Справа 2-35 / 2008 р.

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

10 січня 2008 року Роменський міськрайонний суд Сумської області

                                 в складі :         головуючої судді     КОНДРАТЕНКО Л.П.

                                                            при секретарі         ТРИГУБ Т.І.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, відсотків за прострочення грошового зобов”язання та моральної шкоди

 

В С Т А Н О В И В :

 

            ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом . Свої вимоги  мотивував тим, що позичив ОСОБА_2  гроші у сумі 9 200 грн., частину з яких - 7500 грн. перерахував останньому банківськими переказами, а 1800 грн. передав особисто в руки. 20 жовтня  ОСОБА_2 написав розписку про отримання в борг грошей і зобов”язався повернути борг до 2.11.2006 року. Але пізніше з”ясувалось, що відповідач ОСОБА_2 повертати борг не збирається. 18 січня 2007 року батько ОСОБА_2 ОСОБА_3 приїхав в м. Охтирка  і прийняв на себе зобов”язання виплатити борг сина в сумі 9200 грн. на протязі 2007 року, про що також написав розписку. Але борг до цього часу не повернутий, що змусило його звернутись з позовом до суду.

            У судовому засіданні позивач та його представник позов в частині стягнення з відповідачів в солідарному порядку основного боргу  за договором позики підтримали повністю, що стосується 3% річних за прострочення повернення боргу, то просили стягнути 344 грн. 10 коп., тобто на день винесення рішення. Крім того позивач також просить стягнути з відповідачів на його користь в солідарному порядку моральну шкоду в сумі 3000 грн., витрати по наданню  правової допомоги в сумі 500 грн. та сплачені ним судові витрати. Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що остання сума, яка була передана ОСОБА_2, не 1800, а 1700 грн.

            На думку позивача, та його представника, оскільки розписка написана обома відповідачами, тому вони повинні нести солідарну відповідальність.

            Відповідач ОСОБА_2 до суду не з”явився, але надав заяву, в якій просив справу розглядати у його відсутність за участю представника.

            Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання також не з”явився, в запереченнях  на позовні вимоги ОСОБА_1 позов не визнав, просив справу розглядати у його відсутність за участю представника.

            Представник відповідачів ОСОБА_4 позов від імені ОСОБА_2 в частині стягнення суми основного боргу 9200 грн. та 3% річних в сумі 344 грн. 10 коп. визнав повністю. В частині стягнення моральної шкоди не визнав і суду пояснив, що право позивача на відшкодування моральної шкоди не передбачена ні розписками, ні законом, оскільки між ними виникли правовідносини, які випливають із зобов”язального права. Просив також відмовити в задоволенні вимог про стягнення витрат по наданню правової допомоги, оскільки, на його думку, таке право виникає лише тоді, коли представником є адвокат, а не інший фахівець в галузі права. Судові витрати просив стягнути пропорційно задоволенню позовних вимог.

            Представник відповідача позов від імені відповідача ОСОБА_3 не визнав і суду пояснив, що  розписка була написана його довірителем під тиском зі сторони позивача. Крім того дана розписка була написана без погодження з сином, який не відмовився від повернення боргу. Тому у даному випадку не було переведення боргу від сина на батька. Також не виник і солідарний обов”язок, оскільки такий обов”язок не передбачений ні розпискою, ні законом. Тому у позові ОСОБА_1,  до ОСОБА_3 -  просив відмовити.

            Суд, заслухавши осіб, які брали участь у справі, дослідивши докази, дійшов висновку про наступне.

            Судовим розглядом справи встановлено, що у жовтні 2006 року  позивач ОСОБА_1 позичив відповідачу ОСОБА_2 9200 грн., частина грошей була перерахована на ім”я ОСОБА_2 банківськими переказами: 11.10.2006 року - 3 000 грн; 16.10.2006 року - 2000 грн., 21.10. 2006 року - 2500 грн.. 1700 грн. було передано позивачем особисто відповідачу 20.10.2006 року. Відповідач ОСОБА_2 зобов”язався повернути всю суму боргу до 2.11.2006 року. Досягнута домовленість між сторонами підтверджується письмовою розпискою від 20.10.2006 року, написаною власноручно ОСОБА_2. Проте ОСОБА_2 своє зобов”язання по поверненню боргу не виконав.18 січня 2007 року відповідач ОСОБА_3 написав ОСОБА_1 розписку, в якій зазначив, що він зобов”язується на протязі 2007 року повернути борг сина в  сумі 9200 грн. Але також гроші не повернув.

