Справа №  1-290/11

Провадження №11/0390/287/11 Головуючий у 1 інстанції:Ющук О.С.

Категорія: ст. 128 КК України Доповідач: Хомицький А. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

м. Луцьк                                                                                    13 травня 2011 року

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області у складі:

головуючого судді – Хомицького А.М.,

суддів – Польового М.І., Силки Г.І.,

за участю прокурора – Старчука В.М.,

захисника – адвоката ОСОБА_1,

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_2 на вирок Луцького міськрайонного суду від 11 березня 2011 року, яким

          ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, громадянин України, з середньою спеціальною освітою, розлучений, не працює, згідно ст. 89 КК України судимості немає, -

засуджений за ст. 128 КК України на 1 (один) рік обмеження волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 залишено попередній - підписку про невиїзд.

Вироком вирішено долю цивільних позовів у справі.

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області , -

В С Т А Н О В И Л А :

          За вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 19 грудня 2010 року близько 13 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння неподалік зупинки громадського транспорту в районі "Центрального ринку", що по вул.Глушець в м.Луцьку, під час сварки наніс потерпілому ОСОБА_3 один удар у груди, від якого останній впав на асфальт, необережно заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці зі зміщенням відламків.

          У своїй апеляції засуджений ОСОБА_2 просить вирок скасувати у зв’язку із однобічністю досудового і судового слідства, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, неправильним застосуванням судом кримінально-процесуального закону, а справу направити прокурору для проведення додаткового розслідування. Зазначає, що він не наносив удару потерпілому ОСОБА_3, а впав на нього, бо хтось його штовхнув. Також незважаючи на те, що подія відбулася в публічному місці,  висновки суду безпідставно базуються лише на показах двох зацікавлених свідків          ОСОБА_4 та ОСОБА_5

          У поданому запереченні на апеляцію прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, просить вирок щодо засудженого ОСОБА_2 залишити без змін, а його апеляцію без задоволення. Вважає, що суд, дослідивши наявні у справі докази, обґрунтовано засудив ОСОБА_2 за вчинення злочину, передбаченого ст. 128 КК України, та при обранні йому покарання повністю врахував вимоги ст. 65 КК України.

          Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції, пояснення захисника ОСОБА_1, який підтримував апеляцію засудженого, міркування прокурора про залишення вироку без зміни, дослідивши матеріали справи, колегія суддів судової палати дійшла висновку, що апеляція засудженого  ОСОБА_2 до задоволення не підлягає.

Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні злочину, за який його засуджено, ґрунтується на об’єктивно досліджених доказах, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінально -процесуального законодавства, яким суд дав належну оцінку.

          Посилання засудженого в апеляції на те, що у справі неповно і  однобічно проведено досудове і судове слідство та висновки, викладені у вироку, не відповідають фактичним обставинам справи, є непереконливими і спростовуються сукупністю наявних доказів.

          Так потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що 19 грудня 2010 року близько 13.00 год. знаходився на своєму робочому місці поблизу зупинки громадського транспорту біля "Центрального ринку" в м. Луцьку, де з колегами продавав рибу. В цей час до них підійшли ОСОБА_2 та його товариш, які перебували в стані алкогольного сп’яніння та нецензурно висловлювалися в їх адресу. Підсудний підійшов до нього і намагався вдарити, проте, його син ОСОБА_4 відвів ОСОБА_2 в сторону. Останній вирвався з рук сина і, підбігши, вдарив його рукою в праве плече, від чого він впав, а також на нього впав підсудний.

          Аналогічні показання у ході досудового та судового слідства давав і свідок ОСОБА_4

          Із показань свідка ОСОБА_5 вбачається, що 19 грудня 2010 року близько 12.30-13 год. коли він торгував рибою неподалік зупинки громадського транспорту на "Центральному ринку" в м.Луцьку з колегами ОСОБА_3, ОСОБА_4, до них підійшов ОСОБА_2 з товаришем, які перебували в стані алкогольного сп'яніння. Син потерпілого ОСОБА_4 відвів підсудного від балій з рибою. Коли потерпілий підійшов до сина і підсудного, останній вдарив  ОСОБА_3 рукою в грудну клітку, від чого той впав, а підсудний впав на потерпілого.

          Зазначенні показання потерпілого та свідків є послідовними і об’єктивно стверджуються показаннями самого ОСОБА_2 на досудовому слідстві, де він неодноразово стверджував, що наніс удар потерпілому кулаком по тулубу і повністю визнав свою вину в інкримінованому злочині.  

          Як убачається із висновку судово-медичної експертизи №129 від 26.01.2011 року, ОСОБА_3 отримав тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці зі зміщенням відламків, які відносяться до категорії середнього ступеню тяжкості за ознакою довготривалого розладу здоров'я (а.с.56-58).

          На підставі наведеного, суд обґрунтовано дійшов висновку про  наявність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ст. 128 КК України, та вірно розцінив показання останнього про непричетність до інкримінованого злочину як намагання уникнути відповідальності за вчинене.

          Призначаючи покарання засудженому ОСОБА_2, суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу та інші обставини, що впливають на ступінь відповідальності.

          Засуджений ОСОБА_2 не розкаявся у вчиненому, злочин вчинив у стані алкогольного сп’яніння, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, завдані злочином збитки державі та потерпілому не відшкодував, у зв’язку із чим останній наполягав на суворому його покаранні. Обставин, які б пом’якшували його покарання, у матеріалах справи немає. Тому суд обґрунтовано обрав йому покарання у виді обмеження волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

          За таких обставин, підстав для скасування вироку та направлення справи на додаткове розслідування, про що ставиться питання в апеляції засудженого ОСОБА_2, колегія суддів не вбачає.

          На підставі наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

          Вирок Луцького міськрайонного суду від 11 березня 2011 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни, а його апеляцію - без задоволення.

          Головуючий                                         

          Судді