Справа 2-394/2007р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 червня 2007 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді       Старунського Д.М.

при секретарі -                                Пиль Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Атомпрофздоровниця",  санаторію "Прикарпаття" філії ВАТ "Атомпрофздоровниця" про стягнення заборгованості по заробітній платі,  -

встановив:

Позивачка звернулася в суд з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості по заробітній платі. Позов мотивує тим,  що працює на педагогічній роботі з 1978 року. За період роботи з 1 січня 1997 року по червень включно 2003 року їй було нараховано та виплачено лише заробітну плату. Надбавку до заробітної плати за вислугу років в розмірі 20 % та 30 % за цей період їй виплачено не було. Сума заборгованості становить 2758, 81 грн. Не було також виплачено допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки в період 1998-2003 років,  що становить 1236 грн. З 1997 року вона неодноразово зверталась до адміністрації з проханням провести виплату вищевказаних коштів,  в чому їй було відмовлено.

Індексація заробітної плати проведена до трикратної межі малозабезпеченості становить 510, 94 грн.

Компенсація від втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати становить 2322, 88 грн.

Просить зобов'язати ВАТ "Атомпрофоздоровниця" провести донарахування до заробітної плати,  а саме: 20 % та 30% надбавку за вислугу років в сумі 2758 грн. 81 коп.,  допомогу на оздоровлення за 1998-2003 роки в сумі 1236 грн.,  індексацію заробітної плати в сумі 510 грн. 94 коп.,  компенсацію від втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 2322 грн. 88 коп. Стягнути в її користь з ВАТ "Атомпрофоздоровниця" заборгованість по заробітній платі (за мінусом обов'язкових платежів в бюджет) в сумі 6088, 24 грн. та 100 грн. витрат по оплаті допомоги адвоката,  а всього -6188, 24 грн.

В судовому засіданні позивачка свої позовні вимоги підтримала з підстав,  викладених у позовній заяві. Просить позов задоволити.

Представники відповідачів в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили,  що позивачку на умовах найму було прийнято на посаду вихователя дитячої групи відпочиваючих,  згідно наказу по Санаторію від 13.06.1985 року №40/Лс.  Звільнення позивача з займаної посади,  по переведенню до АТД ТОВ "Волинь",  було проведено згідно заяв на підставі наказу по Санаторію від 30.06.2003 року №51/ос по п.5 с. 36 КЗпП України. Оплата праці позивачці провадилася у відповідності до затвердженої у товаристві системи оплати праці працівників,  яка не передбачала надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки. Згідно п.2.5 Статуту Товариство діє на принципах повного господарського розрахунку,  самофінансування та вирішує питання господарчих рішень,  планування,  постачання,  збуту,  встановлення цін,  визначає органи управління,  форми,  системи та розміри оплати праці,  розподіляє чистий прибуток. У відповідності до  ст. 4 Закону України "Про оплату праці" джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти,  одержані внаслідок їх господарської діяльності. Визначення умов оплати праці працівників Товариства та його філій,  згідно п. 9,  п.7.24.4 та п.9.2. Статуту Товариства належить до виключної компетенції Товариства. Така норма

Статуту Товариства ґрунтується на законі п. "и"  ст. 41 Закону України "Про господарські товариства". Таким чином,  Товариство не фінансується з державного або місцевого бюджетів і є самостійним суб'єктом господарювання,  що здійснює господарську діяльність,  реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків) на власний розсуд з дотриманням соціальних стандартів. Питання нормування,  і оплати праці,  встановлення форм,  системи,  розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат доплат,  надбавок,  премій та ін. по відношенню до оплати праці осіб,  які працюють на умовах найму,  Товариство здійснює самостійно.

Товариство при укладенні трудового договору (контракту,  угоди) як суб'єкт господарювання,  що здійснює комерційну господарську діяльність,  зобов'язаний лише забезпечити належні і безпечні умови праці,  її оплату не нижчу від визначеного законом мінімального розміру,  а також забезпечити інші соціальні гарантії,  передбачені законом.

Статтею 57 Закону "Про освіту" передбачені гарантії держави педагогічним,  науково-педагогічним та іншим працівникам закладів освіти,  у тому числі й виплата надбавок за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки,  які введено в дію відповідно з 1 січня 1997 року та з 1 січня 1998 року по відношенню до державних закладів освіти,  що фінансується з державного або місцевого бюджетів. Просять відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог,  оскільки Товариство є самостійним суб'єктом господарювання,  а не фінансується з державного або місцевого бюджетів.