            Наведене свідчить, що між сторонами виникли правовідносини , які випливають із зобов”язального права, тобто з приводу боргу за договором позики.

            Дані правовідносини  підлягають вирішенню на підставі ст. ст. 509, 510, 526, 611, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України.

            Відповідно до ст. ст. 509, 510, 526 ЦК України зобов”язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов”язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо), або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов”язку. Сторонами у зобов”язанні є боржник і кредитор. Зобов”язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

            Як передбачено ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов”язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов”язання на вимогу кредитора зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

            Відповідно до ст.ст. 1046,1047, 1049, 1050 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов”язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики)...

            Договір позики є укладеним з моменту передання грошей...

            Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у 10 разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян...

            На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника, або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем, визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

            Позичальник зобов”язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі...) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов”язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього кодексу.

            Отже, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 борг за договором позики добровільно не повертає, тому даний борг в сумі 9200 грн. підлягає стягненню з нього на користь позивача через суд.

            Крім того, з відповідача ОСОБА_2 необхідно стягнути також на користь позивача 3% річних від простроченої суми боргу у розмірі 344 грн. 10 коп. за період з 2.11.2006 року по 10.01.2008 року по день винесення рішення суду (розрахунок додається). Дана сума ніким не оспорюється.

            Що стосується розписки про повернення боргу, написаної 18.01.2007 року ОСОБА_3 та доводів позивача та його представника про солідарну відповідальність ОСОБА_2 і ОСОБА_3, то суд дійшов до такого  висновку.

            Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов”язок, або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов”язання.

            У даному випадку солідарний обов”язок відповідача не виник, оскільки такий обов”язок не передбачений ні розписками , ні Законом.

            Крім того, на думку суду, не було і переведення боргу, відповідно до положень ст. ст. 520, 521 ЦК України.

            Оскільки переведення боргу - це багатосторонній договір, в силу якого саме первісний боржник по зобов”язанню за згодою кредитора переводить свій обов”язок на нового боржника. А в даному випадку ОСОБА_2 не  відмовлявся від виконання грошового зобов”язання, нова розписка була написана ОСОБА_3 без його відома, тому суд вважає, що саме ОСОБА_2 є належним відповідачем у даній справі. Тому в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 слід відмовити.

            Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення моральної шкоди суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами випливають із зобов”язального права, яке передбачає стягнення моральної шкоди за невиконання зобов”язання лише у випадках, встановлених договором або Законом (ст. 611 ЦК України). Оскільки ні  розпискою, виданою відповідачем ОСОБА_2, ні положеннями законодавства, яке регулює дані правовідносини, право позивача на відшкодування моральної шкоди не передбачено, тому в задоволенні позову позивачу в цій частині слід відмовити.

            Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2  необхідно стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору  в розмірі 86 грн.50 коп. (95 грн.- 8 грн. 50 коп.)  та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

            Підлягають також задоволенню вимоги позивача в частині стягнення на його користь витрат по наданню правової допомоги в сумі 500 грн відповідно до положень ст. 85 ЦПК України, оскільки при підготовці позовної заяви ,при розгляді справи у суді приймав участь представник, що підтверджується копією договору про надання правової допомоги, актом виконання робіт за договором, квитанцією про оплату за надання правової допомоги . Даний представник є фахівцем в галузі права, що підтверджується копією диплома, зареєстрований як приватний підприємець по наданню юридичних послуг. Сума оплати за надання правової допомоги не перевищує граничних розмірів компенсації, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.2006 року №590.

