ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

12.05.11 р.                                                                                 Справа № 25/63                               

Суддя господарського суду Донецької області                  І.А.Бойко          

при секретарі судового засідання                                       О.М. Якименко          

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом   державного підприємства “Вугілля України” м. Київ в особі філії “Донецьквуглезбут” м.  Донецьк

до відповідача  державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове Донецької області

про  стягнення збитків у розмірі  9861грн.60коп.

За участю представників  сторін:

від позивача:  ОСОБА_1 – начальник юридичного відділу (довіреність № 29-12/51-Д від 29.12.2010);

від відповідача: не з’явився

Позивач – державне підприємство “Вугілля України” м. Київ в особі філії “Донецьквуглезбут”м.  Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове Донецької області про  стягнення збитків у розмірі  9861грн.60коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на розрахунок суми позову, договір на постачання вугільної продукції № 04-08/1-ЕН від 13.07.2007, залізнична накладна № 49741873, посвідчення якості № 2320, акт про фактичну якість № 3133 від 07.09.2007, акт відбору проби № 3133 від 07.09.2007, лист за вих. № 17-5046 від 08.09.2007, лист за вих. № 17-5047 від 08.09.2007, лист за вих. № 14/1963 від 25.09.2007, квитанція про приймання вантажу № 41498703, відомість плати за користування вагонами (контейнерами) № 2109298, накопичувальна картка № 210950, перелік ТЕХПД № 2409 від 24.09.2007, рішення господарського суду м. Києва по справі № 41/268 від 26.12.2008, платіжні доручення № 16201 від 25.05.2009 на суму 6342,80грн., № 16199 від 25.05.2009 на суму 118,00грн., № 16200 від 25.05.2009 на суму 102,00грн.

У відзиві на позовну заяву (вих. № 14/967 від 04.05.2011)  відповідач проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить в їх задоволенні відмовити, посилаючись на те, що ДП „Селидіввугілля” не є вантажовідправником вугілля та не здійснює завантаження вагонів. Також, вказує на те, що згідно актів від 07.09.2007 вагон № 68619089 на шляху пересування явно був залитий водою з метою приховування розкрадання вантажу.

Представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, господарським судом  ВСТАНОВЛЕНО.

13.07.2007 між державним підприємством „Селидіввугілля” (Постачальник) та державним підприємством „Вугілля України” (Покупець) був укладений договір  на постачання вугільної продукції № 04-08/1-ЕН, відповідно до умов якого Постачальник зобов’язався  поставити Покупцю вугільну продукцію (вугілля) в асортименті, за реквізитами та з якісними характеристиками, приведеними в цьому договору, а Покупець – прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах даного договору.

Відповідно до п. 2.1. договору вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих напіввагонах  вантажною швидкістю на умовах DDP назва місця призначення  згідно Інкотермс 2000 за реквізитами Покупця, вказаними в Додатках до договору.

Пункт 3.1. договору закріплює, якість вугільної продукції, що поставляється за цим договором, повинна відповідати  ДСТУ 4083-2002 „Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 „Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб до лабораторного випробування”, ДСТУ 3472-96 за наступними вимогами:

У відповідності до п. 6.1. договору Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов, що узгоджені в цьому договорі.

На виконання умов зазначеного договору  в 2007 році відповідач відвантажив за залізничною накладною № 49741873 (вагони № № 68619089, 68539287, 67907006, 63822449, 67185371, 67915637) вугілля марки ГСШ 0-13 концентрат.

Вантажовідправником вказаної вугільної продукції  є ТОВ „Димитроввантажтранс”.

Вантажоодержувачем за даною поставкою відповідно до договору № 9-02/1-П від 01.02.2007, укладеного між ДП „Вугілля України” та ВАТ „Західенерго”, є  Ладижинська ТЕС ВАТ “Західенерго”.

Приймання вугілля за якістю та кількістю на Ладижинській ТЕС ВАТ „Західенерго” відбувалося згідно п. 4.1. договору у відповідності з Інструкціями П-6 та П-7,  ДОСТ 1137-64 „Вугілля буре, кам’яне, антрацит горючі сланці та брикети. Правила прийомки за якістю”, ДСТУ 4083-2002 „Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 „Вугілля буре, кам’яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторного випробування”, ГТР 34.09.110-2003 „Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи” та/або іншими нормативними документами України, прийнятими на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить Договору.

Згідно п. 4.4. договору приймання партії вугілля за якістю у Покупця здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії Вантажоодержувача.

При прийманні вугілля за якістю на Ладижинській ТЕС було виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає вимогам п. 3.1. Договору та не може бути використано в технологічному процесі виробництва електроенергії, оскільки вміст вологи у вугіллі значно перевищував гранично допустимий рівень за договором, а саме: фактична вологість вугілля становила 24,4% проти 14% гранично допустимої норми.

