Справа № 2 - 21/2011

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

10 березня 2011 року                                                                                    м. Бахчисарай

Бахчисарайський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:

головуючий суддя                                         Большаков Ю.М.

при секретарі                                         Вальшині І.Н.

за участю                     позивачки                                                  ОСОБА_1

          представника позивачки                                        адвоката ОСОБА_2

                              відповідачки                                                  ОСОБА_3

          представника відповідачки                                        адвоката ОСОБА_4

третьої особи                                                  ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом

-          ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3

     Олександрівни, ОСОБА_7, треті особи –Долиненська сільська

рада Бахчисарайського району, Бахчисарайська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3

ОСОБА_8, акціонерне товариство «Градобанк», відкрите акціонерне товариство

«Державний ощадний банк України»про визнання права власності на спадкове майно,

вселення у житлове приміщення;

-          за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування;

-          за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_1, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про поновлення строку для прийняття спадщини, про визнання права власності на частку у спадковому майні

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1, ОСОБА_6 звернулися 26.01.2009 року у Бахчисарайський районний суд Автономної  Республіки Крим із позовною заявою, де виклали вимоги визнати за ними право власності на спадкове майно, в яке входить домоволодіння по вулиці Гагаріна, 27 у селі Долинне Бахчисарайського району, вважаючи що вони мають право на ј частку кожна, вселити ОСОБА_1 у зазначене домоволодіння. Позовні вимоги мотивоване тим, що зазначений будинок належав їх батькові ОСОБА_9, який помер 18 січня 2007 року,  внаслідок чого відкрилася спадщина, яку вони прийняли, тому як своєчасно надали заяви про прийняття спадщини. Відповідачка ОСОБА_3 перешкоджала оформити спадщину, оскільки утримувала у себе документи на будинок, через що як вони, так і їх мати оформити свої спадкові права не мали можливості. Зі слів відповідачки ОСОБА_3 їм після смерті матері, яка померла 16 грудня 2007 року, стало відомо, що мати складала заповіт на ії ім'я. Нотаріус не надала свідоцтво про право на спадщину за відсутністю документів, а право на спадщину вони мають по закону, за рекомендацією нотаріуса для визнання права вони звернулися до суду.

Не погодившись із заявленими позовними вимогами ОСОБА_3 звернулася 06.03.2009 року із зустрічною позовною заявою, де не оспорюючи фактичних обставин зазначала, що будинок № 27 по вулиці Гагаріна в селі Долинне Бахчисарайського району належав як батькові, так і мати, тому як збудували вони його за час спільного сумісного сімейного життя, а тому розмір часток у позивачок повинний бути по 1/8 частки і просила визнати, що ОСОБА_10 на час смерті ії чоловіка ОСОБА_9 належала Ѕ частка спірного будинку, визнати за нею право власності у порядку спадкування на ѕ частки спадкового будинку, а за позивачками по 1/8 частці, стягнути судові витрати.

Заявою від 11.03.2009 року первісні позивачки позовні вимоги вточнили і, залишивши вимоги практично без змін, доповнили мотиваційну частину позовної заяви твердженням, що померла ОСОБА_10 не бажала визначати свою частку і тому будинок в цілому належав тільки померлому батькові, як це і було зареєстроване в СМ БРТІ.

Після отримання позовних заяв ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_3, які надсилалися у порядку, передбаченому Мінською конвенцією про правову допомогу і правові відношення по цивільним, сімейним і кримінальним справам від ОСОБА_7 02.08.2010 року надійшла зустрічна позовна заява, в якої позивачка з посиланням на те, що ОСОБА_3 утримувала документи на будинок, а ОСОБА_1 та ОСОБА_6 підманули ії, сказавши що самі оформлять ії частку, просила поновити строк на подання заяви про прийняття спадщини, визнати за нею право власності на ј частку у спадковому будинку і визнати право власності на ј частки присадибної земельної ділянки. Просила розглядати справу у ії відсутності.

У судовому засіданні ОСОБА_1 та ії представник позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_6 підтримали на підставі наявних в справі доказів і просили задовольнити в повному обсязі, позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити в тій частині, в який вони не суперечать їх позовним вимогам, в інший частині в задоволенні позову відмовити, а також повністю відмовити в задоволенні позову ОСОБА_7. ОСОБА_6 надала заяву про розгляд справи у ії відсутності.

          ОСОБА_3 та ії представник позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_6 визнали частково і , не оспорюючи той обставини, що ті є спадкоємці померлих батьків за законом, вважали, що частки батьків були рівні виходячи з вимог сімейного законодавства України, а тому повинні ділитися таким чином, що спочатку підлягає розподілу частка померлого батька, а потім частка померлої мати з урахуванням наявності заповіту, яким мати все своє майно заповідала ОСОБА_3. Позовних вимог про вселення не визнали, як повністю не визнали вимоги ОСОБА_12 і просили в їх задоволенні відмовити.          Від інших осіб надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність.

          Заслухавши пояснення осіб, які брали участь по справі, перевіривши доводи сторін доказами суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню в частині визначення часток померлих батьків, в інший частині всі позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступного.

