визначених цим договором.
В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.
Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.
Відповідно до п.3.1 договору поставка товару здійснюється силами та за рахунок постачальника в аптечні заклади, протягом 7 робочих днів з моменту подання покупцем заявки в порядку, передбаченому п.1.3 даного договору.
В розпорядженні суду відсутні заявки відповідача згідно договору, наразі суд не вважає це перешкодою для надання належної юридичної оцінки факту передачі продукції.
За твердженням позивача, останнім на адресу відповідача була здійснена поставка продукції на підставі договору №77В/08 від 22.02.2008р. на загальну суму 84 946грн.41коп., що останній підтверджує видатковими накладними №ДА–0000844 від 22.02.2008р., №0000000818 від 07.04.2009р., №0000000910 від 16.04.2009р., копії яких наявні в матеріалах справи.
Наразі, наведені накладні не містять безпосереднього посилання на договір №77В/08 від 22.02.2008р., проте суд вважає, що підставою здійснення вказаних вище поставок є саме договір №77В/08 від 22.02.2008р., оскільки: податкові накладні №00466 від 22.02.2008р., №821 від 07.04.2009р., №907 від 16.04.2009р., які виписані на підставі видаткових накладних №ДА–0000844 від 22.02.2008р., №0000000818 від 07.04.2009р., №0000000910 від 16.04.2009р. містять посилання на №77В/08 від 22.02.2008р.; п.2.5 договору передбачено, зокрема, що загальна сума даного договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару; позивачем надані письмові пояснення, відповідно до яких останній зазначає, що між сторонами, крім договору №77В/08 від 22.02.2008р., інших договірних відносин не було, доказів зворотного не представлено, судом не встановлено.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності. За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
При цьому, з урахуванням вимог ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з чого, суд вважає, що фактичне отримання відповідачем спірного товару підтверджується підписом з боку відповідача, відповідальної особи відповідача на зазначених накладних, печаткою та штампом відповідача, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей НБМ №218803 від 26.02.2008р., НБМ №219215 від 10.04.2009р., №00446 від 27.04.2009р., договором №77В/08 від 22.02.2008р., а отже прийнятий останнім на підставі договору №77В/08 від 22.02.2008р. без заперечень. При цьому відповідач не заперечив проти отримання товарно-матеріальних цінностей за спірними накладними на підставі договору №77В/08 від 22.02.2008р.
Згідно п.3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.
Пунктом 4.1 договору встановлено, що покупець здійснює оплату кожні 14 календарних днів в розмірах реалізованого покупцем товару протягом наступних 3 календарних днів.
Проте, в матеріалах справи відсутні докази реалізації отриманого відповідачем товару.
Наразі, за твердженням позивача, останнім на адресу відповідача направлений лист вих.№157 від 01.08.2009р. з вимогою повернути залишки товару, отриманого за видатковими накладними на загальну суму 79 946грн.41коп. та сплатити позивачу кошти за реалізований товар в місячний термін, а саме з 01.08.2009р. по 01.09.2009р., що підтверджує витягом з журналу вихідної кореспонденції позивача, який не може бути прийнятий судом як доказ направлення відповідачу наведеного листа, оскільки зазначений витяг складений позивачем у односторонньому порядку.
На ряду з зазначеним, позивач 16.12.2010р. направив відповідачу претензію б/н від 16.12.2010р. про сплату заборгованості в строк до 16.01.2011р. (докази направлення наведеної претензії наявні в матеріалах справи). За твердженням позивача, зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
У відповідності до змісту претензії б/н від 16.12.2010р., позивач посилається на те, що 01.08.2009р. відповідачу направлений лист з проханням сплатити за реалізований товар та повернути залишки отриманого товару, тобто відповідач був обізнаний щодо існування зазначеного листа та вимог стосовно сплати за реалізований товар та повернення залишків отриманого товару. Проте, своїх заперечень з цього приводу від відповідача на адресу позивача не надходило.
За приписом ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на матеріали справи, відповідач здійснив часткове повернення товарно-матеріальних цінностей позивачу на загальну суму 45 704грн.56коп., що підтверджується накладними повернення постачальнику №16, №17 від 05.08.2009р.
Для всебічного, об’єктивного та повного розгляду справи, суд ухвалами від 12.04.2011р. та 21.04.2011р., зобов’язав відповідача представити суду докази реалізації або не реалізації товару отриманого за видатковими накладними №ДА-0000844 від 22.02.2008р., №0000000910 від 16.04.2009р., №0000000818 від 07.04.2009р., однак вимоги суду відповідачем не виконані, відповідних доказів не представлено.
Наразі, відповідачем надані відповідні письмові пояснення, які не можуть вважатися належними доказами факту реалізації спірної продукції.
Таким чином, оскільки відповідач не повернув позивачу залишки товару на суму 39 241грн.85коп., отриманого за видатковими накладними №ДА–0000844 від 22.02.2008р., №0000000818 від 07.04.2009р., №0000000910 від 16.04.2009р., суд вважає, що продукція поставлена за наведеними накладними в сумі 39 241грн.85коп. реалізована відповідачем, доказів зворотного не представлено, судом не встановлено, а відтак кінцевим строком оплати товару за видатковими накладними №ДА–0000844 від 22.02.2008р., №0000000818 від 07.04.2009р., №0000000910 від 16.04.2009р. є 16.01.2011р. (дата, яка самостійно визначена позивачем у претензії б/н від 16.12.2010р.).
За твердженням позивача, відповідач частково оплатив вартість отриманої продукції за зазначеними накладними на суму 11 200грн.00коп. та не повернув залишки товару, у зв`язку з чим за останнім виникла заборгованість в розмірі 28 041грн.85коп.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.
Зобов’язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).
Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Таким чином, позивач свої обов`язки за договором виконав належним чином, здійснивши поставку продукції, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати товару не виконав, у зв`язку з чим на момент подання позовної заяви до суду за останнім утворилась заборгованість в розмірі 28 041грн.85коп.
Заперечення відповідача спростовуються наведеними вище обставинами та матеріалами справами.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів погашення заборгованості за поставлений товар, суд робить висновок, що заборгованість в розмірі 28 041грн.85коп. не погашена до теперішнього часу.
З огляду на викладене, суд вважає позовні вимоги Приватного підприємства „ДА”, м. Полтава в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 28 041грн.85коп. обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач заявляє про стягнення з відповідача суму пені в розмірі 2 882грн.16коп.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).
За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.8.5 договору, у випадку порушення покупцем строків оплати за товар передбачених п.4.1 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно несплаченої суми, за кожний день такої прострочки.
Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, в судовому порядку недійсним не визнаний.
На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 2 882грн.16коп. за період прострочення з 02.09.2009р. по 02.03.2011р. з урахуванням часткових оплат та повернення товару.
Розглянувши розрахунок позивача, суд вважає за необхідне перерахувати зазначену суму з огляду на наступне:
За приписом п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Наразі, як встановлено вище, кінцевим строком оплати за спірними накладними є 16.01.2011р., виходячи з чого, нарахування пені починається з 17.01.2011р., а відтак вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 2 882грн.16коп. за період прострочення з 02.09.2009р. по 02.03.2011р. підлягають частковому задоволенню на суму в розмірі 535грн.87коп. за період прострочення з 17.01.2011р. по 02.03.2011р.
На ряду з зазначеним, позивач заявляє про стягнення з відповідача інфляційні витрати в розмірі 4 296грн.01коп. та 3% річних в розмірі 1 242грн.45коп.
За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі зазначеного, за розрахунком позивача, розмір інфляційних витрат становить 4 296грн.01коп. за період прострочення з вересня 2009р. по лютий 2011р. та 3% річних становлять суму в розмірі 1 242грн.45коп. за період прострочення з 02.09.2009р. по 01.03.2011р.
З огляду на вище встановлений кінцевий строк оплати за спірними накладними, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 4 296грн.01коп. за період прострочення з вересня 2009р. по лютий 2011р. та 3% річних в розмірі 1 242грн.45коп. за період прострочення з 02.09.2009р. по 01.03.2011р. підлягають частковому задоволенню на суми в розмірі 532грн.79коп. за лютий 2011р. та 101грн.42коп. за період прострочення з 17.01.2011р. по 01.03.2011р.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі вищенаведеного, керуючись Інструкцією про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затверджена наказом МВС України від 11 січня 1999 р. №17, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
Позов Приватного підприємства „ДА”, м. Полтава до відповідача Донецького комунального підприємства „Фармація”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 36 462грн.47коп., яка складається з суми основної заборгованості в розмірі 28 041грн.85коп., пені в розмірі 2 882грн.16коп., інфляційних витрат в розмірі 4 296грн.01коп. та 3% річних в розмірі 1 242грн.45коп. – задовольнити частково.
Стягнути з Донецького комунального підприємства „Фармація” (за адресою: вул. Баумана, б.5А, м.Донецьк, 83085, ЄДРПОУ 01976625) на користь Приватного підприємства „ДА” (за адресою: вул.Шевченка, б.45, м.Полтава, 36039, р/р 26001710001172 в ХОФ АКБ „УКРСОЦБАНК” м.Полтава, МФО 351016, ЄДРПОУ 13967790) суму основної заборгованості в розмірі 28 041грн.85коп., пеню в розмірі 535грн.87коп., інфляційні витрати в розмірі 532грн.79коп., 3% річних в розмірі 101грн.42коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 292грн.14коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 173грн.78коп.
Видати накази після набуття рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
У судовому засіданні 16.05.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Марченко О.А.
Повне рішення складено 18.05.2011р.