21.05.2011

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2011 року                                                                                        місто Сімферополь

Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді Биховець М.О., при секретарі  - Петиш Г.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Управління Федеральної служби приставів по Белгородській області Російської Федерації, про стягнення неустойки з виплати аліментів,  

В С Т А Н О В И В:

          10.06.2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила стягнути з відповідача неустойку за прострочення виплати   аліментів в розмірі в розмірі 141.974,24 грн. Вимоги мотивовані тим, що на 18.12.2007 року у ОСОБА_2 відповідно до листа судових приставів склалася заборгованість з виплати аліментів в розмірі 62.866,72 крб. На час пред’явлення позову сума одного  відсотка  від суми заборгованості склала 568.943,82 крб.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 повністю підтримала позовні вимоги.

          Відповідач ОСОБА_2 у своїх запереченнях не заперечував проти розгляду справи за його відсутності. Він повністю не згодний з позовом, оскільки заборгованість виникла у зв’язку із різницею між часом початку нарахування аліментів (22.07.2004 року) та моментом видачі виконавчого листа (17.10.2005 року), тобто 15 місяців. Окрім відсутності вини він позбавлений можливості сплачувати неустойку внаслідок наявності ще двох утриманців-неповнолітніх дітей, а також доглядає бабусю ОСОБА_4. Також на його думку позов повинен бути розглянутий за місцем його проживання в Російській Федерації, оскільки стягнення неустойки не відноситься до сімейних правовідносин.

          Заслухавши позивача, вивчивши заперечення відповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому  задоволенню.

          Судом встановлено, що рішенням Сімферопольського районного суду від 19.04.2005 року з ОСОБА_2 стягнути аліменти на утримання дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ј частки його заробітку (доходів).

          Ухвалою Белгородського обласного суду РФ від 06.10.2005 року дозволено примусове виконання цього рішення на території Російської Федерації.

          За відомостями Управління Федеральної служби судових приставів по Белгородській області станом на 18.12.2007 року заборгованість ОСОБА_2 із сплати аліментів складає 62.866,72 крб.

          Згідно зі статтею 196 Сімейного Кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

          Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного становища платника аліментів.

          Позивач надала розрахунок неустойки, який складає 568.943,82 крб. з 18.12.2007 року (час встановлення розміру заборгованості судовими приставами) по 10.06.2010 року (на день подачі позову), тобто 141.974,24 грн., виходячи з курсу валют.

          Суд не погоджується з таким розрахунком і вважає, що за наявності інших утриманців можливо зменшити неустойку до 10.000,00 грн. що буде відповідати положенням статті 196 СК України.

          Суд не погоджується з доводами відповідача щодо підсудності, оскільки Конвенція про правову допомогу від 22.01.1993 року передбачає, що правовідносини батьків і дітей визначаються по законодавству тієї сторони, на території якої постійно проживають діти, тобто України.

          Відповідач ОСОБА_2 не надав судові доказів, яки б свідчили про неможливість сплати ним неустойки.

Керуючись статтями 10, 11, 57-60, 88, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України,  

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_3 Федерації на користь ОСОБА_1 неустойку за прострочення виплати аліментів в розмірі 10.000,00 грн.

В судовому засіданні 12.05.2011 року проголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а сторонами, які не були присутніми у судовому засіданні, у той самий строк з дня отримання копії судового рішення.

Суддя: (підпис)