          При перевірці обставин доказами судом встановлене, що за ОСОБА_9, який з січня 1956 року знаходився у шлюбі з ОСОБА_10 ( а. с. 26), зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_1 Крим, про що свідчать дані технічного паспорту і витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно ( а. с. 8 –12).

          ОСОБА_9 помер 18.01.2007 року, ОСОБА_10 померла 16.12.2007 року, внаслідок чого у відповідності до ст.. 1216, 1220 ЦК України виникли правовідношення спадкування. За заявами ОСОБА_6, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_10 у Бахчисарайській районній державній нотаріальній конторі заведене спадкову справу № 343 до майна померлого 18 січня 2007 року ОСОБА_9 (а. с. 56 –63), за заявою ОСОБА_1 Бахчисарайською державною нотаріальною конторою відкрите спадкову справ № 461 до майна померлої ОСОБА_13 (а. с. 64 –67).

          Відповідно до статей 1296,  1298 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини. В матеріалах вивчених судом спадкових справ відсутні дані про прийняття рішення нотаріусом по заявах позивачок, зокрема, відмови у оформленні прав на спадщину.  

          За змістом   ст. ст. 3, 4 Цивільного процесуального кодексу України кожна особа має право в порядку, установленому цим   Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.   

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Пленум Верховного Суду України у пункті 23 постанови «Про судову практику у справах про спадкування»від 30 травня 2008 року № 7 зазначив, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.

На підставі зазначеного суд дійшов висновку, що усі спадкоємці, які надали заяви про прийняття спадщини, не втратили можливості отримати у нотаріуса свідоцтв про право на спадщину і порушення їх прав відсутні.

Виходячи з того, що на час розгляду справи позивачка ОСОБА_1 не надала суду доказів про наявність в неї прав на проживання у спадковому будинку суд дійшов висновку, що вона не довела суду своїх вимог доказами про порушення права і тому ці позовні вимоги задоволенню також не підлягають.

За приписом ст. ст. 1269, 1270, 1272 ЦК України (в редакції від 27.07.2010 року) спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Якщо виникнення у особи права на спадкування залежить від неприйняття спадщини або відмови від її прийняття іншими спадкоємцями, строк для прийняття нею спадщини встановлюється у три місяці з моменту неприйняття іншими спадкоємцями спадщини або відмови від її прийняття. Якщо строк, що залишився, менший як три місяці, він продовжується до трьох місяців. Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини до нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Позивачка ОСОБА_12 взагалі не надавала до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, не надала доказів поважності причин пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини і тому суд дійшов висновку, що вона не довела суду своїх вимог доказами, так саме як не довела вимог про те, що присадибна до спадкового домоволодіння земельна ділянка належала померлому батькові.

За приписом ст.. 1299 ЦК України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов’язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна (стаття 182 цього Кодексу). Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Наведена правова диспозиція свідчить, що позовні вимоги усіх осіб, що беруть участь по справі, про визнання права власності на спадкове майно не грунтуються на законі.

ОСОБА_3, заявляючи позовні вимоги про визнання права власності на Ѕ частку у спірному домоволодінні ії померлої матері, як дружини померлого ОСОБА_9, діяла в інтересах померлої ОСОБА_10, що не відповідає приписам ч. 4 ст. 25 ЦК України, тому як цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент ії смерті. Разом з цим суд приймає до уваги, що відповідно до п. 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті одного із учасників спільної сумісної власності лише після визначення частки померлого у спільному майні і тому вважає за можливе, виходячи з змісту ст.. ст.. 28 КпШС України, ст.. ст.. 60, 70 СК України визнати рівність часток померлих подружжя. Такий обраний судом спосіб захисту невизнаного права не виходить за межі позовних вимог ОСОБА_3 і є найбільш ефективним.

Судові витрати суд розподіляє відповідно ст. 88 ЦПК України: судові витрати за позовними вимогами ОСОБА_7 приймає на рахунок держави, тому як вона є інвалідом другої групи (а. с. 105), інши залишає за позивачами у межах сплачених сум і розподіляє понесені як позивачкою ОСОБА_3 судові витрати по вимогах нематеріального характеру.

На підставі викладеного, у відповідності до ст.. ст.. 25, 1269, 1270, 1272, 1299, ст. 28 КпШС України, ст.. ст.. 60, 70 СК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 174, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

ОСОБА_1, ОСОБА_6 в задоволенні позову відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити частково. Визнати, що частки померлих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у житловому будинку, що знаходиться по вулиці Гагаріна, 27 у селі Долинне Бахчисарайського району Автономної Республіки Крим були рівними, тобто по Ѕ частки у кожного; стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 у відшкодування витрат на сплату судового збору (державного мита) по 2 (дві) гривні 83 копійок з кожної,  у відшкодування витрат на інформаційно–технічне забезпечення розгляду справи по 10 гривень з кожної, в інший частині в задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_7 в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає  законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом. Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Бахчисарайський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий           суддя