Справа № 22-ц/0790/936/11
У Х В А Л А
05.05.2011 м. Ужгород
Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого-судді Власова С.О.,
суддів – Фазикош Г.В.,Мацунича М.В.
при секретарі – Добра М.В.,
з участю: представника позивача ОСОБА_1- адвоката ОСОБА_2,
представника відповідача ТзДВ « Страхове ТзДВ Глобус»- Шаркаді І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю « Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 січня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове Товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про стягнення страхового відшкодування, -
В С Т А Н О В И Л А :
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 пред’явив до Товариства з додатковою відповідальністю (далі - ТзДВ) « Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» позов про стягнення страхового відшкодування.
Позивач зазначав, що 3 лютого 2010 року належний йому автомобіль «Дейво Ланос» потрапив у дорожньо – транспортну пригоду з автомобілем «Мерседес» громадянина ОСОБА_5 і був пошкоджений.
Винним у ДТП є водій ОСОБА_5, який в м. Ужгороді виїжджаючи на автомобілі «Мерседес» на перехрестя з другорядної дороги, не надав перевагу у русі транспортному засобу позивача під керуванням ОСОБА_6, чим допустив порушення Правил дорожнього руху (п.16.11). Внаслідок цього відбулося зіткнення транспортних засобів і вони отримали механічні пошкодження.
Відповідальність водія автомобіля «Мерседес»» ОСОБА_5, перед третіми особами застрахована полісом обов’язкового страхування цивільно – правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Розмір шкоди, заподіяної позивачу, становить 7594 грн. 04 коп., яку відповідач відмовився відшкодовувати позивачу тому, що як на думку відповідача, відсутня вина страхувальника ОСОБА_5 у вчиненні ДТП.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо залишення без розгляду заяви про виплату страхового відшкодування та стягнути з нього страхове відшкодування на покриття матеріальної шкоди, пені та судових витрат.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 26 січня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність ТзДВ «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» про залишення без розгляду заяви ОСОБА_6 від 08 жовтня 2010 року про виплату страхового відшкодування.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 7594 грн.04 коп.- страхового відшкодування,38 грн. 69 коп.- пені, 3090 грн.- витрат по відшкодуванню витрат по наданню правової допомоги та 196 грн.33 коп. - судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що позов недоведений, суд неправильно застосував матеріальний закон, зокрема не застосував ст.1188 ЦК України про стягнення шкоди з винної у вчиненні ДТП особи, не встановлена вина страхувальника ОСОБА_7, та що заява від 08.09.2010 року про виплату страхового відшкодування подана не уповноваженою особою ОСОБА_6, який згідно виданої йому ОСОБА_1 довіреності від 05.12.2009 р. не має повноважень представляти інтереси позивача у страховій компанії.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, які з»явилися, перевіривши матеріали цивільної справи та матеріали адміністративної справи № 3-1217\10, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Є доведеним, що 3 лютого 2010 року в м. Ужгороді сталася дорожньо - транспортна пригода в результаті якої автомобіль позивача отримав механічні пошкодження.
Зі змісту постанови Ужгородського міськрайонного суду від 06 серпня 2010 року вбачається, що 03.02.2010 р. в м. Ужгороді при виїзді з вул. Фединця на пл. Жупанатську і пл. Поштова наявний дорожній знак ПДР № 2.1 «Дати дорогу», що зобов’язувало водія ОСОБА_5 надати дорогу всім транспортним засобам , які наближалися до перехрестя вказаних вулиць, водій ОСОБА_5 повинен був дати дорогу водію ОСОБА_6 до закінчення останнім маневру виїзду на пл. Жупанатську. Вказана ДТП відбулася внаслідок порушення водієм ОСОБА_5 вимог п. 16.11 ПДР, тому автомобіль «Мерседес», держномерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 зіткнувся з автомобілем позивача «Дейво-Ланос » держномерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 Внаслідок цього автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень, чим завдано матеріальних збитків позивачу. Тобто в дійсності мала місце дорожньо – транспортна пригода.
Дана обставина стверджується постановою Ужгородського міськрайонного суду від 06 серпня 2010 року про закриття провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_6 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, яка набрала законної сили (адміністративна справа № 3-1217\10 а.с.29-30).
Згідно ч.4 ст. 61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно - правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Отже вини водія ОСОБА_6, який керував автомобілем позивача у вчиненні ДТП немає, а вина водія ОСОБА_5 в порушенні вимог п. 16.11 ПДР та спричиненні позивачу матеріальної шкоди зазначена у вищевказаній постанові Ужгородського міськрайонного суду.
З листа відділу ДАІ та АТІ з обслуговування м. Ужгорода УМВС України в Закарпатській області № 853 від 01.04.2011 р., який перевірено апеляційним судом убачається, що адміністративний протокол відносно ОСОБА_5 за ст.124 КУпАП не складався, так як з Ужгородського міськрайонного суду матеріали адміністративної справи № 3-1217\10 на адресу ВДАІ не надходили.
Дані обставини спростовують доводи апелянта проте, що суд не встановив вини володільця застрахованого автомобіля ОСОБА_5 у спричиненні в результаті ДТП матеріальної шкоди позивачу.
Вказана ДТП підпадає під ознаки страхового випадку. За змістом Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно - правової відповідальності наземних транспортних засобів» обов»язкове страхування такої відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих внаслідок дорожньо – транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Отже, страховик (відповідач) несе матеріальну відповідальність перед третіми особами (ОСОБА_1.) за дії страхувальника (ОСОБА_5.).
Згідно ст. 32 цього закону страховик або МТСБУ не відшкодовують шкоду третім особам, в даному випадку позивачу, лише при наявності та доведеності одного з дев»яти випадків, зазначених у цій нормі закону.
Як встановлено судом першої інстанції причиною невиконання відповідачем по даній справі обов’язку щодо відшкодування збитків позивачу є те, що заява про виплату страхового відшкодування була подана не уповноваженою особою, що не відповідає дійсності.
Так, з наявної в матеріалах цивільної справи нотаріально посвідченої довіреності, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_6 представляти його інтереси в усіх органах та подавати від його імені заяви а.с.9\.
Отже, відповідач повинен був розглянути заяву про виплату страхового відшкодування і прийняти по ній відповідне рішення.
Факту того, що між учасниками ДТП до моменту подання заяви про виплату страхового відшкодування в добровільному порядку були проведені розрахунки по відшкодуванню шкоди суд не встановив, а відповідач таких доказів суду не надав.
Відповідно до ст. 992 Цивільного кодексу України, у разі несплати страховиком страхувальнику страхового відшкодування, страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України під неустойкою розуміється грошова сума або інше майно, які страховик повинен передати страхувальнику у разі порушення страховиком зобов'язання, тобто неустойкою слід вважати пеню або штраф.
Таким чином, відповідно до п. 9.2. договору страхування та ст. 20 ЗУ „Про страхування" за несвоєчасне проведення розрахунків страховик, сплачує страхувальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день затримки.
Щодо розміру стягнутих грошових сум страхового відшкодування, пені, витрат на правову допомогу, судових витрат то такі колегія не перевіряє, оскільки правильність їх визначення апелянт не оспорює.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Тому колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу відповідача та залишає рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 304, ст. 307 ч.1 п.1, 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю «Страхове товариство з додатковою відповідальністю «Глобус» відхилити.
Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 26 січня 2011 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: