ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.05.11 р.                                                                                 Справа № 25/62                               

Суддя господарського суду Донецької області                  І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з додатковою відповідальністю „Орендне підприємство „Шахта Новодзержинська” м. Дзержинськ Донецької області

до відповідача  товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” м. Донецьк

про  стягнення збитків та штрафу  у розмірі  51398грн.47коп.

За участю представників  сторін:

від позивача:  ОСОБА_1 – ведучий юрисконсульт (довіреність № 01-21-353 від 11.04.2010);

від відповідача: ОСОБА_2 – представник  (довіреність № б/н від 01.01.2011)

Позивач – товариство з додатковою відповідальністю „Орендне підприємство „Шахта Новодзержинська” м. Дзержинськ Донецької області звернувся до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” м. Донецьк про  стягнення 51398грн.47коп., у тому числі збитки в розмірі 22153грн.68коп., штраф за поставку бракованої продукції в розмірі 29244грн.79коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір на переробку рядового вугілля № 04-08-1 п/р від 04.08.2005, додаткові угоди № 1 від 05.08.2005, № 2 від 01.12.2006, № 3 від 29.12.2006, № 4 від 30.04.2009, № 5 від 01.06.2009, № 6 від 21.04.2010, № 7 від 29.04.2010 до договору на переробку рядового вугілля № 04-08-1 п/р від 04.08.2005,  специфікації від 04.08.2005, від 01.01.2007, від 29.12.2007, від 31.12.2008, від 31.12.2009, від 01.03.2010, від 01.04.2010, від 29.04.2010  до договору на переробку рядового вугілля № 04-08-1 п/р від 04.08.2005,  платіжні доручення № 293 від 15.03.2011 на суму 21834,45грн., №295 від 15.03.2011 на суму 100,89грн., №  294 від 15.03.2011 на суму 218,34грн., рішення господарського суду Донецької області від 18.01.2011 по справі № 25/242, постанову ДАГС від 28.02.2011 по справі № 25/242, акт приймання продукції по якості № 348 від 01.06.2010.

У відзиві на позовну заяву  відповідач проти позову заперечує у повному обсязі та просить в його задоволенні відмовити, посилаючись на наступне. По-перше, позивачем невірно був застосований та розрахований штраф відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України. По-друге, в матеріалах справи не має доказу направлення на адресу вантажовідправника повідомлення про виклик та акта, складеного відповідно до вимог п. 16 Інструкції П-7. По-третє,  приймання продукції по якості здійснювала не уповноважена особа вантажовідправника, а отже, комісія, яка здійснила приймання продукції по якості, була некомпетентна.  Також, в матеріалах справи не має доказів відбирання проб комісією відповідно до вимог Інструкції П-7 і ДСТУ 4096-2002.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

30.07.2008 між державним  відкритим акціонерним товариством  „Шахта „Новодзержинська” (Продавець), правонаступником якого є товариство з додатковою відповідальністю „Орендне підприємство „Шахта Новодзержинська”, та товариством з обмеженою відповідальністю „Донантрацит” (Покупець) був укладений договір №  14, відповідно до якого Постачальник зобов’язався  передати у власність Покупця, а Покупець зобов’язався прийняти та оплатити  на умовах цього договору вугільну продукцію (товар). Номенклатура, марки, обсяги, якість, ціни, розрахункові показники та методики перерахунку ціни по якості, строки та умови поставки товару оговорюються сторонами в Специфікаціях, які є невід’ємними частинами цього договору.

29.04.2010 Сторони  підписали Специфікацію до договору, якою узгодили найменування продукції, кількість, показники якості, ціну, умови поставки (поставка вугілля здійснюється на умовах FCA в редакції Інкотермс 2000, залізнична станція Кривий Торець), вантажовідправника – ТОВ „Енергоімпекс”, строк поставки (травень 2010р.).

В свою чергу, 09.06.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю „Донантрацит” (Продавець) та закритим акціонерним товариством „Донецьксталь” – металургійний завод” (Покупець) був укладений договір поставки вугільної продукції № 18974дс.