Для участі у проведенні контрольного випробування спірного вугілля на Ладижинській ТЕС представники вантажовідправника та постачальника запрошувались телеграмами від 08.09.2007.

Результати приймання вугілля були оформлені актом відбору проби  № 3133  від 07.09.2007 та актом  про фактичну якість №  3133 від 07.09.2007, складеними і підписаними уповноваженими представниками Ладижинської ТЕС, ДП „Укрвуглеякість” та ЦЗФ „Комсомольська” (посвідчення на представників № 391 від 21.08.2007 та № 392 від 21.08.2007).

Представники ЦЗФ „Комсомольська” підписали зазначені акти без будь-яких зауважень чи заперечень.

У випадку  постачання вугілля, якісні показники якого перевищують граничний рівень, встановлений цим договором в п. 3.1., Покупець має право відмовитись від прийняття та оплати такого вугілля (п. 4.10. договору).

Листами за вих. № 17-5046 від 08.09.2007 та за вих. № 17-5047 від 08.09.2007, скерованими на адреси  постачальника та вантажовідправника вантажоодержувач відмовився прийняти вугілля, яке надійшло у вагоні № 68619089, у зв’язку з його неналежною якістю, та просив розпорядитись цим вугіллям або надати згоду на його повернення.

Листом за вих. № 14/1963 від 25.09.2007 вантажовідправник надав згоду на переадресацію (повернення) неякісного вугілля.

У зв’язку з перевищенням встановлених договором гранично допустимих критеріїв якості та неможливістю використання в технологічному процесі, вугілля було повернуто Вантажовідправнику  без вивантаження - завантаження, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 41498703, виданою залізничною станцією  Ладижин Одеської залізниці.

Поставкою вугілля з перевищенням гранично допустимих критеріїв якості, ВАТ „Західенерго” було завдано збитків на суму   6342,80грн. з ПДВ, у тому числі

1)  провізна плата з перевезення повернутого вугілля від станції Лажижин Одеської залізниці до станції   Красноармійськ Донецької залізниці в сумі   3298,80грн. з ПДВ, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 41498703 та переліком ТЕХПД № 2409 від 24.09.2007;

2) плата за користування вагонами за час простою на території Ладижинської ТЕС в сумі  1958,40грн. з ПДВ (документи в підтвердження: відомість плати за користування вагонами № 2109298, перелік ТЕХПД № 2409 від 24.09.2007);

3) плата за оформлення документів на  відправлення вантажу в сумі   1085,60грн. з ПДВ (документи в підтвердження: накопичувальна картка для додаткових зборів № 210950 та перелік ТЕХПД № 2409 від 24.09.2007).

У зв’язку з понесенням збитків, ВАТ “Західенерго” звернулося до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення збитків у сумі 6342,80грн., завданих ВАТ “Західенерго” неналежним виконанням ДП “Вугілля України” зобов’язань за договором поставки №  9-02/1-П від 01.02.2007.

          Рішенням господарського суду  м. Києва від 26.12.2008 у справі № 41/268, яке набрало законної сили,  позовні вимоги ВАТ “Західенерго” до ДП “Вугілля України” про стягнення збитків у розмірі 6342,80грн. були задоволені в повному обсязі; витрати по сплаті держмита в сумі 102,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн. також були покладені на відповідача.

          ДП “Вугілля України” виконало рішення господарського суду  м. Києва від 26.12.2008 у справі № 41/268 у повному обсязі, перерахувавши на рахунок ВАТ “Західенерго” збитки у розмірі 6342,80грн. та судові витрати, про що свідчать платіжні доручення № 16201 від 25.05.2009 на суму 6342,80грн., № 16199 від 25.05.2009 на суму 118,00грн., № 16200 від 25.05.2009 на суму 102,00грн., засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Пункт 6.4. договору на постачання вугільної продукції № 04-08/1-ЕН від 13.07.2007 передбачає, зокрема, за постачання неякісного  вугілля Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця та Вантажоодержувача, пов’язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до Вантажоодержувача, переадресація  вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.).

Окрім наведених витрат, позивач зазнав витрат в сумі 3298,80грн. з ПДВ – вартість залізничного тарифу, сплаченого ДП „Вугілля України” за перевезення вугілля до Ладижинської ТЕС.

Оскільки позивач поніс збитки із-за неналежного виконання саме відповідачем своїх зобов’язань за договором постачання вугільної продукції № 04-08/1-ЕН від 13.07.2007  щодо поставки якісної продукції, з огляду на п. 6.4. зазначеного договору, на останнього покладається обов’язок по відшкодуванню позивачу понесених збитків.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди.

