2a-2670/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2009 року Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:

головуючого судді Таранової О.П.,

при секретарі Великоцької А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, адміністративну справу за позивною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ленінської районної в місті ОСОБА_1 про стягнення щорічної грошової допомоги на оздоровлення в сумі 9040.00 гривень.

За участю представників сторін: від позивача: ОСОБА_4, доручення від 20.01.2009року, від відповідача: не з’явився,

ВСТАНОВИВ

В серпні 2008 року позивачка звернулась до суду з адміністративним позивом в обгрунтуванні якого зазначила, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЄС 1 категорії, інвалід 2-ої групи, користується правами і пільгами, встановленими законами України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи.» Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» їй належить щорічна допомога на оздоровлення у розмірі 5-ох мінімальних заробітних плат.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2006 рік», розмір мінімальної заробітної плати складає 355.00 гривень, розмір щорічної разової допомоги на оздоровлення у 2006 році повинен бути 1750.00 гривень, а відповідач фактично нарахував та сплатив -120.00 гривень.

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», розмір мінімальної заробітної плати складає 400.00 гривень, розмір щорічної разової допомоги на оздоровлення у 2006 році повинен бути 2000.00 гривень, а відповідач фактично нарахував та сплатив -120.00 гривень.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік», розмір мінімальної заробітної плати складає 525.00 гривень, розмір щорічної разової допомоги на оздоровлення у 2006 році повинен бути 2625.00 гривень, а відповідач фактично нарахував та сплатив -120.00 гривень.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», розмір мінімальної заробітної плати складає 605.00 гривень, розмір щорічної разової допомоги на оздоровлення у 2006 році повинен бути 3025.00 гривень, а відповідач фактично нарахував та сплатив -120.00 гривень. У зв’язку з тим що відповідач нараховував та сплачував розмір разової грошової допомоги на оздоровлення у 2006, 2007, 2008, 2009 роках в порушення її прав, встановлених законами України, просила суд визнати дії ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ленінської районної ради у місти ОСОБА_1 відносно нарахування грошової допомоги на оздоровлення заниженому розмірі - незаконними та зобов’язати відповідача до нарахувати та виплатити їй щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закона України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" за 2006 рік у розмірі 1630.00 гривень; за 2007 рік у розмірі 1880.00 гривень, за 2008 рік у розмірі 2505.00 гривень; за 2009 у розмірі 3025.00 гривень, разом 9040.00 гривень (дев’ять тисяч сорок гривень 00 копійок).

В судовому засіданні представник позивача підтримав позивні вимоги в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладенні в позивній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, але заявлені вимоги у своєму відгуку не визнав, надав суду письмові заперечення на позивну заяву, просить суд відмовити позивачці в задоволенні заявлених вимог.

Вислухавши сторони, дослідив матеріали справи і оцінив все в сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивачки підлягають задоволенні з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2М є потерпілої в наслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, є інвалідом 2-ої групи ЧАЄС, і має право на пільги встановлені законом України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ст. ст. 37, 39, 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" позивачка має право на відповідні компенсації, доплати та допомоги. Згідно до ст. 48 вказаного Закону позивачка має право на одержання щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірі 5-ти мінімальних заробітних плат.

Відповідач надавав таку допомогу у розмірах згідно постановки KM України від 12.07.2005 року № 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам; які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", відповідно якої інвалідам 2-ої групи встановлено розмір допомоги на оздоровлення 120.00 гривень с 2006 року.

Відповідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченні Конституцією України.

Частиною 2 ст. 9 КАС України визначено, що у разі не відповідності нормативно-правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За такий обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян визначенні останнім застосування зазначеної постанови неможливе.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2006 рік" розмір мінімальної заробітної плати складає 350.00 гривень.

Відповідно до ст. 76 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік", розмір мінімальної заробітної плати складає 400.00 гривень. Відповідно до ст. 59 Закону України "Про державний бюджет на 2008 рік", розмір мінімальної заробітної плати складає 525.00 гривень.

Відповідно до Закону України "Про державний бюджет на 2009 рік", розмір мінімальної заробітної плати складає 605.00 гривень.

В зв’язку з викладеним розмір невиплачених коштів позивачці за 2006*2009 рік складає 9040.00 гривень.

Посилання відповідача на те, що виплата грошової допомоги на оздоровлення проводилась позивачці відповідно до постанови KM України № 562 від 12.0.7.2005 року, та те що відповідно до Бюджетного кодексу України при здійснені бюджетного процесу положення нормативно-правових актів застосовується лише в частині, що не суперечить Закону України "Про Державний бюджет", суд вважає безпідставним з приводу наступного.

Відповідно до ст. 8 КАС України при вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовується принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду прав людини.

Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" визначено вказані виплатив кратному розмірі від мінімальної заробітної плати в України. Даним законом Кабінету міністрів надано право проводити лише роз’яснення порядку застосування цього закону, але не зменшення розмірів виплат та встановлення їх у твердій сумі, яка не відповідає закону.

Посилання на Бюджетний кодекс, які визначають видатки в межах Законів "Про державний бюджет" суд вважає безпідставним, оскільки останнім передбачено лише видатки в межах кошторисів, що незабороняє проводити нарахування допомоги на підставі Закону України Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи".

Конституційний суд України вважає, що для значної кількості громадян України пільги, компенсації та гаранти, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня ( ст. 48 Конституції України), якій не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом ( ст. 46 Конституції України), то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається.

На підставі викладеного, суд вважає, що заявлені вимоги позивачки обгрунтовані і підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-167 КАС України, ст. 22 Конституції України, Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", -

ПОСТАНОВИВ:

Позивні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ленінської районної в місті ОСОБА_1, про стягнення грошової допомоги на оздоровлення задовольнити.

Зобов’язати відповідача ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ленінсько" районної в місті ОСОБА_1 зробити ОСОБА_2 донарахування та виплатити грошову допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" за 2006 рік -1630 гривень 00 коп, за 2007 рік -1880 гривень 00 коп, за 2009 рік - 3025 гривень 00 коп, разом 9040 гривень 00 коп (дев’ять тисяч сорок гривень 00 коп) за рахунок коштів Державного бюджету України.

Зобов’язати відповідача ОСОБА_3 праці та соціального захисту населення Ленінської районної в місті ОСОБА_1 проводити ОСОБА_2 нарахування разової грошової допомоги на оздоровлення щорічно у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

Постанова може буди оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд міста ОСОБА_1 шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України - з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.