Додатковою угодою № 13 від 30.04.2010 до договору поставки вугільної продукції № 18974дс від 09.06.2009 Продавець в травні 2010р. зобов’язався передати Покупцю вугільний концентрат марки „Ж” виробництва ЦЗФ „Дзержинська”, вантажоодержувачем є ВАТ „Ясинівський коксохімічний завод”.

На виконання умов договору № 14 від 30.07.2008  позивач у  травні 2010р.  за залізничною накладною №  52151879 у вагонах №   63441059 та № 67842526 поставив ТОВ „Донантрацит” вугільний концентрат марки „Ж” у кількості 137тон.

Вантажовідправник  зазначеної партії вугільного концентрату – ТОВ „Енергоімпекс”, вантажоодержувач – ВАТ „Ясинівський коксохімічний завод”.

На зазначену партію вугільного концентрату ЗФ „Дзержинська” ТОВ „Енергоімпекс” було видано посвідчення  якості № 791 від 29.05.2010, з якого вбачаються наступні якісні показники товару, що поставляється: волога – 11,20%, зола – 8,60%, сірка – 3,29%, вихід летучих речовин у відсотках – 32,10%.

Приймання вугілля за якістю на ВАТ „Ясинівський коксохімічний завод” відбувалося згідно п. 4.1. договору у відповідності з Інструкцією П-7.

Прийманні вугілля за якістю  відбувалося за участю  представника вантажовідправника ЗФ „Дзержинська” ТОВ „Енергоімпекс” – пробовідбірника ОСОБА_3

При прийманні вугільного концентрату було виявлено, що за своїми якісними характеристиками вугільний концентрат не відповідає якісним показникам, зазначеним в посвідченні якості, а саме: вміст сірки в концентраті становить 3,40%.

За результатами приймання товару по якості був складений акт приймання продукції по якості № 348 від 01.06.2010р. та здійснений  розрахунок витрат, понесених ВАТ „Ясинівський коксохімічний завод” в час узгодження приймання по якості вагонів з вугільним концентратом марки „Ж”, відвантажених ЗФ „Дзержинська”.

З боку вантажовідправника акт приймання продукції по якості № 348 від 01.06.2010р. був підписаний без жодних зауважень та заперечень.

Вміст сірки у відвантаженій продукції 3,40% також підтверджується актом Центральної лабораторії якості вугільної та коксохімічної продукції ЗАТ „Донецьксталь” – металургійний завод” від 01.06.2010. Визначення проб за даним актом проводилось спільно лаборантами ЦЛЯ ЗАТ „Донецьксталь” – металургійний завод” та лаборантом ЗФ „Дзержинська”.

У зв’язку з поставкою товару, який не відповідає встановленим  якісним показникам, що підтверджено документально, ЗАТ „Донецьксталь” – металургійний завод” направило  на адресу ТОВ „Донантрацит”  претензію (вих. № 17/17-1285юр від 08.09.2010), в якій просило останнього відшкодувати витрати, пов’язані  з простоєм залізничних вагонів із-за поставки неякісної продукції, в розмірі 1010,40грн. (абз. 8 п. 3 додаткової угоди № 13 від 30.04.2010 до договору поставки вугільної продукції № 18974дс від 09.06.2009) та оплатити штраф в розмірі 20824,05грн., сплата якого визначена сторонами в п. 1 додаткової угоди № 13 від 30.04.2010 до договору поставки вугільної продукції № 18974дс від 09.06.2009.

ТОВ „Донантрацит”  вимоги, викладені в вказаній претензії виконало, перерахувавши на рахунок ЗАТ „Донецьксталь” – металургійний завод” суму штрафу та витрати за простой вагонів в загальному розмірі 21834,45грн.

З огляду на наведені обставини, ТОВ „Донантрацит”  зазнало збитків в сумі  21834грн.45коп. у зв’язку з неналежним виконанням ТзДВ „ОП „Шахта Новодзержинська” умов договору № 14 від 13.07.2008 щодо поставки  ТОВ „Донантрацит” товару належної якості.