Частина 1 статті  22 Цивільного  кодексу  України передбачає,  особа,  якій завдано  збитків  у результаті  порушення  її цивільного  права,  має  право  на  їх відшкодування.

          В силу приписів ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають  правові  наслідки, встановлені договором або законом, зокрема,  відшкодування збитків (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Боржник,   який  порушив  зобов'язання,  має  відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України).

          В свою чергу, ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України передбачає, учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під  збитками  розуміються  витрати,  зроблені  управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи,   які  управнена  сторона  одержала  б  у  разі  належного виконання   зобов'язання   або   додержання   правил    здійснення господарської діяльності другою стороною.

Стаття 225 Господарського кодексу України визначає, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

вартість   втраченого,  пошкодженого  або  знищеного   майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів  тощо), понесені   стороною,  яка  зазнала  збитків  внаслідок   порушення зобов'язання другою стороною;

неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона,  яка зазнала   збитків,  мала  право  розраховувати  у  разі  належного виконання зобов'язання другою стороною;

матеріальна   компенсація   моральної   шкоди   у   випадках, передбачених законом.

Згідно ч. 2 ст. 623 Цивільного кодексу України розмір   збитків,   завданих порушенням    зобов'язання, доказується кредитором.

Позивач пред’явив до стягнення з відповідача збитки в розмірі  9861,60грн., які складаються з суми 6562,80грн. з ПДВ, присудженої до стягнення за рішенням господарського суду  м. Києва від 26.12.2008 у справі № 41/268, та сплаченої позивачем; та з суми 3298,80грн. з ПДВ - вартість залізничного тарифу, сплаченого ДП „Вугілля України” за перевезення вугілля до Ладижинської ТЕС.

З огляду на документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, в силу приписів вище перелічених статей Цивільного та Господарського кодексів України, суд дійшов висновку про те, що позивачем доведений та документально підтверджений факт понесення збитків у сумі  9641грн.60коп.

В частині вимог про стягнення з відповідача судових витрат, понесених позивачем за справою № 41/268, що розглядалась в господарському суді м. Києва,  то вимоги позивача в цій  частині не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Судові витрати, понесені позивачем за іншою судовою справою, за своєю правовою природою не є збитками в розумінні вищенаведених норм цивільного та господарського права України і тому не мають бути відшкодовані за рахунок іншої юридичної особи – не сторони за вищевказаною справою.

Таким чином, в вимогах про стягнення з відповідача збитків у розмірі 220грн.00коп., які складаються з  витрат по сплаті держмита в сумі 102,00грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн., понесених за справою № 41/268, відмовити  за безпідставністю.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, тому як спростовуються вищенаведеним. Щодо твердження відповідача про те, що вагон № 68619089 на шляху пересування явно був залитий водою з метою приховування розкрадання вантажу, то дані обставини відповідач підтверджує лише особливою думкою представника ЦЗФ „Комсомольська”, яка висловлена в акті на відставку вагонів від 07.09.2007. Інших документів/безперечних доказів в підтвердження  своїх тверджень відповідач суду не представив.

Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на  обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          Згідно ст. ст. 173, 224, 225 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 22, 509, 610, 611, 623 Цивільного кодексу України,  керуючись ст.ст. 22, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський  суд,

В  И  Р  І  Ш  И  В :

Позовні вимоги  державного підприємства “Вугілля України” м. Київ в особі філії “Донецьквуглезбут” м.  Донецьк до державного підприємства „Селидіввугілля” м. Селидове Донецької області про  стягнення збитків у розмірі  9861грн.60коп. задовольнити частково в сумі 9641грн.60коп.

В вимогах про стягнення збитків у розмірі 220грн.00коп. відмовити.

Стягнути  з державного підприємства „Селидіввугілля” (85400, м. Селидове Донецької області, вул. К. Маркса, 41, код ЄДРПОУ 33426253) на користь державного підприємства “Вугілля України” м. Київ в особі філії “Донецьквуглезбут”(01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, код ЄДРПОУ 32709929; реквізити філії:  83050, м. Донецьк, вул. Університетська, 36А, код ЄДРПОУ 35210979)  збитки в розмірі 9641грн.60коп., держмито в сумі 99грн.73коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 230грн.74коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення були оголошені в судовому  засіданні 12.05.2011р. та долучені до матеріалів справи.

Повний текст рішення  складено та підписано 16.05.2011р.

Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, або в касаційному порядку після його перегляду в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Видати наказ  після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                               Бойко І.А.           

Вик. Тимошенко О.О.

тел.: 305-68-27