Справа № 22-ц-681/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Бейко А.М.
Суддя-доповідач Соколовський В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 квітня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Томин О.О., Фединяка В.Д.,
секретаря Сідорука А.О.,
з участю: апелянта ОСОБА_2, його представника ОСОБА_3, представника Ощадбанку Сабари О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Рожнятівського району в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», в особі його Рожнятівського відділення № 6591 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 на рішення Рожнятівського районного суду від 14 березня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
У вересні 2010 року прокурор Рожнятівського району в інтересах Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (надалі ВАТ «Ощадбанк»), в особі його Рожнятівського відділення № 6591 звернувся в суд з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість по кредитному договору та проценти за користування кредитом на загальну суму 129547 грн. 92 коп.
Рішенням Рожнятівського районного суду від 14 березня 2011 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ «Ощадбанк», в особі його Рожнятівського відділення № 6591 кредитний борг у сумі 121960 грн. 87 коп. та судові витрати на суму 1339 грн. 60 коп.
_____________________________________________________________________________ Справа 22-ц-681 /2011 р. Головуючий в 1 інстанції: Бейко А.М.
Категорія 27 Суддя-доповідач: Соколовський В.М.
На дане рішення представник ОСОБА_2 – ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, вказуючи на його незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вважає, що суд не взяв до уваги того, що саме відповідач ОСОБА_2 виконував належно умови кредитного договору та своєчасно погашав кредитну заборгованість. І, навпаки, працівники відділення ВАТ «Ощадбанку» порушували закон та належним чином не оприходували грошові внески відповідача згідно кредитного договору. Не врахував суд і того, що позивач нараховував пеню з дати укладання кредитного договору від 01 серпня 2007 року по 31 серпня 2010 року, хоча позовна давність на такі вимоги, згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України, становить один рік. Невірно нарахована позивачем і сума процентів по кредитному договору, яка є значно більшою ніж в реальності. Не взято до уваги судом і показів свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо незаконного заволодіння коштами працівниками Банку. Залишив суд поза увагою і усне клопотання про зменшення неустойки, оскільки, на утриманні відповідача знаходиться хворий син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. В зв’язку з цим, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення на користь відповідача ОСОБА_2
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 підтримали вимоги скарги з наведених вище мотивів та просили її задовольнити в повному об’ємі. При цьому вони повідомили, що станом на сьогодні кредитний борг перед Банком по вказаному рішенню місцевого суду повністю погашений відповідачем.
Представник ВАТ «Ощадбанк» Сабара О.І. скаргу не визнав, вважає її безпідставною, а рішення – законним і обґрунтованим, яке просив залишити в силі, відмовивши в задоволенні скарги. Також він підтвердив повне виконання оскаржуваного рішення відповідачем-апелянтом ОСОБА_2, тому Банк ніяких претензій до нього уже не має.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта і його представника, які підтримали скаргу, заперечення проти скарги представника Банку Сабари О.І., дослідивши матеріали справи та обговоривши мотиви і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами ВАТ «Ощадбанк», в особі його Рожнятівського відділення № 6591, та відповідачем ОСОБА_2 01.08.2007 року укладено кредитний договір № 426, відповідно до якого відповідач отримав кредит в розмірі 190000 грн.
Згідно пункту 1.2 Договору позичальник зобов’язувався щомісячно до першого числа місяця, наступного за звітним, погашати одержаний кредит по затвердженому між сторонами графіку в сумі 5277 грн. 78 коп., а також згідно пункту 1.1 вказаного Договору щомісячно сплачувати проценти за користування кредитом із розрахунку 20 відсотків річних. Пунктом 1.2 Договору передбачено надання кредиту на 36 місяців з терміном остаточного погашення не пізніше 01.08.2010 року.
В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором 02.08.2008 року між сторонами укладено договір застави автотранспорту № 851651, відповідно до якого відповідач передав у заставу транспортні засоби, які зазначені в договорі.
Оскільки, позичальник своїх зобов’язань у передбачені кредитною угодою терміни не виконав, не сплатив процентів за користування кредитом та не погашає позику вчасно, його заборгованість перед Банком станом на 11.03.2011 року згідно розрахунку становить 129547 грн. 92 коп.
Постановляючи рішення про задоволення частково позову ВАТ «Ощадбанк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 121960 грн. 87 коп., суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач допускав істотні порушення умов кредитного договору в частині строків та розмірів сплати відсотків за користування кредитом та погашення суми кредиту, згідно поданих позивачем розрахунків, а також вірно стягнув частково пеню, починаючи з 03.09.2009 року, на яку по п.1 ч.2 ст.258 ЦК України встановлена скорочена позовна давність в один рік.
У зв»язку з неналежним виконанням умов визначених кредитною угодою, ВАТ «Ощадбанк» було надіслано відповідачу ОСОБА_2 листи-вимоги про погашення кредитної заборгованості.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Боржник, згідно ст. 612 ЦК України, вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов»язання у встановлений договором строк. У разі порушення зобов»язання відповідно до ст. 611 цього Кодексу, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплати неустойки.
Заперечення апелянта щодо суми заборгованості за кредитним договором не обґрунтовані, оскільки ним не представлено будь-яких розрахунків з цього приводу, однак, всупереч своїм же доводам, повністю виконано оскаржуване рішення і погашено перед Банком кредитний борг.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1050 ЦК України в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.
Таким чином, висновок суду про задоволення позовних вимог позивача частково є обґрунтованим.
Посилання апелянта на те, що суд не врахував всіх обставин по справі, а встановленим обставинам не дав належної оцінки – є необґрунтованим і безпідставним, який заперечується матеріалами справи.
Рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Рожнятівського районного суду від 14 березня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Судді: В.М. Соколовський
О.О. Томин
В.Д. Фединяк