У зв’язку з понесенням збитків, ТОВ „Донантрацит” звернулося до господарського суду Донецької області з позовом про  стягнення 51079грн.24коп., у тому числі збитки в розмірі 21834грн.45коп. та штраф за поставку бракованої продукції в розмірі 29244грн.79коп., завдані ТОВ „Донантрацит” неналежним виконанням ТзДВ „ОП „Шахта „Новодзержинська” зобов’язань за договором поставки №  14 від 30.07.2008.

Рішенням господарського суду  Донецької області  від 18.01.2011 у справі № 25/242, залишеним без змін апеляційною інстанцією,  яке набрало законної сили,  позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Донантрацит” м. Донецьк до товариства з додатковою відповідальністю „Орендне підприємство „Шахта Новодзержинська” м. Дзержинськ Донецької області, за участю третьої особи з боку відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” м. Донецьк, про  стягнення 51079грн.24коп., у тому числі збитки в розмірі 21834грн.45коп., штраф за поставку бракованої продукції в розмірі 29244грн.79коп.,  були задоволені частково в сумі 21834грн.45коп. (збитки); в вимогах про  стягнення штрафу за поставку бракованої продукції в розмірі 29244грн.79коп. – відмовлено; судові витрати було покладено на відповідача пропорційно присудженої до стягнення з нього суми.

Товариство з додатковою відповідальністю „Орендне підприємство „Шахта Новодзержинська” м. Дзержинськ Донецької області виконало рішення господарського суду  Донецької області від 18.01.2011 у справі № 25/242 у повному обсязі, перерахувавши на рахунок  ТОВ „Донантрацит” збитки у розмірі 21834,45грн. та судові витрати, про що свідчать платіжні доручення № 293 від 15.03.2011 на суму 21834,45грн., №295 від 15.03.2011 на суму 100,89грн., №  294 від 15.03.2011 на суму 218,34грн., засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

В свою чергу, 04.08.2005 між державним відкритим акціонерним товариством „Шахта Новодзержинська”  (Замовник) та  товариством з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” (Виконавець) був укладений договір на переробку рядового вугілля № 04-08-1 п/р, відповідно до умов якого Замовник зобов’язався  поставити Виконавцю рядове вугілля на умовах СРТ – ЦЗФ вантажоодержувач в редакції Інкотермс 2000 в найменуванні, кількості, марочному складі, з якісними показниками згідно специфікацій, які оформлюються окремими додатками та є невід’ємною частиною цього договору, та оплатити вартість робіт по переробці рядового вугілля, а Виконавець зобов’язався переробити рядове вугілля та відвантажити отримані продукти збагачення  за реквізитами, зазначеними Замовником.

Сторонами були підписані додаткові угоди № 1 від 05.08.2005, № 2 від 01.12.2006, № 3 від 29.12.2006, № 4 від 30.04.2009, № 5 від 01.06.2009, № 6 від 21.04.2010, № 7 від 29.04.2010 та специфікації від 04.08.2005, від 01.01.2007, від 29.12.2007, від 31.12.2008, від 31.12.2009, від 01.03.2010, від 01.04.2010, від 29.04.2010 до договору на переробку рядового вугілля № 04-08-1 п/р від 04.08.2005.

Додатковою угодою № 5  від 01.06.2009 до договору Сторони пролонгували строк дії основного договору до 31.12.2010.

В Специфікації від  29.04.2010 до цього договору Сторони узгодили якість вугільного концентрату, зокрема, по вмісту сірки: середній – 2,7%, граничний – 3,3%.

Відповідно до п. п. 3.5., 3.6. договору на переробку рядового вугілля № 04-08-1 п/р від 04.08.2005 в редакції додаткової угоди № 4 від 30.04.2009 до цього договору  Сторони домовились, якість продуктів збагачення визначається робітниками ВТК ЦЗФ - Вантажовідправника та є кінцевою та обов’язковою для Сторін.

У випадку розходжень показників якості продуктів збагачення у споживача (вантажоодержувача) з даними, зазначеними в посвідченнях якості, та кількості, зазначеної в транспортних документах, приймання продуктів збагачення здійснюється з обов’язковим викликом представників вантажовідправника в порядку та строки, передбачені Інструкціями П-6 та П-7.

