Справа № 11-292/11  12.05.2011 12.05.2011  

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 11-292/11                                                     головуючий  суду 1-ї інстанції:

категорія:  ст. 356 КК України                    Галагуза В.В.

                                                            доповідач апеляційної інстанції: Івченко О.М.

                                           УХВАЛА

               ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

12 травня 2011 року                                                       м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області  у складі:                      

    головуючого -                            Чернявського А.С.

суддів -                                        Кваши С.В., Івченко О.М.

за участю прокурора -               Максимишина О.Л.

захисника -                                  ОСОБА_3

потерпілого -                               ОСОБА_4

представника потерпілого -       ОСОБА_5

засудженої -                                 ОСОБА_6

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за  апеляцією засудженої ОСОБА_6 на вирок  Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2011 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка с. Дмитріївка Вознесенського району Миколаївської області, громадянка України,   раніше не судима

- засуджена за ст. 356 КК України до штрафу  в розмірі  51 грн.

Постановлено стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 150 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди; 100 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_6 засуджена за те, що в період з 27.02.2010 року по 10.03.2010 року вона самовільно, всупереч установленому порядку зламала дверний замок, проникла в належну  за рішенням суду ОСОБА_4 жилу кімнату в домоволодінні АДРЕСА_1, яка 27.02.2010 року представником ОСОБА_4 – ОСОБА_7 та працівником міліції ОСОБА_8 була опечатана. Після чого ОСОБА_6 заволоділа спірним майном: сервантом з посудом, шафою з книжками, столом, половим покриттям. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 завдана значна шкода інтересам  ОСОБА_4

Загальна сума  майнової шкоди визначена потерпілим на загальну суму   2950 грн., моральна -1000 грн.

В апеляції засуджена ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, а справу закрити за відсутністю в її діях складу злочину, передбаченого ст.356 КК України.

Вважає, що працівник міліції ОСОБА_8 та представник потерпілого ОСОБА_7 не мали повноважень на виконання рішення суду щодо реального поділу домоволодіння між нею та ОСОБА_4

 Також вказує, що її дії були спрямовані не на порушення встановленого порядку, а на рятування матері-інваліда, яка знаходилася в належній їй кімнаті, але доступ в цю кімнату здійснювався через кімнату, яка була опечатана та закрита ОСОБА_7  

Пославшись на лист ВДВС про відмову у відкритті виконавчого провадження, стверджує, що реальний поділ будинку за рішенням суду не виконано, що на її думку свідчить про не встановлення порядку користування відведеними їй та ОСОБА_4 за рішенням суду кімнатами.

Посилається на відсутність заподіяння ОСОБА_4 значної шкоди, оскільки в ході судового розгляду справи судом встановлений розмір спричиненої потерпілому шкоди в сумі 250 грн.

Заслухавши доповідь судді,  пояснення засудженої, її захисника на підтримку апеляції, пояснення потерпілого, його представника, які вважають апеляцію засудженої необґрунтованою, яка не підлягає задоволенню, а вирок суду законним, обґрунтованим, який слід залишити без зміни, думку прокурора, який вважає вирок суду необґрунтованим, незаконним, який підлягає скасуванню, а матеріали справи - направленню на новий судовий розгляд,  перевіривши матеріали кримінальної справи,  обговоривши доводи апеляції, колегія суддів дійшла наступного.

Відповідно до вимог ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Колегія суддів вважає, що постановлений відносно ОСОБА_6 вирок не є обґрунтованим і законним, оскільки викладені у вироку висновки не відповідають фактичним обставинам справи.

Так, в мотивувальній частині вироку судом викладені висновки, які містять істотні суперечності.

При формулюванні обвинувачення суд визнав доведеним те, що ОСОБА_6 самовільно, всупереч установленому порядку зламала дверний замок, проникла в належну  за рішенням суду ОСОБА_4 жилу кімнату в домоволодінні АДРЕСА_1, яка 27.02.2010 року представником ОСОБА_4 – ОСОБА_7 та працівником міліції ОСОБА_8 була опечатана. Після чого ОСОБА_6 заволоділа спірним майном.