Вислухавши пояснення сторін,  вивчивши матеріали справи,  суд вважає,  що позовні вимоги слід задоволити,  виходячи із наступних підстав.

Згідно з ч. 7  ст.  43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.  Відповідно до ч.1  ст.  21 Закону України "Про оплату праці" працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору.

Судом встановлено,  що всупереч зазначених вимог Конституції та Закону індексація заробітної плати позивачці не виплачувалася.

Відповідно до  ст.  22 Закону України "Про оплату праці" суб'єкти організації праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці,  що погіршують умови,  встановлені законодавством,  угодами і колективними договорами. Відповідно до вимог  ст.  9 КЗпП України умови договорів про працю,  які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю,  є недійсними.

Таким чином,  Законом передбачено,  що навіть при наявності угоди сторін в трудовий договір не можуть включатися умови,  які погіршують становище працівника,  тим більше умови,  які дозволяють в односторонньому порядку власнику приймати рішення з питань оплати праці.

Згідно ч.3  ст. 37 Закону України "Про освіту" для дітей,  які потребують тривалого лікування,  створюються дошкільні навчальні заклади,  загальноосвітні санаторні школи-інтернати,  дитячі будинки. Навчальні заняття з такими дітьми проводяться також у санаторіях. Відповідно до  ст. 38 ЗУ "Про освіту" позашкільна освіта та виховання є частиною структури освіти і спрямовуються на розвиток здібностей,  талантів дітей,  учнівської та студентської молоді,  задоволення їх інтересів,  духовних запитів і потреб у професійному визначенні; позашкільна освіта та виховання здійснюються навчальними закладами,  сім'єю,  трудовими колективами,  громадськими організаціями,  товариствами,  фондами і грунтуються на принципі добровільності вибору типів закладів,  видів діяльності. Згідно  ст. 39 ЗУ "Про освіту" до позашкільних навчальних закладів належать,  зокрема оздоровчі заклади,  до яких відноситься санаторій "Прикарпаття". Оскільки санаторій "Прикарпаття" виконує у вищевказаній частині функції виховного закладу,  тому на педагогів,  в тому числі на позивачку,  розповсюджуються гарантії,  передбачені  ст. 57 ЗУ "Про освіту".

Враховуючи вищенаведене,  суд вважає,  що з ВАТ "Атомпрофоздоровниця" в користь позивачки слід стягнути 20 % та 30% надбавку за вислугу років в сумі 2758 грн. 81 коп.,  допомогу на оздоровлення за 1998-2003 роки в сумі 1236 грн.,  індексацію заробітної плати в сумі 510 грн. 94 коп.,  компенсацію від втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 2322 грн. 88 коп.,  100 грн. витрат по оплаті допомоги адвоката,  а всього - 6188, 24 грн. (за мінусом обов'язкових платежів в бюджет).

Вірність  нарахування  вказаних  сум  позивачкою  перепровірена  в  процесі  судового

засідання і суд вважає їх правильними.

Керуючись  ст.   ст.  10,  57-60,  209,  212-215 ЦПК України,   ст.   ст.  95,  115,  КЗпП України,   ст.  ст.  33,  34 Закону України "Про оплату праці",   ст.  ст.  37-39,  57 ЗУ "Про освіту",   ст.   ст.  1-6 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення",  Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.1998 року за №2034,   ст.  ст.  1-3 "Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати",  затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.1997року за № 1427,  Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року та „Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати",  Постановою Верховної Ради України "Про стан,  напрямки фінансування освіти в Україні" від 21.06.2001 року за №2551-111,  суд,  -

вирішив:

Позов задоволити. Зобов'язати ВАТ "Атомпрофоздоровниця" провести донарахування ОСОБА_1 20 % та 30% надбавку за вислугу років в сумі 2758 грн. 81 коп.,  допомогу на оздоровлення за 1998-2003 роки в сумі 1236 грн.,  індексацію заробітної плати в сумі 510 грн. 94 коп.,  компенсацію від втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати в сумі 2322 грн. 88 коп.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Атомпрофздоровниця" в користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в сумі 6088 грн. 24 коп. (за мінусом обов'язкових платежів в бюджет),  100 грн. витрат по оплаті допомоги адвоката,  а всього - 6769 грн. 85 коп.

Стягнути з ВАТ "Атомпрофздоровниця" 60 грн. 88 коп. судового збору і 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в дохід держави.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до Дрогобицького міськрайонного суду протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження з одночасним направленням копії скарги до апеляційного суду Львівської області.