Як вже зазначалося, прийманні вугілля за якістю  відбувалося за участю  представника вантажовідправника ЗФ „Дзержинська” ТОВ „Енергоімпекс” – пробовідбірника ОСОБА_3, яка діяла на підставі довіреності № 08-1061 від 01.06.2010 та підписала акт приймання продукції по якості № 348 від 01.06.2010р. без жодних зауважень та заперечень.

Вказаним актом, який  містить повну інформацію щодо порядку приймання продукції по якості та порядку здійснення відбору проб, зафіксовано, що за своїми якісними характеристиками вугільний концентрат не відповідає якісним показникам, зазначеним в посвідченні якості, а саме: вміст сірки в концентраті становить 3,40%.

Вміст сірки у відвантаженій продукції 3,40% також підтверджується актом Центральної лабораторії якості вугільної та коксохімічної продукції ЗАТ „Донецьксталь” – металургійний завод” від 01.06.2010. Визначення проб за даним актом проводилось спільно лаборантами ЦЛЯ ЗАТ „Донецьксталь” – металургійний завод” та лаборантом ЗФ „Дзержинська”.

Таким чином,  позивач поніс збитки із-за неналежного виконання саме відповідачем своїх зобов’язань за договором на переробку рядового вугілля № 04-08-1 п/р від 04.08.2005  щодо поставки (відвантаження) якісних продуктів збагачення, якість яких засвідчена в посвідченнях якості ВТК ЦЗФ – Вантажовідправника.

У зв’язку з чим,  на останнього покладається обов’язок по відшкодуванню позивачу понесених збитків.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Частина 1 статті  22 Цивільного  кодексу  України передбачає,  особа,  якій завдано  збитків  у результаті  порушення  її цивільного  права,  має  право  на  їх відшкодування.

          В силу приписів ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема,  відшкодування збитків (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Боржник,   який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).

          В свою чергу, ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачає, учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України визначає, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість   втраченого,  пошкодженого  або  знищеного   майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір   збитків,   завданих порушенням    зобов'язання, доказується кредитором.

Позивач пред’явив до стягнення з відповідача збитки в розмірі  22153,68грн., які складаються з суми збитків та судових витрат, присуджених до стягнення за рішенням господарського суду  Донецької області від 18.01.2011 у справі № 25/242, та сплачених позивачем.

З огляду на документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, в силу приписів вище перелічених статей Цивільного та Господарського кодексів України, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведений та документально підтверджений факт понесення збитків у сумі  21834грн.45коп. – збитки, присуджені до стягнення з нього за рішенням господарського суду  Донецької області від 18.01.2011 у справі № 25/242, та сплачені ним.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем за справою № 25/242, що розглядалась в господарському суді Донецької області,  то вимоги позивача в цій  частині не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судові витрати, понесені позивачем за іншою судовою справою, за своєю правовою природою не є збитками в розумінні вищенаведених норм цивільного та господарського права України і тому не мають бути відшкодовані за рахунок іншої юридичної особи – не сторони за вищевказаною справою.

Таким чином, в вимогах про стягнення з відповідача збитків у розмірі 319грн.23коп., які складаються з  витрат по сплаті держмита в сумі 218,34грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 100,89грн., понесених за справою № 25/242, відмовити  за безпідставністю.

Окрім вимог про стягнення збитків в розмірі 22153грн.68коп., позивач, з посиланням на ст.  ст. 268, 269 та 231 Господарського кодексу України, просить стягнути з відповідача штраф у сумі 29244грн.79коп.

Вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 268 Господарського кодексу України якість  товарів,  що  поставляються,  повинна  відповідати стандартам,  технічним умовам,  іншій технічній документації,  яка встановлює вимоги до  їх  якості,  або  зразкам  (еталонам),  якщо сторони  не  визначать  у  договорі  більш високі вимоги до якості товарів.

           Частиною 7 ст. 269 Господарського кодексу України передбачено, у  разі  поставки  товарів  неналежної   якості   покупець (одержувач)  має  право  стягнути  з виготовлювача (постачальника) штраф у розмірі,  передбаченому статтею 231  цього  Кодексу,  якщо інший розмір не передбачено законом або договором.