Суд зазначив, що вказані дії ОСОБА_6 заподіяли значну шкоду інтересам потерпілого ОСОБА_4, яка визначена останнім в розмірі 2950 грн. – майнової шкоди і 1000 грн. – моральної шкоди.

Разом з тим суд після викладення доказів у вироку дійшов іншого висновку і визнав доведеними дії ОСОБА_6, що виразилися тільки в самовільному  пошкодженні дверних запорів.

Пославшись  на спричинення   значної шкоди інтересам потерпілого ОСОБА_4 внаслідок тривалого добровільного невиконання рішення суду ОСОБА_6, суд зазначив, що ця шкода включає завдану останньою майнову і моральну шкоду.

При цьому суд визнав доведеним, що самоправством ОСОБА_6  потерпілому спричинена майнова шкода на суму 150 грн. і моральна - на суму 100 грн.

          Таким чином, суд допустив істотні суперечності при викладенні висновків щодо характеру вчинених ОСОБА_6 дій, які на думку суду були самоправними; оцінки спричиненої потерпілому шкоди та причиновим зв’язком між діями ОСОБА_6 та спричиненою ОСОБА_4 шкодою.

Оскільки зазначена невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи впливає на вирішення питання про винуватість засудженої ОСОБА_6, то вирок суду у відповідності із вимогами п.2 ч.1 ст.367, п.4 ч.1, ч.2 ст.369 КПК України підлягає скасуванню.

Разом з тим, колегія суддів, виходячи із досліджених судом 1 інстанції доказів, встановила обставину, що виключає провадження в кримінальній справі – відсутність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ст.356 КК України.

Згідно  ст.  356 КК України самоуправство є самовільне,  всупереч установленому законом порядку,  вчинення будь-яких дій,  правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

Тобто, з об’єктивної сторони злочин характеризується сукупністю таких ознак: 1) самовільним,  всупереч установленому законом порядку,  вчиненням будь-яких дій; 2) оспорюваністю правомірності цих дій з боку інших громадян або юридичних осіб; 3) заподіянням такими діями значної шкоди право охоронюваним інтересам; 4) причиновим зв’язком між діями винної особи та значною шкодою.

Відсутність хоча би однієї з перелічених ознак свідчить про відсутність в діях особи складу злочину, передбаченого ст.356 КК України.

Як убачається із матеріалів справи, на підставі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.12.2009 року проведений реальний поділ житлового будинку АДРЕСА_1 і у власність ОСОБА_6, ОСОБА_4 виділені певні кімнати. Крім того, цим же рішенням ОСОБА_6 та ОСОБА_4 для ізоляції частин будинку зобов’язані були закласти двірний проріз між певними кімнатами та пробити двірний проріз у перегородці між певними кімнатами з установкою дверей.

Згідно наданим   суду показанням ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вказане рішення Центрального районного суду м. Миколаєва не виконано в добровільному порядку.

А виходячи із змісту ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» від 30.06.1999 року (з подальшими змінами) примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу. Інші органи, організації і посадові особи здійснюють
виконавчі дії у випадках, передбачених цим Законом, у тому числі
відповідно до статті 6 цього Закону на вимогу чи за дорученням
державного виконавця.

Із показань потерпілого ОСОБА_4 видно, що він  доручив своєму представнику ОСОБА_7 закрити кімнати в будинку АДРЕСА_1, які належать йому на праві власності за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.12.2009 року.

Згідно довіреності від 25.12.2009 року ОСОБА_4 доручив  ОСОБА_7 здійснювати нагляд за приміщенням належної йому частки будинку АДРЕСА_1 та виконувати  дії, пов’язані з експлуатацією цієї частки будинку (а.с.12).

Свідок ОСОБА_7 підтвердив те, що він на виконання рішення суду від 22.12.2009 року, на підставі  довіреності, виданої йому ОСОБА_4, в присутності працівника міліції ОСОБА_8 закрив та опечатав належні на праві власності ОСОБА_4 кімнати  в будинку АДРЕСА_1.

