копія

справа №  2-а-521/11  року

ПОСТАНОВА

іменем України

   18/04/2011     року

          Суддя Чечельницького  районного суду Вінницької області Моцний В.С., розглянувши в скороченому провадженні адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1  до управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області про визнання дій суб`єкта владних повноважень неправомірними та зобов’язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

          Позивач 25.03.2011 року звернувся до суду із даним позовом і просить: 1) визнати дії відповідача неправомірними щодо відмови їй виплатити щомісячну доплату до пенсії за проживання на забрудненій території в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст.39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії відповідно до ст. 51 Закону України  "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, та невиплати щомісячної державної соціальної доплати до пенсії, передбаченої ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком; ; 2) зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому району Вінницької області провести донарахування та виплату недоотриманих сум пенсії, щомісячної доплати до пенсії за проживання на забрудненій території (зона посиленого радіоекологічного контролю) в розмірі однієї мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням сум вказаної допомоги та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особи віднесеної до 4 категорії в розмірі 15 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст. 51 Закону, з урахуванням виплачених сум вказаної додаткової пенсії, та щомісячну державну соціальну доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у розмірі  30% мінімальної пенсії за віком.

          Позивач посилається на те, що є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, перебуває на обліку у відповідача. Вважає, що відповідач нараховує і виплачує пенсію не у відповідності із вимогами ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у неналежному розмірі. В зв’язку із викладеними обставинами позивач прость визнати неправомірними дії відповідача щодо невиплати пенсії, зобов’язати відповідача нараховувати та виплатити пенсію відповідно до вимог ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з 09.07.2007 року.

          Ухвалою від 30.03.2011 року позов у частині доплати до пенсії за період з 09.07.2007 року по 25.09.2010 року залишено без розгляду.  

          Відповідач подав до суду заперечення в якому просить відмовити в задоволенні позову, поскільки доплата до пенсії як непрацюючому позивачу, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, також додаткова пенсія за шкоду виплачується відповідно до діючих постанов Кабінету Міністрів України, і виплата позивачу пенсії, як "дитині війни" здійснюється згідно постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 “Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян”.

          Відповідно до вимог ч. 4 ст. 183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

          Суддя, вивчивши письмові докази по справі, вважає що позов  підлягає до задоволення повністю, виходячи із наступного.

          Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку у Пенсійному фонді України у Чечельницькому районі Вінницької області, де і отримує пенсію.

          Відповідно до посвідчення громадянина, який постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю НОМЕР_1 від 02.12.1992 року ОСОБА_1  є потерпілою особою 4 категорії.

          Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 смт.Чечельник Чечельницького району Вінницької області віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.

          Як вбачається з копії паспорта, позивача прописано в смт.Чечельник.

          Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата; пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, тобто в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. Згідно ст. 51 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до категорії 4, додаткова пенсія, заподіяна за шкоду здоров’ю, визначається у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

          Отже за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру пенсії позивачеві застосуванню підлягають статті 39 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанова Кабінету Міністрів України "Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету", яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.   

          При розгляді справи було встановлено, що відповідач всупереч вимогам ст. ст. 39, 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»нараховував та виплачував позивачу доплату до пенсії в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів від 26 липня 1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"- 5 гривень 20 копійок, та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю в розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" в розмірі  5 % прожиткового мінімуму.

          Вважаю, що при нарахуванні позивачу пенсії відповідач зобов'язаний був керуватись Законом, оскільки цей правовий акт має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року.

          Також встановлено, що позивач має статус дитини війни.

          Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року за № 10-рп) дітям війни виплачується щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

          З матеріалів справи вбачається, що позивачу ця допомога виплачується у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів від 28.05.2008 року № 530. Цей розмір значно менший, ніж передбачено ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". Суд вважає, що при нарахуванні позивачу  цієї допомоги відповідач зобов'язаний був керуватись Законом, оскільки цей правовий акт має вищу юридичну силу, ніж постанова Кабінету Міністрів (ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

          Визначаючи розрахункову величину, з якої має проводитись нарахування позивачу  державної соціальної допомоги, відповідачу  слід врахувати, що Законом України "Про соціальний  захист  дітей війни" передбачено, що ця допомога має обраховуватись у відсотковому відношенні до розміру мінімальної пенсії за віком.

          Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" основні державні соціальні гарантії встанавлються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.

          При цьому, ст. 19 вказаного Закону передбачено, що виключно законами України  визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

          Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України "Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", мінімальний розмір пенсії не встановлений, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлено названим законом, для розрахунку державної соціальної допомоги позивачу як дитині війни.

          Суд приймає до уваги, що відповідно до ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей" фінансове забезпечення  державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. Відсутність у державному бюджеті достатніх  коштів на виплату щомісячних   надбавок  дітям війни створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватись зазначена надбавка. Разом з тим, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання надбавки до пенсії, яка прямо передбачена законом. Посилання відповідача на відсутність  коштів, як на причину не виконання своїх зобов'язань, судом не приймається до уваги.

          Європейський суд з прав людини (справа  "Кечко проти України" та інші) константував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину не виконання своїх зобов'язань.

          Вважаю, що клопотання відповідача про залучення Державного казначейства України в якості другого відповідача є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Оскільки відповідно до п. 4 п.п. 2.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року  № 8-2 завданням районного управління є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.   

          Враховуючи положення ч. 2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаю за необхідне вийти за межі позовних вимог і поставити кінцевим періодом виплати підвищення до пенсії позивачу - по день припинення такого права.

          На підставі ст. 19 Конституції України, ст. ст. 39, 51, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст. ст. 2, 7, 11, 71, 14, 158 –163, 183-2, 256 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

          Позов ОСОБА_1 задовольнити.

          Визнати протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1   доплати до пенсії відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткової пенсії відповідно до ст. 51 цього ж Закону у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком із 25.09.2010 року, та виплаті щомісячної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії, виходячи з мінімального розміру встановленого ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”  .

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії відповідно до вимог ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі однієї мінімальної заробітної плати та додаткову пенсію відповідно до ст. 51 цього ж Закону у розмірі 15 % мінімальної пенсії за віком, та щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" із 25.09.2010 року і по день припинення такого права з врахуванням проведених виплат, виходячи з мінімального розміру встановленого ст.28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

          Постанова підлягає негайному виконанню.

          В задоволенні клопотання управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області про залучення в якості другого відповідача Державне казначейство України - відмовити.

          Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту її отримання.

                                                             Суддя : підпис

                              Вірно.Голова суду                                 В.С.Моцний