          Частина 2 ст. 231 Господарського кодексу України встановлює, у  разі  якщо порушено господарське зобов'язання,  в якому хоча б одна сторона є суб'єктом  господарювання,  що  належить  до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту,  або виконання зобов'язання фінансується  за рахунок  Державного  бюджету  України  чи  за  рахунок  державного кредиту,  штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

за порушення  умов  зобов'язання  щодо якості (комплектності) товарів  (робіт,  послуг)  стягується  штраф  у  розмірі  двадцяти відсотків   вартості  неякісних  (некомплектних)  товарів  (робіт, послуг.

          З аналізу вищенаведених статей Господарського кодексу України вбачається, що ч. 7 ст. 269 Господарського кодексу України є відсилочною до ст. 231 Господарського кодексу України.

          Положення ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, на які посилається позивач, стосуються  та застосовуються лише у випадках,  якщо порушено господарське зобов'язання,  в якому хоча б одна сторона є суб'єктом  господарювання,  що  належить  до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту,  або виконання зобов'язання фінансується  за рахунок  Державного  бюджету  України  чи  за  рахунок  державного кредиту.

          Ані позивач, ані відповідач не є суб’єктами господарювання,  що  належать  до державного сектора економіки, вищезазначене порушення не пов'язане з виконанням державного контракту та виконання зобов'язання між сторонами по справі не фінансується  за рахунок  Державного  бюджету  України  чи  за  рахунок  державного кредиту.

          А отже, застосування штрафу в розмірі 20%, передбаченого ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, в даному випадку є неправомірним та безпідставним, що є підставою для відмови позивачу в задоволені вимоги в частині стягнення штрафу в розмірі 29244грн.79коп.

          Посилання позивача на умови п. 5.1. договору в редакції додаткової угоди № 4 від 30.04.2009, згідно якого за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань сторони несуть відповідальність у відповідності до ст. 231 ГК України, судом до уваги не приймається, оскільки  ця угода була укладена від імені державного підприємства „Шахта Новодзержинська”, правонаступником якого є товариство з додатковою відповідальністю „Орендне підприємство „Шахта Новодзержинська” (додаткова угода № 7 від 29.04.2010 до договору № 04-08-1 п/р від 04.08.2005).

          Отже, на момент спірної поставки (травень 2010р.) підприємство позивача вже не належало до державного сектору економіки, тому застосування до відношень позивача та відповідача положень ч. 2 ст. 231 ГК України, є безпідставним.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, бо спростовуються вищенаведеним, та не мають під собою доказового підгрунття.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Згідно ст. ст. 173, 174, 224, 225, 231, 268, 269 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 22, 509, 610, 611, 623 Цивільного кодексу України,  керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд,

В  И  Р  І  Ш  И  В :

Позовні вимоги товариства з додатковою відповідальністю „Орендне підприємство „Шахта Новодзержинська” м. Дзержинськ Донецької області до товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” м. Донецьк про  стягнення 51398грн.47коп., у тому числі збитки в розмірі 22153грн.68коп., штраф за поставку бракованої продукції в розмірі 29244грн.79коп.,  задовольнити частково в сумі 21834грн.45коп. (збитки).

          В вимогах про  стягнення штрафу за поставку бракованої продукції в розмірі 29244грн.79коп.  та збитків у розмірі 319грн.23коп., які складаються з  витрат по сплаті держмита в сумі 218,34грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 100,89грн., понесених за справою № 25/242, відмовити.

Стягнути  з товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” (83058, м. Донецьк, вул. Майська, 66, код ЄДРПОУ 30962337)   на користь товариства з додатковою відповідальністю „Орендне підприємство „Шахта Новодзержинська” (85201, м. Дзержинськ Донецької області, вул. Фестивальна, б. 1, код ЄДРПОУ 36182252) збитки в розмірі 21834грн.45коп., держмито в сумі 218грн.34коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 100грн.25коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому  засіданні 12.05.2011р. та долучені до матеріалів справи.

Повний текст рішення  складено та підписано 17.05.2011р.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Бойко І.А.           

Вик. Тимошенко О.О.

тел.: 305-68-27