            Керуючись ст. ст.  10,11 ,85,88, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК України, ст. ст. 509, 510, 520, 521, 526, 541, 611, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, Постановою Кабінету Міністрів України “ Про граничні розміри компенсації витрат, пов”язаних розглядом цивільних та адміністративних справ, порядок їх компенсації за рахунок держави” від 27.04.2006 року № 590,

 

С У Д

 В И Р І Ш И В :

 

            Позовні вимоги  ОСОБА_1   задовольнити частково.

 

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9200 (дев”ять тисяч двісті) грн. боргу за договором позики, та 3 % річних за прострочення грошового зобов”язання в сумі 344 (триста сорок  чотири) грн. 10 коп.

           

            Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір 86 грн. 50 коп. та 30 грн. витрат за інформаційне технічне забезпечення по розгляду справи.

 

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за надання правової допомоги в сумі 500  (п”ятсот)грн.

           

            В задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 відмовити.

            Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову про стягнення боргу за договором позики, відсотків за прострочення грошового зобов”язання та моральної шкоди до ОСОБА_3.

 

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

 

Суддя підпис…

Копія вірна

 

   СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ                                                                           Л.П.КОНДРАТЕНКО

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Справа 2-35 / 2008 р.

 

 

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

10 січня 2008 року Роменський міськрайонний суд Сумської області

                                 в складі :         головуючої судді     КОНДРАТЕНКО Л.П.

                                                            при секретарі         ТРИГУБ Т.І.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, відсотків за прострочення грошового зобов”язання та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

            Зважаючи на складність у викладенні повного рішення суду, пов'язаного з потребою у наведенні доказів, суд вважає за необхідне проголосити його вступну та резолютивну частини.        

            Керуючись ст. ст.  10,11 ,85,88, 209, 212, 214-215, 218  ЦПК України, ст. ст. 509, 510, 520, 521, 526, 541, 611, 625, 1046, 1047, 1049, 1050 ЦК України, Постановою Кабінету Міністрів України “ Про граничні розміри компенсації витрат, пов”язаних розглядом цивільних та адміністративних справ, порядок їх компенсації за рахунок держави” від 27.04.2006 року № 590,

С У Д

 В И Р І Ш И В :

            Позовні вимоги  ОСОБА_1   задовольнити частково.

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 9200 (дев”ять тисяч двісті) грн. боргу за договором позики, та 3 % річних за прострочення грошового зобов”язання в сумі 344 (триста сорок  чотири) грн. 10 коп.           

            Стягнути з  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір 86 грн. 50 коп. та 30 грн. витрат за інформаційне технічне забезпечення по розгляду справи.

            Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати за надання правової допомоги в сумі 500  (п”ятсот)грн. 

            В задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди ОСОБА_1 відмовити.

            Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позову про стягнення боргу за договором позики, відсотків за прострочення грошового зобов”язання та моральної шкоди до ОСОБА_3.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

З мотивованим рішенням сторони можуть ознайомитись 15 січня 2008 року в приміщенні Роменського міськрайонного суду.

 

 

 

   СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ                                                                           Л.П.КОНДРАТЕНКО

 

 

 

 

 

Справа 2-35 / 2008 р.

 

 

У Х В А Л А

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 

10 січня 2008 року Роменський міськрайонний суд Сумської області

                                 в складі :         головуючої судді     КОНДРАТЕНКО Л.П.

                                                            при секретарі         ТРИГУБ Т.І.    

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, відсотків за прострочення грошового зобов”язання та моральної шкоди

 

В С Т А Н О В И В :

 

            ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом.

            У судовому засіданні позивач подав заяву про  залишення  без розгляду вимог в частині стягнення витрат, пов”язаних з явкою до Роменського міськрайонного суду.

            Представник відповідачів не заперечував.

            Суд вважає, що є підстави для залишення вимог позивача в цій частині без розгляду

            Керуючись ст. 207 ЦПК України, суд

 

                                                                       У Х В А Л И В :

 

            Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 в частині стягнення витрат на переїзд до Роменського міськрайонного суду в сумі 782 грн. 76 коп залишити без розгляду.

            Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Сумської області через Роменський міськрайонний суд Сумської області шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до Апеляційного суду, або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

 

 

 

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ                                                                 Л.П.КОНДРАТЕНКО