Із показань свідка ОСОБА_8 вбачається, що в лютому 2010 року в його присутності ОСОБА_7 на виконання рішення суду від 22.12.2009 року закрив та опечатав належні його доручителю кімнати в будинку АДРЕСА_1. ОСОБА_6, якій належала Ѕ частина цього будинку, не погоджувалася з діями ОСОБА_7 Тому його запросили, як представника влади, для охорони громадського порядку. З виконавчої служби доручення на примусове виконання рішення суду у нього не було.

Як пояснила ОСОБА_6 рішення суду від 22.12.2009 року щодо   ізоляції частин будинку нею та ОСОБА_4 не було виконано, у зв’язку з чим вона зламала замок, щоб через кімнату, яка знаходилася в спільному користуванні до рішення суду, пройти до своєї кімнати, де знаходилася її мати інвалід 1 групи.

Факт знаходження матері ОСОБА_6 в кімнаті, доступ до якої здійснювався тільки через кімнату, яка за рішенням суду була виділена ОСОБА_4, підтвердили свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Згідно листа відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції від 17.08.2010 року на підставі п.2 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» 24.03.2010 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження по примусовому виконанню рішення суду від 22.12.2009 року (а.с.72) і в матеріалах справи відсутні дані про оскарження постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Проаналізувавши вищенаведені докази в їх сукупності, колегія суддів дійшла таких висновків.

 Представник потерпілого ОСОБА_7 та працівник міліції ОСОБА_8 не були вповноважені примусово виконувати рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22.12.2009 року.

У зв’язку з відмовою відділу державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції у відкритті виконавчого провадження  рішення суду від 22.12.2009 року не  виконано у відповідності із вимогами  Закону України «Про виконавче провадження» до теперішнього часу.

Таким чином, в діях ОСОБА_6, що виразилися  в пошкодженні дверних запорів та зриванні листа, яким представник потерпілого опечатав двері, відсутня ознака об’єктивної сторони інкримінованого їй злочину -  вчинення дій всупереч установленому законом порядку.

Не знайшло свого підтвердження  і  заволодіння ОСОБА_6 спірним майном.

  Потерпілий ОСОБА_4 наполягав на тому, що ОСОБА_6 проникла до його кімнати та заволоділа належним йому майном: сервантом з посудом, шафою з книжками, столом, половим покриттям  на загальну суму   2950 грн., що з урахуванням моральних страждань, яких він зазнав і оцінив в 1000 грн., є для нього значною шкодою.

Засуджена ОСОБА_6 не визнавала себе винною і в цій частині, пояснивши суду, що вказане майно належить їй.

Показання засудженої ОСОБА_6 узгоджуються із показаннями свідків та письмовим доказом.

Так, свідок ОСОБА_12 показала суду, що 15.08.2009 року вона продала ОСОБА_6 сервант та книжну шафу.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14  підтвердили факт продажу ОСОБА_12 ОСОБА_6 серванта та книжної шафи.

Згідно розписки від 15.08.2009 року (а.с.48)  ОСОБА_12 отримала від ОСОБА_6 200 грн. за продану мебель (серван та книжну шафу).

Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про належність столу та полового покриття ОСОБА_4

З огляду на вартість замка,  скоби  для кріплення замка і її монтажу на встановлену судом загальну суму 150 грн. в діях ОСОБА_6 відсутня і ще одна ознака об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 356 КК України – спричинення  ОСОБА_4 значної шкоди.

Таким чином, встановлена колегією суддів відсутність в діях ОСОБА_6 складу злочину, передбаченого ст.356 КК України, у відповідності із  вимогами ст.376 КПК України є підставою для скасування вироку і закриття справи.

Тому апеляція засудженої ОСОБА_6 є обґрунтованою і такою, яка підлягає задоволенню.

   Керуючись  ст.  ст.  365,  366 КПК України,  колегія суддів  -

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженої ОСОБА_6 задовольнити.

Вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 24 січня 2011 року відносно ОСОБА_6 скасувати.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 6 КПК України  провадження по  справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу злочину,  передбаченого  ст.  356 КК України.

Головуючий:

Судді: